Рішення № 126056285, 24.03.2025, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/16086/24

Провадження №2/524/3006/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2025 рокуАвтозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі судового засідання Панченко А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4116221, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і було надіслано на номер мобільного телефону.

Підписання відповідачем договору позики свідчить проте, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця, його послуг, та Правилами надання грошових коштів у позику, їх змісту, об`єму, зобов`язань, а також наслідки укладання договору.

За договором позики позивач зобов`язався передати відповідачу у власність кошти, на погоджених умовах шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов`язався повернути грошові коштів у день закінчення строку позики, або достроково сплатити, а також сплатити проценти, які нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення.

14.06.2021 року між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідно до якого ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належані йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.

У зв`язку з невиконанням умов договору утворилася заборгованість за договором позики № 4116221 в розмірі 20 043 грн. 05 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 043 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 20 043 грн. 05 коп. за та понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.01.2025 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не прибув, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини неявки суду не повідомив.

20.02.2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Левченком В.П. подано відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволені позову. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування коштів за кредитними договорами на банківський рахунок відповідача. Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги та розрахунки заборгованості не є належними доказами розміру заборгованості. Крім того, з наданих позивачем документів не вбачається, що до нього перейшло право вимоги за кредитними договорами. Також, не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували розмір заборгованості. Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, а тому кредитодавець не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом згідно ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

27.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4116221, який було підписано електронним підписом відповідача, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і було надіслано на номер мобільного телефону.

Підписання відповідачем договору позики свідчить проте, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця, його послуг, та Правилами надання грошових коштів у позику, їх змісту, об`єму, зобов`язань, а також наслідки укладання договору.

За договором позики позивач зобов`язався передати відповідачу у власність кошти, на погоджених умовах шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов`язався повернути грошові коштів у день закінчення строку позики, або достроково сплатити, а також сплатити проценти, які нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення.

14.06.2021 року між ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 у відповідно до якого ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належані йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників.

У зв`язку з невиконанням умов договору утворилася заборгованість за договором позики № 4116221 в розмірі 20 043 грн. 05 коп., з яких: 5000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 043 грн. 50 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до п. 4ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом її розміщення в мережі Інтернет, в інших інформаційно-телекомунікаційних системах або шляхом надсилання електронного повідомлення, метою якого є пряме чи опосередковане просування товарів, робіт та послуг або ділової репутації особи, яка провадить господарську або незалежну професійну діяльність.Закон України «Про електронну комерцію»прямо передбачає, що оферта може включати всі необхідні умови шляхом перенаправлення споживача до іншого електронного документа.

Згідно ч.1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/ або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч.1ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідноЗакону України "Про електронний цифровий підпис".

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, введенням ідентифікатору Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховним судом у постанові від 02.11.2021 під час розгляду справи №243/6552/20 зазначено, «що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Зокрема, без верифікації, без здійснення входу на сайт товариства, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення кредитний договір між Первісним кредитором та Відповідачем не був би укладений.

Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру, типу процентної ставки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні умови, характерні для такого виду договору, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 Цивільного кодексу Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Визначення факторингу міститься уст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно дост. 514 Цивільного кодексу Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1ст. 1078 Цивільного кодексу Українивстановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивач доводить, що останнім належним чином доведено факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

В ходіпередачі праввимоги зафакторинговим договором,право вимогиза кредитнимдоговором №4116221від 27.12.2023 р. перейшло до позивача.

Відповідно до частини 1, 2статті 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пункт 1статті 202 Цивільного Кодексу Українивстановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно достатті 626 Цивільного кодексу Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідностатті 627 Цивільного Кодексу України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно достатті 629 Цивільного Кодексу Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із приписамистатті 525 Цивільного Кодексу Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правиламистатті 526 Цивільного Кодексу Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1,2статті 530 Цивільного Кодексу Українивстановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного Кодексу Українипередбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1статті 612 Цивільного Кодексу Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться в частині 1статті 193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписамистатті 1049 Цивільного кодексу Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно достатті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 13Закону України «Про електронну комерцію», розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно дозаконів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною 3статті 13Закону України «Про електронну комерцію»продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Згідно з ч. 3ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 у справі № 554/4300/16-ц.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, "що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно дост. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі."

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка була чинною на час дії кредитних договорів) визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Законом України від 11.04.2024№ 3633-IX «Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо окремихпитань проходженнявійськової служби,мобілізації тавійськового обліку» внесено зміни до ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункт 15 викладено в такій редакції:

"15. Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Станом на дату дії кредитних договорів та у період нарахування відсотків норма вищевказаного Закону не містила положень про звільнення дружин (чоловіків)військовослужбовців від нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.

На підтвердженняпозовних вимогпозивачем ТОВ«ФК «ЄАПБ»надано копіюкредитного договору№ 4116221від 27.12.2023 р., копію договору факторингу, витяг з Реєстру прав вимоги, а також розрахунки заборгованості.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у нього заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

Позивачем не надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу були перераховані грошові кошти у сумі 5 000 грн.

Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та користування ним, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Наданий розрахунок є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.

Самі по собі витяги з реєстру боржників до договорів факторингу та розрахунки заборгованості, складені позивачем, не є належними та достатніми доказами отримання відповідачем кредиту.

Надані позивачем інформаційні довідки не містять даних щодо власника банківської картки, повного номеру картки, печатки банку, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу первісними кредиторами коштів в сумі 5 000,00 грн. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи належних доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним кредитним договором, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, тому відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. необхідно віднести на рахунок позивачів.

Керуючись ст. 6-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 280-281, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Узадоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. віднести на рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Рибалка