Рішення № 126064056, 24.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року справа №320/20178/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої травматологічної МСЕК щодо невизнання інвалідом Позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи провести переогляд щодо призначення позивачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ІІІ групи інвалідності, враховуючи медичні діагнози, життєві обставини, загальний стан та чинне Законодавство.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову, а саме - надати уточнену позовну заяву (кількість примірників відповідно до кількості учасників справи), з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме: уточнити відповідачів у справі або позовні вимоги.

22.06.2024 на адресу суду від позивача надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 29.05.2024 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

У позовній заяві від 10.06.2024 позивач звертається з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи щодо невизнання інвалідом Позивача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи провести переогляд щодо призначення позивачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ІІІ групи інвалідності, враховуючи медичні діагнози, життєві обставини, загальний стан та чинне Законодавство.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2007 року перебував у статусі дитина з інвалідністю, у період з 2018-2019, 2019-2020, 2020-2022 роки позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. У подальшому позивача направлено на повторний огляд, в результаті якого МСЕК відмовила у визнанні позивача інвалідом, про що 08.06.2022 видано відповідну довідку. Так, дії позивач вважає протиправними, оскільки рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Однак, при прийнятті вказаного рішення, відповідачем такі дії не проведені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 06.08.2024.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 була надіслана всім учасникам справи 29.07.2024, про що свідчить довідка про доставку судового рішення електронною поштою.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 витребувано докази у справі від Київського міського центру медико-соціальної експертизи, судове засідання відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача на 10.09.2024.

14.08.2024 від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для надання відзиву на позовну заяву до 20.09.2024, у зв`язку з відпусткою Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії, яка оглядала ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене на 10.09.2024, з`явились позивач та його представник. Представником позивача подано заяву про долучення доказів.

Відповідач явку представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 повторно витребувано докази у справі від Київського міського центру медико-соціальної експертизи та нові докази від Київського міського центру медико-соціальної експертизи. Відкладено судове засідання на 10.10.2024.

23.09.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що прийняття рішення про встановлення (відмову у встановленні) групи інвалідності особі є виключно дискреційними повноваженнями медико-соціальних експертних комісій. На думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято у межах компетенції, у порядку та на підставі норм чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері проведення медико-соціальної експертизи.

У судове засідання, призначене на 10.09.2024, з`явились позивач та його представник, а також представник відповідача. Представником позивача подано заяву про долучення доказів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 судове засідання відкладено у зв`язку із наданням сторонам додаткового часу для подачі доказів у справі на 24.10.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 судове засідання відкладено у зв`язку із наданням сторонам додаткового часу для подачі доказів у справі на 05.11.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 судове засідання відкладено у зв`язку із наданням сторонам додаткового часу для подачі доказів у справі на 12.11.2024.

У судове засідання, призначене на 12.11.2024, з`явились позивач, представники позивача та відповідача.

Представником позивача подано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач не володів інформацією про позбавлення його ІІІ групи інвалідності з 08 червня 2022 року до 27 грудня 2023 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 витребувано докази у справі від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, а саме копії усіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та докази припинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Відкладено судове засідання на 12.12.2024.

11.12.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшов лист щодо неможливості надання копії усіх матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , оскільки останній не перебуває на обліку в Головному управлінні.

У судове засідання, призначене на 12.12.2024, з`явились позивач, представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні позивачем долучено до матеріалів справи копію посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 19.02.2019 Управлінням праці та соціального захисту населення Деснянського району м. Києва на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким підтверджено призначення останньому як особі з інвалідністю з дитинства 3 групи державної соціальної допомоги, яку було долучено судом до матеріалів справи.

Представником відповідача подано відповідь на клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 витребувано докази у справі від Управління соціальної та ветеранської політики Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації, а саме копії усіх матеріалів справи ОСОБА_1 про одержання соціальної державної допомоги та докази припинення виплати соціальної державної допомоги ОСОБА_1 . Відкладено судове засідання на 14.01.2025.

08.01.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Управління соціальної та ветеранської політики Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації надійшла належним чином засвідчена копія особової справи ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене на 14.01.2025, з`явились позивач, представники позивача та відповідача. Представником відповідача долучено до матеріалів справи докази ліквідації Київського міського центру медико-соціальної експертизи. Представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження - задоволено, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

31.01.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.02.2025 розглянуто клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії; продовжено розгляд справи №320/20178/24 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_3 виданим 09.03.2016, орган видачі 8026.

У 2007 році позивач отримав травму плечового суглобу. З того часу позивачу встановлено діагноз: віддалені наслідки перелому дистального метаепіфіза правої плечової кістки з пошкодженням плечової артерії; ішемічна контрактура правої кисті; деформований артроз ІІ ст., згинально-розгинальна контрактура правого ліктьового суглоба та пронаційно-супінальна контрактура передпліччя, що підтверджується медичними висновком №2059 про дитину-інваліда віком до 18 років від 28.11.2007.

13.02.2008 УПСЗН Солом`янського району м. Києва, було видано посвідчення НОМЕР_5 серії НОМЕР_4 , щодо виплати державної соціальної допомоги на дитину інваліда.

20.11.2012 був проведений переогляд, на якому повторно було підтверджено стан здоров`я позивача, відповідно до висновку №2629 про дитину-інваліда віком до 18 років.

30.11.2017 позивачем було пройдено повторну МСЕК, де було підтверджено його діагноз, та видано медичний висновок на дитину (підлітка) інваліда з дитинства в віці до 18 років. Також, вищевказаний діагноз підтверджує довідка ЛКК №77.

З 05.02.2018 позивачу було призначено ІІІ групу інвалідності з ураженням опорно-рухового апарату, по причині інвалід з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0962725 від 08.02.2018.

14.02.2019 позивач повторно пройшов огляд медико соціальною експертною комісією, на якій останньому було встановлено III групу інвалідності з ураженням опорно рухового апарату по причині інвалід з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0991097 від 14.02.2019.

Відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.02.2019 року, Позивачу було призначено державну соціальну допомогу від 04.02.2018 року до 01.03.2022 року.

02.06.2022 позивач направлений на МСЕК для підтвердження ІІІ групи інвалідності.

08.06.2022 позивачу було проведено повторний огляд медико-соціальною експертною комісією, за результатами огляду позивач був позбавлений статусу особи з інвалідністю, що підтверджується актом №589-6 від 08.06.2022 та довідкою про невизнання інвалідом від 08.06.2022.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові відносини у даній справі регулюються Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 5 вересня 2011 року № 561.

Відповідно до статті 1 Закону № 2961-IV:

- інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

- медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-XІI (далі - Закон №875-XІI) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За приписами статті 3 Закону №875-XІI інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Згідно з частинами першою-третьою статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі - Положення №1317).

Зазначеним Положенням визначається процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. (пункт 1 Положення №1317).

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 3 Положення №1317).

У пункті 4 Положення №1317 вказано, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За змістом пункту 4 Положення №1317 Міністерство охорони здоров`я утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Приписами пункту 10 Положення №1317 обумовлено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Обов`язки і права комісій встановлює пункт 11 Положення №1317, згідно якого міські, міжрайонні, районні комісії серед іншого визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв.

Згідно з пунктом 15 Положення №1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи, (пунктом 17,18 Положення № 1317).

Відповідно до положень пункту 19 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Відповідно до пункту 20 Положення №1317 комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з пунктом 1.10. розділу І Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 05.09.2011 №561, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за №1295/20033 (далі - Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, з наведеного вбачається, що для встановлення інвалідності проводиться медико-соціальна експертиза, яка проводиться особам за умови направлення їх лікувальним закладом охорони здоров`я, після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів щодо таких осіб, та за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму.

Рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження, в тому числі і опитування особи-хворого членами комісії.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно приписів пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов. Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Вирішуючи спір, суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, Київським міським центром медико-соціальної експертизи, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду обґрунтованості прийняття рішення про невизнання позивача інвалідом.

Так, відповідачем не доведено, що при огляді у МСЕК було проведено об`єктивне й неупереджене вивчення документів щодо ОСОБА_1 , поданих на підтвердження стійкого порушення функцій його організму, обумовленого захворюванням (назва діагнозу «віддалені наслідки перелому дистального метаепіфіза правої плечової кістки з пошкодженням плечової артерії; ішемічна контрактура правої кисті; деформований артроз ІІ ст., згинально-розгинальна контрактура правого ліктьового суглоба та пронаційно-супінальна контрактура передпліччя»), що спричиняє обмеження нормальної життєдіяльності.

При цьому не враховано, що ОСОБА_1 уже був раніше визнаний особою з інвалідністю 3-ї групи та інвалідом з дитинства, а за період інвалідності стан його здоров`я не змінювався, що підтверджується, зокрема, наявними у справі матеріалами: копією медичного висновку №2629 від 20.11.2012, копією медичного висновку №77 від 30.11.2017, копією консультаційного висновку №133411-212869 від 05.12.2017; копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0962725 від 08.02.2018, копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №0991097 від 14.02.2019, копією консультаційного висновку від 20.02.2020, копією консультативного висновку лікаря ортопеда-травматолога від 23.01.2024 та копією консультативного висновку лікаря-невропатолога від 26.01.2024.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_1 наголошував на тому, що відповідач розглянув питання встановлення інвалідності без вивчення усіх необхідних документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму.

Разом з цим відповідачем не надано суду протокол засідання комісії щодо ОСОБА_1 , до якого, згідно вимог пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу, вносяться відомості щодо результату експертного огляду і прийнятого рішення.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що у пункті 24 Положення про медико-соціальну експертизу зазначено, що форма документів, що використовується у роботі комісій, затверджується МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 р. за №1508/21816, «Про затвердження форм первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях» затверджено форми первинної облікової документації, що використовується в медико-соціальних експертних комісіях.

Зокрема, затверджено форми облікової документації:

- форму первинної облікової документації №157/о «Акт огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення;

- форму первинної облікової документації № 157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» та інструкцію щодо її заповнення;

- форму первинної облікової документації № 167/о «Довідка про невизнання інвалідом» та інструкцію щодо її заповнення.

Порядок заповнення форми первинної облікової документації «Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією» (форма №157/о) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157/о «Акт №_огляду медико-соціальною експертною комісією», затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України 30.07.2012 № 577, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 р. за №1508/21820 (далі - Інструкція №577).

Так, згідно з пунктом 2 Інструкції №577 форма № 157/о призначена для запису основних медичних даних і соціальних факторів, необхідних для винесення експертного рішення та його обґрунтування. У формі №157/о вказуються умови і характер праці, які рекомендуються інвалідам, та інші заходи, які сприятимуть відновленню їх працездатності.

Аналіз наявного у справі Акта огляду МСЕК №589-6 від 08.06.2022, складеного саме за формою №157/о, свідчить про недотримання Київським міським центром медико-соціальної експертизи вимог Інструкції №577. Зокрема, порушено вимоги пунктів 6, 24-26, 28, 29 Інструкції №577, що виразилось у не заповненні усіх пунктів Акта №589-6, відсутність у пункті 28.1 Акта №589-6 детального опису скарг хворого, відсутність у підпунктах 28.6.2, 28.6.3, 28.6.4 Акта №589-6 відомостей про результати огляду хворого профільним лікарем (таким у ситуації ОСОБА_1 , яким раніше було встановлено діагноз «віддалені наслідки перелому дистального метаепіфіза правої плечової кістки з пошкодженням плечової артерії; ішемічна контрактура правої кисті; деформований артроз ІІ ст., згинально-розгинальна контрактура правого ліктьового суглоба та пронаційно-супінальна контрактура передпліччя»).

Викладене у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про те, що рішення МСЕК про невизнання інвалідом прийнято не на підставі повного медичного обстеження ОСОБА_1 ; без об`єктивного і повного вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюванням ОСОБА_1 , яке спричиняє обмеження нормальної життєдіяльності особи; без фактичного огляду позивача, тобто з порушенням встановленої законодавством процедури огляду МСЕК.

З обставин справи вбачається та не заперечувалось відповідачем те, що ОСОБА_1 до огляду МСЕК у червні 2022 року неодноразово визнавався інвалідом з дитинства та особою з інвалідністю 3-ї групи. Як наголошував позивач, стан його здоров`я в цілому не змінювався, а тому він мав правомірні очікування на те, що і за результатом огляду МСЕК у червні 2022 року йому буде продовжено статус особи з інвалідністю 3-ї групи.

Водночас, щодо посилань позивача на безпідставність проведення переогляду в умовах дії воєнного стану суд зазначає наступне.

Кабінетом Міністрів України 08.03.2022 прийнята Постанова № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України».

Пунктом 3 цієї Постанови визначено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317.

Тобто вказана Постанова №225 дійсно передбачає перенесення строку повторного огляду медико-соціальної експертизи. Проте таке перенесення не має безумовного характеру.

В Положенні про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісії проводять огляд за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я.

У вищенаведеному пункті Постанови №225 встановлено, що повторний огляд переноситься за умови неможливості направлення лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу.

Оскільки, позивачем не надано документів, що підтверджують неможливість направлення лікарсько-консультативною комісією ОСОБА_1 на медико-соціальну експертизу, суд відхиляє вказані доводи позивача.

Враховуючи викладене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що Київським міським центром медико-соціальної експертизи у спірних відносинах не дотримано указаних вище принципів та не об`єктивно, без урахування усіх обставин у ситуації з позивачем, з порушенням встановленої законодавством процедури прийнято рішення про невизнання його інвалідом.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому суд зазначає, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи щодо невизнання його інвалідом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Київського міського центру медико-соціальної експертизи про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , внесене до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.06.2022 №589-6 та викладене у Довідці б/н про невизнання інвалідом від 08.06.2022.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що дії суб`єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, суд зазначає, що оскаржувані бездіяльність або дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести переогляд щодо призначення позивачу - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ІІІ групи інвалідності, враховуючи медичні діагнози, життєві обставини, загальний стан та чинне законодавство - задоволенню не підлягають, оскільки обстеження особи з інвалідністю та встановлення групи інвалідності віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи висновок суду про неправомірність рішення відповідача про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача повторно провести огляд позивача з метою встановлення стану здоров`я та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №0647-3154-9519-7580 від 01.02.2024, яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київського міського центру медико-соціальної експертизи, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

Крім того, в силу частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду, наприклад від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18, від 10.11.2021 у справі №329/766/18, від 23.12.2021 року у справі №923/560/17, від 28.09.2021 у справі №160/12268/19, від 04.12.2023 у справі №420/329/21.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір №22/01-23-БО про надання правової допомоги від 22.12.2023, договір про надання правової допомоги №19/01-24-БО від 19.01.2024, акт приймання-передання послуг б/н від 01.02.2024, квитанцію від 30.01.2024.

Відповідно до акта приймання-передання послуг б/н від 01.02.2024 позивачу надані наступні послуги: усна консультація та аналіз документів - тривалість надання послуги 1 год., вартість - 1 500,00 грн.; складання та направлення адвокатського запиту до Спеціалізованої Травматологічної МСЕК - тривалість надання послуги 2 год, вартість - 4 340,00 грн.; складання та направлення позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - тривалість надання послуги 5 год, вартість - 8 500,00 грн.. Загальна вартість наданих послуг складає 14 340,00 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок гривень 00 копійок).

Відповідно до вказаного акта приймання-передання послуг б/н від 01.02.2024 ОСОБА_1 без зауважень прийняв надану адвокатом правничу допомогу на суму 14 340,00 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що заявлені витрати дійсно пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджуються документально.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Підсумовуючи викладене з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що витрати на правову допомогу у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи у розмірі 14 340,00 грн. є цілком співмірними із значенням справи для позивача та її складністю, та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київського міського центру медико-соціальної експертизи про невстановлення інвалідності ОСОБА_1 , внесене до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.06.2022 №589-6 та викладене у Довідці б/н про невизнання інвалідом від 08.06.2022.

3. Зобов`язати Київський міський центр медико-соціальної експертизи повторно провести огляд ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з метою встановлення стану здоров`я та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київського міського центру медико-соціальної експертизи (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2/21, код ЄДРПОУ: 03329674) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київського міського центру медико-соціальної експертизи (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 2/21, код ЄДРПОУ: 03329674) судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 14 340,00 грн. (чотирнадцять тисяч триста сорок гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.