Рішення № 126063692, 24.03.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2025 року Справа № 640/18033/21 ЗП/280/486/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії.

06.07.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалою відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва, 11.03.2025 справа № 640/18033/21 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025 справу № 640/18033/21 передано на розгляд судді Сацькому Р.В.

17 березня 2025 року ухвалою Суддя Сацький Р. прийняв справу до свого провадження.

05 серпня 2021 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник просит суд - у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обгрунтовано тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що групу інвалідності позивачу встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.

Статтею 258 КАС Українипередбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України,письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

29.08.2014 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період (копію витягу наявний в матеріалах справи).

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді командира гармати та брав безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (копію довідки та обліково-послужної картки наявний в матеріалах справи).

03.06.2015 під час виконання обов`язків військової служби в зоні АТО ОСОБА_1 одержав акубаротравму внаслідок систематичних обстрілів позицій незаконними збройними формуваннями.

05.09.2015 сержанта ОСОБА_1 було звільнено (демобілізовано) з військової служби у запас.

15.10.2015 Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України встановлено причину одержаної травми колишнього військовослужбовця: «травма, так, пов 'язана із захистом Батьківщини».

26.04.2016 під час огляду ОСОБА_1 медико-соціально експертною комісією (далі - МСЕК) встановлено втрату професійної працездатності без встановлення інвалідності через травму, пов`язану із захистом Батьківщини (копію довідки додаємо). На підставі цього, ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу за 25 % втрати працездатності у сумі 24 115,00 грн.

У подальшому, під час повторного огляду МСЕК ОСОБА_1 вперше встановлено інвалідність III групи з 21.01.2019 р. внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Також, 07.02.2019 ОСОБА_1 пройшов огляд у Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України, яка підтвердила попередньо встановлену причину травми.

У зв`язку із цим, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (наразі це ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з заявою на одержання відповідної одноразової грошової допомоги.

20.02.2019 ІНФОРМАЦІЯ_3 склав висновок № ВСЗ/656, згідно з яким ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги за наслідками встановлення інвалідності вперше. Цей висновок було направлено до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів для прийняття рішення.

У свою чергу, Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Міністерство або Комісія) прийняло рішення у формі протоколу № 40 від 29.03.2019.

За змістом п. 91 цього рішення ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги через те, що групу інвалідності встановлено через понад дворічний строк після встановлення ступеня втрати працездатності.

23.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 640/9186/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020, позов ОСОБА_1 було задоволено: (а) визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вперше III групи інвалідності; (б) зобов`язано Міністерство повторно розглянути питання щодо призначення такої виплати з урахуванням висновків суду.

28.01.2021 Комісія повторно розглянула документи ОСОБА_1 , дійшовши висновку у п. 11 рішення, яке оформлене протоколом № 12, про повторну відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Тобто, Міністерство фактично вдруге відмовило ОСОБА_1 у призначенні соціальної допомоги з аналогічної підстави: а саме: через пропуск дворічного строку.

II. ОБҐРУНТУВАННЯ ПОЗОВУ [а] Нормативно - правове обґрунтування

Відповідно до ст. 3 Конституції України «Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 17 Конституції України «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей».

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) «Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону «Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті».

За змістом п. «б» ч. 1 ст. 162 Закону, розмір такої одноразової грошової допомоги призначається і виплачується у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Відповідно до ч. 4 ст. 163 Закону «Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв 'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Згідно з ч. 8 ст. 163 Закону «Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права».

Аналогічні Закону положення також передбачені в постанові Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Постанова КМУ № 975).

На додачу, звертаємо увагу, що в абз. 3 п. 3 постанови КМУ № 975 визначено, що «Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності».

[б] Фактичне обґрунтування

Цей позов поданий колишнім військовослужбовцем ОСОБА_1 з метою поновлення його порушеного, але гарантованого державою соціального права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності з причин, пов`язаних із захистом суверенітету і територіальної цілісності України.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження військової служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (позиція з рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 та від 17.03.2004 № 7-рп/2004).

Починаючи з 2014 року, в умовах воєнної агресії Російської Федерації в Криму та на сході України, питання соціального захисту військовослужбовців набуло особливої актуальності. Такий стан може покладати на уповноважених суб`єктів владних повноважень лише підвищений стандарт до виконання власних публічно - управлінських функцій з метою якомога ефективнішого забезпечення державними соціальними гарантіями захисників України.

Виходячи з аргументації Комісії у п. 91 рішення у формі протоколу № 40 від 29.03.2019 1 та оскаржуваного цим позовом п. 11 рішення у формі протоколу № 12 від 28.01.2021, доводи відповідача фактично зводяться до того, що ОСОБА_1 не може отримати одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому в 2019 році III групи інвалідності через те, що з дати встановлення йому 25 % втрати працездатності без встановлення інвалідності в 2016 році - пройшло понад два роки.

Таку позицію Міністерство навіть після набрання законної сили судовими рішеннями у справі № 640/9186/19 продовжує обґрунтовувати, посилаючись на ч. 4 ст. 163 Закону та п. 8 постанови КМУ № 975.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення Комісії є протиправним та підлягає скасуванню, на користь чого свідчить наступне.

Відповідач помилково ототожнює «інвалідність» і «втрату працездатності без встановлення інвалідності» як категорії одного правового порядку.

Законодавець в ч. 4 ст. 163 Закону (аналогічно в п. 8 постанови КМУ № 975), для цілей визначення «дворічного строку» пов`язує первинне встановлення інвалідності із встановленням вищої групи інвалідності при повторному огляді.

У той же час, у даній правовій конструкції - ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності співвідноситься зі встановленням більшого відсотку втрати працездатності.

Іншими словами, законодавством встановлено певне часове обмеження між первинним та вторинним встановленням групи інвалідності (її зміна) АБО між первинним та вторинним встановленням ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (його збільшення).

Це означає, що таке «підвищення» має відбуватись в межах конкретної групи соціальних ризиків (або в межах групи: інвалідність, або в межах групи: часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності).

Водночас, Законом не передбачено жодних обмежень для такої послідовності юридичних фактів: спочатку «втрата працездатності без інвалідності», а тоді «інвалідність».

Як підтверджено долученими до позову документами та встановлено судами в межах справи № 640/9186/19, ОСОБА_1 спочатку 26.04.2016 було встановлено ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності (25 %), і лише 21.01.2019 - первинну інвалідність (III група).

Тобто, обмеження встановлені у Законі не можуть бути застосовані по відношенню до позивача, оскільки відсутні які - небудь розумні підстави вважати встановлену йому інвалідність III групи такою, яка встановлена понад дворічний строк після первинного її визначення, оскільки в 2016 році інвалідність взагалі не встановлювалася.

З огляду на це, після того як в 2019 році ОСОБА_1 було вперше встановлено інвалідність після звільнення з військової служби внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби на сході України в ході безпосередніх бойових дій з незаконними збройними формуваннями, останній, у строк передбачений ч. 8 ст. 163 Закону, реалізував своє право на отримання гарантованої соціальної допомоги.

Крім того, аналіз дев`яти пунктів ч. 2 ст. 16 Закону переконливо засвідчує, що самостійними підставами для призначення й виплати одноразової грошової допомоги є:

загибель (смерть) (п.п. 1 - 3);

інвалідність (п.п. 4 - 6);

часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності (п.п. 7 - 9).

Відтак, у разі виникнення в особи однієї з трьох підстав для призначення й виплати одноразової грошової допомоги, передбачених ст. 16 Закону, то за кожну з цих підстав їй має виплачуватися така допомога.

У свою чергу, при призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги обмежувальний строк у два роки може застосовуватися винятково, коли виплата такої грошової допомоги здійснюється у межах однієї підстави.

У випадку ОСОБА_1 , 21.01.2019 у нього виникла самостійна підстава для призначення одноразової грошової допомоги, адже в цю дату МСЕК було вперше встановлено його інвалідність.

Суд звертає увагу, що «інвалідність» і «втрата працездатності без встановлення інвалідності» є самостійними підставами для виплати соціальної допомоги свідчить різне правове регулювання та відмінний механізм встановлення таких страхових випадків.

Так, порядок, умови та критерії встановлення інвалідності МСЕК визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, яке затверджене постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009, а механізм встановлення груп інвалідності врегульовано Інструкцією про встановлення груп інвалідності, що затверджена наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011.

У свою чергу, механізм встановлення МСЕК ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків врегульовано Порядком, який затверджений МОЗ України наказом № 420 від 05.06.2012.

Таким чином, як Законом, так і профільним медичним законодавством з питань діяльності МСЕК розмежовано поняття, підстави і порядок встановлення груп інвалідності та часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Безвідносно до зазначеного вище, аналіз цитованих у попередньому підрозділі положень Конституції України свідчить, що на виплату допомоги не може впливати ні що, якщо травма отримана військовослужбовцем під час сумлінного і чесного виконання обов`язку із захисту Батьківщини.

Те строкове обмеження, що передбачене ч. 4 ст. 163 Закону, за будь-яких обставин не може бути застосовано до спірних у даній справі відносин, навіть з підстави розумності, адже:

держава гарантувала позивачу належну соціальну допомогу в разі настання страхового випадку після його вступу на військову службу;

позивач, отримавши травму, не міг об`єктивно спрогнозувати або вплинути на те, коли її наслідки будуть мати результатом встановлення йому інвалідності МСЕК;

однак, лише через введення часового обмежувача до Закону, що до того ж не має ніякої легітимної мети, відповідач виправдовує своє власне порушення, при цьому, не заперечуючи ані статусу позивача, ані причин, та тяжкості отриманих ним на війні травм.

Підхід відповідача до вирішення заяви ОСОБА_1 толерує негативне ставлення до військової служби, що є основою життєдіяльності держави та відповідно усіх інших сфер на мирній території України.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини даної справи, гарантоване Конституцією України та Законом право на отримання соціальної допомоги внаслідок встановлення інвалідності вперше - суд, керуючись принципом верховенства права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

III. СПОСІБ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ТА ІНШІ ВІДОМОСТІ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

[а] Спосіб судового захисту

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (позиція з рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 16.09.2015 у справі № 21 -1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Керуючись п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд прийшов до висновку, що захист порушених прав позивача можливий лише шляхом визнання протиправним та скасування п. 11 рішення Комісії у формі протоколу № 12 від 28.01.2021 і зобов`язання Міністерства прийняти рішення про нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму (п. «б» ч. 1 ст. 162 Закону), врахувавши раніше виплачені кошти у сумі 24 115,00 грн.

Суд звертає увагу, що в межах неодноразово згаданої справи № 640/9186/19, суди раніше вже задовольнили позов про зобов`язання Міністерства повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 відповідної соціальної допомоги, однак суб`єкт владних повноважень, формально «виконавши» такі судові рішення, повністю проігнорував висновки суду в мотивувальній частині.

Тому, як встановлено судом, ефективний захист порушених прав ОСОБА_1 можливий лише у разі зобов`язання Міністерства прийняти рішення на користь позивача, адже згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України, для цього виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, за фактичних обставин цієї справи повноваження відповідача не є дискреційними. Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У даному випадку, відповідач не уповноважений діяти на власний розсуд та обирати між кількома варіантами поведінки.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про вмотивованість заявленої позовної вимоги, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 250 Кодекса адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (03168, м. Київ, буд. 6, просп. Повітряних сил України, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати п. 11 рішення Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом № 12 від 28.01.2021, яким сержанту ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності 21.01.2019 вперше.

Зобов`язати Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняти рішення про призначення та виплату сержанту ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму (п. «б» ч. 1 ст. 16 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), врахувавши раніше виплачені кошти у сумі 24 115,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 24 березня 2025 року.

Суддя Р.В. Сацький