Рішення № 126062606, 24.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 рокуСправа №160/889/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 про відмову у поновленні йому пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області поновити йому з 01.01.2024 року виплату пенсії за віком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області. Однак, з січня 2024 року йому зупинено виплату пенсії. 14.10.2024 року він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії. Рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 йому відмовлено в поновленні виплати пенсії, за даними Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. Він звертає увагу на те, що такі підстави для припинення виплати пенсії не передбачені ст.49 Закону №1058-IV. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду, 04.02.2025 року відповідач-2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 04.08.2023 р. №806 Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162 Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 1 серпня 2022 р. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія. Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв`язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред`являються документи, що посвідчують особу. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення від 13.11.2024 року №912390191608 про відмову у поновленні виплати пенсії, оскільки заява про поновлення виплати пенсії подається заявником особисто до територіального органу ПФУ, або заявник може звернутися до органів ПФУ із заявою на проведення ідентифікації засобами відеоконференцзв`язку. Крім того, просить врахувати, що виплату пенсії позивачу призупинено з 01.01.2024 року на підставі інформації, яка міститься в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, згідно із якою його довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи недійсна. Тому, відповідач-2 вважає, що виплата пенсії припинилась не з вини Головного управління ПФУ у Вінницькій області, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

На виконання вимог ухвали суду, 05.02.2025 року відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.01.2024 року виплату позивачу пенсії призупинено на підставі інформації, яка міститься в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, згідно із якої довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи недійсна. 14.10.2024 року засобами поштового зв`язку позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою поновлення виплати пенсії. За результатами розгляду звернення за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області було відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачу та винесено рішення від 13.11.2024 року № 912390191608. З огляду на вищезазначене, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про поновлення виплати пенсії та не приймало рішення про відмову в поновленні пенсії. За таких обставин, відповідач-1 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 06.02.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім зазначено наступне. З початку повномасштабного вторгнення він та його сім`я були вимушені виїхати за межі країни до Чеської Республіки, у зв`язку із втратою майна та з метою забезпечення безпеки власного життя. На його думку, відповідачі помилково трактуючи положення постанови КМУ від 04.08.2023 р. №806 «Про внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 р. №162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» щодо обов`язкового верифікування особи через особистий кабінет на електронному порталі ПФУ та підтвердження «дійсності» особи через засоби електронного зв`язку у вигляді відеоконференції, оскільки дане твердження протилежно не відповідає визначеним Порядком №22-1 та постановою №162 положенням, що визначають підтвердження особи пенсіонера, користуючись одним із механізмів (способів) верифікування, ним було зроблено. Враховуючи викладене, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав заявлених в ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача викладену у позові та у відповіді на відзив, позицію відповідачів, викладену у відзивах на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Відповідно до довідки від 26.05.2021 р. №1232-5000360923 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_1 .

Згідно із довідкою від 26.04.2024 р. №435 Управління соціального захисту населення Дніпровської районної державної адміністрації позивач знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, як внутрішньо переміщена особа з 05.08.2022 року.

Свідоцтвом Посольства України в Чеській Республіці від 11.10.2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 , 28.09.1960 року є живим та тимчасово проживає у Чеській Республіці. Свідоцтво посвідчено Другим секретарем з консульських питань Посольства України в Чеській Республіці.

14.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії.

13.11.2024 року Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області розглянуто заяву позивача, за принципом екстериторіальності, та прийнято рішення №912390191608, яким відмовлено йому в поновленні виплати пенсії, в зв`язку з призупиненням виплати пенсії за даними Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб. Спірним рішенням встановлено, що до заяви долучено довідку від 26.04.2024 р. №435, видану управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної військової адміністрації про те, що ОСОБА_1 знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 7 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за певними принципами, до яких у тому числі віднесено принципи законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Як видно з матеріалів справи, виплата пенсії позивачу припинена Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області з 01.01.2024 року, у зв`язку з отриманим пенсійним органом відомостей з Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб (ЄІБВПО) про припинення дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Так Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як скасування довідки ВПО.

Разом з тим, переїхавши до Чеської Республіки позивач втратив статус внутрішньо переміщеної особи на території України.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 49 Закону № 1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Відповідачами не подано належних доказів, що б свідчили про наявність підстав для припинення пенсії позивачу, отже й не доведено правомірності припинення йому виплати пенсії.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Відповідачем-1 не зазначено жодної обґрунтованої підстави для припинення виплати пенсії позивачу та не надано належних доказів правомірності припинення виплати йому пенсії, а тому суд вважає таке втручання невиправданим, з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії, яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Також, суд зазначає, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи не може впливати на реалізацію права на пенсійне забезпечення.

Крім того, як вже зазначалося судом, виключний перелік підстав для припинення виплати пенсій наведено в статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», наявність яких у справі, що розглядається, встановлено не було.

Як встановлено судом вище, відповідачем-1 припинено виплату пенсії позивачу з підстав не передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV. Відповідачем-1 доказів на спростування зазначених обставин до суду не надано. Отже, дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення позивачу виплати пенсії з 01.01.2024 року є протиправними.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.03.2020 року по справі №227/2158/17, від 23.06.2020 року по справі № 227/4106/17, від 03.09.2020 року по справі №360/4335/18.

Крім того, підтверджено наявними матеріалами справи, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Матеріали справи не містять такого рішення та взагалі відомостей про існування такого рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Подібний правовий висновок Верховний Суд сформулював раніше, зокрема у постанові від 13.03.2018 року по справі № 235/4162/17, від 20.03.2018 року по справі № 234/2389/17, а також у рішенні від 03.05.2018 року у зразковій справі № 805/402/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, враховуючи, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 року та судом встановлена протиправність дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення виплати йому пенсії, суд вважає за доцільне визнати протиправними ді Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2024 року та зобов`язати відповідача-1 поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.01.2024 року.

Щодо заявленої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 про відмову в поновленні пенсії позивачу суд зазначає, що відповідачем-2 також не досліджено вищевикладених обставин та протиправно відмовлено позивачу в поновленні виплати пенсії.

При цьому, спірне рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 не містить жодних обґрунтованих доводів, що б свідчили про наявність підстав для відмови позивачу в поновленні пенсії.

Отже, рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо поновлення виплати пенсії з компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 46 Закону №1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із частинами першою - другою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.

Таким чином, оскільки непроведення виплати пенсії позивачу відбулося з вини держави в особі її компетентного органу (пенсійного органу), її поновлення має відбуватися із нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону 1058-IV.

Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.05.2020 року по справі №815/1226/18.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.

Позивачем до суду подано через підсистему "Електронний суд", то в силу положень ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити 968,96 грн.

Відтак, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму сплаченого судового збору 968,96 грн.

При цьому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн., згідно із положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню за клопотанням позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 року, з виплатою компенсації втрати частини доходів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.11.2024 року № 912390191608 про відмову у поновленні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Зодчих, буд.22, м.Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма