Рішення № 12606050, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 27/114-10-4137

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Гордая І.В. (представник діючий за довіреністю)

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 14732,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Приватне підприємство Фірма "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 14732,80 грн. з яких 14000,00 грн. - основна заборгованість, 101,26 грн. 3% річних, 631,54 грн. пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на підставі заявки б/н від 09.12.2009р. про надання послуг з міжнародного перевезення вантажу, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим, відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 22.11.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи та направлені за адресою зазначеною в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 19.11.2010р. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

На підставі замовлення від 09.12.2009р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажу, а саме сухого молока, від пункту відправлення Україна, Одеська область, Балтський район, с.Белліно ВАТ „Балтський МКК Дитячих продуктів” до пункту призначення Російська Федерація, м.Наро-Фомінськ ВАТ „Наро-Фомінський хладокомбінат” Приватним підприємством Фірмою "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" були надані вищевказані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявною в матерілах справи копією товарно-транспортної накладної №016746 від 18.12.2009р. з відповідною відміткою Київської регіональної митниці України.

Відповідно до змісту замовлення про надання послуг з міжнародного перевезення вантажу від 09.12.2009р., вартість вказаних послуг становить 15 000,00 грн., оплата за надані послуги здійснюється шляхом внесення предоплати у розмірі 50% протягом трьох днів після підписання заявки та 50% протягом 12 банківських днів після надходження оригіналів документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, ЦМР з відміткою вантажеотримувача, податкової накладної) та перевезення вантажу здійснюється автотранспортним засобом марки ДАФ з державним номерним знаком ВК 9833 АР.

Факт належного виконання позивачем взятих на себе зобовязань (відповідно до замовлення від 09.12.2009р.) щодо надання послуг з перевезення вантажу та прийняття даних робіт, підтверджується наявним у матеріалах справи актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №103 від 29.12.2009р. на загальну суму 15 000,00 грн., який підписаний уповноваженими особами та скріплений відповідними печатками обох сторін, в звязку з чим відповідачу було виставлено до оплати рахунок №103 від 29.12.2009р. на суму 15000,00 грн. (у.ч. ПДВ).

10.03.2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 частково сплатила заборгованість перед Приватним підприємством - Фірмою "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" за надані послуги за рахунком №103 у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки з особового рахунку Приватного підприємства Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" за відповідний період (згідно з вказаним в даній виписці призначенням платежу).

Отже, за підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №103 від 29.12.2009р. на загальну суму 15000,00 грн., відповідач частково розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу, лише у розмірі 1000,00 грн., інших проплат не здійснювалось.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 претензію б/н (а.с. 12) з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед Приватним підприємством Фірмою "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС"у розмірі 14 000,00 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної претензії, а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії Приватне підприємство Фірма "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Вказана претензія була отримана відповідачем 30.04.2010р, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки пошти №356/12-вих від 28.05.2010р. (а.с. 15), між тим, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті за надані позивачем послуги з міжнародного перевезення вантажу та направлені на стягнення основної заборгованості у сумі 14000,00 грн., 3% річних у сумі 101,26 грн. пені у сумі 631,54 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено обовязкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. При цьому ч.2 ст. 908 цього кодексу встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності до положень ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, ч.3 ст.909 цього кодексу визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд доходить висновку, що підписання між сторонами по справі акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 103, згідно замовлення б/н від 09.12.2009 року та наявна у матеріалах справи товарно-транспортна накладна серії А №016746, а також підтвердження про прибуття №10125300/231209/0003038 та свідоцтва про завершення внутрішнього митного транзиту на території Російської федерації, свідчять про досягнення між сторонами всіх істотних умов договору перевезення вантажу, згідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов замовлення від 09.12.2009 року оплата за надані послуги здійснюється передплатою у вигляді 50% протягом трьох днів після підписання заявки та 50% протягом 12 банківських днів після надходження оригіналів документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, ЦМР з відміткою вантажеотримувача, податкової накладної).

В порядку ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем надано до матеріалів справи, в підтвердження факту належного виконання ним зобовязань, рахунок № 103, акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 103 до замовлення б/н від 09.12.2009 р., товарно-транспортну накладну, податкову накладну.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту здачі-приймання виконаних робіт №103, будь-які примітки чи претензії щодо якості та обсягу наданих послуг з боку відповідача відсутні, отже послуги передбачені замовленням від 09.12.2009р. здійснені позивачем належним чином, між тим, як встановлено судом в даному акті здачі-приймання виконаних робіт зазначено: „Короткий опис послуг згідно рахунку № НОМЕР_2 від 29.12.2009р.”.

Разом з тим, представником позивача надані суду пояснення, відповідно до яких позивач стверджує, що зазначення рахунку №НОМЕР_2 в даному акті сталося помилково, в звязку з виконанням іншого замовлення відповідача, підписанням сторонами акту виконаних робіт №НОМЕР_2 та виставленням до оплати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 рахунку №НОМЕР_2.

В обґрунтування зазначеного твердження позивачем у судовому засіданні були надані для огляду суду вищевказані документи, а також до матеріалів справи було надано позивачем копію банківської виписки з якої вбачається (згідно до призначення платежу), що відповідачу виставлялись до оплати рахунок № НОМЕР_2 та рахунок № 103, крім того вартість послуг за рахунком №НОМЕР_2 відповідачем оплачена у повному розмірі, що не заперечується позивачем.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до банківської виписки та зазначеного в ній призначення платежу, згідно якого відповідачем була здійснена проплата за рахунком № 103, суд доходить висновку, що надані Приватним підприємством Фірмою "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" послуги з перевезення вантажу за замовленням від 09.12.2009р. виконані належним чином та, відповідно, прийняті Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 оплату у повному розмірі за надані позивачем послуги з перевезення вантажу здійснено не було, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 14000,00 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена.

Враховуючи, що позовні вимоги Приватного підприємства Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суми основної заборгованості у розмірі 14 000,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд доходить висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми річних у розмірі 101,26 грн. за період з 07.05.2010р. по 10.08.2010р., суд встановив, що позивач при здійснені розрахунку допустив помилку у визначені кількості днів за які нараховуються дані відсотки.

Суд зробивши власний розрахунок нарахування 3% річних за період з 07.05.2010р. по 10.08.2010р. встановив, що загальна сума річних становить 109,32 грн., тоді як позивач нарахував 101,26 грн.

Розрахунок 3% річних: ((14000,00?3%)/365) ?95 =109,32 (грн.)

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми пені в розмірі 631,54 грн. за період з 07.05.2010р. по 10.08.2010р., встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку за період з 07.05.2010р. по 08.06.2010р. допустив помилку у визначені кількості днів за які нараховуються пеня, в звязку з чим розмір пені за даний період становить ( 14000,00 ? 0,056?32)/100 =250,88 грн. , що у загальній сумі пені за період з 07.05.2010р. по 10.08.2010р. становить 686,42 грн., тоді як позивач нарахував 631,54 грн.

Між тим, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлені позивачем суми пені та річних до стягнення нараховані за розрахунком позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 14000,00 грн. основної заборгованості, 101,26 грн. 3% річних та 631,54 грн. пені.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 147,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (65063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в АТ "ОТП Банк" м.Київ, МФО НОМЕР_4) на користь Приватного підприємства Фірми "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" (33016, м.Рівне, вул. Є.Коновальця, буд.15, ідентифікаційний код 31382995, р/р 26001219532000 в АКІБ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО 351005) 14 000/чотирнадцять тисяч/грн. основної заборгованості, 101/сто одна/грн. 26 коп. 3% річних, 631/шістсот тридцять одна /грн. 54 коп. пені, 147/сто сорок сім/грн. 33 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. Видати Приватному підприємству Фірмі "МІЛЛЕНІУМ-ТРАНС" (33016, м.Рівне, вул. Є.Коновальця, буд.15, ідентифікаційний код 31382995, р/р 26001219532000 в АКІБ "Укрсиббанк" м.Харків, МФО 351005) довідку на повернення із Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита за подачу позовної заяви у розмірі 10,52 грн., сплаченого за платіжним дорученням №1 від 17.08.2010 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя

Повний текст рішення складено 29.11.2010р.