Рішення № 126064048, 24.03.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року справа №320/12551/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» (далі позивач, ТОВ «Екватор-Експрес» із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому позивач просить суд:

- визнати поважними причини пропуску Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» строку на подання позовної заяви;

- поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» строк на подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві та відкрити провадження;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00702200902 від 20.09.2021, яким відповідно до акту перевірки №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 від 20.08.2021 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 200000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00702230902 від 20.09.2021, яким відповідно до акту перевірки №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 від 20.08.2021 застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу): 2500000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведення фактичної перевірки позивача відбулось на підставі наказу, винесеного із порушенням вимог законодавства.

Також, мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку ТОВ «Екватор-Експрес» за адресою: м. Київ, вул. Гагаріна, буд. 23 та за результатами вказаної перевірки складено акт від 20.08.2021 №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (далі ПК України);

- частини восьмої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі Закон №481/95-ВР).

На підставі акту перевірки №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 відповідачем винесено податкові повідомлення рішення №00702200902 та №00702230902 від 20.09.2021.

Проте, позивач наголошує, що ГУ ДПС у м. Києві уже застосовувались штрафні санкції за порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР, а тому фактично позивача двічі притягнено до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Також, позивач наголошує на недотримання відповідачем вимог статті 250 Господарського кодексу України (далі ГК України) та застосування адміністративно-господарської санкції поза межами строків передбачених вказаною статтею.

Тож, позивач наполягає на протиправності прийнятих податкових повідомлень рішень та вважає їх такими, що не ґрунтуються на вимогах ПК України та Закону №481/95-ВР.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2030,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу), сплаченого на рахунок Київського окружного адміністративного суду.

10.05.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли документи по справі, а саме докази сплати судового збору у розмірі 2030,00 грн., дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 08.05.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 поновлено ТОВ «Екватор-Експрес» строк звернення до суду із позовом до ГУ ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень. Відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 25.07.2023. Витребувано від позивача та відповідача докази у справі.

Копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 надіслана всім учасникам справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа від 24.07.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою представника позивача на 19.09.2023.

19.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву на адміністративний позов

19.09.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді Кушнової А.О. у щорічній відпустці. Призначено наступне підготовче засідання на 19.10.2023.

19.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній категорично заперечував проти задоволення позовних вимог.

У наданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що фактичною перевіркою діяльності позивача встановлено факт зберігання ТОВ «Екватор-Експрес» пального за адресами:

Київська обл., м. Бровари, промвузол масив (уніфікований номер 1010048);

Львівська обл., Яворівський р-н., с. Терновиця, автодорога Рава-Руська Яворів-Судова Вишня, 45 км + 500 м (уніфікований номер 1010049);

Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Бахматівці, автодорога МІ 2 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знаменка, 274 км + 650 м (уніфікований номер 1010339);

Київська обл., Броварський р-н., смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 (уніфікований номер 1010340);

Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341) без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Екватор-Експрес» у період з 01.04.2020 по 29.06.2020 здійснювалась господарська діяльність із зберігання, приймання та відпуску пального на вищезазначених акцизних складах (уніфіковані номери 1010049, 1010049, 1010339, 1010340, 1010341) без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників у кількості 5 шт. відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального та витратомірів-лічильників встановлених на місці відпуску пального наливом у кількості 5 шт., чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

19.09.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

У підготовче судове засідання від 19.10.2023 з`явилися представник позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 підготовче судове засідання відкладено на 09.11.2023 у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі для вирішення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

09.11.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав зазначене в позовній заяві, та заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 підготовче судове засідання відкладено для надання можливості відповідачу ознайомитись із відповіддю на відзив, на 18.01.2024.

17.11.2023 на адресу суду через електронний суд від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

14.12.2023 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання протокольної ухвали від 09.11.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі на 22.02.2024.

31.01.2024 на адресу суду через підсистему «Електронний Суд» від позивача надійшли додаткові пояснення на виконання протокольної ухвали від 09.11.2023 та від 18.01.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі на 12.03.2024.

12.03.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням по місту Києву повітряної тривоги. Призначено наступне підготовче засідання на 19.03.2024.

У підготовче судове засідання, призначене на 19.03.2024, з`явились представники сторін. Суд поставив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті, проти чого представники сторін не заперечували.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.04.2024.

23.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження задоволено, ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ТОВ «Екватор-Експрес», код ЄДРПОУ: 37449850, отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі №990614201901258 терміном дії з 08.07.2019 по 08.07.2024.

ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 191.1.4, п.п. 191.1.14, п.п. 191.1.16, п.п. 191.1.17, п. 191.1 статті 19, п.п. 75.1.3 п. 75.1 статті 75, п.п. 80.2.2 п. 80.2 статті 80, п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідно до наказу від 05.08.2021 №6345-5 та направлень від 10.08.2021 №1440/26-15-09-02, №14403/26-15-09-02 проведено фактичну перевірку ТОВ «Екватор-Експрес» за адресою: м. Київ, вул. Гагаріна, буд. 23 з 10.08.2021 тривалістю 10 діб.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт перевірки від 20.08.2021 №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 (далі акт перевірки).

Відповідно до вказаного акту перевірки, фактичною перевіркою діяльності позивача встановлено факт зберігання ТОВ «Екватор-Експрес» пального за адресами:

Київська обл., м. Бровари, промвузол масив (уніфікований номер 1010048);

Львівська обл., Яворівський р-н., с. Терновиця, автодорога Рава-Руська Яворів-Судова Вишня, 45 км + 500 м (уніфікований номер 1010049);

Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Бахматівці, автодорога МІ 2 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знаменка, 274 км + 650 м (уніфікований номер 1010339);

Київська обл., Броварський р-н., смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 (уніфікований номер 1010340);

Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341) без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Екватор-Експрес» у період з 01.04.2020 по 29.06.2020 здійснювалась господарська діяльність із зберігання, приймання та відпуску пального на вищезазначених акцизних складах (уніфіковані номери 1010049, 1010049, 1010339, 1010340, 1010341) без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників у кількості 5 шт. відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального та витратомірів-лічильників встановлених на місці відпуску пального наливом у кількості 5 шт., чим порушено підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

На підставі зазначеного вище акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00702200902 від 20.09.2021, яким до ТОВ «Екватор-Експрес» згідно з пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України застосовано суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 200 000,00 грн. (за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України);

- №00702230902 від 20.09.2021, яким до ТОВ «Екватор-Експрес» згідно з абзацом 9 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовано суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2 500 000,00 грн. (за порушення частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР).

Рішенням Державної податкової служби України від 12.01.2022 №525/6/99-00-06-03-01-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00702230902 та №00702200902.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо строків звернення до суду.

Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 поновлено ТОВ «Екватор-Експрес» строк звернення до суду із позовом до ГУ ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як вже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 58 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України вбачається, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 за результатом комплексного аналізу правового регулювання зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 сформував правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відтак, для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, Верховний Суд зазначає, що під час вирішення тотожних спорів повинні враховуватися наведені висновки щодо застосування норм права.

Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Водночас, правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.

У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати вважає за необхідне змінити попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах.

Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Таким чином, у випадку досудового вирішення спору, тобто оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, встановлюється місячний строк звернення до суду, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. У разі, якщо процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не застосовувалась, для оскарження податкового повідомлення-рішення застосовується шестимісячний строк звернення до суду, передбачений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України.

Предметом розгляду у даній справі є оскарження податкових повідомлень-рішень №00702200902 від 20.09.2021 та №00702230902 від 20.09.2021.

У позовній заяві позивач зазначав, що оскаржував в адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення, та за результатами розгляду скарги позивача, ДПС України прийнято рішення від 12.01.2022, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС в м. Києві №00702200902 від 20.09.2021 та №00702230902 від 20.09.2021. Дане рішення ДПС України отримано позивачем 17.01.2022.

Судом встановлено, що позовну заяву направлено на адресу суду засобами поштового зв`язку 03.03.2023, тобто з пропуском місячного строку для оскарження податкових повідомлень-рішень №00702200902 від 20.09.2021 та №00702230902 від 20.09.2021.

До заяви позивачем додано копію платіжного доручення про сплату судового збору в розмірі 24810,00 грн.: копію ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2022 у справі №640/3785/22; копію роздруківки з електронної пошти про надходження 30.11.2022 ухвали ОАСК від 28.11.2022 у справі №640/3785/22; копія ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 у справі №640/21313/22; копія роздруківки з електронної пошти про надходження 03.03.2023 ухвали КОАС від 02.03.2023 у справі №640/21313/22.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» в межах місячного строку звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00702200902 від 20.09.2021 та №00702230902 від 20.09.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2022 у справі №640/3785/22 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №640/3785/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» повернуто через те, що судовий збір у розмірі 24810,00 грн. позивачем сплачений на рахунок Київського окружного адміністративного суду.

Після отримання (30.11.2022) копії ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2022 у справі №640/3785/22 позивач повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом (справа №640/21313/22).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2022 року у справі № 640/21313/22 відкрито провадження у справі.

У подальшому, на виконання приписів Закону №2825-IX, матеріали адміністративної справи №640/21313/22 були направлені на адресу Київського міського окружного адміністративного суду. Вказана справа зареєстрована у комп`ютерній програмі «ДСС» КОАС 20.02.2023 та передана на розгляд судді Брагіної О.Є. 27.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Брагіна О.Є.) від 02.03.2023 у справі №640/21313/22 позовну заяву адвоката Тернового Руслана Богдановича до товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, - повернуто позивачу у зв`язку з тим, що позовна заява ТОВ «Екватор-Експрес» замість особистого підпису заявника (його представника), підписана від імені адвоката Тернового Р.Б. із очевидним застосуванням механічних засобів відтворення власноручного підпису - факсиміле. Копію даної ухвали отримано позивачем 03.03.2023.

Того ж дня, 03.03.2023, позивачем втретє направлено засобами поштового зв`язку матеріали позовної заяви до Київського окружного адміністративного суду про оскарження ППР ГУ ДПС в м. Києві №00702200902 від 20.09.2021, та №00702230902 від 20.09.2021, про що свідчить відтиск штампу АТ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Отже, дослідивши зміст заяви позивача в частині поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд врахував доводи позивача, викладені у заяві, а надані позивачем докази поважності причин пропуску строку звернення до суду у своїй сукупності визнав достатніми для висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом через їх поважність.

Водночас, 19.09.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у вказаному клопотанні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 уже вирішено питання про поновлення позивачу строку звернення до суду, натомість відповідач не навів жодних нових аргументів, які б свідчили про безпідставність пропуску позивачем такого строку.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У розумінні підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Згідно підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як вбачається зі змісту наказу від 05.08.2021 №6345-п, проведення фактичної перевірки суб`єктів господарювання призначено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. Правовою підставою для призначення перевірки у наказі вказано підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Позивач вважає, що фактична перевірка проведена без законних на те підстав, оскільки у наказі від 05.08.2021 №6345-п не зазначено інформацію про період за який проводиться перевірка.

Відповідач на спростування доводів позивача зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо цього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється органами.

Суд критично ставиться до вказаних доводів відповідача з огляду на наступне.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, позивач вправі посилатись на процедурні порушення проведення перевірки та надіслання рішень за результатами перевірки, а суд зобов`язаний надавати правову оцінку таким доводам позивача в першу чергу.

Так, перевірка позивача здійснювалась, на підставі наказу від 05.08.2021 №6345-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання». У додатку №4 до даного наказу зазначено, що перевірці підлягає ТОВ «Екватор-Експрес» (код ЄДРПОУ 37449850) (тривалість перевірки 10 діб, дата початку 10.08.2021, період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України).

Суд звертає увагу, що додаток №4 до Наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.08.2021 №6345-п є невід`ємною складовою такого наказу та повинен містити всі реквізити наказу на перевірку, а саме: найменування та реквізити суб`єкта, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, а тому зазначена частина наказу має бути скріплення печаткою контролюючого органу у відповідності до вимог статті 81 ПК України.

Між тим, у документі де міститься весь перелік інформації, який стосується саме проведення перевірки ТОВ «Екватор-Експрес» (підписаний в.о. начальника управління Іриною Якушенко) печатка контролюючого органу відсутня.

Також, у Додатку №4 до Наказу від 05.08.2021 №6345-п зазначено, що період діяльності, який охоплюється перевіркою, визначається статтею 102 ПК України, без зазначення чіткого періоду за який буде проводитися перевірка.

Суд зазначає, що відсилання в оскаржуваному наказі до статті 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності Позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

Так, приписи пункту 102.1 статті 102 ПК України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу, що період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу, не дає можливості і суду встановити, з якої дати та з якого моменту відраховуються зазначений строк.

В даному контексті суд звертає увагу на судову практику Верховного Суду, сформовану ним під час розгляду справи № 826/14478/17. Так, судом було встановлено, що: додаток до спірного наказу є його невід`ємною частиною, а тому до нього повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу; якщо наказ або витяг до наказу на податкову перевірку не містять, зокрема, періоду, який перевіряється, то він є нечинним та підлягає скасуванню; посилання в витягу з додатку на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності товариства суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у Позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовили висновок Верховного Суду про те, що наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відсутність у наказі від 05.08.2021 №6345-п та Додатку №4 періоду проведення перевірки та відсутність у Додатку №4 до Наказу від 05.08.2021 №6345-п печатки контролюючого органу, тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факту призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, дане порушення є самостійно підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №00702200902 та №0070223090 від 20.09.2021.

Водночас, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи суд вважає за необхідне дослідити обставини справи в частині встановлених податковим органом порушень з урахуванням заперечень позивача.

Стосовно встановлення порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку «Про ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №891 (далі Порядок №891) рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

У свою чергу, реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.

Кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України з огляду на те, що ТОВ «Екватор-Експрес» у період з 01.04.2020 по 29.06.2020 здійснювалась господарська діяльність із зберігання, приймання та відпуску пального на вищезазначених акцизних складах (уніфіковані номери 1010049, 1010049, 1010339, 1010340, 1010341) без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників у кількості 5 шт. відповідно до кількості введених в експлуатацію резервуарів пального та витратомірів-лічильників встановлених на місці відпуску пального наливом у кількості 5 шт.

Як наслідок, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00702200902 за порушенням вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Позивач, мотивуючи неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00702200902, посилається на повторність притягнення його до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки 22.10.2020 податковим повідомленням-рішенням №0007740902, яке було винесене на підставі акту фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020, ГУ ДПС у Волинській області вже застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 40 000,00 грн за порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Суд частково погоджується із доводами позивача з огляду на наступне.

Статтею 61 Конституції України регламентовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічні за змістом положення відображені в пункті 112.4 статті 112 ПК України згідно якого особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 25.08.2020 №1560 було здійснено фактичну перевірку діяльності позивача за результатами якої складено акт фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем порушення вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та, як наслідок, прийнято податкове повідомлення-рішення №0007740902 від 22.10.2020, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до акту фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020, ГУ ДПС у Волинській області зафіксовано приймання та відпуску пального лише на акцизному складі за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341) без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників у кількості 2 шт.

Водночас, вказаною перевіркою не досліджувалось питання дотримання позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України на акцизних складах за адресою: Київська обл., м. Бровари, промвузол масив (уніфікований номер 1010048); Львівська обл., Яворівський р-н., с. Терновиця, автодорога Рава-Руська Яворів-Судова Вишня, 45 км + 500 м (уніфікований номер 1010049); Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Бахматівці, автодорога МІ 2 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знаменка, 274 км + 650 м (уніфікований номер 1010339); Київська обл., Броварський р-н., смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 (уніфікований номер 1010340).

Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2021 №00702200902 позивача двічі притягнено до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення лише в частині накладення штрафу за здійснення господарської діяльності із зберігання, приймання та відпуску пального на акцизному складі за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341) без реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників.

На підтвердження подвійного притягнення позивача до відповідальності свідчить той факт, що відповідачем здійснено розрахунок розміру штрафних санкцій на підставі абзацу 1 пункту 1281.1 статті 1281 ПК України (20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник), та не встановлено повторність вчинення порушення на акцизному складі за адресою Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341).

Стосовно встановлення порушення позивачем вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом №481/95-ВР.

Стаття 15 зазначеного Закону № 481/95-ВР визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

За змістом частини восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною тридцять два статті 15 Закону № 481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений частиною тридцять восьмою цієї статті.

За приписами частини сорок три статті 15 Закону №481/95-ВР, суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.

Тобто, зазначена норма Закону № 481/95-ВР чітко передбачає відповідальність за зберігання пального без наявної ліцензії. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки ГУ ДПС у м. Києві встановлено факт зберігання ТОВ «Екватор-Експрес» пального за адресами:

Київська обл., м. Бровари, промвузол масив (уніфікований номер 1010048);

Львівська обл., Яворівський р-н., с. Терновиця, автодорога Рава-Руська Яворів-Судова Вишня, 45 км + 500 м (уніфікований номер 1010049);

Хмельницька обл., Хмельницький р-н., с. Бахматівці, автодорога МІ 2 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знаменка, 274 км + 650 м (уніфікований номер 1010339);

Київська обл., Броварський р-н., смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 150 (уніфікований номер 1010340);

Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, буд. 135 (уніфікований номер 1010341) без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, в акті перевірки від 20.08.2021 №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 зазначено, що відповідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203, залишки пального ТОВ «Екватор-Експрес» станом на 01.04.2020 (сальдо на початок періоду) складають 415 483,00 літрів дизельного палива, а саме в розрізі акцизних складів: уніфікований номер АС 1010339 67 939 л.; уніфікований номер АС 1010340 129 953 л.; уніфікований номер АС 1010341 114 512 л.; уніфікований номер АС 1010049 103 079 л.; уніфікований номер АС 1010048 0 л.

Як наслідок, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №00702230902 від 20.09.2021 за порушенням вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР.

Позивач, мотивуючи неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 20.09.2021 №00702230902, посилається на повторність притягнення його до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки 30.03.2020 податковим повідомленням-рішенням №0002503207, яке було винесене на підставі акту фактичної перевірки №622/26-15-32-07/37449850 від 28.02.2020 ГУ ДПС у м. Києві вже застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн за порушення вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР.

Аналогічна санкція також була застосована до позивача податковим повідомленням-рішенням №0007720902 від 22.10.2020, яке було винесене на підставі акту фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020, ГУ ДПС у Волинській області.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 06.02.2020 №1285 було здійснено фактичну перевірку діяльності позивача за результатами якої складено акт фактичної перевірки №622/26-15-32-07/37449850 від 28.02.2020.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР та, як наслідок, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002503207 від 30.03.2020, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до акту фактичної перевірки №622/26-15-32-07/37449850 від 28.02.2020, ГУ ДПС у м. Києві зафіксовано реалізацію пального з акцизних складів з уніфікованими номерами 1010048, 1010049, 1010339, 1010340, 1010341 в адресу контрагентів покупців без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Також, на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 25.08.2020 №1560 було здійснено фактичну перевірку діяльності позивача за результатами якої складено акт фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог частини восьмої статті 15 Закону №481/95-ВР та, як наслідок, прийнято податкове повідомлення-рішення №0007720902 від 22.10.2020, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 500 000,00 грн.

Відповідно до акту фактичної перевірки №03/160/32-05/37449850 від 01.09.2020, ГУ ДПС у Волинській області зафіксовано реалізацію пального з акцизного складу з уніфікованими номерами 1010341 на адресу контрагентів покупців без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі.

Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням №00702230902 від 20.09.2021 позивача двічі притягнено до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення передбаченого частиною восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР

Щодо посилань позивача на застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України (далі ГК України) суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

В той же час відповідно до частини другої цієї ж статті її дія не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України «Про валюту і валютні операції», «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.

Відповідно до частини першої статі 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено Положення про Державну податкову службу України та державну митну службу України, згідно з яким ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Отже з набранням чинності Законом України від 02 грудня 2010 року №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» (яким статтю 250 ГК України доповнено частиною другою) строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені частиною 1 статті 250 ГК України, не розповсюджуються на нарахування штрафів за порушення норм Закону №481/95-ВР.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 листопада 2018 року у справі №803/780/17 (адміністративне провадження №К/9901/40827/18), від 18 квітня 2019 року у справі №810/1719/15 (адміністративне провадження №К/9901/9377/18), від 18.07.2023 у справі №810/547/15 (адміністративне провадження №К/9901/31515/18).

Також, позивач зазначає, що станом на дату проведення фактичної перевірки позивачем не здійснювалась діяльність по зберіганню пального, а зазначені в акті акцизні склади було закрито задовго до перевірки.

Так, з матеріалів справи судом встановлено наступне.

30.11.2020 ТОВ «Екватор-Експрес» згідно повідомлення (форма 20-ОПП) закрило об`єкт оподаткування паливний склад за адресою: Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська 150 та згідно заяви (форма 1-АКПС) від 30.11.2020 було анульовано реєстрацію зазначеного акцизного складу.

09.12.2020 ТОВ «Екватор-Експрес» згідно повідомлення (форма 20-ОПП) закрило об`єкт оподаткування паливний склад за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Бахматівці, автодорога М12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знаменка, 274км+650м. та згідно заяви (форма 1-АКПС) від 09.12.2020 було анульовано реєстрацію зазначеного акцизного складу.

21.05.2021 ТОВ «Екватор-Експрес» згідно повідомлення (форма 20-ОПП) закрило об`єкт оподаткування оптовий склад за адресою: Київська область, Броварський район, місто Бровари, промвузол масив та згідно заяви (форма 1-АКПС) від 21.05.2021 було анульовано реєстрацію зазначеного оптового акцизного складу.

31.05.2021 ТОВ «Екватор-Експрес» згідно повідомлення (форма 20-ОПП) закрило об`єкт оподаткування оптовий склад за адресою: Київська область, Броварський район, місто Бровари, промвузол масив та згідно заяви (форма 1-АКПС) від 31.05.2021 було анульовано реєстрацію зазначеного оптового акцизного складу.

01.06.2021 ТОВ «Екватор-Експрес» згідно повідомлення (форма 20-ОПП) закрило об`єкти оподаткування паливні склади за адресами: Волинська область, місто Ковель, вул. Володимирська 135 та Львівська область Яворівський район, с/рада Терновиця, автодорога Рава-Руська-Яворів-Судова Вишня, 45км.+500м. та згідно заяв (форма 1-АКПС) від 27.05.2021 і від 30.05.2021 було анульовано реєстрацію зазначених акцизних складів.

Водночас, як уже зазначалось вище, актом перевірки від 20.08.2021 №65389/Ж5/26-15-09-02/37449850 встановлено факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії на право зберігання пального станом на 01.04.2020, тобто до моменту анулювання позивачем реєстрації зазначених акцизних складів.

Таким чином, факт анулювання позивачем реєстрації акцизних складів з уніфікованими номерами 1010048, 1010049, 1010339, 1010340, 1010341 у строк до 31.05.2021 не впливає на суть встановленого порушення щодо зберігання позивачем пального без наявності ліцензії на право зберігання пального станом на 01.04.2020.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та досліджених доказів, суд приходить висновку про протиправність прийнятих ГУ ДПС у м. Києві податкових повідомлень-рішень №00702200902 та №0070223090 від 20.09.2021, з огляду на що останні підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 26840,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №218 від 02.12.2022 та платіжною інструкцією №592 від 09.05.2023.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 20.09.2021 №00702200902 та від 20.09.2021 №00702230902.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» (ідентифікаційний код 37449850, адреса: 02660, м. Київ, просп. Гагаріна, буд. 23) судовий збір у розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.