Постанова № 12604910, 01.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.10 р.                     Справа № 31/36а

Нарадча кімната

          місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго” м. Горлівка

до відповідача Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Горлівка

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення №0000072331/3 від 21.01.04р.

В присутності представників сторін:

від позивача: Другакова Т.Д. – довіреність

від відповідача: Толстолуцька М.М. – довіреність

судовий експерт: Машиніченко О.А. – посвідчення №907

ВСТАНОВИВ

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Горлівка про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 21.01.2004р. №0000072331/3.

11.02.2004р. у даній справі було порушено провадження за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.07.2005р. здійснена процесуальна заміна відповідача ДПІ у м. Горлівка на Горлівську ОДПІ як правонаступника.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2006р. у даній справі було відкрите адміністративне провадження відповідно до приписів п.6. 7 Розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» КАС України.

Заявою від 14.03.2006р. (вих..№197872) позивач змінив позовні вимоги і просить визнати недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Горлівка від 21.01.2004р. №0000072331/3 про донарахування податку на прибуток у сумі 2383590грн. і застосування штрафної санкції у загальній сумі 1668513грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неправомірність зменшення валових витрат в 3 кварталі 2002р. при списанні дебіторської заборгованості, яка виникла станом на 01.07.97р. та із збільшенням валового доходу в 3 кварталі 2002р. при списанні кредиторської заборгованості по якій збіг строк позовної давності без врахування ДПІ строків дії мораторію, введеного в межах справи про банкрутство, а також вважає безпідставним коригування валових витрат у сторону зменшення при списанні кредиторської заборгованості, по якій збіг строк позовної давності, оскільки Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено у даному випадку коригування валових витрат. Позивач зазначає, що відповідно до п.4.1.6 ст.4 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» він включив до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості, яка залишилась нестягнутою після збігу терміну позовної давності як безповоротну фінансову допомогу і підстави для одночасного зменшення валових витрат при цьому в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено.

Позивачем також оспорюються штрафні санкції в повному обсязі як за відсутності підстав для їх нарахування відповідно до п.17.1.3 та п.17.1.6 ст. 17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, так і з підстав неврахування штрафних санкцій в період дії мораторію в справі про банкрутство.

Відповідач проти позову заперечує, вважає своє рішення обґрунтованим і при цьому посилається на порушення позивачем п.4.1.6 ст.4, п.5.1, 5.2, 5.2.8 ст.5, п.11.2.1 ст.11, ст..22 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»

В даній справі призначались 2 судові експертизи: перша ухвалою суду від 06.05.2004р.. додаткова – ухвалою суду від 17.08.2005р., в зв’язку з чим провадження у справі зупинялось.

Крім того, в процесі розгляду справи за правилами адміністративного провадження у справі зупинялось за клопотанням сторін в порядку ч.2 п.4 ст. 156 КАС України для надання додаткових пояснень, проведення та уточнення розрахунків та штрафних санкцій.

Судовий розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, експерта, господарський суд встановив наступне.

ДПІ у м. Горлівка (нині Горлівська ОДПІ) в 2003р. була проведена документальна перевірка дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ «Донбасенерго» за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р. за результатами якої складено акт №86/23-211-2/23343582 від 25.06.2003р.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Горлівка прийняте податкове повідомлення – рішення від 27.06.2003р. №0000072331/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 2710340грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2171472грн.

Дане рішення було оскаржено в порядку ст..5 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” до ДПІ у м. Горлівка, яке частково скасувало податкове повідомлення – рішення про донарахування податку на прибуток у сумі 330750грн. і направлено нове податкове повідомлення – рішення №0000072331/1 від 02.09.2003р.

Позивач звернувся зі скаргою до ДПА в Донецькій області, яка за результатами адміністративного оскарження частково скасувала рішення ДПІ у м. Горлівка і направило нове податкове повідомлення – рішення від 21.01.2004р. №0000072331/3, яким донараховано податок на прибуток 2383590грн. та штрафна санкція у сумі 1668513грн.

Дане податкове повідомлення – рішення є предметом спору.

Донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій ДПІ було здійснено за порушення п.4.1.6 ст.4, п.5.1, 5.2.7, 5.2.8, 5.3.9, 5.4.8, 5.4.9, 5.4.10 ст.5, п.12.1.1 ст.12, ст..22 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», а штрафні санкції нараховані відповідно до п.17.1.3, 17.1.6 ст. 17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”.

Згідно наданого ДПІ розрахунку донарахованих сум податку, донарахування здійснено (з урахуванням результатів адміністративного оскарження) в загальній сумі 2383,6тис. грн.. із яких:835,3тис. грн.. – в результаті списання кредиторської заборгованості по якій збіг строк позовної давності; 1259,4тис.грн. по списанню дебіторської заборгованості з простроченим строком позовної давності, що виникла до 01.07.97р. та у сумі 214,3тис.грн. – по списанню кредиторської заборгованості по якій збіг термін позовної давності з урахуванням дії мораторію; 74,6тис.грн. – за інші порушення податкового законодавства, при оспорюванні яких позивач не конкретизував підстави позову.

Позивачем оспорюється спірне рішення в повному обсязі при наявності узгодженої (неоспорюваної) суми донарахованого податку у сумі 74,6тис. грн., в зв’язку з тим, що відображені в акті перевірки суми завищення об’єкту оподаткування за цей період зменшили від’ємне значення об’єкту оподаткування на 3260,7тис.грн. і як наслідок зменшено суму донарахованого податку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення п.5.1, 5.2.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» при списанні кредиторської заборгованості після збігу строку позовної давності не були скориговані валові витрати на суму раніше задекларованих валових витрат на підставі того, що підприємство не понесло будь-яких витрат в грошовій матеріальній і нематеріальній формах в оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) на суму 10142,7тис. грн.. За дане порушення позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 835,3тис.грн. (згідно розрахунку ДПІ т.3, а.с. 14).

Позивач з даним донарахуванням не згоден за тими підставами, що згідно п.1.22 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» кредиторська заборгованість, по якій збіг строк позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою і була включена до складу валових доходів за 2002р.. Коригування при цьому валових витрат в сторону зменшення на суму списаної кредиторської заборгованості не передбачена законом.

Господарський суд погоджується з доводами позивача і вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1.6 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових доходів включаються суми безповоротної допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Згідно визначення, наданого в п.1.22 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога – це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою після закінчення строку позовної давності.

Валові витрати – це сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності (п.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Під час отримання товару (робіт, послуг) платник податків за загальними правилами «першої події» збільшує валові витрати (п.11.2 ст. 11 Закону). Позивач при оприбуткуванні товарів (до здійснення оплати за них) на підставі п.11.2 ст.11 та п.5.2.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно включив вартість таких товарів до складу валових витрат, що не заперечується ДПІ.

У випадку, коли вартість товарно-матеріальних цінностей залишається несплаченою по закінченню строку позовної давності, така кредиторська заборгованість вважається фінансовою допомогою і відповідно до п.1.2, п.4.1.6 ст.4 Закону підлягає включенню до складу валових доходів, що також було зроблено позивачем, однак при цьому податковий орган безпідставно наполягає на необхідності одночасного коригування у сторону зменшення валових витрат на цю суму з посиланням на п.5.1 ст. 5 Закону.

Відповідно до п.5.2.7 ст.5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 08.07.97р. №214, зареєстрованого в Мін’юсті 14.08.97р. №313/217, передбачена можливість коригування лише тих сум витрат, що не віднесені до складу валових витрат, або тих, що не були враховані у минулих звітних періодах. Інших випадків коригування валових витрат або підстав виключення валових витрат Закон не передбачає. Крім того, п.5.10 ст.5 Закону передбачено застереження, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат крім тих, що зазначені в цьому Закону не дозволяється.

З огляду на зазначене, висновок ДПІ щодо необхідності коригування валових витрат у випадку, що розглядається, не ґрунтується на законі.

Позивач також не згоден з донарахуванням йому податку на прибуток у сумі 1259,4тис.грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.12.1.1 ст.12, п.22.1, 22.2, 22.12 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач включив до складу валових витрат суму списаної з балансу безнадійної дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності по операціям, що мали місце до 01.07.1997р.

Позивач не згоден з даним висновком ДПІ з посиланням на п.5.2.8 ст.5 Закону, згідно якого суми заборгованості, по якій минув строк позовної давності відносяться до складу валових витрат.

Суд приймає доводи позивача в цій частині, однак вважає необхідним зазначити наступне.

Господарським судом при розгляді даної справи було призначено 2 судово-економічні (бухгалтерські) експертизи (ухвала від 06.05.04р. та ухвалою від 17.08.05р.), предметом дослідження яких були питання щодо документального підтвердження висновків ДПІ у м. Горлівка про порушення позивачем вимог ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, що є предметом спору, в тому числі і обґрунтованості списання дебіторської заборгованості і правильність відображення такого списання в податковому обліку.

Згідно висновку експерта т.4 (а.с.19), в результаті дослідження експертом документів частково підтверджені висновки ДПІ про завищення валових витрат, на суму 150934,74грн., відображених в порядку 23 декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2002р., пов’язаних із списанням дебіторської заборгованості, по операціям, що мали місце до 01.07.97р., що призвело до донарахування податку на прибуток у сумі 45,27тис. грн..

Порушення позивачем здійснені при списанні дебіторської заборгованості по розрахункам з ТОВ „Красноармійськвугілля”, яка позивачем списана в грудні 2001р. в загальній сумі 181125,29грн. і яка, в розумінні п.1.25 ст. 1 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” не була безнадійною.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині позову підлягають частковому задоволенню у сумі 1214,13тис. грн. В частині донарахування податку на прибуток за порушення п.12.1.1, п.22.1, 22.2, п.5.2.8 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у сумі 42,27тис.грн. слід відмовити.

Стосовно донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2002р. у сумі 214,3тис.грн., то вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Господарський суд вважає правомірним визначення позивачем строків позовної давності з урахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосованого у справі про банкрутство позивача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 78 ЦК УРСР (1963р.) чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в період дії мораторію перебіг строку позовної давності припиняється і таке припинення перебігу терміну позовної давності має місце лише за умови, що мораторій виник або продовжував діяти протягом останніх 6 місяців до закінчення терміну позовної давності, а коли строк позовної давності менше 6 місяців протягом цього терміну давності (ч.2 ст.78 ЦК УРСР 1963р.).

30.11.01р. господарським судом Донецької області була порушена справа №33/175б про банкрутство ВАТ „Донбасенерго” і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

25.12.01р. провадження у справі про банкрутство припинено.

29.04.02р. порушена справа про банкрутство №33/79б і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 20.05.02р. заява кредитора (ДВАТ „Шахта „Трудовська”) залишена без розгляду.

21.06.2002р. знову порушена справа про банкрутство №15/229б, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а 24.12.2002р. провадження у справі припинено.

ДПІ дійшла висновку, що терміни позовної давності по кредиторській заборгованості ДВАТ „Шахта Трудівська” та ВАТ „Полтавенерго” збігли, але позивач не включив суму заборгованості складу валових доходів, чим занизив їх на суму 714,2тис. грн. в 3 кварталі 2002р., що і спричинило донарахування податку на прибуток.

Результатами експертизи не підтверджений висновок ДПІ про порушення позивачем п.4.1.6 ст.4 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” при списанні кредиторської заборгованості в період дії мораторію в справі про банкрутство та донарахування податку на прибуток у сумі 214,3тис. грн.

Суд погоджується з висновком експерта в цій частині.

Стосовно донарахування податку у сумі 74,6тис.грн., то зазначена сума податку нарахована за порушення податкового законодавства, які фактично в позовній заяві не зазначались і не оспорювались по суті.

Разом з тим за висновком експерта донарахування податку за порушення, які позивачем не оспорювались по суті, становлять 92,43тис.грн., а не 74,6тис.грн.

Згідно розрахунку донарахованих сум податку на прибуток, здійсненого ОДПІ на вимогу суду по спірному податковому повідомленню – рішенню, прийнятому за результатами адміністративного оскарження до ДПА України, сума узгодженого податкового зобов’язання (які не оспорювались) ввійшли до складу податкового повідомлення – рішення від 21.01.2004р. №0000072331/3 у сумі 74,6тис.грн.

Позивач просить визнати недійсним повністю податкове повідомлення – рішення. При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача, зазначені ним в додаткових поясненнях до позову (т.4, а.с. 37-38).

Таким чином позовні вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення від 21.01.2004р. №0000072331/3 про визначення податку на прибуток у сумі 2383590 підлягають частковому задоволенню у сумі 2263720грн. (2383590грн.-74600грн.-45270грн.).

Стосовно штрафних санкцій, визначених позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні у загальній сумі 1668513грн., то вимоги позивача також підлягають частковому задоволенню з огляду на відсутність підстав застосування штрафних санкцій по п.17.1.6 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, нарахованих у розмірі 50% від донарахованої суми податку, що складає 1191795грн. та у сумі 440757грн., нарахованої по п.17.1.3 ст. 17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” (476718грн.-119870х30%).

В іншій частині штрафні санкції у сумі 35960грн., застосовані по п.17.1.3 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” на суму обґрунтованого нарахованого податку у сумі 119870грн. (74600грн.+45270грн.) є правомірними і позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

В процесі розгляду справи позивачем були попередньо сплачені витрати на проведення судових експертиз у загальній сумі 11000грн. (платіжне доручення №4848 від 02.12.20047р. у сумі 5000грн., платіжне доручення №2454-1, платіжне доручення №2454 від 13.05.05р. у сумі 5000грн.) –т.3, а.с. 96-98 та державне мито у сумі 85,00грн., які підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 1, 4, 5, 11, 22, ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 17.1.6, 17.1.3 ст.17 ЗУ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, ст.2, 17, 86, 87, 94, 104, 122, 143, 148, 153, 154, 158, 161, 162, 167, 185, 186, п.6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Позов Відкритого акціонерного товариства „Донбасенерго” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 21.01.04р. №0000072331/3, яким донараховано податок на прибуток у сумі 2383590грн. та застосовані штрафні санкції у загальній сумі 1668513грн.– задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення ДПІ у м. Горлівка від 21.01.04р. №0000072331/3 в частині визначення податку на прибуток у сумі 2263720грн. та застосування штрафних санкцій у загальній сумі 1632552грн.

В іншій частині позову в задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ВАТ „Донбасенерго” (83048, м. Донецьк, пр. Тітова, 8б, р/р2600130010120 у філії „Горлівське міське відділення №2864 ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 394103, УКПО 23343582, ІПН 233435805036) з коштів Державного бюджету України судові витрати на проведення експертизи у сумі 10576,5грн. та державного мита у сумі 81,7грн.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Вступну та резолютивну частини рішення долучити до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           

Повний текст постанови складено та підписано 05 листопада 2010р.