Рішення № 12604216, 08.11.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 листопада 2010 р.           Справа 7/109-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", м. Вінниця

до: Селянського фермерського господарства "Династія", с. Мальчівці Барського району Вінницької області

про стягнення 996714,91 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Секретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача : Покотило В.М., представник, довіреність від 20.04.2010 року б/н.

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Надійшла позовна заява про стягнення з СФГ "Династія" на користь ТОВ "Бізнес-Гармонія" 996714,91 грн., у тому рахунку 448028,30 грн. попередньої плати, 459883,78 грн. пені та 48802,83 грн. штрафу в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 04.08.2008 року.

За даним позовом ухвалою від 12.05.2009 року порушено провадження у справі № 7/109-09 та призначено до розгляду на 10.06.2009 року.

01.06.2009 року відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що його представник перебуває за межами України та не може з'явитись в судове засідання.

В зв’язку неподанням сторонами доказів витребуваних ухвалою про порушення провадження по справі, розгляду справи було відкладено до 07.07.08 року.

Однак 30.06.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі від 12.05.2009 року надійшла касаційна скарга СФГ "Династія".

Ухвалою суду від 03.07.2009 року провадження у справі № 7/109-09 зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2009 року відмовлено в прийнятті касаційної скарги СФГ "Династія", а справу повернуто до суду першої інстанції.

09.09.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області у зв'язку з чим провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 21.09.2009 року та призначено до розгляду на 06.10.2009 року.

Однак 29.09.2009 року до господарського суду Вінницької області надійшла касаційна скарга СФГ "Династія" на ухвалу Вищого господарського суду України від 27.08.2009 року.

Беручи до уваги викладене провадження у справі було зупинено, а справу направлено до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 15.10.2009 року скаржнику відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 27.08.2009 року.

10.11.2009 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області у зв'язку з чим ухвалою від 10.11.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 08.12.2009 року.

30.11.2009 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/109-09 СФГ "Династія" до ТОВ "Бізнес-гармонія" про визнання неукладеним договору поставки б/н від 04.08.2009 року.

Ухвалою від 03.12.2009 року зустрічну позовну заяву СФГ "Династія" повернуто без розгляду.

Однак 03.12.2009 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга СФГ "Династія" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.12.2009 року про повернення зустрічної позовної заяви у зв'язку з чим ухвалою від 07.12.2008 року провадження у справі № 7/109-10 було зупинено, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 року провадження за апеляційною скаргою припинено в зв'язку з відмовою СФГ "Династія" від апеляційної скарги.

Крім того до господарського суду Вінницької області 02.02.2010 року надійшла апеляційна скарга СВГ "Династія" на ухвалу від 07.12.2009 року про зупинення провадження у справі.

05.02.2010 року супровідним листом апеляційна скарга № 17 від 02.02.2010 року була направлена до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.02.2010 року вказану вище апеляційну скаргу було не прийнято до розгляду та повернуто, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції.

08.04.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області, у зв'язку з чим ухвалою від 13.04.2010 року провадження у справі поновлено.

Одночасно встановлено, що 29.03.2010 року СФГ "Династія" до суду було подано касаційну скаргу на ухвалу від 07.12.2009 року про зупинення провадження у справі у прийнятті якої ухвалою від 13.04.2010 року відмовлено.

14.04.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла касаційна скарга СФГ "Династія" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.12.2009 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Ухвалою від 14.04.2010 року провадження у справі зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 17.05.2010 року Вищого господарського суду України касаційну скаргу СФГ "Династія" повернуто без розгляду.

21.06.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин які призвели до зупинення провадження у справі ухвалою від 29.06.2010 року провадження в справі було поновлено та призначено до розгляду на 14.07.2010 року.

02.07.2010 року до суду надійшла зустрічна позовна заява у справі № 7/109-09 СФГ "Династія" до ТОВ "Бізнес-гармонія" про визнання неукладеним договору поставки б/н від 04.08.2008 року.

Ухвалою від 07.07.2010 року вказану зустрічну позовну заяву повернуто СФГ "Династія" на підставі п.п. 4, 6, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

08.07.2010 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга СФГ "Династія" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.07.2010 року про повернення зустрічної позовної заяви.

Беручи до уваги викладене суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до закінчення апеляційного перегляду вказаної вище ухвали.

Ухвалою суду від 08.07.2010 року провадження у справі було зупинено, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 року ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.07.2010 року залишено без змін, а апеляційну скаргу Селянсько (фермерського) господарства "Династія" без задоволення.

Ухвалою суду від 28.09.2010 року поновлено провадження в справі з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні на 08.10.2010 року, оскільки усунено обставини які призвели до зупинення провадження у справі.

Під час перебування справи в касаційній інстанції до господарського суду Вінницької області від позивача 13.07.2010 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 996714,91 грн., в тому рахунку: 488028,30 грн. –попередньої оплати, 459883,78 грн. –пені, 48802,83 грн. –штрафу. У вказаній заяві позивач вказує на те, що ним допущено технічну помилку при друкуванні позовної заяви: вказано про повернення 448028,30 грн. попередньої оплати, тоді як правильним є 488028,30 грн..

Вказана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання призначене на 08.10.2010 року не з'явився та не надав документів, які витребовувались від нього ухвалою суду від 28.09.2010 року.

Слід зауважити, що ухвалу суду від 28.09.2010 року відповідачу надіслано рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (с. Мальчівці, Барський район, Вінницька область, 23034).

При цьому суд зазначає, що конверт з ухвалою, який надсилався на адресу відповідача на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що свідчить про його отримання відповідачем.

Слід вказати, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7207128 адресою відповідача, станом на 08.10.2010 року, являється: вул.Леніна,9, с.Мальчівці, Барський район, Вінницька область, яка ідентична тій, по якій надсилалась поштова кореспонденція, в тому рахунку ухвала від 28.09.2010 року.

Також слід зазначити, що по адресі зазначеній в позовній заяві відповідачу вручалась ухвала про порушення провадження у справі № 7/109-09 про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 216210 (а.с.30 т.1).

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 28.09.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Крім того, неодноразове подання відповідачем у справі апеляційних і касаційних скарг на ухвали господарського суду, свідчить про поінформованість останнього щодо розгляду даної справи.

За викладених вище обставин справу, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України

За відсутності поданих представником позивача клопотань справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

в судовому засіданні 08.10.2010 року оголошено перерву до 08.11.2010 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду даної справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.08.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія" (Покупець) та селянським фермерським господарством "Династія" (Постачальник) укладено договір поставки, згідно п.п.1.1 якого постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує пшеницю 4-го класу, що відповідає по якості ДСТу та з урахуванням вимог пункту 2.5. (якісні показники товару) даного договору, у кількості 800,00 т. (вісімсот тон) +/- 10% за ціною 1100 (одна тисяча сто гривень) за одну тону на загальну суму 88000,00 грн. (вісімсот вісімдесят тисяч грн.) +/- 10%, у т.ч. ПДВ –146666,67 грн. +/- 10%.

Відповідно до пункту 2.2 Договору поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється в термін до 18.08.2008 року включно.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату за товар шляхом попередньої оплати згідно рахунка.

Згідно п. 3.2 Договору оплата за товар здійснюється Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту поставки та після пред’явлення Постачальником на адресу Покупця рахунку-фактури з виділенням точної суми ПДВ та документів, вказаних у п. 2.3 Договору (накладну на товар; податкову накладну; документ, що підтверджує якість товару).

Як вбачається із матеріалів справи Постачальником було виставлено Покупцю рахунок № 5 від 04.08.2008 року зі змісту якого слідує, що останній виставлявся на оплату 880000,00 грн. за пшеницю 4 класу в кількості 800 тон (а.с.15, т.1).

Покупцем проведено оплату вказаного рахунку на суму –880000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками від 04.08.2008 року та 05.08.2008 року (а.с.9-10, т.1), податковою накладною №13 від 29.09.2008 року на суму 880000,00 грн. (а.с.14, т.1), а також довідкою про рух грошових коштів з 04.08.2008 року по 08.10.2010 року з ТОВ "Бізнес-Гармонія" на СФГ "Династія" тощо.

Оцінивши наведені вище докази в сукупності суд приходить до висновку, що виставлення рахунку постачальником і оплата грошових коштів позивачем здійснювалась на підставі договору від 04.08.2008 року виходячи із повного співпадіння предмету договору (пшениця 4 класу в кількості 820 тонн вартістю 880000, 00 грн.) із даними зазначеними в рахунку № 5 від 07.08.2008 року.

Слід вказати, що здійснюючи оплату позивач в призначенні платежу посилався на рахунок від 04.08.2008 року № 5.

Як стверджується позивачем та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, відповідачем було поставлено товар –кукурудзу на загальну суму 391971,70 грн., що вбачається з видаткових накладних:

- №РН-00013 від 26.12.2008 року від на суму153825,60 грн. (а.с.11, т.1);

- №РН-000689 від 17.02.2009 року від на суму139968,00 грн. (а.с.12, т.1);

- №РН-000740 від 20.02.2009 року від на суму 95178,10 грн. (а.с.13, т.1).

Як вбачається вказана продукція не відповідає предмету укладеного між сторонами договору, однак позивач заявляючи позов зменшив суму вимог до відповідача щодо повернення попередньої оплати на суму поставленої кукурудзи, що випливає із змісту позовної заяви.

Суд зазначає, що визначення підстави та предмету позовних вимог (в тому рахунку і ціни позову) є виключною прерогативою позивача, а тому позовні вимоги розглядаються в межах визначених позивачем.

Таким чином станом на день розгляду справи відповідачем недопоставлено товар відповідно до умов договору на суму 488028,30 грн. (880000,00-391971,70).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення позивачем та відповідачем від 04.08.2008 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказувалось вище пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець за товар здійснює попередню оплату згідно рахунку, що було здійснено позивачем відповідно до умов договору.

Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище в договорі від 04.08.2008 року сторони погодили, що поставка всієї партії продукції здійснюється в термін до 18.08.2008 року.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із встановлених обставин справи (недопоставки товару на суму 488028,30 грн. в строки обумовлені договором), викладених вище норм законодавства суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 488028,30 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимогу щодо стягнення з відповідача 459883,78 грн.- штрафної неустойки (пені) та 48802,83 грн.- штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Поняття неустойки визначено у статті 549 Цивільного кодексу України, згідно якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.5.2 Договору Постачальник за даним договором несе наступну відповідальність:

- за порушення термінів поставки товару сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% за кожний день прострочки від вартості непоставленого (недопоставленого) товару;

- якщо термін прострочки перевищує 3 календарних дні, крім неустойки, сплачується штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Таким чином вимоги позивача про стягнення пені та штрафу є правомірними оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Дослідивши розрахунок штрафних санкцій судом встановлено, що позивач розраховував пеню за період з 19.08.2008 року по 18.02.2009 року з врахуванням поставок продукції відповідачем. При цьому розмір пені позивачем визначений у розмірі 0,3 % за один день від вартості недопоставленого товару.

Суд не погоджується із вказаним розрахунком, вважає його помилковим виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок пені за періоди вказані позивачем при визначенні розміру пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ судом отримано 100584,71 грн. пені. При перерахунку суд враховував те, що кількість днів в 2008 році становила 366.

Перевіркою розрахунку штрафу судом не виявлено помилок.

Разом з тим стосовно стягнення неустойки (пені та штрафу) суд дійшов висновку про зменшення її розміру заявленої до стягнення враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Також суд взяв до уваги п.3.9.2 .9.2. роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" якому зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги те, що відповідач частково погасив суму боргу за договором - поставив товар на суму 391971,70 грн..

Окрім того приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд зважає на те, що сукупно розмір розмір заявленої до стягнення неустойки складає 149387,54 грн., що становить 30 % від суми попередньої оплати, яку просить повернути позивач.

Також суд зазначає, що позивачем подано до господарського суду Вінницької області позовну заяву про стягнення з відповідача за порушення зобов'язань за договором від 04.08.2008 року 121183,62 грн. інфляційних втрат та 3 % річних (справа № 7/97-10).

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 30000,00 грн., а штрафу до 20000,00 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення попередньої оплати, пені та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні пені.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат суд враховує п.6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Також суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

08.11.2010 року в судовому засіданні оголошено повний текст судового рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.82, п.3 ст.83, ст.ст. 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Династія, с. Мальчівці, Барський район, Вінницька область - (код ЄДРПОУ-30804386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-гармонія", вул. Київська, 4, м. Вінниця - (код ЄДРПОУ - 34272532) –488028,30 грн. (чотириста вісі сімдесят вісім тисяч двадцять вісім грн. 30 коп.) - основної суми боргу, 30000,00 грн. (тридцять тисяч грн.) –пені, 20000,00грн. (двадцять тисяч грн.)–штрафу, 6374,16 грн. (шість тисяч триста сімдесят чотири грн. 14 коп.) відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 199,89 грн. (сто дев’яносто дев’ять грн. 89 коп.) - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 листопада 2010 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Леніна, 9, с.Мальчівці, Барський район, Вінницька область, 23034.