Рішення № 126044866, 06.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13620/24-ц

пр. 2-2609/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту від 04.11.2020 року № 00020112936 в розмірі 34 125,11 грн, судові витрати в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 04.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форза» (далі - ТОВ «ФК «Форза») укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112936, відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 8 475,00 грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 03.12.2020, процентна ставка в день за користування кредитом становить 1,85 %, відсотки за користування коштами у разі неповернення коштів після закінчення строку 2,5 %, в день.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики.

30.06.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №202106330-Ф/2, тобто ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статус кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 2144.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 525, 526, 543, 554, 612, 626, 628, 1049, 1050, 1054, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2024 року вирішено здійснювати розгляд вказаної цивільної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.07.2024 року.

15.04.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що твердження позивача про те, що між сторонами було укладено кредитний договір не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки, не надано суду належних доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства. Крім того, позивачем не надано доказів перерахування коштів відповідачу. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 04.11.2020 року № 00020112936, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов?язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

03.05.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 8 475,00 грн. на поточний/ картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем при оформленні договору позики (п. 1.6). Наведене підтверджується пунктом 10 договору № 00020112936 від 04.11.2020 року, в графі підпис ОСОБА_1 вказано електронний підпис - НОМЕР_3, відповідно, тобто відповідач підписав договори одноразовим ідентифікатором, як це передбачено умовами договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а отже, вчинив дію, що вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Більше того, ОСОБА_1 в п.10 договору № 00020112936 від 04.11.2020 року зазначила усі свої реквізити та персональні дані, необхідні для оформлення договору та отримання кредиту.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2024 року витребувано у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» інформацію про рух коштів, а саме: надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був/є відкритим на ім`я позичальника ОСОБА_1 в день оформлення договору позики № 00020112936 від 04.11.2020 року (виписки з рахунків та або інші документи, тощо).

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2024 року відкладено розгляд справи на 06.03.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилась; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 04.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Форза» укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00020112936, відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 8 475,00 грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 03.12.2020, процентна ставка в день за користування кредитом становить 1,85 %, відсотки за користування коштами у разі неповернення коштів після закінчення строку 2,5 %, в день.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики.

30.06.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір факторингу №202106330-Ф/2, тобто ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статус кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 2144.

Позичальник своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 21.03.2024 року виникла заборгованість за договором позики № 00020112936 від 04.11.2020 року у розмірі 34 125,11 грн, з яких залишок заборгованості за тілом - 8 475,00 грн, залишок заборгованості по процентам за користування - 4 703,70 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07. по 28.09.2021 року - 19 068,75 грн.; заборгованість за пенею - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 1 877,66 грн. (нараховано новим кредитором за період з 04.12. по 23.02.2022 року), що підтверджується розрахунком заборгованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. 1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором позики від 04.11.2020 року № 00020112936, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Матеріалами справи встановлено, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису.

Відповідач не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження погашення нею заборгованості та спростування доводів позивача та наданої ним виписки по Кредитному договору щодо заборгованості відповідача перед позивачем.

Оскільки, у порушення умов Договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконала, зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на правову допомогу.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 2 ст.137 ЦПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону ч.1 ст.1 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження цих обставин суду, крім договору про надання правничої допомоги, також повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Верховний Суд у своїй постанові від 03.05.2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи, до позову надано:

- договір про надання правової допомоги №20240319-1

- орієнтовний розрахунок суми судових витрат.

Разом з тим, представником позивача не надано до суду документів, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Згідно статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 463 від 21.03.2024 позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі.

Таким чином, ураховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» задоволено, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 2 422,40 судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 509, 526, 530, 612, 625, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 81, 141, 211, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 00020112963 від 04.11.2020 року в розмірі 34 125 (тридцять чотири тисячі сто двадцять п`ять) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф»: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 87, оф. 54; код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 16.03.2025 року.

Суддя Є.С. Хайнацький