Рішення № 12604221, 10.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 листопада 2010 р. Справа 7/187-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Вінниця

до: Закритого акціонерного товариства НВФ "Елекомс", м.Вінниця

про стягнення 44249,02 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Матвєєва О.Ю. - юрисконсульт, довіреність № б/н від 18.07.2008 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з ЗАТ НВФ "Елекомс" на користь ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" 44 249,02 грн., з яких 40399,72 грн. основного боргу за користування каналом в кабельній каналізації, 1347,17 грн. пені, 1941,94 грн. інфляційних втрат та 560,19 грн. 3 % річних простроченої суми заборгованості, 442,50 грн. держмита та 236,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в зв'язку з неналежним виконанням умов договору від 10.11.2009 року № 147-23і/40.

Ухвалою від 16.09.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/187-10 та призначено до розгляду на 13.10.2010 року.

Однак відповідач в судове засідання не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 16.09.2010 року про порушення провадження у справі.

Слід зауважити, що ухвалу від 16.09.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (вул.К.Маркса, 8, м.Вінниця, 21034). При цьому суд констатує, що ухвалу про порушення провадження відповідач отримав 21.09.2010 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 20231992 наявне в матеріалах справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: вул. К. Маркса, 8, м. Вінниця, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві і по якій надсилались процесуальні документи відповідачу.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 16.09.2010 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 13.10.2010 року оголошувалась перерва до 10.11.2010 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

25.06.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі начальника центру телекомунікаційних послуг (ЦТП) ВФ ВАТ "Укртелеком" Тітка В.М. та Закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма "Елекомс" в особі голови правління Карнауха В.І. уклали договір № 147-23і/40 про надання в користування опори зв'язку.

10.11.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі начальника центру телекомунікаційних послуг (ЦТП) ВФ ВАТ "Укртелеком" Тітка В.М. та Закрите акціонерне товариство науково-виробнича фірма "Елекомс" в особі голови правління Карнауха В.І. уклали договір № 318/23і/129 про надання в користування опори зв'язку.

Як вбачається із порівняння змісту вказаних договорів їх умови є ідентичними.

Згідно п.1.1 Договору Укртелеком надає в користування Орендарю опор зв'язку у відповідності до Додатку № 1.

Відповідно п.2.1.1 Орендодавець зобов'язувався надати в користування Орендарю опори зв'язку згідно з умовами даного Договору, а останній, в свою чергу, своєчасно проводити оплату за користування опорами зв'язку (п.2.1.1 Договору).

Умовами п. 3.1 Договору встановлено, що плата за користування опорами зв'язку вноситься Орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за поточним, на підставі рахунку Орендодавця, виставленого до 10-го числа наступного місяця.

За посиланням позивача за договором від 10.11.2009 року відповідачу було нараховано до сплати 45421,56 грн., а останнім в свою чергу сплачено до 01.08.2010 року лише 5021,84 грн..

В підтвердження викладених обставин щодо надання послуг та проведення розрахунків суду надано оборотну відомість по абоненту, витяг з журналу оплат по юридичним особам, рахунки на оплату послуг, розписки про отримання рахунків, довідку від 13.10.2010 року тощо.

Таким чином розмір заборгованості відповідача становить 40399,72 грн. (45421,56-5021,84).

Непроведення відповідачем розрахунків за отримані в користування опори зв'язку спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору від 10.11.2009 року № 318-23і/129 між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України "Найм".

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. При цьому, ч.3 названої статті вказує, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що орендар зобов'язаний проводити розрахунки не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 40399,72 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, суд вважає суму боргу в розмірі 40 399,72 грн. доведеною позивачем.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 40399,72 боргу підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1347,17 грн. пені, 1941,94 грн. інфляційних втрат та 560,19 грн. 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 4.1 договору сторони погодили, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору в порядку передбаченому законодавством. За порушення строків оплати, передбачених цим договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Слід зауважити, що статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Перевіркою інфляційних втрат та 3% річних судом не виявлено помилок у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в повному обсязі. Одночасно при перевірці правильності нарахування пені судом також не виявлено помилок у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу про стягнення пені в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3% річних, інфляційних та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Елекомс", вул. Карла Маркса, 8, м. Вінниця, 21034 - (інформація про реквізити - р/р - 26003279655004 в ВФ Приватбанк, МФО - 302689, ідентифікаційний код - 01829148) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001 - (інформація про реквізити - р/р - 260077394 в ВОД Райффайзен Банк Аваль, МФО-302247, ідентифікаційний код - 01182204) - 40399 грн. 72 коп. боргу, 1347 грн. 17 коп. пені, 560 грн. 19 коп. 3% річних, 1 941 грн. 94 коп. інфляційних втрат, 442 грн. 50 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 листопада 2010 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.К.Маркса, буд. 8, м.Вінниця, 21034.