Рішення № 126061525, 19.03.2025, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/39/25

Єдиний унікальний №733/1961/24

Рішення

Іменем України

19 березня 2025 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Овчарика В.М.,

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Сакун І.А.,

представника відповідача Головного управління

Державної казначейської служби у

Чернігівській області Мойсеєнко Я.С. та

прокурора Гнип Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,

установив:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою інспектора з реагування патрульної поліції ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Ляшенка В.С. серії ГБВ № 975473 по справі про адміністративне правопорушення від 21 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, яка рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2024 року скасована, а провадження у справі закрито. Внаслідок притягнення його до адміністративної відповідальності, він тривалий час перебував у нервовому напруженні, переніс стрес, в нього погіршився стан здоров`я, що в свою чергу є доказом заподіяння останньому моральної шкоди. З урахуванням глибини душевних переживань та ступеня порушення нормального способу життя, просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 50000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді від 16 вересня 2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 18); 02 жовтня 2024 року представником відповідача ГУ ДКС у Чернігівській області надано клопотання, в якому останній просив проводити всі судові засідання по справі в режимі відеоконференції (а.с. 57-58), яке ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року було задоволене (а.с. 63); 09 жовтня 2024 року Прилуцькою окружною прокуратурою подана заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 64); 14 жовтня 2024 року Прилуцькою окружною прокуратурою подана заява про вступ до участі у розгляді даної справи прокурора Гнип Я.О. на стороні відповідача ГУ ДКС у Чернігівській області (а.с. 65-70); 08 листопада 2024 року позивачем подано заяву про доручення доказів до справи (а.с. 79); ухвалоюсудувід 15 листопада 2024 року закрито підготовче провадженнята призначеносправудо судового розгляду (а.с.126); 06 лютого 2025 року представником позивача Сакун І.А. подана заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 151); 21 лютого 2025 року представником відповідача ГУ ДКС у Чернігівській області надано заяву, в якій останній просив проводити всі судові засідання по справі в режимі відеоконференції (а.с. 155), яке протокольною ухвалою суду від 21 лютого 2025 року було задоволене (а.с. 160).

26вересня 2024року відпредставника відповідача-Головного управлінняНаціональної поліціїв Чернігівськійобласті надійшоввідзив напозовну заяву,в якомуостаннє просиловідмовити ОСОБА_1 у задоволенніпозовних вимог,посилаючись нате,що заявленіним вимогипро відшкодуванняморальної шкоди єнедоведеними татакими,що ґрунтуютьсяна приписахчинного законодавства.Позивачем ненадано жоднихналежних доказівна підтвердженняобсягу,характеру таглибини йогоморальних страждань,які можутьсвідчити протяжкість вимушенихзмін уйого життєвихчи виробничихвідносин,не доведенофакт наявностіпричинного зв`язкуміж шкодоюі протиправнимидіями відповідача,адже рішеннямІчнянського районногосуду Чернігівськоїобласті від23квітня 2024року діїполіцейського невизнано протиправнимита незаконними. Самфакт скасуванняпостанови пропритягнення позивачадо адміністративноївідповідальності неє беззаперечнимдоказом заподіянняйому моральноїшкоди. Крім того, жодних запобіжних заходів та інших процесуальних дій до ОСОБА_1 не застосовувалися. При цьому останній повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою ГУНП в Чернігівській області та заподіяною шкодою. Також позивачем не обґрунтовано жодними належними доказами завдання йому моральних збитків саме у розмірі 50 000 грн. Тобто, позивачем не надано будь-яких передбаченихЦПК Українидоказів заподіяння йому моральної шкоди, крім власних тверджень спричинення вказаних сильних душевних страждань та погіршення стану здоров`я внаслідок неправомірних дій відповідачів (а.с. 25-30).

01 жовтня 2024 року від представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області на адресу суду надійшов відзив, в якому останнє просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області не є розпорядником коштів Державного бюджету України. Виконання судового рішення про стягнення коштів Державного бюджету України покладена на Державну казначейську службу України, а тому Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області є неналежним відповідачем. Головне управління не є органом, що здійснює безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про стягнення матеріальної та моральної шкоди, дії відповідача стосовно позивача незаконними не визнано, тому відповідно до чинного законодавства воно не може нести відповідальність за шкоду, завдану ОСОБА_1 діями інших суб`єктів. ГУ не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Факт закриття провадження по справі відносно ОСОБА_1 не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли останньому шкоду передбачену нормами Закону. Таким чином, позивачем не надано доказів, які б свідчили про визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів, не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та шкодою, на яку посилається ОСОБА_1 , не надано жодних доказів того, що ці моральні страждання виникли саме внаслідок дій відповідачів (а.с. 37-43).

14листопада 2024року прокуроромПрилуцької окружноїпрокуратури ГнипЯ.О.,яка вступиладо участів розглядіданої справина сторонівідповідача Головногоуправління Державноїказначейської службиУкраїни уЧернігівській області,надано судупояснення,в якихостання вказує,що узв`язку зтим,що позивачпросить стягнутикошти ізДержавного бюджетуУкраїни,а томувиникає необхідністьучасті усправі прокурорадля захистуінтересів держави.Також вданих поясненняхзазначила навідсутність підставдля задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 ,так якостаннього небуло незаконнозасуджено,незаконно притягненодо адміністративноївідповідальності,не булонезаконного застосуваннязапобіжного заходу,затримання чинакладення нанього адміністративногостягнення увиді арештучи виправнихробіт,а булолише застосованоадміністративне стягнення увиді штрафу,що свідчитьпро те,що особистіправа позивачане булопорушено,а томувідсутні підставидля стягненняморальної шкоди. Також позивач не довів належними та допустимими доказами того, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини останніх в заподіянні моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області Мойсеєнко Я.С. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Представник ГУНП в Чернігівській області у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Прокурор у судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову.

Вислухавши присутніх учасників процесу, дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом установлено, що 21 січня 2024 року інспектором з реагування патрульної поліції ВП № 2 (м. Ічня) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області Ляшенком В.С. було винесено постанову серії ГБВ № 975473, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст.183КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за те, що 21 січня 2024 року о 09-46 год за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме: зателефонував на спецлінію «102» та повідомив про те, що ОСОБА_3 перевозив крадені дрова (акація), чим вчинив правопорушення, передбачене ст.183КУпАП (а.с. 10).

Рішенням Ічнянськогорайонного судуЧернігівської областівід 23квітня 2024року данупостанову серіїГБВ №975473скасовано,а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП закрито, з посиланням на незаконність винесеного відповідачем рішення (а.с. 11-13).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 19, 56 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Вказані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність зазначених умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті:1173,1174 ЦК України).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.

Відповідно до приписів ч. 4статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановіВерховного Суду від 26.01.2022 року у справі № 953/6561/20, провадження № 61-922св21.

У постанові Верховного Суду від 09.06.2021 року у справі № 726/837/20, провадження №61-2647св21, зазначено, що:...У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від10.10.2019рокуусправі№569/1799/16-ц(провадження №61-19000сво18).

У постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20, провадження №61-9003св21, зазначено наступне:… у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц, провадження №19000сво18, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Приймаючи до уваги наведене вище, та враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 27.03.2019 року у справі № 397/1745/14-ц, провадження № 61-19515св18; від 05.02.2020 року у справі № 640/16169/17, провадження № 61-15393св18, суд приходить до висновку, що скасування постанови про накладення адміністративного стягнення через відсутність його складу, свідчить про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, що само по собі, поза розумним сумнівом, свідчить про те, що позивач від таких дій переніс негативні емоції, внаслідок чого було порушено звичний ритм його життя, що призвело до емоційних хвилювань, необхідності докладання додаткових зусиль для поновлення своїх прав та останній був вимушений доводити свою правоту у суді.

У даному конкретному випадку суд вважає, що позивачем доведено, що пережиті ним негативні емоції досягли певного рівнястраждань, у зв`язку з чим позивачу була завдана моральна шкода незаконним рішенням уповноваженої особи державного органу.

Враховуючи викладене вище, посилання відповідачів, а також прокурора про те, що позивачем не доведено факту нанесення йому моральної, судом відхиляється, оскільки сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, вчинення якого не було доведеноє підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ч. 1, 2, 3статті 23 ЦК України, яка регламентує відшкодування моральної шкоди, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її збагачення.

Європейський Суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v.BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).

Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Як убачається із позовної заяви ОСОБА_1 , останній вказував, що заподіяння моральної шкоди полягало у порушенні його звичок, життєвих планів та особистих відносин, обмеженні соціальних контактів, витраченому часі для вирішення юридичних питань, як то постійних звернень до поліції та прийняття участі у судових засіданнях, тобто долати негативні емоції, пов`язані з несправедливим переслідуванням, а тому він, як особа з інвалідністю 2-ї групи, мав підвищену вразливість до емоційних та фізичних стресів.

Суд враховує, що позивач нервував, був вимушений доводити протиправність рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності, та змушений був витрачати свій особистий час, чим було порушено його звичний спосіб життя, а тому з урахуванням документально підтверджених обставин справи, тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, характеру моральних страждань, яких зазнав позивач, їх глибини та необхідності зміни нормального життєвого стану та витрат часу на відновлення прав суд вважає, що виходячи із засад виваженості, розумності, справедливості та співмірності, обґрунтованим є стягнення на користь ОСОБА_1 6 000 грн в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди, що буде належноюсатисфакцієюпонесенихпозивачем душевних страждань.

Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо порядку відшкодування шкоди державою, суд враховує позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) де зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина другастатті 2 ЦК України). Відповідно до частини першоїстатті 170 ЦК Українидержава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Оскільки позивач просив стягнути моральну шкоду з Державного бюджету України, а не з Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, незважаючи на зазначення останнього у позовній заяві відповідачем, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо належності чи неналежності його як відповідача по справі.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», так як є інвалідом ІІ групи (а.с. 8), то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Головного управління Державної казначейської служби у Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнутиз Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, місце знаходження: вул. Реміснича, 27, м. Чернігів, ЄДРПОУ 37972475.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, місце знаходження: проспект Перемоги, 74, м. Чернігів, ЄДРПОУ 40108651.

Повне судове рішення складено 24 березня 2025 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик