Рішення № 126045242, 25.02.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33498/24

Провадження № 2/761/2914/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошин В.О.

при секретарі: Харечко О.В.

за участі:

відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

У вересні 2024р. позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив суд:

1) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за:

- договором позики № 78764233 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19 лютого 2023р. (далі по тексту - кредитний договір 1), у розмірі 21199,59 грн.;

- договором позики № 4259899 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 05 липня 2023р. (далі по тексту - кредитний договір 2), у розмірі 16000,0 грн.;

- договором позики № 5592806 від 16 травня 2023р. (далі по тексту - кредитний договір 3), у розмірі 8976,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 19 лютого 2023р. між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір 1, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 2500,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу.

24 лютого 2023р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів»» було укладено додаткову угоду № 78764233 до кредитного договору № 1, відповідно до якого кредитодавцем було збільшено суму кредиту до 5500,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу.

27 лютого 2024р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду № 20 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021р., у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 1, укладеним з відповідачем.

05 липня 2023р. між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір 2, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 4000,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу.

25 січня 2024р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду № 16 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021р., у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 2, укладеним з відповідачем.

16 травня 2023р. між відповідачем та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено кредитний договір 3, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 3000,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 65 днів до 20 липня 2023р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі базової процентної ставки - 2,49 % на добу.

15 листопада 2023р. між позивачем та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено договір факторингу № 15-11/2023, у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 3, укладеним з відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами 1-3 належним чином не виконує, щомісячні платежі за кредитними договорами 1-3, і в термін, встановлений умовами кредитних договорів, не здійснює, решта заборгованості не повертається, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом про стягнення сум заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В прохальній частині позову, сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника, заявлені позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові та не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав факт укладення з ним кредитних договорів 1-3, та отримання ним особисто сум кредитів, однак наголошував суду, що ним не було укладено з первісними кредиторами, ні з теперішнім кредитором додаткові угоди, щодо продовження строків кредитування, при цьому йому невідомо, яким чином позивач здійснював нарахування відсотків за користування кредитами, які є значно завищеними.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що:

- 19 лютого 2023р. між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір 1, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 2500,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу;

- 24 лютого 2023р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів»» було укладено додаткову угоду № 78764233 до кредитного договору № 1, відповідно до якого кредитодавцем було збільшено суму кредиту до 5500,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу;

- 27 лютого 2024р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду № 20 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021р., у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 1, укладеним з відповідачем;

- 05 липня 2023р. між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір 2, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 4000,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на добу;

- 25 січня 2024р. між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду № 16 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021р., у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 2, укладеним з відповідачем;

- 16 травня 2023р. між відповідачем та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено кредитний договір 3, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у розмірі 3000,0 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника, емітовану банком України; строком на 65 днів до 20 липня 2023р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі базової процентної ставки - 2,49 % на добу;

- 15 листопада 2023р. між позивачем та ТОВ «МАНІФОЮ» було укладено договір факторингу № 15-11/2023, у відповідності до умов якої первісний кредитор передав за плату належні йому право вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором 3, укладеним з відповідачем.

В судовому засіданні відповідач визнав укладення ним кредитних договорів 1-3, та виконання зобов`язань первісних кредиторів за цими договорами, щодо перерахування грошових коштів (кредитів) відповідачу.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що ним набуто право вимоги до відповідача за кредитними договорами 1-3 в сумі - 46175,59 грн.:

1) за кредитним договором 1 - 21199,59 грн.: 5428,66 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 15770,93 грн. - сума заборгованості за відсотками;

2) за кредитним договором 2 - 16000,0 грн.: 4000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12000,0 грн. - сума заборгованості за відсотками.

3) за кредитним договором 3 - 8976,0 грн.: 3000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 5976,0 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020р. № 127/33824/19.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020р. у справі № 912/1120/16.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018р. у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором 1, проте вони суду надані не були, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, за кредитним договором 1, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.

Так, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивач взагалі не надав, в якості письмових доказів розрахунки заборгованості за кредитними договорами 1-3, проте відповідач визнав факт отримання кредитних коштів та їх не повернення, в установленому умовами кредитних договорів строків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

1) за кредитним договором 1 - 9178,66 грн.: 5428,66 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3750,0 грн. - сума заборгованості за відсотками;

2) за кредитним договором 2 - 7000,0 грн.: 4000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 3000,0 грн. - сума заборгованості за відсотками.

3) за кредитним договором 3 - 7855,5 грн.: 3000,0 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 4855,5 грн. - сума заборгованості за відсотками.

При цьому судом враховано, що між сторонами не було укладено додаткові угоди до кредитних договорів 1-3 про продовження строків кредитування, вище наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, та положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 525, 526, 533, 551, 610, 612, 624, 1054 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012р., суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:

- суму заборгованості за договором позики № 78764233 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19 лютого 2023р., у розмірі 9178 /дев`ять тисяч сто сімдесят вісім/ грн. 66коп.;

- суму заборгованості за договором позики № 4259899 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 05 липня 2023р., у розмірі 7000,0 /сім тисяч/ грн.;

- суму заборгованості за договором позики № 5592806 від 16 травня 2023р., у розмірі 7855 /сім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять/ грн. 50 коп.;

- судовий збір у розмірі 3028,0 /три тисячі двадцять вісім/ грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 03 березня 2025р.

Суддя: