Рішення № 12605148, 22.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10 Справа № 22/106/10

Суддя

за позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Ленінського району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Амертат” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2)

про стягнення заборгованості за договором № 694 від 01.01.2004 р. у розмірі 8 733,24 грн.

Суддя Ярешко О.В. Представники:

від позивача: Вознюк А.Л., на підставі довіреності № 21 від 04.01.2010р.

від відповідача: Тарасова Я.А., на підставі довіреності № 0111-1 від 01.11.2010р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

04.10.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі”, в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Амертат”, м. Запоріжжя про стягнення 13 659,35 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію в гарячій воді, 94,03 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 238,74 грн. 3 % річних та 241,10 грн. інфляції, всього 14 233,22 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.10.2010р. порушено провадження у справі № 22/106/10, судове засідання призначено на 25.10.2010р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.10.2010р. з метою витребування доказів та у зв’язку з неявкою відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 11.11.2010р.

Ухвалою суду від 11.11.2010р. з метою витребування доказів та у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 22.11.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні 22.11.2010р. подав пояснення по справі, в якому зменшує позовні вимоги, у зв’язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу за спожиту теплову енергію, а саме 21.10.2010р. у розмірі 1 710,74 грн. та 01.11.2010р. у розмірі 4 289,24 грн., а всього 5 999,98 грн. Також, позивач пояснив, що посилання в позовній заяві на сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 5400,00 грн. є помилковим, оскільки 500,00 грн. сплачених платіжним дорученням від 26.05.2010р. з призначенням платежу: «для Філії Концерну «Міські теплові мережі»Ленінського району. Перераховано за теплову енергію за вересень зг. рішення по справі № 17/21/10 від 28.01.2010р.»враховані в погашення суми основного боргу при розрахунку суми позову помилково. Отже, до порушення провадження у справі відповідачем було сплачено 4900,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача 8 159,37 грн. суми основного боргу; 94,03 грн. - пені; 238,74 грн. - 3 % річних; 241,10 грн. –інфляційних втрат, а всього 8 733,24 грн. Таким чином, зазначені пояснення фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 22.11.2010р. судом прийняті до розгляду та розглядаються позовні вимоги про стягнення 8 159,37 грн. основного боргу, 94,03 грн. пені, 238,74 грн. 3 % річних, 241,10 грн. втрат від інфляції, всього 8 733,24 грн.

Позивач підтримуючи свої позовні вимоги, обґрунтовує їх ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 276 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 694 від 01.01.2004р. Позивач пояснив суду, що відповідно до умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 694, укладеного з відповідачем, свої зобов'язання перед відповідачем виконав, поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада 2009р. по лютий 2010р. включно та з червня 2010р. по серпень 2010р. включно на суму 19059,35 грн. Відповідач зобов’язання щодо оплати отриманих послуг за період з листопада 2009 р. по лютий 2010р. включно, з червня 2010р. по серпень 2010р. включно в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 14159,35 грн. Оскільки, після порушення провадження по справі відповідач сплатив частково суму основного богу у розмірі 5 999,98 грн. позивач просить стягнути з відповідача 8 159,37 грн. основного боргу, а також 94,03 грн. пені, 238,74 грн. 3 % річних, 241,10 грн. втрат від інфляції, всього 8 733,24 грн.

В судовому засіданні 22.11.2010р. відповідач позов визнав в повному обсязі.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 22.11.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004р. Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Ленінського району (надалі –енергопостачальна організація) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Амертат” (надалі –споживач) уклали договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 694 (надалі –договір).

Згідно умов договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гаряче водопостачання –протягом року.

Згідно з розділом 5 договору, встановлення приладів обліку теплової енергії споживачем виконується згідно технічних умов, наданих енергопостачальною організацією на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломереж, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку, згідно акта стану тепломережі (п. 5.2).

При відсутності приладів обліку ,або виході його з ладу, а також прострочення госповірки, відсутність клейма або свідоцтва, документації, ненадання звіту про спожиту теплову енергію, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, розрахунковим способом по тепловому навантаженню, визначеному у п.1.3 договору і фактичного відпуску теплової енергії з джерела теплоти за звітний період (п. 5.6).

Відповідно до п. 6.1 розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно з тарифами, встановленими в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту населенням теплову енергію, акт виконаних робіт і податкову накладну. Споживач зобов’язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим , повернути його енергопостачальній організації.

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є акт надання послуг, підписаний обома сторонами, та рахунок (п. 6.4 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу теплову енергію, в період з листопада 2009 р. по лютий 2010р. включно, з червня 2010р. по серпень 2010р. включно, на суму 19059,35 грн., на підставі чого відповідачу були виставлені рахунки за вказаний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за січень 2010р. та за липень 2010р. скріплені печатками відповідача.

Акти приймання-передачі теплової енергії за листопад, грудень 2009р., лютий червень, серпень 2010р. включно були відправлені відповідачу, про що свідчать реєстри на відправку листів (копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом).

До порушення провадження у справі, за вказаний період відповідач сплату основного боргу за договором на постачання теплової енергії № 694 здійснив частково, сплативши 4900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 60 від 09.07.2010р. на суму 1500,00 грн., № 69 від 19.07.2010р. на суму 1500,00 грн. та № 79 від 09.08.2010р. на суму 1900,00 грн.

Таким чином, залишок основного боргу на момент порушення провадження у справі складав 14159,35 грн.

Після порушення провадження у справі, а саме 21.10.2010р. відповідачем також було сплачено частину основного боргу у сумі 1710,74 грн., що підтверджується випискою з банку від 21.10.2010р. на суму 3610,18 грн. з призначенням платежу: «пер. коштів на користь Концерну МТМ з ТОВ «Амертат», згідно наказу Господарського суду запорізької області № 17/21/10 від 16.02.2010р.», як пояснив позивач частина зазначеної суми в розмірі 1710,74 грн. була зарахована позивачем в погашення суми основного боргу. 01.11.2010р. відповідачем було сплачено 4289,24 грн., що підтверджується випискою з банку від 01.11.2010р. на суму 4289,24 грн., яка також була зарахована позивачем в погашення суми основного боргу.

Отже, залишок основного боргу відповідача складає 8159,37 грн.

16.11.2010р. сторонами складено акт № 694 звірки взаємних розрахунків по договору № 694 від 01.01.2004р., який підписаний сторонами та яким сторони узгодили, що станом на 16.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 8159,37 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 6, 626, 627 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України “Про теплопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007р. №1198 (далі –Правила), які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов’язковими для виконання ними (п.1, 2 Правил).

Згідно з п. 4. зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Відповідно до статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” та п.40 Правил встановлено, що споживач теплової енергії зобов’язаний додержуватися вимог договору та нормативно-правових актів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач акти приймання-передачі теплової енергії за листопад, грудень 2009р., лютий, червень, серпень 2010р. всупереч умовам договору не повернув. В зазначених актах встановлено, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим.

Відповідно до п. 6.6. договору, споживач зобов’язаний до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Таким чином, зазначені акти можна вважати підписаними, оскільки їх було направлено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а останній не видвинув жодних письмових заперечень проти отримання теплової енергії по вказаним актам.

Враховуюче вищевикладене та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань вимога позивача про стягнення 8159,37 грн. суми основного боргу по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 694 від 01.01.2004р. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 94,03 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.3. договору, який передбачає, несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі 0,5 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 238,74 грн. та втрат від інфляції грошових коштів в сумі 241,10 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Амертат” (69006, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2, код ЄДРПОУ 24512319) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458) 8 159 (вісім тисяч сто п’ятдесят дев’ять) грн. 37 грн. основного боргу, 94 (дев’яносто чотири) грн. 03 коп. пені, 238 (двісті тридцять вісім) грн. 74 коп. 3 % річних, 241 (двісті сорок одну) грн. 10 коп. витрат від інфляції грошових коштів, 142 (сто сорок дві) грн. 33 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.В. Ярешко