Рішення № 126062968, 24.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року Справа№640/19409/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Аляб`єва І.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюро розслідувань (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ЄДРПОУ 41760289) про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

визнати недійсним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 30.09.2022 року № 94дск-ос;

поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на службі у Державному бюро розслідувань на посаді старшого оперуповноваженого центрального апарату Державного бюро розслідувань;

стягнути з Державного бюро розслідувань, ЄДРПОУ 41760289 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, які недоотримані внаслідок незаконного звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2022 року позовну заяву залишено без руху, недоліки якої запропоновано усунути шляхом подання уточненої позовної заяви.

Через систему «Електронний суд» 25.11.2022 року позивачем подано заяву про усунення недоліків позову, до якої долучено уточнену позовну заяву з урахуванням висновків суду, викладених в ухвал від 11.11.2022 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/19409/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/19409/22 передано для розгляду судді Череповському Є.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/19409/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

07.02.2025 року представником відповідача подано заяву про відвід судді від 06.02.2025 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відведено суддю Череповського Євгена Володимировича від участі у розгляді справи №640/19409/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Матеріали адміністративної справи №640/19409/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, - передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу справи між суддями та визначення іншого складу суду в порядку, встановленому статтею 31 КАС України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/19409/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб`єва І.Г.

Ухвалою суду від 12.02.2025 прийнято справу №640/19409/22 до провадження судді Аляб`єва І.Г. Витребувано Державного бюро розслідувань в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду: матеріали особової справи ОСОБА_1 ; штатний розпис Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь; інформацію щодо вакантних посад керівників управлінь, їх заступників, начальників відділів, оперуповноважених, старших оперуповноважених, оперуповноважених в особливо важливих справах, слідчих, старший слідчих, слідчих в особливо важливих справах у розрізі організаційної структури Державного бюро розслідувань, затвердженої Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 по підрозділам центрального апарату Державного бюро розслідувань та Територіальних управлінь за кожний день окремо починаючи з 01.08.2022 по 30.09.2022 включно; належним чином завірені копії наказів Директора Державного бюро розслідувань про затвердження кваліфікаційних вимог та критерії професійної придатності на вказані вище вакантні посади разом із копіями аркушів погодження та кваліфікаційними вимогами та критеріями професійної придатності; належним чином завірену копію наказу Директора Державного бюро розслідувань від 30.09.2022 року № 94дск-ос про звільнення ОСОБА_1 разом із аркушем погодження; належним чином завірену копію аркушу співбесіди з ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскільки підрозділ, в якому позивач проходив службу, внаслідок організаційно-штатних змін фактично не зазнав чисельних чи функціональних змін, то його звільнення є незаконним, а порушені внаслідок такого звільнення права мають бути поновлені у заявлений ним спосіб.

25.02.2025 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач наголошує, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звільняючи позивача відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також представник відповідача зазначив, що зміни у штаті ДБР були за своєю суттю не кількісними, а якісними. Наказ ДБР, яким затверджено та введено в дію зміни штатного розпису центрального апарату ДБР спричинив ліквідацію посади, яку обіймав позивач, тож у відповідача були наявні правові підстави для попередження позивача про наступне вивільнення. При цьому зазначив, що єдиною вимогою до відповідача було саме попередження позивача, оскільки подальше його використання на службі було неможливим у зв`язку з відмовою від запропонованих посад.

Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначає, що незаконність звільнення позивача також підтверджується представником відповідача, так відповідно до наказу ДБР від 28.07.2022 № 222дск загальна чисельність Головного оперативно-технічного управління збільшилась окрім посади, яку займав позивач, ще на 5 штатних посад. Тобто, окрім того, що позивача не переведено, у межах Головного оперативно-технічного управління, на одну із рівнозначних чи нижчих посад за ініціативи керівництва, йому їх і не пропонувалось.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для відповідної посади, готуються та затверджуються лише у разі наявності вакантної посади, одночасно із оголошенням на неї конкурсу, а отже твердження про наявність нових кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності на посади у Головному оперативно-технічному управлінні, як на перешкоду переведення позивача, у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів є безпідставним та надуманим.

Звертає увагу суду, що жодним нормативно правовим актом не врегульовано ані форми, а ні виключного переліку кваліфікаційних вимог та критерії професійної придатності, що створює штучні перешкоди та обмеження у професійній діяльності, що прямо заборонено ст. 2-1 КЗпП України.

Твердження відповідача щодо проведення повного розрахунку, яке зазначено у офіційних документах виданих при звільненні та у відзиві, не відповідають дійсності, оскільки, в порушення вимог ст. 44 КЗпП України відповідачу, станом на теперішній час, не виплачена вихідна допомога.

Також позивач вважає необґрунтованим твердження представника відповідача, щодо відсутності активних дій з боку позивача з намірами проходження подальшою служби у Державному бюро розслідувань шляхом подання скарг чи рапортів.

Так, з наказом Державному бюро розслідувань від 28.07.2022 № 222дск позивача не ознайомлено, що не заперечується представником відповідача, у розпорядження Директора Державного бюро розслідувань не зараховано, про створення штучних перешкод для перепризначення на нову посаду відповідачем позивача не попереджалось, об`єми ввірених завдань та виконаної роботи, після попередження про майбутнє звільнення, в порівнянні з аналогічним попереднім періодом, лише збільшувались, а тому у позивача не було жодних сумнівів, що організаційні заходи ініційовані відповідачем направлені лише на перерозподіл обов`язків між Головним оперативним управлінням та Головним оперативно-технічним управлінням чи переміщенням підрозділів з одного управління Головного оперативно-технічного управління до іншого з метою оптимізації та ефективності взаємодії. Аналогічну правову позицію сформульовано Верховним Судом у постанові від 24.07.2020 по справі № 816/654/17.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .

Згідно з даними трудової книжки, позивач з 09.07.1998 по 14.08.2000 позивач працював АОЗТ «Авіокомпанія «Авіолінії Донбаса»; з 01.09.2000 по 30.06.2005 навчався в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого; з 12.07.2005 по 19.01.2007 працював в Донецькому обласному управлінні юстиції; з 22.01.2007 по 14.06.2012 працював в прокуратурі міста Києва; з 14.06.2012 по 26.11.2012 працював в прокуратурі Печерського району міста Києва; з 26.11.2012 по 02.10.2014 працював на посаді старшого прокурора відділу в прокуратурі міста Києва; з 03.10.2014 по 03.04.2017 позивач працював в Генеральній прокуратурі України; з 04.04.2017 по 31.12.2019 працював у військовій прокуратурі; у період з 17.11.2020 по 11.01.2021 проходив службу в Національній поліції України; з 26.02.2021 по 01.10.2022 проходив службу Державному бюро розслідувань.

Судом встановлено, що між позивачем та ДБР було укладено 24.02.2021 контракт про проходження служби у ДБР.

Наказом ДБР від 25.02.2021 №80-ос/дск з 26.02.2021 позивача призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу інформаційного забезпечення Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань.

Відповідно до подання від 25.07.2022 для забезпечення підвищення ефективності виконання завдань, покладених на Головне оперативно-технічне управління ДБР, в умовах повномасштабного вторгнення Росії на територію України та необхідності введення нових функціональних повноважень і провадження програмного забезпечення сучасних методологій пошуку, виникла необхідність у перегляді та перерозподілі функціоналу між підрозділами, що входять до складу управління.

Наказом ДБР від 28.07.2022 № 222дск затверджено та введено в дію з 01.08.2022 зміни № 27 до штатного розпису центрального апарату ДБР на 2022 рік, затвердженого наказом ДБР від 11.01.2022 № 10 ДСК.

Враховуючи наведені зміни, вакантні посади Головного оперативно-технічного управління ДБР мають особливості щодо вимог до освіти, професійних знань та функціоналу, необхідного для виконання обов`язків за посадою, зокрема: спеціальність - право, інформаційні технології, автоматизація та приладобудування, електроніка телекомунікації, механічна інженерія, електрична інженерія; професійні знання (відповідно до службових обов`язків): досвід роботи оперуповноваженого за напрямком проведення спеціальних технічних заходів, передбачених статтями 260, 267, 270 Кримінального процесуального кодексу України; вміння використовувати спеціальні технічні засоби, апаратно-програмні, програмно-технічні комплекси, пристрої, прилади комп`ютерної техніки; навички роботи з контрольно-вимірювальною апаратурою; володіння методами виявлення несправностей способами їх усунення в радіоелектронних пристроях; проведення комплексу заходів із технічної експлуатації, технічного обслуговування та ремонту обладнання, яке застосовується для забезпечення проведення оперативно-технічних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій; досвід виготовлення спеціальних виробів для застосування під час проведення оперативно-технічних заходів та негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з даними особової справи виявилось, що у позивача відсутні вказані професійні знання та навички для зайняття посад старшого оперуповноваженого та оперуповноваженого відділів Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління ДБР.

Відповідно до попередження про наступне звільнення зі служби, у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів у ДБР внаслідок змін до штатного розпису відповідно до наказу ДБР від 28.07.2022 № 222дск, наказу ДБР від 28.07.2022 № 59дск-ос «Про попередження працівників» позивача попереджено про наступне скорочення посади старшого оперуповноваженого відділу інформаційного забезпечення Інформаційно-аналітичного управління Головного оперативно-технічного управління Державного бюро розслідувань, яку він обіймає, по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження. Також повідомлено, що позивача буде звільнено із служби у ДБР на підставі підпункту 4 пункту 107 та відповідно пункту 112 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (із змінами), із достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у ДБР на підставі пункту 13 контракту. Зі вказаним попередженням позивач ознайомлений під особистий підпис 01.08.2022.

З позивачем була проведена співбесіда, за результатами якої оформлено аркуш співбесіди від 27.09.2022 зі змісту якого вбачається, що позивачу повідомлено, що термін попередження про його наступне звільнення зі служби спливає 01.10.2022.

Під час співбесіди позивачу надано для ознайомлення вакантні посади, а саме: слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) ТУ у м. Мелітополі; оперуповноваженого Першого оперативного відділу (з дислокацією у місті Краматорську) ТУ у м. Краматорську.

Як вбачається з відмітки позивача щодо згоди відносно запропонованих посад, від можливості проходження служби на запропонованих посадах він відмовився; прохання (побажання) - відсутні; претензії до порядку та строку подання про звільнення - відсутні.

Згідно з даними особової справи позивача, а саме подання про звільнення зі служби від 28.09.2022 вбачається, що у зв`язку з організаційно-штатними змінами, 29.07.2022 було затверджено нову редакції кваліфікаційних вимог на посади Головного оперативно-технічного управління. При цьому вказано, що від запропонованих йому 27.09.2022 посад позивач відмовився.

Наказом ДБР від 30.09.2022 № 94дск-ос, на виконання пунктів 8 та 9 частини першої статті 12 та частини другої статті 20 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 807, абзацу другого пункту 95, абзацу першого пункту 105, підпункту 4 пункту 107, пункту 112 та підпункту 1 пункту 115 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, наказу Державного бюро розслідувань від 28.07.2022 № 222дск, наказу Державного бюро розслідувань від 28.07.2022 № 59 дек-ос «Про попередження працівників», з урахуванням вимог Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, Інструкції про механізм реалізації та застосування норм законодавства щодо грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, порядок та умови його виплати, затвердженої наказом Державного бюро розслідувань від 12.07.2022 №348, враховуючи неможливість використання на службі у зв`язку з проведенням організаційно-штатних заходів, позивача було звільнено зі служби в ДБР 01.10.2022 у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту від 24.02.2021.

Згідно з довідкою ДБР від 01.10.2022 № 10-7/386 позивач проходив службу в Державному бюро розслідувань з 26.02.2021 по 01.10.2022. Звільнений зі служби в Державному бюро розслідувань відповідно до підпункту 4 пункту 107 Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743, 01.10.2021 у запас у зв`язку із скороченням штату, з достроковим припиненням (розірванням) контракту про проходження служби у Державному бюро розслідувань наказом Директора Державного бюро розслідувань від 30.09.2022 № 94дск-ос.

Вважаючи протиправним наказ ДБР в частині звільнення позивача, він звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування та застосування наслідків такого скасування (поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12.11.2015 № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794).

Частиною першою статті 14 Закону № 794 визначено, що до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Відповідно до частини п`ятої, шостої статті 14 Закону № 794 трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України «Про державну службу». Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, їх права та обов`язки визначає Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (далі - Положення № 743).

Пунктами 2, 3 Положення № 743 визначено, що служба у Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - особи рядового та начальницького складу) є громадяни України, які на конкурсній основі у добровільному порядку (за контрактом) прийняті на службу до Державного бюро розслідувань і яким присвоєно спеціальні звання осіб рядового та начальницького складу відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за своїм статусом у ДБР був особою начальницького складу Державного бюро розслідувань, перебуваючи на службі на підставі контракту.

За приписами пунктів 42, 44, 53 Положення № 743 контракт про проходження служби у Державному бюро розслідувань (далі - контракт) - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином України та державою, від імені якої виступає Державне бюро розслідувань, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби.

Контракт укладається на строк, зокрема, від шести до десяти років - з особами, які приймаються на службу на посади, що заміщуються особами середнього та старшого начальницького складу.

Днем припинення строку дії контракту вважається день, зазначений у наказі по особовому складу про звільнення із служби, - у разі дострокового розірвання контракту.

Пунктами 54, 55 Положення № 743 закріплено, що посади, на які призначаються особи рядового та начальницького складу, та відповідні їм спеціальні звання Державного бюро розслідувань визначаються штатним розписом (штатом).

Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, визначається Директором Державного бюро розслідувань.

Таким чином суд вважає, що роботодавець вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, а обговорення питання доцільності таких рішень лежить поза межами компетенції суду.

З матеріалів справи встановлено, що внаслідок затвердження та введення в дію змін до штатного розпису ДБР, вакантні посади Головного оперативно-технічного управління ДБР потребували особливостей щодо освіти, професійних знань та функціоналу, необхідного для виконання обов`язків за посадою. Оскільки позивач не мав відповідного рівня професійних знань та навичок для зайняття новостворених посад у Головному оперативно-технічному управлінні ДБР, йому було запропоновано рівнозначні посади в територіальних підрозділах ДБР, від яких він відмовився.

Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 60, пункту 61 Положення № 743 призначення (переведення) осіб рядового та начальницького складу (переміщення по службі) здійснюється на рівнозначні посади - у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів; на нижчі посади - у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів.

Переведення з вищих посад на нижчі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів здійснюється Директором Державного бюро розслідувань (директором територіального управління Державного бюро розслідувань) у межах наданих йому прав щодо призначення на посади за умови відсутності можливості призначити особу рядового та начальницького складу на рівнозначну посаду в цьому ж органі чи підрозділі Державного бюро розслідувань відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

У разі реорганізації переважне право на залишення на службі в Державному бюро розслідувань надається особам з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (пункт 62 Положення № 743).

Особи рядового та начальницького складу, переведені з вищих посад на нижчі, можуть просуватися по службі з урахуванням вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та цього Положення (пункт 63 Положення № 743).

З вищенаведеного вбачається, що посади державної служби та посади рядового та начальницького складу ДБР є посадами різних категорій посад з власним правовим статусом, який врегульований для державних службовців Законами України «Про державну службу» та «;Про Державне бюро розслідувань», а для осіб рядового та начальницького складу власне контрактом, який укладається з особою при вступі на службу, Положенням № 743 та Законом № 794 у частині переведення та звільнення.

Перед звільненням особи рядового та начальницького складу з Державного бюро розслідувань безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею індивідуальну бесіду (пункт 106 Положення № 743).

У ході бесіди роз`яснюються підстави звільнення і строк внесення подання щодо звільнення, соціальний і правовий захист особи, визначається військовий комісаріат, до якого буде направлено особу після звільнення для постановки на військовий облік, безпосередній або прямий керівник (начальник) дає відповіді на запитання. При цьому враховуються прохання особи, даються необхідні пояснення з питань проходження служби, а також інші питання, пов`язані із звільненням.

З матеріалів справи встановлено, що з позивачем проводилась співбесіда, йому пропонувалися вакантні рівнозначні посади у територіальних підрозділах ДБР, він яких він відмовився. При цьому, під час співбесіди позивач не висловив будь-яких прохань (побажань) та/або претензії до порядку та строку подання про звільнення.

Також позивач не вказував на свою відповідність кваліфікаційним вимогам новоутворених рівнозначних посад Головного оперативно-технічного управління ДБР, як під час співбесіди, так і під час судового розгляду не надав суду доказів, які б підтвердити його відповідність таким посадам та спростували б доводи відповідача про відсутність професійних знань та навичок для зайняття новоутворених посад старшого оперуповноваженого та оперуповноваженого відділів Управління оперативно-технічного забезпечення Головного оперативно-технічного управління ДБР.

За приписами підпункту 4 пункту 107 Положення № 743 контракт припиняється (розривається), а особи рядового та начальницького складу звільняються із служби, - у зв`язку із скороченням штату - у разі неможливості використання на службі у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів, про що особи рядового та начальницького складу попереджаються за два місяці.

Відповідно до частини другої статті 14-3 Закону № 794, особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

У нормі прямо вказано, що особи рядового і начальницького складу «можуть» бути переведені у системі Державного бюро розслідувань «без обов`язкового проведення конкурсу» на іншу рівнозначну вакантну посаду. З наведеної конструкції норми слідує, що вжите у частині другій статті 14-3 Закону № 794 слово «може» - означає, що вирішення питання щодо переведення законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення в залежності від існуючих обставин.

Окрім того суд зазначає, що позивач не міг мати легітимних очікувань на те, що буде проходити службу в ДБР протягом всього строку дії укладеного контракту, оскільки контрактом прямо передбачено можливість його дострокового припинення у зв`язку зі скороченням штату.

Також суд вважає, що переважне право на залишення на роботі не тотожне переважному праву на працевлаштування на нову посаду.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.

Окрім вищенаведеного суд досліджує у даній справі питання наявності/відсутності проявів дискримінації, що полягає у вибірковому підході щодо залишення певних працівників на роботі, суд відмічає, що згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11.06.2002, заява № 36042/97).

Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 року №14-рп/2004).

Наявність правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні».

Враховуючи, що порядок та особливості переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу врегульовані Законом № 794, Положенням № 743 та контрактом, а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб`єкта призначення є його правом, а не обов`язком, судом не встановлено у спірних правовідносинах обставин, за якої позивач зазнає менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб. Позивачем зворотнього не доведено.

У підсумку, з урахування вищезазначеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 80, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного бюро розслідувань (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, ЄДРПОУ 41760289) про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2025 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв