Рішення № 126051014, 17.03.2025, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/45/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Книш О.М., представник згідно з відомостями з ЄДРЮОФОПГО (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "АйФіш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдобропроф"

про стягнення 36 886,50грн

Державне підприємство "АйФіш" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдобропроф" 36 886,50грн, з яких: 31 837,95грн основного боргу, 2 820,92грн пені, 423,42грн 3% річних та 1 804,21грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №224-у від 25.04.2023 в частині внесення орендної плати.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.75, 193, 232 Господарського кодексу України.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 14.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 13.02.2025 о 10:00.

24.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача за вх.№829 згідно якої, останній на виконання вимог ухвали суду від 14.01.2025 надає обґрунтований розрахунок розміру пені з врахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України з доказами направлення копії вказаного розрахунку відповідачу у справі (а.с.50-53).

Ухвалою від 28.01.2025 суд задовольнив заяву представника Державного підприємства "АйФіш" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31.01.2025 до суду повернулася неврученою ухвала від 14.01.2025 по справі №906/45/25, яку суд надсилав відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.62-65).

В судовому засіданні 13.02.2025 представник позивача повідомила, що заборгованість виникла за період з квітня по листопад 2024 року. Також звернула увагу суду на п.3.4 незмінюваних умов договору, згідно якого, зокрема, податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2025 надав пояснення по суті спору, не заперечував щодо наявності заборгованості. Водночас відзиву на позовну заяву не надав.

Господарський суд протокольною ухвалою від 13.02.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 06.03.2025 о 11:30.

Ухвалою суду від 06.03.2025 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.03.2025 об 11:40.

Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2025 (у режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2025 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся вчасно засобами електронного зв`язку, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду в справі №906/45/25.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, суд вважає, що його відсутність не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

25.04.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдобропроф" (далі - орендар, відповідач) та Державним підприємством "Укрриба" (далі - балансоутримувач) укладено договір №224-у оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір) (а.с. 6 - 11), відповідно до якого сторони погодили, що об`єктом оренди є нерухоме майно, що перебуває на балансі ДП "Укрриба", а саме: гідротехнічні споруди нагульного ставу "Строків" інв.№969 площею 71,3га та знаходиться за адресою: Житомирський район, (Попільнянський район), с. Строків, вул. Центральна, 45 (п.4.1. змінюваних умов договору).

Відповідно до п.1.1. незмінюваних умов договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 змінюваних умов договору, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 змінюваних умов договору, а саме балансова залишкова вартість: 1 688 018,88грн (без ПДВ).

Орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 змінюваних умов договору. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п. 3.1. незмінюваних умов договору).

Пунктом 9.1. змінюваних умов договору визначено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 8 600,00грн (без ПДВ).

Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п.3.2. незмінюваних умов договору).

Згідно з п.3.3. незмінюваних умов договору орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 змінюваних умов договору, а саме: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди .

За змістом п.3.4. незмінюваних умов договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). Орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову (п.3.7. незмінюваних умов договору).

Відповідно до п.3.8. незмінюваних умов договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 11.1. незмінюваних умов договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку (п.11.3. незмінюваних умов договору).

Згідно з п.11.4. незмінюваних умов договору стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом п.12.1. незмінюваних умов договору та з врахуванням п.12 змінюваних умов договору, цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами, діє протягом воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акту приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (п. 2.1. незмінюваних умов договору).

Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.04.2023, балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: гідротехнічні споруди нагульного ставу "Строків" інв.№969 площею 71,3 га, що знаходяться за адресою: Житомирський район, (Попільнянський район), с. Строків, вул. Центральна, 45 (а.с.13).

Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України №338 від 13.09.2023 "Про приймання-передачу державного майна до Державного підприємства "АйФіш" прийнято рішення про передачу з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "АйФіш" державного майна згідно з переліком та закріплено на праві господарського відання і затверджено Державним агентством меліорації та рибного господарства України 10.10.2023 акт №2 приймання-передачі державного майна - гідротехнічних споруд рибогосподарських технологічних водойм та іншого майна із балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "АйФіш" (п.2 акту від 10.10.2023 про заміну сторони у договорі) (а.с.15).

10.10.2023 згідно акту про заміну сторони у договорі оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №224-у від 25.04.2023, відповідно до рішення про заміну балансоутримувача новим балансоутримувачем, відбулася заміна балансоутримувача за вказаним договором оренди нерухомого майна на Державне підприємство "АйФіш" (далі - позивач) (а.с.15).

23.10.2024 за №11-12/51 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором оренди №224-у від 25.04.2023 на загальну суму 23 303,76грн (а.с.16-17).

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 31 837,95грн за період з квітня по листопад 2024 року.

Додатково позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 2 820,92грн за період з 16.04.2024 по 20.12.2024, 3% річних в розмірі 423,42грн за період з 16.04.2024 по 20.12.2024 та інфляційні втрати в розмірі 1 804,21грн за період з 16.04.2024 по 20.12.2024.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасником справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини оренди на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №224-у від 25.04.2023.

Відповідно до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону.

У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.

У разі, якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у комунальній власності, між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається представницьким органом місцевого самоврядування.

Як судом зазначалося вище, п.9.1. змінюваних умов договору передбачено, що місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, становить 8 600,00грн (без ПДВ).

Пунктом 3.3. незмінюваних умов договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 змінюваних умов договору, а саме: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди .

За змістом пункту 3.4. незмінюваних умов договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нерухомим майном у період квітень 2024 року - листопад 2024 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №303 від 30.04.2024, №375 від 31.05.2024, №449 від 30.06.2024, №523 від 31.07.2024, №595 від 31.08.2024, №666 від 30.09.2024, №744 від 31.10.2024, №822 від 30.11.2024 (а.с.20-23).

Як вбачається з картки рахунку 36 позивача (а.с.18-19), за період 01.10.2023-31.12.2024 останнім відповідачу нараховано до сплати за оренду нерухомого майна згідно договору оренди №224-у від 25.04.2023 загалом - 52 737,95грн. При цьому, відповідачем за вказаний період користування об`єктом оренди внесено на користь позивача орендну плату в розмірі 20 900,00грн.

Таким чином, несплаченою залишається заборгованість в розмірі 31 837,95грн (52 737,95грн - 20 900,00грн).

Варто зауважити, що відповідач власного контррозрахунку суми заборгованості по орендній платі за вказаний період суду не подавав.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31 837,95 грн заборгованості з орендної плати суд визнає обґрунтованими та задовольняє їх у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 820,92 грн пені (за період з 16.06.2024 - 20.12.2024 з розбивкою на окремі періоди заборгованості згідно відповідного місяця оренди), 423,42 грн 3% річних (за період з 16.04.2024 - 20.12.2024 з розбивкою на окремі періоди заборгованості згідно відповідного місяця оренди), 1 804,21 грн інфляційних (за період з 16.04.2024 по 20.12.2024 з розбивкою на окремі періоди заборгованості згідно відповідного місяця оренди).

Щодо позовної вимоги про стягнення 2 820,92 грн пені.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 у справі №910/17753/18, від 20.08.2020 у справі №902/959/19; від 10.09.20 у справі №916/1777/19).

Як зазначав суд, сторони у п.3.8. незмінюваних умов договору погодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 зробила висновок, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Суд констатує, що умови договору оренди №224-у від 25.04.2023 не містять будь-яких додаткових застережень (зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до повної сплати заборгованості", "до повного погашення боргу" тощо), які свідчили б про визначення в них іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Оскільки умова договору оренди №224-у від 25.04.2023 не встановлює періоду чи строку, за який нараховується пеня, а формулювання у п.3.8. незмінюваних умов договору щодо нарахування пені за кожен день прострочення лише визначає механізм її розрахунку (обчислення), пеня за прострочення виконання відповідачем має нараховуватися за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Судом перевірено нарахування пені на заборгованість за червень 2024 року (а.с.51) та встановлено, що вона нарахована не правильно, оскільки позивач не взяв до уваги приписи ч.6 ст.232 ГК України та нарахував пеню за період більший ніж шість місяців - з 16.06.2024 по 20.12.2024.

Правильним періодом нарахування пені на заборгованість за червень 2024 року є 16.06.2024 по 16.12.2024 та її розмір складає 591,22 грн.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" нарахування пені на заборгованість за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2024 року, суд встановив правильність та обґрунтованість здійсненого розрахунку (а.с. 51), відповідно до якого загальний розмір пені за вказаний період становить - 1 552,37грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 143,59грн пені (591,22грн + 1 552,37грн) суд визнає обґрунтованими та задовольняє в цій частині. В стягненні 13,33грн пені суд відмовляє.

Щодо позовної вимоги про стягнення 423,42грн 3% річних та 1 804,21грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування трьох процентів річних та інфляційних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача 3% річних (а.с.30), оскільки перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" вказаний розрахунок, господарський суд встановив, що за період 16.04.2024 - 20.12.2024 позивач неправильно здійснив нарахування 3% річних на суму 202,85грн у розмірі 92,24грн, тоді як правильним розміром 3% річних за вказаний період є 4,14грн.

Разом з тим, за результатом перевірки інших періодів нарахування 3% річних, судом встановлено правильність їх здійснення (331,18 грн - 3% річних за вказані період).

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 335,32грн (4,14грн + 331,18грн). В частині вимоги про стягнення 88,10грн (423,42грн - 335,32грн) 3 % річних суд відмовляє.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок інфляційних втрат (а.с.29), господарський суд встановив, що за період 16.04.2024 - 20.12.2024 позивач неправильно здійснив їх нарахування на суму 202,85грн в розмірі 402,30грн, тоді як правильним розміром інфляційних втрат за вказаний період на суму є 21,15грн.

За результатом перевірки інших періодів нарахування інфляційних втрат, судом встановлено правильність їх здійснення (1 401,91грн інфляційні втрати за вказані періоди).

З огляду на викладене, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню становить 1 423,06грн (21,15грн + 1 401,91 грн). У стягненні 381,15грн (1 804,21грн - 1 423,06грн) інфляційних втрат суд відмовляє.

Згідно ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 31 837,95грн основного боргу, 2 143,59грн пені, 335,32грн 3% річних та 1 423,06грн інфляційних втрат. В частині позовних вимог щодо стягнення 13,33грн пені, 88,10грн 3% річних та 381,15грн інфляційних нарахувань суд відмовляє .

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, зокрема, задоволення позову частково, судовий збір покладається на відповідача в розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдобропроф" (01024, м.Київ, вул. Пилипа Орлика, буд. 15, ідентифікаційний код 33696539) на користь Державного підприємства "АйФіш" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, ідентифікаційний код 44880645):

- 31 837,95грн основного боргу;

- 2 143,59грн пені;

- 335,32грн 3 % річних;

- 1 423,06грн інфляційних втрат;

- 2 347,10грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 13,33грн пені, 88,10грн 3 % річних, 381,15грн інфляційних нарахувань.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.03.25

Суддя Шніт А.В.

Направити:

1 - позивачу через електронний кабінет

2 - відповідачу на електронну пошту: profspilka.ovs@gmail.com