Рішення № 126060814, 19.03.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2025Справа №607/26020/24

19 березня 2025 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайоннийсуд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.

-з участю: представника позивача адвоката Янчишина В.Й.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3534258 від 23 листопада 2024 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 23 листопада 2024 року працівником поліції винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. З оскаржуваної постанови вбачається, що 23 листопада 2024 року о 21 год 21 хв по вул. Спортивна, 2 у м. Почаїв він керував транспортним засобом, не маючи права керування даним транспортним засобом, а також порушив вимогу дорожнього знаку «Рух в односторонньому порядку», чим порушив вимог п. 2.1 (а) ПДР України

З оскаржуваною постановою він не погоджується.

Зазначив, що транспортним засобом «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_1 він не керував та не порушував вимог ПДР України. Таким чином, вважає, що складення оскаржуваної постанови та накладення на нього адміністративного стягнення є безпідставним, оскільки вказаних в постанові правопорушень він не вчиняв.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12 грудня 2024 року представник відповідача подав відзив на позов.

Вказав, що позивач 23 листопада 2024 близько 21 год 21 хв, керуючи транспортним засобом «Ауді А4», д.н.з. НОМЕР_2 був зупинений працівниками поліції, а саме поліцейським СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Мельничуком В.В. через те, що керуючи вище зазначеним транспортним засобом порушив вимоги інформаційно-вказівного знаку «Дорога з одностороннім рухом», дорога або відокремлена проїзна частина, по якій рух транспортних засобів за всією шириною здійснюється лише в одному напрямку. Окрім того, в ході оформлення адміністративних матеріалів було встановлено, що позивач керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Поліцейським СРПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Мельничуком В.В. було виявлено дане порушення та винесено оскаржувану постанову серії ЕНА №3534258 від 23 листопада 2024 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 3400 грн. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, яке у позивача було відсутнє, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначив, що до відзиву долучено відеозапис правопорушення із бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано транспортний засіб позивача, а також особу позивача, який пояснює, що посвідчення водія у нього немає та воно виготовляється. Окрім того, на відеозаписі зафіксовано як поліцейський, беручи паспорт громадянина України, встановлює особу позивача та називає його анкетні дані.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

Також, представником відповідача до відзиву долучено відеоматеріали на CD-диску.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений належним чином.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Янчишин В.Й. підтримав позов та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо у поданому відзиві просив справу слухати без участі їх представника.

Судом встановлено, що 23 листопада 2024 року поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Мельничуком В.В. винесена постанова серії ЕНА №3534258 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 23 листопада 2024 року о 21 год 21 хв по вул. Спортивна, 2 у м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, позивач керував транспортним засобом «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування даним транспортним засобом, а також порушив вимогу дорожнього знаку «Рух в односторонньому напрямку», чим порушив вимоги п. 2.1 (а) ПДР України.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що 23 листопада 2024 року працівниками поліції був зупинений транспортний засіб «Audi A4», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який порушив вимоги дорожнього знаку «Рух в односторонньому напрямку». Після зупинки працівниками поліції було встановлено, що позивач керував вказаним транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом. На місці зупинки ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що не отримував посвідчення водія та таке посвідчення тільки виготовляється. Після цього працівники поліції попросили надати паспорт та реєстраційний документ на транспортний засіб, які останній дістав з водійський дверей автомобіля. Окрім того, позивач на місці зупинки не заперечував факт керування вказаним транспортним засобом та не вказував на особу іншого водія.

Суд, розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимогстатті 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази суд вважає, що позивачем не спростовано належними та достатніми доказами обставини викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності у його діях складу вчиненого правопорушення.

Так, як на підставу скасування постанови, позивач вказує на те, що ПДР не порушував, оскільки транспортним засобом не керував.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що транспортним засобом він не керував, оскільки такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксовано, що позивач на місці зупинки не заперечував факт керування вказаним транспортним засобом, не вказував на особу іншого водія. Більше того, повідомив працівникам поліції, що посвідчення водія у нього відсутнє, оскільки тільки виготовляється.

Окрім того, позивач у поданому позові та представник позивача в судовому засіданні не змогли повідомити особу водія, який, з їх слів, 23 листопада 2024 року керував транспортним засобом.

На думку суду вказані пояснення позивача є такими, що надані з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності підтверджують факт порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.1 (а) ПДР України.

Відтак, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, які б спростовали факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за порушення вимог ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн відповідає вимогами чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що підстав для задоволення позовних вимог не має, а постанова про накладення стягнення серії ЕНА №3534258 від 23 листопада 2024 року винесена посадовою особою Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області у відповідності до вимог чинного законодавства.

У випадку відмови у задоволенні позову, витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №3534258 від 23 листопада 2024 року відмовити, а постанову залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, вул. Валова, 11, м. Тернопіль; код ЄДРПОУ 40108646.

Повне рішення складено 19 березня 2025 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька