Ухвала суду № 126057468, 24.03.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/3291/25

Провадження №2а/712/123/25

24.03.2025 м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м.Черкаси Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позовна заява підписана адвокатомХегай Олегом Борисовичем, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги Серія АА №1552820 від 13.03.2025.

Відповідно до ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов пред`являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви.

Ознайомившись з позовною заявою, судя встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 160,161 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 8 ст. 59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, щопосвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і у порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Звернення до суду з використанням правничої допомоги іншихосіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України,стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Відповідно до п.11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.

Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.

Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання позовної заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннянорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду.

Позовна заява подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Хегай Олегом Борисовичем. На підтвердження обсягу повноважень адвоката до позовної заяви надано ордер на надання правничої допомоги серія АА №1552820 від 13.03.2025, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правничої допомоги №30/10-24/33 від 30.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються. Однак вказаний в ордері на надання правничої допомоги серія АА №1552820 від 13.03.2025 договір №30/10-24/33 від 30.10.2025 до позовної заяви не надано.

Частиною першою статті 55КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

За змістом статті 237ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч.1 ст. 60 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 60 КАС України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Тобто, за змістом наведених норм, у разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності, ордері або угоді.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 810/739/15 право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1552820 від 13.03.2025, зазначено, що договором про надання правничої допомоги №30/10-24/33 від 30.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері договір до позовної заяви не надано, вбачається, що до позовної заяви не надано доказів того, що адвокат Хегай Олег Борисович наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача немає, в тому числі щодо підписання та подання до суду позову від його імені.

Відповідно до квитанції ID: 5352-2646-8714-9818 від13.03.2025 Іваненко Руслан Олександрович сплатив кошти у сумі 1211 грн 20 коп. на рахунок отримувача IBAN: UA238999980313111206000023766, одержувач платежу: ГУК у Черкаській області/Соснівський район/22030101, банк одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) код ЄДРПОУ 37930566, призначення платежу: 101 3311613415; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Соснівський районний суд м. Черкаси.

Правові засади щодо справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеніЗаконом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI(далі Закон № 3674-VI).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Правові засади щодо справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеніЗаконом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI(далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до пункту п`ятого частини другоїстатті 4 Закону № 3674-VI, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на 2025 рік у розмірі 3 028 грн 00 коп.

Відтак, належною до сплати сумою судового збору за подання позову становить 605 грн 60 коп., що свідчить про те, що позивачем переплачено судовий збір.

Згідно з пунктом першим частини 1та частиною 2 статті 7 Закону № 3674-VI, визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.У випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установленихчастиною першоюцієї статті, повністю.

Водночас, повернення помилково сплаченого судового збору здійснюється відповідно до положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787(далі Порядок №787).

Згідно з пунктом першим розділу І Порядку №787 помилково зараховані кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (абзац перший пункту 5 розділу І Порядку №787).

З огляду на викладене, суддя дійшов до висновку про необхідність надання позивачеві строку для усунення вказаних вище недоліків.

Керуючись статтями 59, 160,161 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська