Рішення № 126048353, 24.03.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/16265/23

Провадження № 2/204/109/25

РІШЕННЯ

іменем України

24 березня 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2928326,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №2928326 в розмірі 37631,80 грн та судових витрат у справі. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 11 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір №2928326. 17 травня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем укладено Договір факторингу №17052023, згідно умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) позивачу належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й до відповідача у сумі 37631,80 грн. Вказує, що відповідач не виконав свого зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. Зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №23869-02/2022 виділено у самостійне провадження; подальше провадження у цивільній справі № 204/16265/23 (провадження 2/204/1243/24) вирішено здійснювати за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2928326; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21 березня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача Кравченко В.В. просила відмовити повністю у задоволенні позову. Вказує, що документи, які надав позивач не є документом первинного бухгалтерського обліку. У справі відсутня копія виписки із банківського рахунку ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», із якої вбачалось би перерахування грошових коштів у розмірі 10000 грн на банківський рахунок відповідача. До позовної заяви не додано належних та допустимих доказів з надання відповідачу кредитних коштів. Враховуючи, що гроші не передавались ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відповідачу кредитний договір є неукладеним, що унеможливлює стягнення заборгованості за цим договором. Крім того, відсотки нараховані таким чином, що їх сума не є співмірною із сумою тіла кредиту, що є очевидним порушенням принципу добросовісності та фактично є необґрунтовано суворою цивільною санкцією.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 26 березня 2024 року, представник позивача зазначає, що позивач не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, оскільки позивач не є первісним кредитором, а дані документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видавав кредит. Доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач, а тому ні первісні кредитори, ні позивач не мали та не мають доступу до даної інформації. Відповідач може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

11 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2928326, відповідно до п.п. 1.2., 1.3. якого на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 10000 грн, строк кредиту 360 днів (а.с.9-17).

Відповідно до п.п.1.4.1.-1.4.2. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2928326 від 11 лютого 2022 року стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 0,60% в день та застосовується на умовах, зазначених у п. 1.4.2. договору.

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту (п.2.1. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2928326 від 11 лютого 2022 року).

Порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін зазначений у п.9.7. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2928326 від 11 лютого 2022 року.

У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, ідентифікаційний номер, дані паспорта, місце проживання, додаткові контактні дані клієнта, електронна адреса, реквізити належного клієнту платіжного засобу/поточного рахунку, контактні дані третьої особи, а також зазначено, що договір підписано клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С461.

Також відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора С461 було підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.20).

Підписавши 11 лютого 2022 року електронним підписом С461 паспорт споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с.18-19).

17 травня 2023 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір факторингу №17052023, згідно з умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалось відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту, а позивач зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату (а.с.21-23).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №17052023 від 17 травня 2023 року божником за кредитним договором №2928326 зазначено відповідача, де загальна сума заборгованості за договором складає 37631,80 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 10000 грн, заборгованість за відсотками 27631,80 грн (а.с.25).

Відповідач належним чином не виконує умови договору, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем у наступному розмірі:

- заборгованість за основною сумою боргу 10000 грн;

- заборгованість за відсотками 27631,80 грн (а.с.26).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначеністаттею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третястатті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК Українидає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про електронну комерцію»моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що кредитний договір №2928326 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України судом враховуються висновки Верховного Суду у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладених договорів.

Таким чином, оскільки вказаний кредитний договір, який підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, між первісними кредиторами та ОСОБА_1 , як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

При цьому, судом встановлено, що за умовами кредитного договору кредит надавався шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки відповідача № НОМЕР_1 , наданої відповідачем товариству.

Позивач надав суду докази перерахування коштів на рахунок відповідача, а саме інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якої на картку, номери якої відповідачем було зазначено в кредитному договорі№ НОМЕР_1 11 лютого 2022 року було перераховано 10000 грн (а.с.80).

Дата проведення зарахування відповідає даті укладення договору №2928326 від 11 лютого 2022 року.

Перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком-ескваєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Стосовно посилання представника відповідача на те, що позивач мав надати суду на доведення перерахування коштів на рахунок відповідача первинні бухгалтерські документи, суд зазначає наступне.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх благ передбачених кредитними договорами.

Крім того, платіжна карка обслуговується не кредитором, а іншою фінансовою установою, тому первинні фінансові документи, згідно з нормамиЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»перебувають у володінні фінансової установи, яка випустила належну відповідачу платіжну картку, а не у позивача, внаслідок чого, не були долучені позивачем до позовної заяви в якості письмових доказів. Клопотання про витребування доказів суду не заявлялося.

Наголошуючи на відсутності доказів отримання відповідачем коштів, які за умовами договору перераховувались в безготівковій формі за реквізитами платіжної картки позичальника, зазначеними в укладеному договорі, відповідач не надав суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок.

Таким чином доводи представника відповідача про недоведеність позивачем факту отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором суд вважає необґрунтованими.

За вимогами статей527,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі аборечі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) устрокта в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитнимдоговоромбанкабо іншафінансова установа(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатитипроценти.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме договір факторингу, укладений ТОВ «ФК «ЄАПБ» з первісним кредитором, акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу та витяг з Реєстру боржників до договору факторингу.

Згідно п. 1.2. наданого позивачем договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

У матеріалах справи наявна копія Акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу, тобто є підтвердженим факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 .

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу, засвідчений представником ТОВ «ФК ЄАПБ» та містить печатку позивача, що відповідає правилам діловодства.

Кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положеньстатті 204 ЦК Українидіє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Суду не було надано належних та допустимих доказів, які б спростували заявлені позовні вимоги. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, будь-яких інших розрахунків, на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 37631,80 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 10000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 27631,80 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2928326 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2928326 від 11 лютого 2022 року, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 10000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 27631,80 грн, а всього 37631 (тридцять сім тисяч шістсот тридцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ідентифікаційний код 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий