Рішення № 12606116, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 11/76-10-3118 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Строй";

про стягнення 4054058,41грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Пиляй С.І. (за довіреністю);

Від відповідача: Трофимчук О.В. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 13.09.2010 р. за вх. № 7542 Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Строй" (далі –Відповідач) суми заборгованості за мировою угодою - 4 025 618,91 грн. та 3% річних в сумі 28 439,50 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, в ході розгляду справи неодноразово уточнював (зменшував) позовні вимоги. Остаточні позовні вимоги згідно заяви від 10.11.2010 р. за вх. № 30087 склали: 2 785 618,91 грн. заборгованості за мировою угодою та 3% річних в сумі 28 439,50 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 22.11.2010 р. за вх. № 31086.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

02.07.2009 р. між ТОВ "Леман-Україна" (яке було перейменоване у ТОВ "Метінвест-СМЦ", Відповідачем №1 (ТОВ "Торговий дім "Будматеріали"), Відповідачем №2 (ТОВ "Прогрес-Строй") та Відповідачем №3 (ТОВ "ВП "Електромережі") було укладено мирову угоду №1 від 02.07.2009 р., яку затверджено Ухвалою Господарського суду Київської області по справі № 18/041-09 від 02.07.2009 р.

Позивач вказує, що відповідно до умов мирової угоди, ТОВ "Прогрес-Строй" взяло на себе зобов'язання перед ТОВ "Метінвест-СМЦ" по оплаті боргу ТОВ "ТД "Будматеріали" на підставі Договору поруки № ОДЗ 01/04/08 від 14.04.2008 р. в розмірі 5 547 866,91 грн., а також по компенсуванню витрат на сплату державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. за розгляд справи у Господарському суді Київської області, а також по оплаті штрафу у розмірі 150 000,00 грн., всього на суму 5 723 484,91 грн. Відповідач зобов'язався виконати свій обов'язок перед Позивачем у відповідності до графіку погашення заборгованості, який передбачений п.2 мирової угоди, затвердженої судом, а саме:

- до кінця липня 2009 р. сплатити 150 000,00 грн.;

- до кінця серпня 2009 р. сплатити 150 000,00 грн.;

- до кінця вересня 2009 р. сплатити 200 000,00 грн.;

- до кінця жовтня 2009 р. сплатити 250 000,00 грн.;

- до кінця листопада 2009 р. сплатити 300 000,00 грн.;

- до кінця грудня 2009 р. сплатити 350 000,00 грн.;

- до кінця січня 2010 р. сплатити 400 000,00 грн.;

- до кінця лютого 2010 р. сплатити 450 000,00 грн.;

- до кінця березня 2010 р. сплатити 500 000,00 грн.;

- до кінця травня 2010 р. сплатити 2 973 484,91 грн., а всього 5 723 484,91 грн.

Позивач стверджує, що у зв'язку із частковою оплатою Відповідачем на користь Позивача суми боргу в розмірі 1 697 866,00 грн., станом на 17.08.2010 р. неоплаченою залишається сума заборгованості у розмірі 4 025 618,91 грн. Враховуючи факт неналежного виконання Відповідачем умов мирової угоди Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано Відповідачу 3% річних в сумі 28 439,50 грн.

Враховуючи той факт, що Відповідачем в ході розгляду справи частково погашалась основна заборгованість, Позивач уточнив озовні вимоги заявою від 10.11.2010 р. за вх. № 30087 та просить суд стягнути з останнього 2 785 618,91 грн. заборгованості за мировою угодою та 3% річних в сумі 28 439,50 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву від 22.11.2010 р. за вх. № 31086 зазначає, що заперечує проти позовних вимог Позивача частково, а саме в частині не врахування сплаченої суми заборгованості, а також в частині нарахування 3% річних.

Відповідно заперечень в частині нарахування 3% річних, Відповідач вказує, що 14.06.2010 р. звертався до Позивача із листом № 100 з пропозицією, щодо встановлення графіку погашення заборгованості, що утворилась у ТОВ ТД "Будматеріали" перед ТОВ "Метінвест-СМЦ" відповідно до договору поставки № ОД-2/08 від 03.01.2008 р., забезпеченого порукою ТОВ "Прогрес-Строй" відповідно Договору поруки № ОДЗ 01/04/08 від 14.04.2008 р. У відповідь на зазначений лист, Позивач направив на адресу Відповідача лист за № 06/96 від 24.06.2010 р. із графіком погашення заборгованості до 31.11.2010 року. Позивач проти зазначеного графіку не заперечував.

З урахуванням зазначеного Відповідач вважає, що цим листом сторонами внесено зміни до тих відносин, які встановлені сторонами відповідно до мирової угоди № 1 від 02.07.2009 р., затвердженої ухвалою Господарського суду Київської області по справі № 18/041-09 від 02.07.2009 р., і тому стверджує, що розрахунок 3 % річних зроблений Позивачем не може здійснюватися на підставі строків, що обчислюються відповідно до мирової угоди № 1 та сум, що підлягали сплаті та визначені у тексті мирової угоди.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою Господарського суду Київської області по справі № 18/041-09 від 02.07.2009 р. було затверджено мирову угоду, укладену 02.07.2009 р. між ТОВ "Леман-Україна", ТОВ "Торговий дім "Будматеріали", ТОВ "Прогрес-Строй" та ТОВ "ВП "Електромережі".

21.07.2009 р. відповідно до протоколу загальних зборів Учасників ТОВ "Леман-Україна" за № 76 від 08.07.2009 р. найменування Позивача було змінено на ТОВ "Метінвест-СМЦ", що також вбачається із статуту останнього.

Відповідно до умов зазначеної мирової угоди, ТОВ "Прогрес-Строй" взяло на себе зобов'язання перед ТОВ "Леман-Україна" (ТОВ "Метінвест-СМЦ") по оплаті боргу ТОВ "ТД "Будматеріали" на підставі Договору поруки № ОДЗ 01/04/08 від 14.04.2008 р. в розмірі 5 547 866,91 грн., а також по компенсуванню витрат на сплату державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. за розгляд справи у Господарському суді Київської області, а також по оплаті штрафу у розмірі 150 000,00 грн., всього на суму 5 723 484,91 грн.

Графіком погашення заборгованості, який передбачений п.2 мирової угоди, було затверджено наступний порядок оплати заборгованості, а саме:

- до кінця липня 2009 р. сплатити 150 000,00 грн.;

- до кінця серпня 2009 р. сплатити 150 000,00 грн.;

- до кінця вересня 2009 р. сплатити 200 000,00 грн.;

- до кінця жовтня 2009 р. сплатити 250 000,00 грн.;

- до кінця листопада 2009 р. сплатити 300 000,00 грн.;

- до кінця грудня 2009 р. сплатити 350 000,00 грн.;

- до кінця січня 2010 р. сплатити 400 000,00 грн.;

- до кінця лютого 2010 р. сплатити 450 000,00 грн.;

- до кінця березня 2010 р. сплатити 500 000,00 грн.;

- до кінця травня 2010 р. сплатити 2 973 484,91 грн., а всього 5 723 484,91 грн.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Відповідачем умови мирової угоди належним чином не виконувались.

Згідно виписок з особового рахунку Позивача, Відповідачем було сплачено:

30.07.2009 р. –150 000,00 грн.;

11.09.2009 р. –150 000,00 грн.;

08.10.2009 р. –150 000,00 грн.;

19.10.2009 р. –50 000,00 грн.;

30.10.2009 р. –100 000,00 грн.;

30.11.2009 р. –50 000,00 грн.;

28.12.2009 р. –50 000,00 грн.;

27.01.2010 р. –70 000,00 грн.;

11.03.2010 р. –60 000,00 грн.;

16.03.2010 р. –40 000,00 грн.;

29.04.2010 р. –50 000,00 грн.;

27.05.2010 р. –100 000,00 грн.;

30.06.2010 р. –200 000,00 грн.;

21.07.2010 р. –77 866,00 грн.;

28.07.2010 р. –400 000,00 грн.

Всього: 1 697 866,00 грн.

Після підпису позовної заяви 17.08.2010 р. та до моменту надходження її до господарського суду Київської області (31.08.2010 р.) Відповідачем згідно платіжного доручення № 312 від 30.08.2010 р. було додатково сплачено 540 000,00 грн.

Одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК).

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди (п.3.9.6. Роз'яснень "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. за № 02-5/289).

Оскільки Ухвала Господарського суду Київської області по справі № 18/041-09 від 02.07.2009 р. не містила всіх необхідних реквізитів передбачених ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", Позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх прав.

В ході розгляду справи в господарському суді Одеської області Відповідачем згідно платіжного доручення № 351 від 29.09.2010 р. було додатково сплачено 300 000,00 грн., а згідно платіжного доручення № 387 від 28.10.2010 р. –400 000,00 грн.

Таким чином, станом на 22.11.2010 р. наявна заборгованість Відповідача складає: 2 785 618,91 грн.

Частиною 2. ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України Позивачем було нараховано Відповідачу 3% річних в сумі 28 439,50 грн. та надано їх розрахунок (додаток № 1 до позовної заяви), який на думку суду є обґрунтованим та здійсненим згідно вимог діючого законодавства та з урахуванням часткових оплат, які було здійснено Відповідачем.

Заперечення відповідача в частині нарахування 3% річних, а саме в тому, що Позивачем невірно здійснено розрахунок 3% річних на підставі строків зазначених в мировій угоді, з посиланням на те, що 14.06.2010 р. він звертався до Позивача із листом № 100 з пропозицією, щодо встановлення графіку погашення заборгованості, на яку ним було отримано відповідь, лист за № 06/96 від 24.06.2010 р. із графіком погашення заборгованості до 31.11.2010 р., судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Якщо застосувати приписи зазначеної статті за аналогією закону до листування сторін, то слід зазначити, що у відповідь на лист Відповідача за № 100 від 14.06.2010 р. з пропозицією, щодо встановлення графіку погашення заборгованості, Позивачем було надіслано лист за № 06/96 від 24.06.2010 р. з іншим графіком погашення заборгованості, тобто останнім умови Відповідача не прийняті.

Тому твердження Відповідача щодо внесення сторонами шляхом листування змін до графіку погашення заборгованості, встановленого в мировій угоді, є необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Строй" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 49, код 31502358, п/р 26002660514990 в ООФ АКБ "Укрсоцбанк" у м. Одеса, МФО 328016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код 32036829, п/р 26002962482901 у філії ПАТ "ПУМБ" м. Києва, МФО 322755) –2 785 618,91 грн., 28 439,50 грн. –3 % річних, 25 500,00 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 26.11.2010 р.

Суддя                                                             Власова С.Г.