Рішення № 126060729, 20.03.2025, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/820/24

Провадження №2-о/951/19/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Барилко А.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Кантелюка Т.-Т. Ю.,

представника Міністерства оборони України - Кравціва Р.Ю. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) через представника - адвоката Кантелюка Томаша-Теодора Юрійовича звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у якій просила: встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що заявник є рідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сповіщення сім`ї №111 від 08.08.2023 про смерть ОСОБА_2 отримано саме ОСОБА_1 , так як вона була довіреною особою у ОСОБА_2 . Батьки ОСОБА_2 , а саме мати ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 померли. ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована разом з братом ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом вели спільне господарство. Також в обгрунтування вимог заяви зазначено, що ОСОБА_1 14.05.2010 уклала шлюб із ОСОБА_5 , у якому у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У заяві зазначено, що ОСОБА_2 не мав дружини та дітей, проживав разом ОСОБА_1 однією сім`єю, вони вели спільний побут, розподіл фінансів.

На обгрунтування факту перебування на утриманні у брата ОСОБА_2 , заявник зазначила, що її донька є неповнолітньою та не може її утримувати, чоловік є особою з інвалідністю з дитинства, а тому не має можливості утримувати заявника. Протягом періоду спільного проживання, оскільки доходів сім`ї ОСОБА_1 не вистачало для забезпечення усіх потреб сім`ї, переважно ОСОБА_2 наповнював бюджет доходами, отриманими з різних видів заробітку. У подальшому під час проходження військової служби, отримане грошове забезпечення, а також додаткові грошові винагороди, крім витрат на власні потреби, регулярно передавав заявнику, так як саме ОСОБА_2 отримував основний дохід у сім`ї.

На підставі наведеного, заявник просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 10.12.2024 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами окремого провадження з додержанням загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Судове засідання призначено на 02.01.2025. Витребувано у приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Салія Олеся Васильовича належним чином засвідчену копію спадкової справи №6/2024, що була заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.12.2024 від заінтересованої особи - Міністерства оборони України надійшли до суду письмові пояснення на заяву про встановлення факту перебування на утриманні, в яких просив відмовити у задоволенні заяви. Зазначив, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни. Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Згідно з частинами восьмою та дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Узв`язку з повномасштабною агресією російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Простанова №168), згідно з пунктом 2 якої сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції, яка діяла на момент загибелі ОСОБА_2 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Статтею 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім` я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. При цьому родинний зв`язок (наприклад, брат та сестра) та сім` я є нетотожними поняттями. Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Для віднесення особи до кола членів однієї сім`ї необхідними є фактори спільного проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільного побуту і взаємних прав й обов`язків осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України де визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) і зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». Обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Відповідно до статті 30 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262 -ХІІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). За змістом статті 31 Закону № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів (постанова Верховного Суду 07.07.2021 у справі №409/1851/19). Подібні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 27.06.2018 у справі № 210/2422/16-ц.

Також представник Міністерства оборони України у поясненнях зазначив, що частина четверта статті 30 Закону № 2262-XII наводить перелік осіб, які вважаються непрацездатними в розумінні даного Закону, відповідного до якого непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Так, із долучених документів не вбачається, що ОСОБА_1 станом на день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги відноситься до непрацездатних членів сім`ї годувальника в розумінні Закону № 2262-ХІІ, а отже не відноситься до кола осіб, в розумінні як частини четвертої статті 30 Закону № 2262-ХІІ та, відповідно, статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги.

Серед іншого, вказано, що довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб чи будинкова книга домогосподарства не можуть свідчити про спільний побут, ведення спільного господарства чи приналежність до утриманців загиблого; вони лише засвідчують місце знаходження житла особи (адреса житла), оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про надання публічних (електронних послуг) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Також представник заінтересованої особи критично оцінює доводи заявника з приводу того, що така проживала разом із загиблим братом - ОСОБА_2 , оскільки, як твердить сама ОСОБА_7 , після укладення нею шлюбу з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 від цього шлюбу спільної доньки - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), такі стали проживати разом за адресою АДРЕСА_1 із ОСОБА_2 , ділили з ним спільний побут, розподіляли фінанси. Проте в долученій заявником довідці, виданій Великоходачівським старостинським округом від 01.02.2024 № 38 ідеться про те, що разом ОСОБА_2 на момент його смерті проживали та були зареєстровані лише сестра ОСОБА_1 (заявник по справі) та племінниця ОСОБА_6 , однак не зазначено чоловіка заявниці - ОСОБА_5 . А тому, на думку представника заінтересованої особи, долучені довідки не відображають дійсного стану правовідносин, що могли скластись між заявницею та її братом.

Крім цього, звернуто увагу і на твердження заявниці, що така перебувала на утриманні брата, який регулярно начебто передавав їй кошти, позаяк у матеріалах справи, зокрема, наявні відомості, що заявник та її чоловік мали самостійний дохід, поряд з цим не наводиться будь-яких відомостей щодо заробітку ОСОБА_2 та його співставлення з доходами сім`ї ОСОБА_1 . Серед іншого, надано критичну оцінку посиланням заявника на те, що заявлені нею вимоги щодо перебування на утриманні брата підтверджуються копіями квитанцій про зняття готівки за період з січня 2023 року по липень 2023 року, оскільки як зазначається і Верховним Судом, а також встановлено вимогами Закону № 2262-ХІІ, допомога з боку надавача повинна бути постійною та систематичною, однак якщо взяти до уваги період до мобілізації, а саме 12.05.2022, то будь-яких доказів перебування заявниці на утриманні не надано, як і не надано доказів перебування на утриманні у період після мобілізації - 12.05.2022 та до 01.01.2023, тобто на протязі близько пів року.

З огляду на викладжене, просив відмовити у задоволенні вимог заяви у повному обсязі (а.с.152-156).

Ухвалою суду від 02.01.2025 клопотання представника заявника - адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю. про витребування доказів задоволено. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за час перебування у складі Військової частини НОМЕР_1 . Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30, код ЄДРПОУ 14360570) інформацію щодо банківських рахунків, які були відкриті на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та виписку транзакцій із банківського рахунку номер картки НОМЕР_4 , яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Розгляд справи відкладено на 30.01.2025 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 30.01.2025, постановленою у судовому засіданні, задоволено клопотання представника заявника - адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю. про виклик свідків у наступне судове засідання. Ухвалено здійснити виклик свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у наступне судове засідання. Судовий розгляд відкладено на 19.02.2025 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 19.02.2025, постановленою у судовому заіданні, розгляд справи відкладено на 10.03.2025 за клопотанням представника заявника.

У судовому засіданні 10.03.2025 судом допитано свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та за клопотанням представника заявника розгляд справи судом відкладено на 20.03.2025.

У судовому засіданні 20.03.2025 судом допитано свідка ОСОБА_10 .

У судових засіданнях заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кантелюк Т.-Т.Ю. вимоги заяви підтримали повністю, з підстав викладених у ній. Просили заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник заявника, серед іншого, зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом всього життя проживали однією сім`єю за адресою, вказаною у заяві, разом вели спільне господарство, сестра перебувала у брата на утриманні.

ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила, що є працездатною, однак не працює, оскільки дочка часто хворіє, чоловік ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, періодично підзаробляє. Зазначила, що брат, перебуваючи на військовій службі, надавав їй кошти, які вона використовувала на лікування дочки, побутові питання, харчування сім`ї, також передавала йому передачі за ці гроші. Також вказала, що до призову на військову службу брат ОСОБА_2 заробляв більше, ніж вона з чоловіком, тому саме він забезпечував сім`ю.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - Кравців Р.Ю. у судовому засіданні проти вимог заяви заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини та норми чинного законодавства, які викладені у поясненнях на заяву про встановлення факту перебування на утриманні, поданих Міністерством оборони України 27.12.2024. Наголосив, що заявник ОСОБА_1 не належить до кола осіб, визначених законом, які можуть претендувати на одноразову грошову допомогу, встановлення зазначених у заяві фактів не матиме юридичних наслідків, відтак, на переконання представника Міністерства оборони України, така заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 у судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань не подавав.

Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними сестрою і братом, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 від 27.04.1984 та серії НОМЕР_6 від 28.08.1981 (а.с. 13, 14). Батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 14.02.1990 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , а відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 14.11.2018 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 16, 17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_9 від 02.08.2023 (а.с. 15).

Відповідно до довідки №39 від 01.02.2024, виданої Великоходачківським старостинським округом Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживала та була зареєстрована разом з братом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 та вели спільне господарство (а.с. 20).

За змістом Витягу про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано в період з 04.11.1997 по 31.07.2023 за адресою: АДРЕСА_1 №02-41/355 від 20.09.2024, ОСОБА_1 у період з 21.03.2002 по 20.09.2024, а ОСОБА_2 у період з 04.11.1997 по 02.08.2023 були зареєстровані за вищевказаною адресою (а.с. 21).

Обставини спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили допитані у судовому засіданні 10.03.2025 свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_9 , яка з 1987 року проживає по сусідству із заявником, повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали все життя як члени сім`ї за однією адресою, спільно вели господарство, обробляли разом город, мали спільни побут. ОСОБА_2 фінансово допомагав сестрі з сім`єю, до призову на військову службу постійно мав підробітки, працював підсобником на будівництві, водночас чоловік ОСОБА_1 важкої роботи не може робити, оскільки є особою з інвалідністю, тому працює рідко.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що є сусідкою заявника та її подругою. Зазначила, що протягом усього життя за однією адресою з ОСОБА_1 як член сім`ї проживав її брат ОСОБА_2 , вони вели спільний побут, разом харчувалися, сестра передавала брату передачі, коли той проходив військову службу. Постійної роботи не було ні в ОСОБА_1 , ні в ОСОБА_2 , чи був працевлаштований чоловік ОСОБА_1 свідку не відомо, знає, що періодично мав підробітки, вели господарство за спільні кошти, робили разом ремонт, хто заробляв більше в сім`ї, не може сказати.

Суд не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результатах розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

За приписами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно вимог пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю з братом ОСОБА_2 та перебування на його утриманні у порядку окремого провадження.

Метою встановлення юридичних фактів заявник зазначає звернення в подальшому у відповідні органи для призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Розглядаючи заяви в окремому провадженні, суд на підставі поданих доказів з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.03.2024 у справі № 161/9609/22).

Отже, для визначення можливості встановлення фактів, про який просить заявник, суду необхідно встановити, чи входить вона до кола осіб, що мають право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Умови та порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані наказом Міністерства оборони України 25.01.2023 №45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану».

Відповідно до пункту 1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Статтею 41 Закону №2232-XII визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частиною першою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовців - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби (підпункт 1 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII).

У пункті 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на дату загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до вимог статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Статтею 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Важливе правове значення в контексті визначення поняття «сім`я», «член сім`ї» становить Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99, пунктом 6 мотивувальної частини якої встановлено, що до кола членів сімї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки.

Конституційний Суд також зазначив, що членами сім`ї військовослужбовця, є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Указаний правовий висновок неодноразово підтримувався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц (провадження №№ 14-130цс19) та Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства, закріпленому у статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2058-III «Про Всеукраїнський перепис населення», згідно з приписами якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у жодних із таких стосунків або перебувати у декількох водночас. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання осіб за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення особами спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

З наданих у судовому засіданні пояснень заявника ОСОБА_1 , а також з показів, допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд встановив, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , брат з сестрою були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство.

Вказані обставини також підтверджуються письмовими доказами, зокрема, документами, які вказують на кровну спорідненість загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як рідних брата та сестри, довідками Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 01.02.2024 №38 та №39, Витягом про осіб місце проживання яких зареєстровано або було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 від 20.09.2024 №02-41/355, сповіщенням сім`ї №111, яке свідчить про те, що ОСОБА_1 , як єдиному члену сім`ї ОСОБА_2 , сповістили про загибель брата, свідоцтвами про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , відповідно до яких єдиними спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його сестра ОСОБА_1 .

Досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи, а також показами свідків підтверджено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний факт має для заявниці юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить реалізація її права, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, на отримання одноразової грошової допомоги, водночас іншого порядку встановлення даного факту немає.

Відтак заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо встановлення факту перебування на утриманні, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник ОСОБА_1 зазначила, що встановлення такого факту їй необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, передбаченої Постановою № 168.

Як вже було зазначено судом, відповідно до вимог статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на дату загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

За змістом частини першої статті 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Заявником є сестра загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Частиною четвертою статті 30 Закону №2262-ХІІ визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Тобто брати та сестри військовослужбовців в розумінні частини четвертої статті 30 Закону №2262-ХІІ вважаються непрацездатними членами сім`ї у разі: якщо вони не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; якщо вони зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, незалежно від віку і працездатності, і не працюють.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявником не надано доказів належності її до жодної з категорій непрацездатних осіб, які мають право отримання пенсії у разі втрати годувальника згідно з вимогами Закону№2262-ХІІ, та відповідно можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом№ 2011-XII, зокрема, за загиблого (померлого) військовослужбовця.

Крім того, статтею 31 Закону№ 2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, системне тлумачення положень статті 16-1 Закону № 2011-XII та статей 30, 31 Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової допомоги як утриманці загиблого військовослужбовця мають його члени сім`ї за одночасного існування двох умов: 1) належність до непрацездатних членів сім`ї, визначених у статті 30 Закону №2262-XII та 2) перебування на утриманні військовослужбовця.

При цьому суд зауважує, що для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником разової грошової допомоги, має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №520/6518/17.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд враховує пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», яким передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами статті 62 ЦПК України.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є повнолітньою (на момент смерті ОСОБА_2 їй виповнилося 39 років) та працездатною особою. У ході судового розгляду ОСОБА_1 підтвердила, що вона не є особою з інвалідністю.

14.05.2010 ОСОБА_12 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_13 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 від 14.05.2010 (а.с. 22).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у період з квітня 2017 року по грудень 2022 року був офіційно працевлаштований та отримував дохід, про що свідчать Індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-7 (а.с. 26-27).

Отже, у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , як подружжя, були самостійні джерела доходів. Та обставина, що брат допомагав повнолітній працездатній сестрі, надаючи їй певні кошти, не може свідчити про її перебування на його утриманні, враховуючи також той факт, що сім`я заявника мала змогу утримувати себе самостійно.

Заявник на підтвердження отримання нею допомоги від ОСОБА_2 покликалась на виписку за договором №б/н за період з 09.05.2022 по 02.01.2025, надану 06.01.2025 АТ КБ «Приватбанк», згідно з якою ОСОБА_1 в період з серпня 2022 року по липень 2023 року отримувала від ОСОБА_2 грошові кошти (а.с. 183-185) та на копії фіскальних чеків за період з січня 2023 року по липень 2023 року (а.с. 35-46).

Суд, оцінюючи виписку за договором №б/н за період з 09.05.2022 по 02.01.2025, яка надана АТ КБ «Приватбанк», не вважає її достатнім та належним доказом на підтвердження факту утримання заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , оскільки даний доказ не містить інформації, що кошти, які переказувалися на банківську картку № НОМЕР_4 були призначені саме для утримання ОСОБА_1 , а не для будь-інших цілей (зберігання, виконання договорів тощо).Також судом враховується, що рахунок НОМЕР_11 , банківська картка № НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 .

Водночас з огляду на незначну тривалість періоду, протягом якого, як стверджує заявник, вона користувалась карткою брата та знімала з неї гроші для своїх потреб, відсутні підстави для висновку про наявність повного утримання протягом тривалого часу або одержання допомоги, яка була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до існування.

Стосовно долучених до заяви копій фіскальних чеків, суд зазначає, що такі не містять інформації щодо предмету доказування та не доводять факт перебування ОСОБА_1 на систематичному (постійному) та повному утриманні ОСОБА_2 протягом усього її життя, як зазначає заявник.

Допитаний у судовому засіданні 20.03.2025 свідок ОСОБА_10 зазначив, що він був побратимом ОСОБА_2 , проходив військову службу в одному з ним підрозділі. Спілкуючись з ОСОБА_2 свідок дізнався, що батьків в товариша немає, він живе з сестрою та її сім`єю, ведуть разом спільне господарство. Зі слів ОСОБА_2 йому стало відомо, що побратим утримує сестру, оскільки її чоловік є особою з інвалідністю та не може забезпечити сім`ю. Свідок вказав, що допомагав ОСОБА_2 перераховувати кошти, які ОСОБА_1 знімала з картки та використовувала для потреб своєї сім`ї, проживання, ремонту будинку, сестра розповідала ОСОБА_2 як витрачала кошти. За словами ОСОБА_2 він утримував сестру і до мобілізації на військову службу.

Водночас суд звертає увагу, що за змістом положень частини другої статті 90 ЦПК України, якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.

Ураховуючи наведені положення процесуального закону, показання свідка ОСОБА_10 про обставини, які йому відомі з чужих слів, не можуть бути визначальними для суду при вирішенні питання про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , оскільки про перебування сестри на утриманні загиблого свідку було відомо зі слів ОСОБА_2 .

Крім того, суду не надано підтверджень того, що ОСОБА_2 до призову на військову службу 12.05.2022 був працевлаштований і мав змогу утримувати, окрім себе, ще інших осіб.

Матеріали справи не містять жодних доказів отримання доходів ОСОБА_2 до моменту проходження військової служби за мобілізацією, а відтак і можливості надавати утримання своїй сестрі. Відсутність таких доказів позбавляє суд змоги встановити співвідношення розміру доходів ОСОБА_2 з доходами ОСОБА_1 і її чоловіка, щоб визначити, чи одержувана від померлого брата допомога була для сестри постійним і основним джерелом засобів до існування.

Надані заявником докази не є достатніми та переконливими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України на підтвердження того, що ОСОБА_2 надавалася систематична грошова допомога, за рахунок якої ОСОБА_1 несла витрати на утримання житла, його ремонт, сплату комунальних платежів, купівлю продуктів харчування, речей першої необхідності тощо.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт її перебування на утриманні загиблого ОСОБА_2 , одержання від нього допомоги, яка була для ОСОБА_1 постійним і основним джерелом засобів до її існування, суд дійшов висковку, що у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_2 слід відмовити.

Ззаява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 293, 294, 315, 318, 319, 353, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення фактів, що мають юридичне значення задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 .

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_13 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, будинок № 6, код ЄДРПОУ: 00034022.

Повне судове рішення складено та підписано 24.03.2025.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк