Ухвала суду № 126062382, 24.03.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

24 березня 2025 року ЛуцькСправа № 640/8519/21 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача Офісу Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, наказу про звільнення, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської прокуратури, відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення третьої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №7 від 19.11.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора».

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури №280 к від 22.02.2021 про звільнення;

- поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 в межах територіально-адміністративної одиниці - Печерського району міста Києва з 12.03.2021;

- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 12.03.2021;

- стягнути з Держави України в особі Київської міської прокуратури на користь позивача неотриману частину заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», як шкоду, завдану положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 24.09.2019 в сумі 1214 686,53 грн;

- стягнути з Київської міської прокуратури на користь позивача компенсацію моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням у розмірі 120 000,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 200 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8519/21, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2021 залучено до участі у справі співвідповідача - Офіс Генерального прокурора.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 адміністративну справу № 640/8519/21 прийнято до провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

До суду заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, що обґрунтована таким.

За пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, у тому числі, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Приміткою до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у тому числі, є прокурори.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються відносин щодо проходження та припинення публічної служби на посаді прокурора (тобто особи, яка у значені Закону України «Про запобігання корупції» займала відповідальне становище), то така справа не належить до справ незначної складності, та не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Також вказує на те, що вирішення спірних правовідносин, які виникли між позивачем та Офісом Генерального прокурора має досить важливе значення для відповідача, з діяльністю якого, пов`язані, у тому числі, виплати, що просить стягнути позивач, та які фінансуються з державного бюджету. Крім того, необхідним є повне та всебічне встановлення обставин справи, а відповідач має бажання надати усні пояснення по суті спору. Тому існує необхідність у розгляді справи № 640/8519/21 в судовому засіданні з викликом сторін.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В ухвалі про прийняття справи до провадження від 03.03.2025 в контексті вирішення питання форми розгляду даної справи (загального або спрощеного провадження) було питання форми розгляду даної справи.

Водночас, в контексті заявленого клопотання суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Змістом спірних правовідносин є поновлення позивача на посаді рівнозначній посаді прокурора Київської місцевої прокуратури.

Згідно приписів примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, прокурори.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відтак, дана справа у розумінні частини шостої статті 12 КАС не належить до справ незначної складності. Водночас така її характеристика автоматично не відносить її до тієї категорії справ, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Отож, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов`язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження. Такі категорії справ визначено частиною четвертою статті 12 КАС України.

Так, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Цей перелік є вичерпним. При цьому дана справа не охоплюється наведеним переліком.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про значення для нього даної справи та необхідність надати усні пояснення по суті спору.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Водночас, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного дослідження наявних у справі доказів.

Таким чином, клопотання відповідача не містить достатніх підстав, що зумовлюють необхідність проведення судового засідання та що об`єктивно перешкоджає розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у ній письмових доказів.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, а відтак клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 12, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Ф.А. Волдінер