Рішення № 12605229, 30.11.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р. Справа № 22/105

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.

при секретарі судового засідання Стефанів М.М.,

розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Будсервіс", вул. Макухи, 41а, м.Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача: Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського,21, м.Івано-Франківськ,76018

про визнання права власності на самочинне будівництво,

за участю представників сторін:

від позивача: представник Грица Ю.Ю. (довіреність №б/н від 06.10.2010р., паспорт серії НОМЕР_1 від 07.06.2004р.), представник Радіонова О.О. (довіреність №б/н від 06.10.2010р., паспорт серії НОМЕР_2 від 21.10.1997р.),

від відповідача: представник Тарновська І.Я. (довіреність №1298/01-17/07в від 13.07.2010р., паспорт серії НОМЕР_3 від 05.08.2003р.),

в с т а н о в и в:

Відкритим акціонерним товариством "Будсервіс" заявлений позов до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво гараж, столярний цех, пилораму і склад, що позначені в технічному паспорті літерами Д, Е, Ц, Х і розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, вул. І.Макухи, 41-А.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, враховуючи технічні характеристики вказаних об'єктів, наведені в технічному паспорті, позивач змінив позовні вимоги - просить визнати за ним право власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна: виробничі приміщення, площею 431,40 кв.м, столярний цех, площею 37,20 кв.м, пилораму, площею 78,40 кв.м, склад, площею 61,40 кв.м, що позначені в технічному паспорті літерами Д, Е, Ц, Х і розташовані за адресою м.Івано-Франківськ, вул. І.Макухи, 41-А.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2008р. та згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2008р. позивач є власником земельної ділянки, площею 0,9631га, по вул. І.Макухи, 41-А в м.Івано-Франківську, цільове призначення якої для обслуговування виробничих будівель. Вказує на те, що на даній земельні ділянці розміщені адміністративно-виробничі будівлі, загальною площею 1687,65 кв.м, і ним було самовільно добудовано об'єкти нерухомого майна - виробничі приміщення, площею 431,40 кв.м, столярний цех, площею 37,20 кв.м, пилораму, площею 78,40кв.м, склад, площею 61,40 кв.м, без отримання дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю. Зазначає, що дане будівництво є самочинним, однак не порушує будь-яких прав інших осіб. Позивач подав докази щодо вартості та технічних характеристик вказаних приміщень. Просить визнати за ним право власності на самочинне будівництво на підставі п.5 ст.376 ЦК України.

Відповідач Івано-Франківська міська рада - позов не визнала, посилаючись на те, що відповідно до ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність”, ст. 24, ч.2 ст.29 Закону України “Про планування і забудову територій” будівництво об'єкта здійснюється відповідно до затвердженої документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, на підставі дозволу на будівництво та після одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Відмічає, що позивач не звертався до органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади за отриманням необхідних дозволів, а тому дане будівництво є самочинним. Зазначає, що згідно ДБН, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994р. №48, об'єкти виробничого призначення повинні відповідати вимогам пожежної, радіаційної безпеки, виробничої санітарії, заходам захисту навколишнього природного середовища, вимогам щодо укомплектованості кадрами. Вважає, що позивач не подав доказів відсутності порушення прав інших осіб. Посилається на те, що відповідно до ст.27-1 Закону України “Про планування і забудову територій” та Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., позивачем не укладено договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. В судовому засіданні представник відповідача також вказав на порушення цільового використання земельної ділянки, яка призначена для обслуговування існуючих виробничих будівель, а не для будівництва нових.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.07.2008р. та державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.12.2008р. позивач є власником земельної ділянки, площею 0,9631га, по вул. І.Макухи, 41-А в м.Івано-Франківську, цільове призначення якої для обслуговування виробничих будівель.

На даній земельній ділянці позивач збудував нові об'єкти нерухомого майна: виробничі приміщення, площею 431,40 кв.м, столярний цех, площею 37,20 кв.м, пилораму, площею 78,40кв.м, склад, площею 61,40 кв.м, що позначені в технічному паспорті літерами Д, Е, Ц, Х, які розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, вул. І.Макухи, 41-А. Технічні характеристики вказаних будівель відображені в технічному паспорті, складеному Івано-Франківським ОБТІ 22.10.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закон України “Про планування і забудову територій” забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств; будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність” будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному статтею 24 Закону України "Про планування і забудову територій".

За приписами ст.ст.24,28,29 Закон України “Про планування і забудову територій” будівництво об'єктів містобудування здійснюється за погодженням з відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування, згідно розробленої, погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації на будівництво, після одержання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

В даному випадку вказане будівництво здійснене на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети. Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (ст.38 ЗК України). За цільовим призначенням вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови і зміни даного призначення не відбулось.

Таким чином, зазначене будівництво є самочинним з підстав проведення його без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

Згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Проте в ч.5 ст.376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Враховуючи те, що вказані об'єкти мають виробниче призначення, відсутність порушення прав інших осіб пов'язана з дотриманням будівельних норм і правил.

Висновками №1.0043/10, №1.0045/10 технічного обстеження вказаних приміщень, складених Івано-Франківським філіалом “НДІ Проектреконструкція” підтверджено те, що дане будівництво проведене згідно з державними будівельними нормами, обладнання встановлене згідно з актами його прийняття і після індивідуального та комплексного випробування комісіями, охорона навколишнього природного середовища і антисейсмічні заходи передбачені і виконані, вказані приміщення придатні до експлуатації.

Відповідачем не вказано конкретних обставин щодо наявності порушення прав інших осіб, порушення державних будівельних норм і правил чи інших вимог законодавства, а також не подано доказів на їх підтвердження. За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід також зазначити, що ст.331 ЦК України, відповідно до якої набуття права власності на новостворене нерухоме майно здійснюється з моменту завершення будівництва та прийняття його до експлуатації, а також інші норми чинного законодавства України щодо порядку здійсенння будівництва не підлягають застосуванню до спірних правовідношень, так як положення ст.376 ЦК України передбачають обставини, за яких може бути визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, зведеного з порушенням встановленого порядку, а тому дані норми є спеціальними.

Не мають значення для визнання права власності на самочинне будівництво і обставини щодо участі забудовника у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Відповідно до ст.27-1 Закону України “Про планування і забудову територій” пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Оскільки в даному випадку прийняття об'єкта в експлуатацію не здійснюється, то питання участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста вирішується після набуття права власності на самочинне будівництво.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов відкритого акціонерного товариства "Будсервіс" до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.

Визнати за відкритим акціонерним товариством "Будсервіс” (вул.Макухи, 41а, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРЮОФОП 23797521) право власності на наступні об'єкти нерухомого майна: виробничі приміщення, площею 431,40 кв.м, столярний цех, площею 37,20 кв.м, пилорама, площею 78,40 кв.м, склад, площею 61,40 кв.м, що позначені в технічному паспорті літерами Д, Е, Ц, Х, які розташовані за адресою м. Івано-Франківськ, вул. І.Макухи, 41-А.

Судові витрати покласти на позивача.

Суддя Малєєва Олена Вікторівна

Повне рішення складено 02.12.2010р.