Рішення № 126041379, 24.03.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2025 Справа №607/21884/24 Провадження №2/607/770/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача Морозової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі ТОВ «Коллект центр») звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит за №3945465 від 05 червня 2021 року в розмірі 39448,65 грн, з яких: 4739,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34009,65 грн заборгованість за відсотками, 700,00 грн заборгованість за комісіями.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 05 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3945465. Відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення вказаного договору позики шляхом заповнення заяви про надання позики на сайті ТОВ «Мілоан», з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору за №3945465, позичальнику була надана позика в розмірі 7 000 грн, строком на 15 днів до 20 червня 2021 року. Умовами договору передбачено проценти за користування кредитом в розмірі 1312,5 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Окрім того, умовами кредитного договору передбачено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом, яка становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Положеннями кредитного договору сторонами погоджено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

29 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу за №29-11-102, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №3945465 від 05.06.2021 перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал».

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення права вимоги за №10-01/2023, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №3945465 від 05.06.2021 перейшло до позивача.

Однак, вказав позивач, всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Станом на даний час строк повернення грошових коштів за кредитним договором настав, однак відповідач не виконав своїх зобов`язань, грошові кошти та проценти за користування кредитом не повернув. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 39448,65 грн, з яких: 4739,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 34009,65 грн заборгованість за відсотками, 700,00 грн заборгованість за комісіями.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач своїм право на подачу відзиву не скористався.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит за №3945465 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит на суму 7 000 грн, строком на 15 днів з 05.06.2021, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 20.06.2021 (п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Згідно умов п. 1.1 Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2012,50 грн в грошовому виразі та 42,946.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 9012,50 гривень. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань (п. 1.5).

Комісія за надання кредиту становить 700.00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).

Проценти за користування кредитом становлять 1312,50 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п. 1.6). Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього Договору (п. 1.7).

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (п. 2.2.1).

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2).

Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином.

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів, що розміщені на сайті Товариства. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту становлять: строк продовження 3 днів розмір комісії 3% від поточного залишку кредиту; 7 днів розмір комісії 5% від поточного залишку кредиту; 15 днів розмір комісії 10% від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначено п. 1.5.2 Договору.

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п. п. 2.3.1, 2.3.1.2).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1).

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2).

Позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або, які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3).

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору).

Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Додаток №2 до договору про споживчий кредит за №3945465 від 05.06.2021 є паспортом споживчого кредиту, яким передбачено розмір надання кредиту, строк надання, проценту ставку та інші умови, які зазначені в кредитному договорі.

Анкета-заява на кредит №3945465 від 05.06.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 в ТОВ «Мілоан» на суму 7 000 грн. Також, у вказаній заяві відображений посекундний процес оформлення та розгляду заяви №3945465.

З довідки про перерахування суми кредиту від 29.08.2024 вбачається, що 05.06.2021 кошти згідно договору 3945645 в розмірі 7000 гривень були зараховані на платіжну карту № НОМЕР_1 .

Так, згідно листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 .

При цьому з виписки за договором за період 05.06.2021 10.06.2021 вбачається, що відповідач користувався відкритим йому рахунком та користувалася кредитними коштами.

Встановлено, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором та коштів кредиту у встановлений строк не повернув.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит за №3945465, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.01.2023 становить 39448,65 грн, з яких: 4739,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 34009,65 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісіями.

29.11.2021 між ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладено договір факторингу за №29-11-102.

Відповідно до положень п. п. 2.1., 2.4 договору факторингу, згідно з умовами цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору право грошової вимоги, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і боржниками.

Фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається.

Згідно умов п. п. 6.1.3, 7.1 договору факторингу, реєстр боржників (Додаток №3) передається Фактору за актом приймання-передавання реєстру боржників (Додаток №4) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного фінансування на користь Клієнта відповідно до розділу 7.

Сторони домовились, що розмір фінансування за реєстром боржників складає 4593071,73 грн. Фактор здійснює фінансування на користь Клієнта шляхом одноразового перерахування суми грошових коштів протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору.

Як слідує з платіжного доручення АБ «Південний» за №308250005 від 03.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти в розмірі 4593071,73 грн в якості оплати згідно договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021.

Як вбачається з Акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 (Додаток №4), ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників кількістю 4700. Після цього, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3945465 в сумі 18834, 00 грн, з яких: 4739 грн заборгованість за тілом кредиту, 13395,00 грн заборгованість по процентах, 700 грн. заборгованість по комісії.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за №10-01/2023.

Відповідно до положень п. п. 2.1., 5.1, 5.2 договору відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатка за №1 та за №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами позики.

Первісний кредитор зобов`язаний передати Новому кредитору реєстри боржників та документацію на умовах та в порядку визначеному цим договором. Первісний кредитор маж право передати документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому, умови передачі документації будуть вважатись виконаними.

Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому вигляді (Додаток №4).

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 (Додаток №4), ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників. Після цього, від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги за №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3945645 в сумі 39448,65 грн, з яких: 4739,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 34009,65 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісіями.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 підписано договір про споживчий кредит за №3945465, шляхом підписання вказаного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладених між сторонами електронних договорів, які вважаються укладеними у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про споживчий кредит за №3945465 від 05.06.2021.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В силу вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

В силу вимог ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З матеріалів справи встановлено, що 05 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №3945465, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн, шляхом перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на його платіжну картку.

При цьому,отримавши 05.06.2021кредит урозмірі 7000грн,строк поверненняякого відповіднодо п.1.4Договору становив15днів,відповідач до20.06.2021коштів узазначеному розміріз процентамине повернув,сплативши взазначену дату210грн,що дорівнювалосумі комісіїза управліннята обслуговуваннякредитом,а відтаквнесення коштіву зазначеномурозмірі відповіднодо п.2.3.1.1Договору свідчитьпро те,що ОСОБА_1 скористався своїмправом напролонгацію строкудії кредитногодоговору напільгових умовах.В подальшому ОСОБА_1 неодноразово здійснювалисьвищевказані діїщодо пролонгаціїстроку діїкредитного договоруна пільговихумовах шляхомсплати сумикомісії зауправління таобслуговування кредитомв розмірах,передбачених пунктом2.3.1.1кредитного договору,зокрема 26.06.2021відповідач вніс203грн вякості сплатикомісії запролонгацію,30.06.2021відповідач вніс197грн вякості сплатикомісії запролонгацію,03.07.2021відповідач вніс319грн вякості сплатикомісії запролонгацію,15.07.2021відповідач вніс607грн та163грн вякості сплатикомісії запролонгацію, 30.07.2021 відповідач вніс 159 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 27.08.2021 відповідач вніс 257 грн в якості сплати комісії за пролонгацію, 16.09.2021 відповідач вніс 146 грн в якості сплати комісії за пролонгацію та 1125 грн в якості процентів по кредиту. Таким чином, останній платіж за кредитом відповідачем здійснено 16 вересня 2021 року.

В подальшому позикодавець ТОВ «Мілоан» на виконання умов п. п. 1.6, 2.3.1.2 кредитного договору почав здійснювати нарахування відсотків на стандартних (базових) умовах, які нараховував у період з 16 вересня 2021 року по 05 жовтня 2021.

Вказані обставини підтверджуються відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_2 за кредитним договором №3945465.

Таким чином, вищенаведені обставини вказують на те, що строк кредитування згідно кредитного договору №3945465 від 05.06.2021 закінчився 05.10.2021 та саме в цей день первісний кредитор припинив нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, що відповідає положенням зазначеного кредитного договору та вимогам закону, оскільки зі спливом строку кредитування позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до вимог статті 1048 ЦК України.

Відтак, враховуючи всі сплачені відповідачем суми та нараховані первісним кредитором суми, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 станом на дату закінчення строку кредитування за кредитним договором №3945465 від 05.06.2021 становить 18834,00 грн, в тому числі: 4739,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13395,00 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісією.

Водночас, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3945465 від 05.06.2021 в сумі 39448,65 грн, з яких: 4739,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 34009,65 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісіями.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №3945465 від 05.06.2021 вбачається, що позивачем безпідставно здійснювалось нарахування відповідачу процентів за користування кредитом за період з 29.11.2024 по 23.02.2022 в сумі 20614,65 грн, оскільки таке нарахування здійснювалось позивачем після закінчення строку кредитування.

Від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №3945465 від 05.06.2021, на підставі договору факторингу за №29-11-102 від 29.11.2021 та реєстру боржників від 29.11.2021 до вказаного договору.

В подальшому, від ТОВ «Вердикт Капітал» до позивача ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору за №3945465 від 05.06.2021, на підставі договору про відступлення прав вимоги за №10-01/2023 від 10.01.2023 та реєстру боржників від 10.01.2023 до вказаного договору.

Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини та здійснені судом розрахунки, позивач, як новий кредитор, вправі вимагати повернення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 3945645 від 05.06.2021, зокрема шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18834,00 грн, в тому числі: 4739,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13395,00 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісією.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за №3945465 від 05.06.2021 в розмірі 18834,00 грн, в тому числі: 4739,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13395,00 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість за комісією. Вказана сума відповідачем не спростована.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які вона очікує понести у даній справі становить 17 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду: договір про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між адвокатом адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс та ТОВ «Коллект центр», пунктом 4.1. якого сторони погодили, що вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього Договору; прайс-лист адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надають адвокатським об`єднанням; заявку на надання юридичної допомоги за №488 від 05.04.2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект центр» та адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: 1) надання усної консультації 2 години (4000 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години (9 000 грн); витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, підписаний керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр», згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «Коллект центр» правову допомогу на загальну суму 13 000 грн; платіжну інструкцію ПАТ АБ «Укргазбанк» за №0459870000 від 12.09.2024, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект центр» перерахувало адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти в розмірі 91 000 грн згідно договору про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Таким чином, наявність договірних відносин між адвокатським об`єднанням «Лігас Ассістанс» та позивачем підтверджується: договором про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеним між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр»; прайс-листом адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», в якому передбачено вид та ціну послуг, які надають адвокатським об`єднанням; заявкою на надання юридичної допомоги за №488 від 05.07.2024; витягом з акту про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, підписаного керуючим партнером адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» Бурдюг Т.В. та директором ТОВ «Коллект центр», згідно з яким адвокатським об`єднанням було надано ТОВ «Коллект центр» правову допомогу на загальну суму 13 000 грн; платіжною інструкцією ПАТ АБ «Укргазбанк» за №0459870000 від 12.09.2024, з якої вбачається, що ТОВ «Коллект центр» перерахувало адвокатському об`єднанню «Лігал Ассістанс» грошові кошти в розмірі 91 000 грн згідно договору про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 5 статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у ст. 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заявником доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 13 000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, а саме на 47,74 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1445,5 грн. (3028/100%х47,74%) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6206,20 грн (13000/100%х47,74%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за договором про споживчий кредит за №3945465 від 05 червня 2021 року у розмірі 18 834 (Вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривень 00 коп., з яких: 4739 грн заборгованість за тілом кредиту, 13 395 грн заборгованість за відсотками, 700 грн заборгованість з комісії.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 1445 (Одна тисяча чотириста сорок п`ять) гривень 50 коп. сплаченого судового збору та 6206 (Шість тисяч двісті шість) гривень 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення суду направити сторонам по справі.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місця знаходження: вул.Мечнікова, 3, офіс 306, м.Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич