Рішення № 12604865, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р.                     Справа № 14/233                               

за позовом Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”,

ЄДРПОУ 32474386, м.Луганськ

до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”,

ЄДРПОУ 33161769, м.Донецьк

про стягнення 141220 грн. 38 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Маслов А.І.- по дов.

від відповідача: Козаренко Н.Ю. – пров.юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, про стягнення інфляції в сумі 120969,18 грн. та трьох процентів річних в сумі 20251,20 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. по справі №39/208, розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 25.10.2010р. №209-ю-2010, в якому погодився з періодом нарахування інфляції та трьох процентів річних – з 04.01.2008р. по 21.09.2010р. Проте, за твердженням відповідача, позивачем були припущені помилки при розрахунку заявленої до стягнення суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

24.12.2007р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №39/208, яке відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи, було задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ (правонаступником прав та обов’язків якого згідно з наданим до матеріалів справи статутом є позивач) до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м.Дзержинськ, Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м.Димитров, Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 329756,40 грн. та стягнено, зокрема, з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк на користь позивача заборгованість в сумі 224808,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 6702,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 35,03 грн.

Відповідно до вказаного рішення суду встановлено, що між позивачем та ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” був укладений договір про надання послуг зі збагачення №297 від 16.03.2005р., згідно з яким ДП „Донецька вугільна коксівна компанія” зобов’язалося на умовах поставки CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року) поставити позивачеві давальницьку сировину, найменування, кількість, ціна якої вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а позивач, в свою чергу, зобов’язався обробити сировину та поставити, продукт збагачення на адресу замовника.

Як було встановлено судом, на виконання умов даного договору позивач, згідно специфікацій передав замовнику продукцію – збагачене вугілля на загальну суму 1575862 грн. 51 коп., що підтверджується актами здачі-приймання робіт №00000232 від 31.07.2005р., №00000226 від 31.07.2005р., №00000254 від 31.08.2005р., №00000263 від 31.08.2005р.

Відповідно до п.5.3 договору та згаданих специфікацій розрахунки за продукцію проводяться грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Згідно наданого до матеріалів справи судового рішення по справі №39/208, у зв’язку з реорганізацією підприємств вугільної промисловості згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 08.08.2005р. №372 діяльність ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” –припинено шляхом ліквідації.

Відповідно до п.6 наказу правонаступником прав та обов’язків ДП “Донецька вугільна коксівна компанія”, пов’язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів та виробничих структурних підрозділів згідно розподільчого балансу є ДП “Дзержинськвугілля”.

Згідно розшифровки до розподільчого балансу від 31.10.2005р. ДП “Дзержинськвугілля” передано зобов’язання за спірним договором в частині, що пов’язана з діяльністю Дзержинських відокремлених підрозділів та виробничих структурних підрозділів, виділених зі складу ДП “Донецька вугільна коксівна компанія” в сумі 1012406,11 грн., з яких непогашеними залишилося –115512,11 грн.

Решта зобов’язань за спірним договором згідно розподільчого балансу від 31.10.2005р. передано на баланс ДП “Красноармійськвугілля” – в сумі 104948 грн. 40 коп., а також ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” – в сумі 224808 грн. 00 коп., що підтверджується передатним балансом станом на 31.05.2005р., бухгалтерською довідкою від 01.08.2007р., актами звіряння розрахунків від 01.08.2007р. (ВП “ш. Жовтневий рудник” ДП “ДУЕК”), від 01.09.2007р. (ВП „Ш.Південнодонбаська №3” ДП “ДУЕК”), авізо від 31.05.2005р. №176, довідкою ВП “Шахта “Жовтневий рудник”.

Проте, як було встановлено судом, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 224808,00 грн. всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України відповідач не виконав, внаслідок чого рішенням суду від 24.12.2007р. по справі №39/208 стягнено, зокрема, з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 224808,00 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення за період з січня 2008р. по серпень 2010р. інфляцію в сумі 120969,18 грн. та три проценти річних в сумі 20251,20 грн. за період з 04.01.2008р. по 21.09.2010р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.10.2010р. №209-ю-2010 погодився з періодом нарахування позивачем інфляції та трьох процентів річних – з 04.01.2008р. по 21.09.2010р.

Проте, згідно з письмовими поясненнями позивача від 25.11.2010р. №14/126, останнім повідомлено суд про припущення помилки у визначенні періодів нарахування інфляції та трьох процентів річних. Зокрема, як вказує позивач, три проценти річних в сумі 20251,20 грн. нараховані ним за період з 21.09.2007р. по 21.09.2010р., а інфляція в сумі 120969,18 грн. – за період з 21.09.2007р. по 01.09.2007р.

В судовому засіданні 01.12.2010р. відповідач проти вказаного періоду нарахування інфляції та трьох процентів річних заперечував, посилаючись на його недоведеність.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги недоведеними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг зі збагачення №297 від 16.03.2005р., а також рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. по справі №39/208.

Зокрема, за твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання послуг зі збагачення №297 від 16.03.2005р., останній згідно із ст.625 Цивільного кодексу України має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, заявляючи відповідні позовні вимоги з урахуванням норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем має бути доведено період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За приписом п.5.3 договору №297 від 16.03.2005р., який є підставою для виникнення певних прав та обов’язків сторін у цій справі, розрахунки за продукцію проводяться грошовими коштами на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Як наслідок, за висновками суду, порушене право позивача на отримання від відповідача винагороди за надані послуги виникає на 11 день з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачу.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем відповідних рахунків з доказами їх виставлення відповідачу до матеріалів справи не надано, внаслідок чого суд позбавлений можливості самостійно визначити дату виникнення у позивача порушеного права на отримання винагороди за надані послуги.

Ухвалою від 17.11.2010р. судом було зобов’язано позивача обгрунтувати дату виникнення в нього порушеного права на отримання від відповідача заборгованості в сумі 224808,00 грн.

В обгрунтування вказаних обставин позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2007р. по справі №39/208 та факти, які цим рішенням встановлені.

Проте, за висновками суду, у судовому рішенні по справі №39/208 не визначено певної дати, з якої у позивача за умовами договору №297 від 16.03.2005р. виникло порушене право на отримання винагороди за надані послуги, а лише встановлено факт наявності такої заборгованості. Одночасно, позовні вимоги у цій справі заявлені позивачем за період, який частково передував ухваленню судового рішення по справі №39/208.

Посилання позивача на розподільчий баланс від 31.05.2005р., як доказ існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 224808,00 грн. станом на цю дату, суд до уваги не приймає, враховуючи, що згідно судового рішення по справі №39/208 акти здачі-приймання робіт за договором №297 від 16.03.2005р. підписувались пізніше ніж розподільчий баланс.

При цьому, акти звірок взаємних розрахунків на певні дати також не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з того, що на останні лише міститься посилання у судовому рішенні по справі №39/208. Проте, вказаними документами не може встановлюватись певна дата виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість позивачу. Крім цього, відповідні акти звірок взагалі не додані позивачем до матеріалів справи.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, обов’язок відповідача сплатити заборгованість в сумі 224808,00 грн. позивачу виник саме внаслідок невиконання відповідачем умов договору №297 від 16.03.2005р.

Таким чином, й належним доказом порушення відповідачем умов цього договору перед позивачем є саме відповідні рахунки-фактури (з доказами їх виставлення відповідачу), як це передбачено п.5.3 договору.

З урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, позивачем не обгрунтовано належними засобами доказування дату виникнення в нього порушеного права на отримання від відповідача винагороди за надані послуги та, як наслідок, правомірність нарахування інфляції та трьох процентів річних, починаючи з 21.09.2007р.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 120969,18 грн. та трьох процентів річних в сумі 20251,20 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія”, м.Луганськ до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк про стягнення інфляції в сумі 120969 грн. 18 коп. та трьох процентів річних в сумі 20251 грн. 20 коп.

В судовому засіданні 01.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 02.12.2010р.

Суддя