Вирок № 126060890, 07.03.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/1005/23

н/п 1-кп/766/1153/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2025 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

Головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Херсоні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (inabsentia) кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.06.2023 року за № 62023080030000268 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Талаївка, Чернігівської області, громадянки України, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуваючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим 26.03.2010 року Комсомольським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

З метою встановлення контролю на території тимчасово окупованого міста Херсона невстановлені особи з числа військових та представників спецслужб РФ на початку травня 2022 року створили незаконний правоохоронний орган у місті Херсон, а саме - так званий «Экспертно-криминалистический центр Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области», який знаходиться за адресом: місто Херсон, Миколаївське шосе, 28-а та почали підшукувати осіб з числа місцевого населення, у тому числі діючих та колишніх правоохоронців, які б співпрацювали з ними у вищевказаному новоствореному окупаційною владою незаконному правоохоронному органі.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_3 , являючись громадянкою України, фактично проживаючи у місті Херсоні, достовірно знаючи про збройну агресією рф проти України як обставину, яка є загальновідомим фактом, а також достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями рф, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію рф на території України, погодилась на пропозицію невстановлених осіб з числа військовослужбовців та представників спецслужб рф у місті Херсоні та добровільно, 26.05.2022 року, зайняла посаду так званого «старшого инспектора группы информационно-аналитической работы ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території міста Херсона правоохоронному органі.

На займаній посаді «старшого инспектора группы информационно-аналитической работы ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области» ОСОБА_3 з моменту свого призначення до свого звільнення - 20.07.2022 року, переслідуючи свої злочинні наміри та цілі, виконувала функції щодо проведення інформаційно-аналітичної роботи та готувала відповідні документи незаконного правоохоронного органу «Экспертно-криминалистический центр Главного управления МВД Херсонской области».

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.

II. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним уст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст.323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Згідно положеньч.2ст.297-1КПК Українивбачається,що середпереліку злочинів,щодо якихможе здійснюватисяспеціальне досудоверозслідування,наявне посиланняна ст.111-1,за якимвисунуто обвинувачення ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1,2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

У відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, надійшов до Херсонського міського суду Херсонської області для розгляду по суті 05.07.2023 року.

Ухвалою суду від 10.07.2023 року було призначено підготовче судове засідання.

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченої, було проведено судові засідання: 24.07.2023 року, 09.08.2023 року, 24.08.2023 року, 10.10.2023 року, 08.11.2023 року та 29.11.2023 року.

У газеті «Урядовий кур`єр» № 154 (7552) від 02.08.2023 року, № 234 (7632) від 22.11.2023 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик до суду ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання. Повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 також були розміщені на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області та сайті Офісу Генерального прокурора.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.11.2023 року задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 та ухвалою суду від 16.01.2024 року призначено судовий розгляд.

В подальшому, на виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 до призначених судових засідань опубліковані та оприлюднені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Херсонського міського суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.

Крім того, повістки про усі виклики обвинуваченої ОСОБА_3 до суду направлялися засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання останньої.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на території України, яка підконтрольна законної владі, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останньої за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

Щодо забезпечення права обвинуваченої на захист, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Разом зцим,стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальнедосудове розслідування,тому відповіднодо п.8ч.2ст.52КПК Україниучасть захисникау цьомукримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях від 17.06.2023 року №000-140000876 захисником ОСОБА_3 було призначено адвоката ОСОБА_5 .

17.06.2023року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

17.06.2023 року в газеті «Урядовий кур`єр» № 121 (7519), яка являється засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення про повідомлення про підозру ОСОБА_3 із повістками про виклик останньої до слідчого ДБР на 20.06.2023 року, 21.06.2023 року та 22.06.2023 року на 10:00 год., для вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 України, допиту як підозрюваної, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій.

Крім того, 17.06.2023 року вказане повідомлення про підозру та повістки про виклик розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) від 22.06.2023 року ОСОБА_3 оголошено у розшук.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27.06.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування (in absentia) кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42022230000000225 від 29.06.2022 року, стосовно підозрюваної ОСОБА_3 .

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, судом у повному обсязі було забезпечено участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.

На виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України копії процесуальних документів направлялись захиснику, який крім того був обізнаний з матеріалами кримінального провадження. Будь-які клопотання від підозрюваної на стадії досудового розслідування та обвинуваченого на стадії судового розгляду на адресу суду не надходили.

Враховуючи наведене та з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування і спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення було дотримано всіх можливих передбачених КПК заходів та способів повідомлення ОСОБА_3 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через призначеного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.

Суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia виконані та дотримані у повному обсязі.

III. Позиція сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та просив призначити відповідне покарання в межах санкцій вказаної статті у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю на строк 15 років та з конфіскацією всього належного їй майна.

У судовому засіданні допит обвинуваченої ОСОБА_3 не здійснювався, через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України (in absentia).

Захисник у своїй промові під час судових дебатів, просив суд ухвалити рішення, яким закрити кримінальне провадження, відносно підзахисної ОСОБА_3 , зазначивши, що органом досудового розслідування порушено строк досудового розслідування, обвинувальний акт у виділеному кримінальному проваджені, стосовно останньої, складено після закінчення процесуального строку досудового розслідування, що має наслідком закриття кримінального провадження.

IV. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину за ч. 7 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:

-рапортом старшогооперуповноваженого вОВС відділуоперативних розробокХерсонського управлінняДепартаменту внутрішньоїбезпеки Національноїполіції Українивід 03.02.2023року,відповідно доякого працівникамиХерсонського управлінняДВБ НПУкраїни вході проведенняоперативно-розшуковихзаходів здобутодостовірні відомостіщодо добровільногозайняття посадиу незаконноствореному наокупаційній територіїХерсонської областіправоохоронному органімешканцем Херсонськоїобласті.В ходіокупації Херсонськоїобласті там.Херсон представникамикраїни-агресорарф булонезаконно створеноправоохоронний орган«Экспертно-криминалистическийцентр ГУМВД Херсонскойобласти» заадресою:м.Херсон,Миколаївське шосе,28-а.Встановлено,щоОСОБА_3 в період окупації збройними формуваннями рф в Херсонській області здійснила колабораційну діяльність, а саме зайняла посаду так званого «старшого инспектора группы информационно-аналитической работы ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области»;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.02.2023 року за участі свідка ОСОБА_6 , під час якого свідок за сукупністю ознак зовнішності: обличчя, темного волосся, впізнала під фотозображенням № 2 ОСОБА_7 , яка разом зісвідком працювала на окупаційну владу рф у незаконному правоохоронному органі на посаді «старшого инспектора ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области»;

- копією протоколу обшуку від 25.11.2022 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року, в ході якого ОСОБА_6 добровільно видано флеш-носій «Kingston 8 ГБ», на якому містяться відомості щодо діяльності за напрямком кадрового забезпечення «главного управления министерства внутренних дел херсонской области» (накази по особовому складу, списки особового складу з паспортними даними, номерами телефонів, посад, ІПН, штатний розпис, біографічні довідки);

- копією протоколу огляду від 31.03.2023 року з доданими до нього роздруківками документів, згідно з яким об`єктом огляду є компакт-диск DVD-R, наданий з матеріалів кримінального провадження №22022000000000211 від 12.05.2022року за підозрою громадян України у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 114-2, ч. 1 ст. 255 КК України з цифровими копіями матеріалів. Оглядаємий цифровий носій інформації DVD-R диска має назву «гненна аа» та містить папок - 594, файлів - 6 632. В ході огляду було виявлено файл з назвою «сотрудники на 5.09», при відкритті якого виявлено штат працівників «ГУ МВД Херсонской области» станом на 05.09.2022 із наявними вкладками: «сотрудники», «уволены», «кандидаты», «хлам». У вкладці «сотрудники» зазначено особисті дані співробітників, а саме: «№ п/п», «Фамилия, имя, отчество физического лица, получающего выплату», «Номер регистрации личного дела», «Дата рождения», «Серия и номер ДУЛ УКР», «Идентификационный код УКР», «Идентификационный код рф», «Серия и номер ДУЛ рф», «Должность», «Дата приема», «подразделение», «звание», «номер телефона». При здійсненні сортування за допомогою функції «Фільтр» при виборі підрозділу «ЭКЦ» виявлено 34 особи працівників «Экспертно-криминалистического центра ГУ МВД Херсонской области», серед яких є: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший инспектор группы информационно-аналитической работы ЭКЦ ГУ МВД Херсонской области». Надалі було виявлено папки, у якій знаходяться накази щодо призначення на посади до «ГУ МВД Херсонской области», серед яких зокрема файли формату «Word» щодо призначення ОСОБА_3 та звільнення її з посади.

- копією документу: «ПРИКАЗ по личному составу от 26.05.2022 № 3 л/с начальника генерал-майор полиции ОСОБА_8 » наступного змісту: «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области НАЗНАЧИТЬ: ОСОБА_9 на должность временно исполняющего обязанности заведующего канцелярией экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области с 26.06.2022. Основание: заявление ОСОБА_10 от 23.05.2022»;

- копією документу: «ПРИКАЗ по личному составу от 30.06.2022 № 15 л/с начальника генерал-майор полиции ОСОБА_8 » наступного змісту: «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области НАЗНАЧИТЬ: ОСОБА_9 на должность временно исполняющего обязанности старшего инспектора группы информационно-аналитической работы экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области с 30.06.2022, уволив с должности временно исполняющего обязанности заведующего канцелярией экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области. Основание: заявление ОСОБА_10 от 23.06.2022»;

- копією документу: «ПРИКАЗ по личному составу от 20.07.2022 № 22 л/с начальника генерал-майор полиции ОСОБА_8 » наступного змісту: «В целях нормализации и стабилизации криминогенной обстановки, обеспечения законности и правопорядка на территории Херсонской области УВОЛИТЬ: ОСОБА_9 временно исполняющего обязанности старшего инспектора группы информационно-аналитической работы экспертно-криминалистического центра Главного управления МВД Херсонской области, 20 июля 2022 года. Основание: заявление ОСОБА_10 от 20.07.2022»;

- копією документу: «выписка из Единого государственного реестра юридических лиц от 08.02.2023 №ЮЭ9965-23-18384392», який містить відомості щодо реєстрації юридичної особи «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области».

Також вина обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджуюся показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що в період з 01.07.2022 року до 19.10.2022 року вона працювала в незаконно створеному ЕКЦ Херсонської області МВД рф, експертом. Декілька разів в приміщені центру вона бачила ОСОБА_3 , але яку та обіймала посаду, точно не знає. Під час досудового розслідування з нею проводили впізнання по фотознімкам, на одному з яких вона впізнала ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_12 ,допитаний усудовому засіданніпоказав,що ОСОБА_3 працювала вХерсонському НДЕКЦз 2015року.Під часокупації м.Херсон установаприпинила своюдіяльність.В кінціквітня 2022року втелефонному режимі ОСОБА_3 повідомила пронамір звільнитися,а вчервні 2022року зіслів співробітниківОВБ йомустало відомопро їїспівпрацю зокупаційною владою,після чогоспілкування булоприпинено. ОСОБА_3 ,як співробітника, може охарактеризувати з позитивного боку, нарікань до організації та виконання нею обов`язків не було. Під час бесіди, ОСОБА_3 про працевлаштування під примусом не повідомляла, посилалася лише на стан здоров`я, як на підставу для звільнення, була матеріально забезпечена.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що до тимчасової окупації м. Херсон він обіймав посаду заступника директора Херсонського НДЕКЦ. З ОСОБА_3 знайомий близько п`яти років, остання працювала керівником сектору документального забезпечення. Про співпрацю ОСОБА_3 з окупаційною владою дізнався після деокупації м. Херсон від співробітників ОВБ. В останнє зустрічався з ОСОБА_3 в квітні 2022 року, про тиск на неї та не повідомляла. Може охарактеризувати останню як освічену людину, яка добре справлялася зі своїми службовими обов`язками.

Свідок ОСОБА_14 , допитана у судовому засіданні показала, що в період окупації вона перебувала в м. Херсоні. Під час окупації було незаконно створено ЕКЦ, де вона працювала прибиральницею. ОСОБА_3 також, нетривалий час, працювала у вказаному центрі - в архіві, потім звільнилася те перейшла працювати в окупаційну адміністрацію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що в період окупації м.Херсон в період з червня по жовтень 2022 року він працював в ЕКЦ (експертно-криміналістичний центр), який знаходився за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 28-а МВД, садівником. Особисто з ОСОБА_3 не знайомий, бачив її в приміщенні ЕКЦ, проте на якій посаді вона працювала точно сказати не може. Під час досудового розслідування з ним проводили впізнання по фото, на якому він впізнав ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_6 , під час її допиту в режимі відеоконференції, показала, що з 30.06.2022 року вона працювала на посаді начальника кадрового забезпечення так званого експертно-криміналістичного центру ГУМВД Херсонської області. ОСОБА_3 вже працювала на посаді інспектора одного з відділів у вказаному центрі, проте повну назву відділу не пам`ятає, з останньою мала робочі стосунки. В обов`язки ОСОБА_3 входило опрацювання вхідної кореспонденцію, вона готувала відповіді на запити, реєструвала експертні дослідження, тощо. Влітку 2022 року ОСОБА_3 звільнилася з ЕКЦ.

Свідок ОСОБА_16 ,допитаний усудовому засіданніпоказав,що з ОСОБА_3 вінзнайомий особистоз липня2017року підчас його роботина посадістаршого експертатоварознавчих експертизНДЕКЦ.Під часокупації установаприпинила своюдіяльність.Йому відомопро незаконне створенняЕКЦ,оскільки ОСОБА_17 особисто пропонувавроботу напосаді,яку вінзаймав раніше,на щовін відмовився.Зі слівостаннього,свідку сталовідомо,що ОСОБА_3 працювалау зазначеномуцентрі зпочатку червня2022року.

V. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, спрямованого на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.

24 лютого 2022 року, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об`єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна та здійснили часткову її окупацію, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України.

У зв`язку із чим, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України No2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, з подальшим неодноразовим його продовженням, та до теперішнього часу, відповідно до Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» почав діяти воєнний стан в Україні.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року Херсонську міську територіальну громаду включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а саме з 01.03.2022 по 11.11.2022 роки.

VІ. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

У судовому засіданні були досліджені документи, які сталі підставою для реєстрації кримінального провадження.

Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також характеризують особу обвинуваченої.

Надаючи оцінку позиції захисника обвинуваченої ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 , щодо порушення строку звернення до суду з обвинувальним актом у кримінальному проваджені після закінчення процесуального строку досудового розслідування, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Згідно абзацу 2 ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені пунктами 5- 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Відлік такого строку досудового розслідування слід здійснювати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (постанова Верховного Суду від 17.08.2022 справа №75/1370/21).

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1 ст. 290 КПК України).

Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення (ч. 1 ст. 5 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше (ч. 7 ст. 217 КПК України).

Строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження (ч. 1 ст. 219 КПК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 219 КПК України в редакції, що діяла станом на 29.06.2022 (дата внесення відомостей до ЄРДР по кримінальному провадженню №42022230000000225) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину (ч. 2 ст. 219 КПК України в редакції яка діяла станом на 29.06.2022).

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 4 ст. 219 КПК України).

Судом встановлено, що 29.06.2022 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №42022230000000225 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, щодо протиправних дій ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_11 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 та ОСОБА_3 .

Постановою прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_41 від 27.06.2023 року виділено з кримінального провадження №42022230000000225 від 29.06.2022 року матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, постановлено відповідні відомості внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до витягу з ЄРДР 27.06.2023 року зареєстровано кримінальне провадження № 62023080030000268 відносно ОСОБА_3 , з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 7 ст. 111-1 КК України.

17.06.2023 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. 30.06.2023 року затверджено обвинувальний акт, який 04.07.2023 року надійшов на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.

Таким чином, з урахуванням норм кримінального процесуального законодавства, яке діяло станом на момент реєстрації як кримінального провадження № 42022230000000225, так і кримінального провадження № 62023080030000268, чинний КПК України не містить імперативної норми, відповідно до якої строки, сплив яких почався після повідомлення про підозру першій особі, мають враховуватися під час прийняття процесуальних рішень стосовно особи, якій повідомлено про підозру після виділення матеріалів кримінального провадження стосовно першої особи. Наведені висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13.12.2023 справа №169/867/21, від 14.09.2021 справа №264/7347/20, від 06.12.2021 справа №756/4855/17.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 складено з дотриманням КПК України та в межах строку досудового розслідування.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Допитані у судовому засіданні свідки, надавали свої показання добровільно, без будь-якого стороннього примусу, будучи приведені судом до присяги та попереджені про можливі негативні наслідки в разі надання неправдивих показань.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, неприязних відносин, між свідками сторони обвинувачення та обвинуваченою ОСОБА_3 не було, що свідчить про відсутність у свідків будь-яких підстав для спотворення вказаних ними подій, шляхом надання неправдивих показань.

За викладених підстав суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визначає допустимими доказами, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час руху кримінального провадження не встановлено.

Під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченої ОСОБА_3 вчинено під фізичним чи психологічним примусом.

Аналізуючи,чи наявнау діяхобвинуваченої ОСОБА_3 ознака добровільності,суд враховуєпостанову Третьоїсудової палатиКасаційного кримінальногосуду ускладі ВерховногоСуду від31.01.2024у справі№638/5446/22,провадження №51-4092км23,відповідно доякої зазначено,що вкримінальному правідобровільним вважаєтьсядіяння,яке вчиненопри можливостівибрати декількаваріантів поведінки,з урахуваннямсукупності обставин,які можутьвиключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків, допитаних в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачена ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасового окупованій території України за місцем свого проживання у м. Херсоні зайняла посаду у незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної влади російської федерації - добровільно, що обумовлено її позитивним ставленням до окупаційної влади, при цьому ОСОБА_3 мала вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.

За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів, які є належними та допустимими, узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів підстав немає та доводять факт вчинення обвинуваченою протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та кваліфікація її дій за ч. 7 ст. 111-1 КК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.

VІI. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставинами, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, суд враховує вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

VІІІ. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом будь-якого рівня, раніше не судима.

При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних, характер, ступінь її суспільної небезпеки.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою злочину в тому числі проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та наявність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства.

Конкретні обставиникримінального провадженнята наведенідані проособу обвинуваченої,дають підставидля призначення ОСОБА_3 покарання увиді позбавленняволі строкому межахсанкції встановленоїч.7ст.111-1КК України,що дорівнюєйого максимальніймежі, з позбавленнямправа обійматибудь-якіпосади вправоохоронних органахта експертнихустановах,а такожорганах державноївлади,державного управління,місцевого самоврядуваннята займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного їй майна, й водночас указує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування більш м`якого, оскільки є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину й особи винної.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

ІХ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.08.2024 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до затримання обвинуваченої та приведення вироку до виконання суд вважає за доцільне залишити без змін.

Заходи забезпечення кримінального провадження у види арешту майна не застосовувались.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів під час досудового розслідування відсутні.

Керуючись ст. ст.124, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та експертних установах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг на строк 15 (п`ятнадцять) років та з конфіскацією всього належного їй майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, застосований ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.08.2024 року - залишити без змін, до затримання обвинуваченої ОСОБА_3 та приведення вироку до виконання.

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_3 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня її фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та експертних установах, а також органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття ОСОБА_3 основного покарання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя ОСОБА_1