Рішення № 12604993, 24.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.10 р.                     Справа № 15/231                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 20390397)

до відповідача приватного підприємства “Фірма “Партнер” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32686163)

про стягнення 5100,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Каримов А.А. за довіреністю № 20/04 від 20.11.2009 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко” м. Макіївка до приватного підприємства “Фірма “Партнер” м. Донецьк про стягнення 5100,00 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/231, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 04.10.2010 р., 03.11.2010 р. відповідач в судові засідання 03.11.2010 р., 24.11.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АД № 923680 станом на 24.09.2010 р., з якого вбачається, що приватне підприємство “Фірма “Партнер” зареєстровано за адресою: 83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 8, кв. 4. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 р. позивачем на підставі рахунку № 1 від 14.01.2010 р. були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача на суму 5100,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2045 від 14.01.2010 р. з відміткою банку про проведення платежу. Призначенням платежу вказана оплата за щебінь гранітний згідно рахунку № 1 від 14.01.2010 р. Оригінал платіжного доручення доданий до позовної заяви.

В позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Між сторонами була досягнута домовленість, згідно якої відповідач зобов’язався поставити щебінь гранітний, а позивач зобов’язався оплатити вказаний товар шляхом здійснення передоплати на суму 5100,00 грн. В подальшому сторонами договір з вказаного питання не укладався. Будь–які фактичні дії з боку відповідача щодо поставки позивачу щебеню гранітного не здійснювалися. Кошти, отримані від позивача відповідачем на загальну суму 5100,00 грн., останній не повернув.

31.08.2010 р. відповідачу була направлена вимога № 30/01 від 30.08.2010 р. про повернення грошових коштів. Факт направлення даної вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5764 від 31.08.2010 р. Завірені копії вимоги та чеку містяться в матеріалах справи. Відповідач на вимогу відповіді не надіслав, грошові кошти не повернув.

Ухвалами від 04.10.2010 р. та від 03.11.2010 р. суд зобов’язував сторін надати письмові пояснення про форму укладення між сторонами домовленості (договору) на поставку товару із зазначенням суми договору, порядку та строку оплати та строку поставки товару (до пояснень додати відповідні докази); завірену копію рахунку № 1 від 14.01.2010 р.

Позивач надав до суду письмові пояснення (вх. № 02–41/46766 від 02.11.2010 р.), в яких вказує на досягнення між сторонами усної домовленості з погодженням оформити в подальшому письмовий документ. Після цього на електронну адресу позивача було надіслано лист з необхідними реквізитами для перерахування передоплати.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Позивач не довів належним чином наявність між сторонами усної, письмової або іншої домовленості про поставку щебеню гранітного, не представив документів, що підтверджують погодження сторонами істотних умов для такого договору, а саме: предмет, ціну та строк дії договору. За вказаних обставин та згідно чинного законодавства суд не може вважати такий договір укладеним. Без встановлення факту укладення договору, яким визначено грошове зобов’язання на здійснення передоплати, перерахування грошових коштів від позивача відповідачу слід вважати помилковим (безпідставним).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Але вказана правова норма не встановлює строк виконання даного зобов’язання відповідача повернути помилково сплачені позивачем грошові кошти. Тому необхідно застосовувати загальну норму щодо строку виконання зобов’язань, передбачену ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги необхідно вважати отримання відповідачем листа № 30/01 від 30.08.2010 р. від позивача з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 5100,00 грн. Факт надіслання вимоги позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5764 від 31.08.2010 р. на поштове відправлення. З врахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах області, встановлених наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв’язку України, строк виконання даного зобов’язання для відповідача наступив з 04.09.2010 р. по 10.09.2010 р.

Внаслідок невиконання грошового зобов’язання у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму позовних вимог.

Відповідач заперечень на позовні вимоги до суду не надав.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання повернути безпідставно отримані від позивача грошові кошти в розмірі 5100,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства “Фірма “Партнер” (юридична адреса: 83100, м. Донецьк, бул. Шевченка, буд. 8, кв. 4; код ЄДРПОУ 32686163; рахунок 26007060145265 в Донецькому РУ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 335496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ніко” (юридична адреса: 86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, буд. 1; код ЄДРПОУ 20390397; рахунок 26009301003166 в ДФ АКБ „Форум”, МФО 394631) суму 5100,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 24.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя