Рішення № 126042831, 24.03.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/15507/24

Провадження № 2/357/1561/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Бебешко М. М. ,

при секретарі - Ільницька І. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

25 жовтня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Чайка Ірина Володимирівна звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 19.12.2019-010000191 в розмірі 11230,00 грн та просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 21.11.2019-100001587. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі - 6000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 21.11.2019, строком на 14 дні. Проценти 1 680,00 грн, що становить 28% в процентному значенні. Згідно п. 3.1. Договору за цим договором за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Згідно п. 1.1. Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п.5.4 у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов`язань за договором кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2% у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом.

Відповідно до Договору від 19.12.2019 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. строком на 14 днів, відповідачем 19.12.2019 отримано кредитні кошти у розмірі 6000 грн.

ОСОБА_1 19.12.2019 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн., а отже акцептовано умови Договору

В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 21.10.2024, утворилась заборгованість у розмірі 11230 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн та по процентам в розмірі 1680 грн та неустойка 3 550 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 року справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

02 грудня 2024 року отримано відповідь з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача. Згідно даних відповідач ОСОБА_1 02.07.2022 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».

03 грудня 2024 року ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28 січня 2025 року.

28 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості подати відзив.

Відповідач в судове засідання 28 січня 2025 року не з`явилась, в зв`язку з чим було відкладено розгляд справи на 25 лютого 2025 року.

Представник позивача Чайка І.В. в позовній заяві просив судові засідання проводити без її участі.

24 лютого 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким остання просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог та здійснювати судовий розгляд справи за її відсутності.

Відзив обґрунтовано наступним:

І. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ ДОГОВОРУ

ТОВ "Споживчий центр" пропустило встановлений ст. 256 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом, оскільки перебіг позовної давності для ТОВ "Споживчий центр" розпочався з 21 грудня 2019 року та відповідно до ст. 257 ЦК України така позовна давність сплила - 21 грудня 2022 року. Однак з даним позовом ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду лише в жовтні 2024 року, тобто, поза межами строку позовної давності. При цьому, ТОВ "Споживчий центр" не зверталося до суду з клопотання про поновлення такого строку. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Звертаю увагу, що згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов`язки. Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

ІІ. НЕДОТРИМАННЯ ВИМОГ СТ.9 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ФІНАНСОВУ ЗВІТНІСТЬ» Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, неустойки зазначені в розрахунку та довідці є правильними. Позивачем не надано, іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами договору, тобто позовні вимоги є недоведеними. Вважаю, що не була ознайомлена з умовами кредитування так як кредитний договір №21.11.2019 -100001587 від 21.11.2019 р. не містить мого підпису, так само як графік платежів та паспорт споживчого кредиту. Заявлена позивачем сума неустойки не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 21.11.2019 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 21.11.2019-100001587. Відповідно до його умов мені надано кредит у розмірі 6000 грн. на 14 днів та з розміром відсотків за його користування 1680,00 грн. Згідно з договором, відповідача повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредиту: зокрема типу кредиту, суму ліміту, строку кредитування, процентної ставки, типу процентної ставки; орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача, повернення кредиту та про наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором. Позивач посилається на те, що відповідно до договору від 21.11.2019 р. та квитанції від 21.11.2019 р. про перерахунок коштів, кредитором надано мені, ОСОБА_1 , кредит у розмірі 6 000 грн. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 2024 р. утворилась заборгованість у розмірі 11 230,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., відсотків в розмірі 1680,00 грн., та неустойки 3550,00 грн. - чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Позивач стверджує, що між сторонами склалися правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Законом України "Про електрону комерцію". Загальні правила щодо форми договору визначеності 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник що прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за заподіяні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку, визначеним статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати та такі послуги не можуть бути оплатними. Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі №180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21. В постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/564/18 вказано, що доказами які підтверджують наявність заборгованості та підтверджують її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Виписка по рахунку може бути належним доказом наведених у позові обставин, яка досліджується судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15- ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21). Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Представником позивача надана копія квитанції про електронний переказ коштів від 21.11.2019 року, за Кредитним договором №21.11.2019-100001587. З її змісту вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» перерахував на невстановлений банківський рахунок кошти в сумі 6000,00 грн., при цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як і не відображається ПІБ, РНОКПП особи, тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо. Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Сама по собі надана довідка сформована платіжним сервісом системою FONZY, не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості. Позивачем також не надано інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, таких як розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору,. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1, ч. 2, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. За змістом ч.2, ч.3 ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим

ІІІ. ПЕРЕДЧАСНІСТЬ ПОЗОВУ Відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позичальника до відповідача про погашення суми заборгованості. Тобто, на мою думку, позовна заява є поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною. Позивач мав хоча б проінформувати Відповідача про факт наявності заборгованості, чого не було зроблено. Повідомляю, що при оформлені договору та наданий час моє місце проживання не змінювалось. Позивачем не враховано статусу Дружини діючого військовослужбовця та не враховано пільг у сфері кредитування наданих Урядом через війну.

ІV. ВІДРАХУВАННЯ КОШТІВ З ЄДИНОГО РАХУНКУ ДОХОДУ ВІДПОВІДАЧА, ЗА НЕЗАКОННИМ ВИКОНАВЧИМ ПРОВАДЖЕННЯМ Позивачем не дотримано норм етичності згідно ст.25 ЗУ «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», а саме незаконними діями відносно мене (рішення у справі № 357/1139/22, суддя Ярмола О.Я.), що на той час поставили мене в скрутне матеріальне становище, адже судової збір (котрий ще й досі Позивачем не повернуто мені), консультація юриста це все витрати, котрі були здійснені через незаконні дії Позивача. І розмір стягнення на період дії виконавчого провадження не враховано Відповідачем в своїх розрахунках. Найдивніше що сума заборгованості чомусь прирівнялась до розміру незаконного виконавчого провадження, прикриваючи різницю терміном «неустойка». На період розгляду справи Відповідач мав можливість подати зустрічний позов, чим законно встановив би, законність стягнення та правомірності своїх дій. Також Відповідач, нотаріус та приватний виконавець ніяк не відреагували на позов про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню, а цим самим за висновком судді не довели безспірності даного договору та визнали позов ОСОБА_1 .

04 березня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою останні просила суд позовні вимоги задоволити в повному обсязі та здійснювати судовий розгляд у справі за відсутності представника позивача.

Відповідь на відзив обґрунтована наступним:

1. Щодо позовної давності. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було доповнено п.п. 18-21. У п. 19 зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, тобто де-факто наявність обставин, визначених ст. 263 ЦК України, не матиме жодного значення для правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом. Крім того Відповідачем не продано заяву про застосування строків позовної давності, Відповідач заперечує по суті позовних вимог.

1. Щодо недотримання вимог ст.9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) від 31.05.2023 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 21.11.2019-100001587 (кредитної лінії) від 21.11.2019 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.11.2019-100001587 (кредитної лінії) від 21.11.2019 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір № 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Сторона позивача надає оригінал кредитного договору, підписаного КЕП представника кредитодавця, що підтверджує цілісність електронного файлу. Договір № 21.11.2019-100001587 від 12.11.2019 було переоформлено, шляхом укладання нового кредитного договору, а саме: між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.12.2019 укладено Кредитний договір № 19.12.2019-010000191. Відповідно до підтвердження укладання кредитного договору No 19.12.2019- 010000191 від 19.12.2019 На підставі ст.601 ЦК України позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 6 000 грн. за кредитним договором 19.12.2019-010000191 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 6 000 грн. за кредитним договором 21.11.2019- 100001587 від 21.11.2019. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 19.12.2019-010000191 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 19.12.2019-010000191.

2. Щодо підписання договору.

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останньою, як фінансовий - +380680422724 За інформацією з Довідки ТОВ «Старт-мобайл» вих. № 28.02/25-5 від 28.02.2025 р.: «на номер абонента НОМЕР_1 21.11.2019 о 10:58:55 було доставлено SMS повідомлення з текстом: «Код Швидко Гроші: НОМЕР_2 ». Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору - 21.11.2019 о 10:59:31. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є … комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…». Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

4. Щодо видачі кредитних коштів.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією 178392290 від 21.11.2019 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу - FONDI. Відтак, квитанція і є первинним платіжним документом. ТОВ «Споживчий центр» не має обов`язку надавати повні реквізити банківської картки у зв`язку з тим, що відповідно до п. 64 Розділу 3 Постанови Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (у редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору) - суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

5. Щодо розрахунку заборгованості.

Станом на дату подання позовної заяви , утворилась заборгованість у розмірі 11230 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн. та по процентам в розмірі 1680 грн. та неустойки 3550 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Відповідач не надав власного розрахунку процентів за користування кредитними коштами. Наявна заборгованість підтверджуєтеся умовами кредитного договору, а саме: Сума Кредиту: грн. 00 коп.; Строк користування Кредитом: 10 календарних днів з дати отримання; Проценти: 1 400 грн. 00 коп, що становить 20% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів: сума Кредиту 7 000 грн. 00 коп. та Проценти 1 400 грн. 00 коп. сплачуються до 02.01.2020 включно . Сума нарахованих процентів за період користування кредитними коштами - 1400 грн. 7.1. Уразі несплати Кредиту та/або Процентів у строки, встановлені Договором, сума зобов`язань по погашенню Кредиту та/або Процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. Уразі несвоєчасного повернення Позичальником Обумовленої суми Кредиту та нарахованих Процентів до Позичальника може бути застосований штраф згідно п.5.4. кредитного договору. Відповідно до п.5.4. У випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за Договором Кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2%у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом. Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами, а саме кредитним договором на думку Позивача підтверджують розмір заборгованості Відповідача Розрахунок заборгованості по кредитному договору № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 здійснювався наступним чином. Сума Кредиту: 6 000 грн. 00 коп.; Строк користування Кредитом: 14 календарних днів з дати отримання; Проценти: 1 680 грн. 00 коп, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка); Графік платежів: сума Кредиту 6 000 грн. 00 коп. та Проценти 1 680 грн. 00 коп. сплачуються до 02.01.2020 включно; Усі терміни, не визначені цією Заявкою, мають значення, надане у пропозиції про укладення кредитного договору (оферті). Відповідно до 5.4. У випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником грошових зобов`язань за Договором Кредитор залишає за собою право нарахування штрафу, розмір якого щодня зростає на 2%, починаючи від 2%у перший день невиконання. Максимальний розмір штрафу встановлюється законом. Отже кредитний договір в сукупності з наданим розрахунком заборгованості є достатніми та допустимими доказами. Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 12червня 2023року у справі №263/3470/20. Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. У матеріалах справи є роздруківки наданих електронних доказів. Крім того, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В матеріалах справи відсутні докази, які спростовують презумпцію правомірності кредитного договору 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 року ,та договору 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 а отже він є правомірним. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 14листопада 2018 року у справі №2- 1383/2010. За змістом положень частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.11.2021 при розгляді справи №904/2104/19 (12-57гс21) зазначено, що принцип змагальності сторін не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2- 383/2010 викладено правовий висновок, застосований також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, про презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судове засідання 24 березня 2025 року сторони та їх представник не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно та належним чином.

У заявах по суті представник позивача та відповідача просили здійснювати судовий розгляд у справі за їх відсутності.

За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та їх представників, за наявними у справі доказами.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося відповдіно до ст. 247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.11.2019 ОСОБА_1 звернулась з Заявкою, якою прийняла (акцептувала) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019.

Відповідно до заявки № 21.11.2019-100001587 надається кредит в розмірі 6000,00 грн, строк користування 14 календарних дні з дати отримання. Проценти: 1680,00 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Графік платежів: сума кредиту 6000,00 грн та проценти 1680,00 грн сплачуються до 04.12.2019 включно.

19.12.2019 ОСОБА_1 звернулась з Заявкою, якою прийняла (акцептувала) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019.

Відповідно до заявки № 19.12.2019-010000191 надається кредит в розмірі 6000,00 грн, строк користування 14 календарних дні з дати отримання. Проценти: 1680,00 грн, що становить 28% в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка). Графік платежів: сума кредиту 6000,00 грн та проценти 1680,00 грн сплачуються до 02.01.2020 включно.

Згідно п. 1.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) за цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.3 протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту - встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, вид кредиту: фінансовий кредит, термін повернення кредиту, строк користування кредитом, проценти, встановлюються у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно п. 2.3 надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Згідно п. 3.1. Договору за цим договором за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Відповідно до п. 7.1 Договору в разі несплати кредиту та/або процентів у строки, встановлені Договором, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати вважається простроченою. В разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів до позичальника може бути застосований штраф згідно п. 5.4 кредитного договору. Кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються на погашення штрафу, потім прострочених процентів, потім кредиту, а сума, що залишилась після цього, направляється на компенсацію завданої шкоди, якщо така була завдана.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписання одноразовим електронним ідентифікатором J6136 відповідно до Закону України «Про електронну комерцю».

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у заявці приєдналася до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозуміла і своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір № 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Кредитний договір № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. У заявці позичальника ОСОБА_1 від 19.12.2021, підписаної одноразовим ідентифікатора Z5183 19.12.2019 о 10.18 год., повивальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту в розмірі 6000,00 грн за кредитним договором 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019. Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором 19.12.2019-010000191 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 21.11.2019-100001587 від 21.11.2019 вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, вказаний кредитний договір № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 19.12.2019 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 вбачається, що заборгованість за вказаним договором становить 11230,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - основного боргу, 1680,00 грн - проценти, 3550,00 грн - неустойка.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення, тому, заборгованість за кредитним договором визначена розмірі 11230,00 грн, є доведеною та обґрунтованою.

Відповідачем до поданого відзиву долучено рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2022 року про визнання таким, що не підлягає до виконання виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 року в сумі 11 230,00 грн таким, шо не підлягає виконанню та копію матеріалів вказаної цивільної справи.

Суд не бере до уваги вказані докази, подані стороною відповідача, так як вони не стосуються матеріалів даної цивільної справи, а рішення суду від 11 квітня 2022 року про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання було обґрунтовано тим, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, останній не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на необхідність застосування строків позовної давності виходячи з наступного:

Кредитний договір між сторонами укладено 21 листопада 2019 року зі строком кредитування 14 днів з дати отримання кредиту.

Трирічний строк позовної давності за вказаним кредитним договором мав би сплинути 05 грудня 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - ч.1 ст. 256 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ч.1 ст. 257 ЦК України.

Перебіг позовної давності зупиняється: у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини - п.3 ч.1 ст. 263 ЦК України.

Відповідно до п. 19. Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (станом на день закінчення строків позовної давності) , у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (станом на день ухвалення рішення, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Приймаючи до уваги те, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває на день ухвалення рішення суду, суд вважає за неможливе застосувати строки позовної давності та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строків позовної давності, так як вказані строки зупинено п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо недотримання вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не укладення кредитного договору, не надання повного розрахунку заборгованості, відсутності первинних бухгалтерських документів, факту перерахування грошових коштів, виходячи з наступного:

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд дійшов висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором Z5183, а заявка на прийняття умов кредитного договору підписана одноразовим ідентифікатором відповідача J6136, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: Кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником; Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.

Таким чином, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідно до квитанції № 178392290 рахунок (473121****39) 21 листопада 2019 року о 11.24 год. було перераховано 6 000,00 грн за договором № 21.11.2019-100001587.

Враховуючи час укладення кредитного договору між сторонами (21 листопада 2021 року о 10:58 год.) та час перерахування кредитних коштів (21 листопада 2021 року о 11:24 год) на реквізити платіжного засобу, вказаного позичальником, факт перерахування саме ОСОБА_1 кредитних коштів відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Представником позивача долучено до матеріалів справи копію паспорта відповідача, із зазначенням адреси її ресєтрації, копію довідки про присвоєння РНОКПП, які в свою чергу, відповідають даним,зазначнеим відповідчем у своєму відзиві, крім, паспорта через зміну відповідаем прізвища після укладення шлюбу, що додатково чергу підтверджує факт наявності між сторонами укладеного кредитного договору від 21 листопада 2019 року та переукладеного кредитного договору від 19 грудня 20219 року. Аналогічні документи, окрема копія паспорта громадянина України та довідки про присвоєння РНОКПП, також долучені відповідачем до поданого відзиву на позовну заяву.

На підтвердження факту укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» свідчить і додана ОСОБА_1 до відзиву на позов у даній справі, копія позовної заяви останньої, поданої 01.02.2022 до Білоцерківського міськрайонного суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, згідно якої на першій сторінці позовної заяви міститься речення наступного змісту: «Між мною та ТОВ СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 19.12.2019 року було укладено кредитний договір № 19.12.2019-010000191 на суму 6000 грн., строком на 14 календарних днів з дати отримання, процент - 1680 грн. 00 коп. В рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2022, яке набрало законної сили (друга сторінка, п`ятий абзац) зазначено наступне: «Встановлено, що даний виконавчий напис було вчинено на підставі того, що 19.12.2019 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укалдений кредитний договір за № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 року, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 6000,00 гривень строком на 14 календарних днів з дати отриання, зі сплатою відсотків 1680,00 грн., що становить 28% в процентному значенні.

Відповідач із позовною заявою до суду, у тому числі, шляхом подачі зустрічного позову у даній цивільній справі, щодо визнання неукладеним кредитних договорів від 21.11.2019 та 19.12.2019 із ТОВ «Споживчий центр», не зверталася.

З приводу відсутності виписки з банківського рахунку, на який було перераховано кредитні грошові кошти 21.11.2019, суд зазначає що відповідач мала можливість подати до суду виписку із даного банківського рахунку або довідку банківської установи про відсутність у неї вказаного банківського рахунку.

З приводу заперечень відповідача щодо передчасності позову та відсутності інформування відповідача про факт наявноссті заборгованості та статусу у відповідача дружини військовослужбовця суд зазначає наступне:

Діючий ЦПК України не передбачає у справах даної категорії обов`язок позивача перед поданням позовної заяви до суду щодо досудового врегулювання спору у даній справі.

Наявність у відповідача статусу дружини діючого військовослужбовця не звільняє останню від обов`язку щодо виконання зобов`язань у кредитних правовідносинах, зокрема тих, які виникли до укладення шлюбу з військовослужбовцем та мобілізацією останнього до лав Збройних Сил України.

З приводу нарахування та стягнення неустойки в сумі 3550,00 грн суд зазначає наступне:

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання - ч.1 ст. 549 ЦК України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання - ч.2 ст. 549 ЦК України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - ч.3 ст. 549 ЦК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання - ч.1 ст. 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно - ч.1 ст. 551 ЦК України.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом - ч.2 ст. 551 ЦК України.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення - ч.3 ст. 5541 ЦК України.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) - п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до наданого відповідачем до відзиву рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.04.2022, яке набрало законної сили (друга сторінка, четвертий абзац) зазначено наступне: «Судом встановлено, що 08.12.2021 року привтаним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 24350 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованості за кредитним договором № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 року, укладениміз ТОВ «Споживчий центр». Стягнення заборгованості провадиться за період з 03.01.2020 року по 01.12.2021 року у розмірі: строковий основний борг - 0,00 грн; прострочений основний борг - 6000,00 грн.; прострочені проценти - 1680,00 грн.; строкові проценти - 0,00 грн.; пеня - 3000,00 грн.; строкова плата за обслуговування кедиту - 0,00 грн; прострочена плата за обслугвоування кредлмту - 0,00 грн.; плата за вчинення виконавчого напису 550,00 грн. Загальна сума, що пілягає стягненню 11 230,00 грн.

З вказаного випливає, що станом на день розгляду судом справи № 357/1139/22, у якій 11.04.2022 року було ухвалено рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання, позивачем було нараховано пеню за невиконання кредитного договору відповідачем в сумі 3000,00 грн.

Станом на день подачі позову до суду у даній справі (25.10.2024 року) позивачем було нараховано неустойку (пеню) за не виконання відповідачем кредитного договору в сумі 3550,00 грн, що вказує на те, що неустойка (пеня) в сумі 550,00 грн, позивачем була нарахована після 11.04.2022 року, тобто після введення в Україні воєнного стану (24.02.2022 року), що суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 3000,00 грн., частково задоволивши позовні вимоги в цій частині. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договром від 19.12.2019 року в сумі 10 680, 00 грн, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в сумі 6000,00 грн, заборгованість за нарахованиим процентами в сумі 1680,00 грн. та заборгованість за неустойкою (пенею) в сумі 3000,00 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного:

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати за сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Таким чином, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір сплачений ним під час звернення з позовом до суду, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, в сумі 2 303,70 грн, що становить 95,10 % від задоволених судом позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ЦК України, ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 19.12.2019-010000191 від 19.12.2019 в розмірі 10 680, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати у справі за сплату судового збору в розмірі 2 303,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Місценаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032. Код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя М. М. Бебешко