Рішення № 126049103, 12.03.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5805/24

Провадження № 2/346/385/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судових засідань: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Коломийської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав якою просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08 листопада 2024 року, провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 20 січня 2025 року.

20 січня 2025 року підготовче засідання у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2025 року о 11 год.

В судове засідання для розгляду справи по суті, сторони не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Аргументи учасників справи.

Позиція позивача полягала в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі, який 01 березня 2010 року було розірвано. Від спільного подружнього проживання у них народилось двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області вказаних дітей залишено на проживання з матір`ю. Відповідач після розірвання шлюбу самоусунувся від виховання їх сина ОСОБА_3 , а також не надавав жодної допомоги на утримання неповнолітніх дітей. У зв`язку із чим рішенням суду від 17.06.2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку. У зв`язку із чим в ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 97142 грн. З 2010 року відповідач жодним чином не піклувався про їх сина, на день народження, різдвяні свята, новий рік та святого Миколая, син не отримував від батька жодного подарунка. Коли син хворів, відповідач жодного разу його не провідав та не поцікавився станом здоров`я дитини. Відповідач жодного разу не цікавився навчанням дитини в школі, не відвідував батьківські збори, не спілкувався з вчителями. Таким чином відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні сина, виявляти турботу щодо нього. Будь-яких перешкод чи заборон щодо побачень з дитиною відповідачу ніхто не чинить. У зв`язку із чим просила позбавити ОСОБА_2 батьківський прав щодо дитини, сина ОСОБА_3 .

Позиція відповідача суду не відома. Правом на подачу відзиву на позов не скористалася, і будь-які докази суду не надала.

Позиція третьої особи суду також не відома.

Оцінка суду щодо позбавлення батьківських прав.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дійсно є батьками ОСОБА_3 (а.с.8 свідоцтво про народження).

Згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.03.2010 року, яке набрало законної сили 12.03.2010 року, шлюб між сторонами розірвано та вирішено ОСОБА_3 залишити проживати з матір`ю (а.с. 9).

Також рішенням вказаного суду від 17 червня 2011 року, яке набрало законної сили 23.10.2024 року, визначено стягувати аліменти з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму на утримання неповнолітніх дітей синаа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ними повноліття (а.с.11).

Довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів встановлено, що станом на 01 жовтня 2024 року заборгованість по аліментах становить 81218 грн., штраф в сумі 15924 грн. що в загальній сумі становить 97142 грн. (а.с. 12).

Актом № 49 обстеження матеріально-побутових умов від 18.10.2024 року встановлено, що в ході обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що умови для проживання добрі, мама ОСОБА_1 приділяє належну увагу розвитку, навчанню та вихованню сина. В житловому будинку світло, чисто, затишно і тепло. ОСОБА_7 забезпечений належним доглядом і повагою матері. (а.с. 16).

Оцінка судом правовідносин сторін спору.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виник цивільно-правовий спір з приводу права їх дитини на отримання належного піклування про нього обома батьками, якому кореспондує обов`язок обох батьків забезпечувати таке піклування.

Оцінка суду щодо права дитини на батьківське піклування.

Відповідно до положень частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

При цьому, виходячи з положень частини першої статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з положеннями пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України основи охорони дитинства, виховання визначаються виключно законами України.

Так, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків. Предметом основної турботи і основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

При цьому, статтею 12 цього ж закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток і навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Таким чином, праву дитини на належне батьківське піклування та виховання кореспондує певне коло обов`язків, невиконання яких свідчить про порушення вказаного права дитини, за що батьки можуть нести відповідальність встановлену законом.

В силу положень частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, мірою відповідальності для батьків може бути позбавлення їх батьківських прав, на підставі рішення суду, за наявності будь-якої підстави, що передбачена пунктами 1-6 частини першої статті 164 цього кодексу.

Виходячи з положень пункту другого частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, підставою для позбавлення батьківських прав, є ухилення матері та/або батька від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Основні обов`язки, що беззаперечно входять до кола обов`язків з виховання дитини як складової частини батьківського піклування, передбачені статтею 150 Сімейного кодексу України та статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ. Зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Проте із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 жодного з цих обов`язків щодо своєї дитини не виконує, оскільки всі ці обов`язки виконує ОСОБА_1 . Саме вона забезпечує отримання дитиною освіти, дбає про здоров`я дитини та отримання нею належної медичної допомоги, створює усі умови для його проживання та фінансово забезпечує реалізацію потреб дитини. Більш того, батько дитини взагалі не цікавиться його життям, залишив його, втратив контакт із сином та не вчиняє жодних дій, спрямованих на його відновлення.

Тому суд вважає, що ОСОБА_2 , як батько, дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки жодних батьківських обов`язків не виконує, при відсутності об`єктивних причин, які б перешкоджали їй їх виконувати.

Разом з цим управлінням соціальної політики Коломийської міської ради на виконання ухвали суду повинен був подати висновок про доцільність або недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача. Однак вказаний висновок в справі відсутній.

Ухвалення рішення в справі про позбавлення батьківських прав не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності такого висновку. Адже згідно із частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судомзахищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України. Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень. Разом з тим, не вчинення таких захисних дій з боку владного органу у вигляді неподання висновку не може слугувати підставою для відмови або для зволікання у захисті зі сторони суду, оскільки здійснення правосуддя, захист прав та інтересів дітей не може ставитися у залежність від можливості здійснення владними органами своїх повноважень.

Така правова позиція висловлена Верховним судом у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 року (справа №523\19706\19).

Зважаючи на це, і оскільки право ОСОБА_3 на належне батьківське піклування та виховання батьком, дійсно порушується і порушується саме відповідачем, що є достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав відносно його дитини, позов слід задовольнити у повному обсязі і за відсутності виснвоку органу опіки та піклування. При цьому приймаючи таке рішення суд виходить із того, що невиконання батьківських обов`язків відповідачем має системний, триваючий і безперервний у часі характер.

Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціальної політики Коломийської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) відносно ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текстрішення складено24березня 2025року.

Суддя: Коваленко Д. С.