Ухвала суду № 12603943, 08.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-21439/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І,

секретар Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача –Журова Р.В., Собчука В.М.,

представника відповідача –Мельник Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року

у справі № 7/196-3189

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор»

до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Кременецьцукор»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі –відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення Кременецької МДПІ Тернопільської області № 0000872300/0 від 25 квітня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 423750,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 296625,00 грн., податкового повідомлення-рішення Кременецької МДПІ Тернопільської області № 0000882300/0 від 25 квітня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 833,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 416,50 грн., податкового повідомлення-рішення Кременецької МДПІ Тернопільської області № 0000891700 від 25 квітня 2006 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3303,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6606,00 грн. (в редакції клопотання про зменшення позовних вимог від 12 вересня 2006 року № 1).

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000882300/0 та № 0000872300/0 від 25 квітня 2006 року, прийняті Кременецькою МДПІ Тернопільської області, якими ЗАТ «Кременецьцукор»визначено податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 423750,0 грн. та 296625,00 грн. штрафних санкцій, податку на додану вартість на суму 833,00 грн. та 416,50 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0000891700/0 в частині 3303,00 грн. по податку з доходів фізичних осіб та 6606,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року залишено без змін. Судові витрати, що складають вартість проведеної судово-бухгалтерської експертизи в сумі 1764,00 грн., покладено на Кременецьку МДПІ Тернопільської області.

В касаційній скарзі Кременецька МДПІ Тернопільської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за № 0000882300/0 від 25 квітня 2006 року по податку на додану вартість у сумі 1249,50 грн. та в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за № 0000872300/0 від 25 квітня 2006 року по податку на прибуток у сумі 711875,00 грн. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Кременецьцукор», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременецька МДПІ Тернопільської області провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Кременецьцукор»за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої було складено акт від 18 квітня 2006 року № 009/23-0/30917397.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні приросту балансової вартості товарів, який включається до складу валових доходів, на 1675000,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на 418750,00 грн.; порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у зайвому віднесенні до валових витрат виробництва витрат на інформаційні та управлінські послуги ЗАТ Західна компанія «Дакор»(пов’язана особа), які не підтверджені розрахунковими, платіжними документами у сумі 20000,00 грн. згідно податкової накладної № 16 від 30 грудня 2005 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на 418750,00 грн.; порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у подвійному включенні до податкового кредиту жовтня 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 833,00 грн. згідно податкової накладної № 109 від 10 жовтня 2005 року; порушення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у не нарахуванні та несвоєчасній сплаті податку з доходів фізичних осіб у сумі 4621,30 грн.

Зокрема, в акті перевірки було зазначено, що: в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005 рік підприємством не розподілено суму транспортно-заготівельних витрат (наданих сторонніми організаціями) на залишок готової продукції –рахунок 26 «Готова продукція»відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», в результаті чого занижено балансову вартість товарів на кінець звітного періоду в сумі 1675000,00 грн.; за отримані послуги ЗАТ «Кременецьцукор»було перераховано ЗАТ Західна компанія «Дакор»125526,44 грн. згідно бухгалтерської проводки Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»- Кт 311 «Рахунки в банках», кредиторська заборгованість позивача станом на 01 січня 2006 року становить 20000,00 грн., у в’язку з чим підприємством зайво віднесено до валових витрат виробництва витрати на інформаційні та управлінські послуги ЗАТ Західна компанія «Дакор»(пов’язана особа –засновником якого є фізична особа, яка є засновником ЗАТ «Кременецьцукор»); в жовтні 2005 року підприємством до податкового кредиту двічі включено податкову накладну № 1 від 10 жовтня 2005 року; згідно укладеного договору по наданню транспортних послуг з перевезення цукрового буряка в жовтні 2005 року було виплачено приватному підприємцю Бабин А.Д. суму 25409,76 грн., а податок у сумі 3303,27 грн. не був утриманий.

25 квітня 2006 року Кременецька МДПІ Тернопільської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000872300/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Кременецьцукор»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 720375,00 грн., з яких 423750,00 грн. –за основним платежем, 296625,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

25 квітня 2006 року Кременецька МДПІ Тернопільської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000882300/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Кременецьцукор»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1249,50 грн., з яких 833,00 грн. –за основним платежем, 416,50 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

25 квітня 2006 року Кременецька МДПІ Тернопільської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000891700/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначила ЗАТ «Кременецьцукор»суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 13863,00 грн., з яких 4621,00 грн. –за основним платежем, 9242,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України у Тернопільській області «Про результати розгляду повторної скарги»№ 8060/10/25-007, ЗАТ «Кременецьцукор»було зменшено позовні вимоги щодо податкового повідомлення-рішення № 0000891700/0 від 25 квітня 2006 року, зміст яких викладено у клопотанні від 12 вересня 2006 року № 1.

          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належними бухгалтерськими документами, в зв’язку з чим позивач правомірно включив до валових витрат суму витрат по придбанню інформаційних та управлінських послуг, крім того, в акті перевірки не зазначено, балансову вартість якого із видів продукції було занижено, а також відсутні посилання на первинні документи в обґрунтування вказаних висновків податкового органу. Також суд виходив з того, що податковим органом не встановлено порушень в частині порядку ведення позивачем Реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Крім іншого, суд першої інстанції відзначив, що акт перевірки не відповідає Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327. Крім іншого, суд апеляційної інстанції відзначив, що згідно висновку судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 27 липня 2007 року № 1505, висновки податкового органу про заниження позивачем приросту балансової вартості товарів на суму 1675000,00 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 418750,00 грн., а також про завищення валових витрат виробництва на вартість інформаційних та управлінських послуг у сумі 20000,00 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 5000,00 грн. документально не підтверджуються.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підприємством віднесено до складу валових витрат витрати на оплату транспортних послуг, наданих сторонніми організаціями, що відображено бухгалтерською проводкою Дт 20 «Виробничі запаси»- Кт 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками». В порушення пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством занижено приріст балансової вартості товарів, який включається до складу валових доходів, на 1675000,00 грн. (згідно декларації за 2005 рік включено 12089700,00грн., а необхідно 13764700,00 грн.). Причиною неправильного відображення в податковому обліку приросту виробничих запасів є те, що в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005 рік підприємством не розподілено суму транспортно-заготівельних витрат (наданих сторонніми організаціями) на залишок готової продукції –рахунок 26 «Готова продукція»відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Згідно висновку судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 27 липня 2007 року № 1505, висновки податкового органу про заниження позивачем приросту балансової вартості товарів на суму 1675000,00 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 418750,00 грн. документально не підтверджуються.

Зокрема, у вказаному висновку судово-економічної експертизи встановлено, що у акті документальної перевірки не зазначено первинні документи, на підставі яких зроблено записи у даних бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ «Кременецьцукор», не наведено кореспонденцію рахунків господарських операцій, не відображено методики відповідно до якої обраховано, що при складанні розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у готовій продукції за 2005 рік не розподілено суму транспортно-заготівельних витрат на залишок готової продукції, що не відповідає вимогам пункту 2 частини 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 418750,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 січня 2005 року між ЗАТ «Західна компанія «Дакор»(виконавець) та ЗАТ «Кременецьцукор»(замовник) було укладено договір про надання послуг № 1 (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язується за замовленням замовника надавати останньому за плату послуги, перелік яких наведено у пункту 1.1 статті 1 договору (стаття 1 договору), а замовник зобов’язаний прийняти від виконавця послугу, якщо вона відповідає умовам договору, і оплатити її в розмірах і в строк, обумовлений сторонами (пункт 2.3 статті 2 договору). Вартість наданих послуг за даним договором визначається актом виконаних робіт, який підписується обома сторонами (пункт 3.1 статті 3 договору).

На виконання умов вказаного договору, ЗАТ «Західна компанія «Дакор»та ЗАТ «Кременецьцукор»склали акти приймання-передачі наданих послуг № 67 від 30 вересня 2005 року, № 65 від 30 серпня 2005 року, № 50 від 29 квітня 2005 року, № 35 від 29 березня 2005 року, № 20 від 24 лютого 2005 року, № 5 від 05 січня 2005 року, відповідно до яких виконавець здав, а замовник прийняв виконану роботу по наданню управлінських, комерційних, консультаційних та інформаційних послуг (т. 1, арк. справи 65-70).

ЗАТ «Західна компанія «Дакор»виписало ЗАТ «Кременецьцукор»податкові накладні, перелік яких наведено на сторінці 27 акту перевірки, до якого включено також у податкову накладну № 16 від 30 грудня 2005 року, а ЗАТ «Кременецьцукор», в свою чергу, частково розрахувалося з ЗАТ «Західна компанія «Дакор», що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень та виписок банку (т. 2, арк. справи 187-199).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 5000,00 грн. став висновок податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат суми 20000,00 грн. за податковою накладною № 16 від 30 грудня 2005 року на суму 50000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 8333,33 грн., оскільки станом на 01 січня 2006 року кредиторська заборгованість ЗАТ «Кременецьцукор»перед ЗАТ «Західна компанія «Дакор»становить 20000,00 грн.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім іншого, вказаному висновку судово-економічної експертизи встановлено, що дослідженням поданих документів висновок перевіряючи (акт перевірки від 18 квітня 2006 року № 009/23-0/30917397) про завищення валових витрат на вартість інформаційних, управлінських послуг, оплачених ЗАТ «Західна компанія «Дакор»в сумі 20000,00 грн. відповідно до податкової накладної від 30 грудня 2005 року № 16 та донарахування податку на 5000,00 грн. по цій господарській операції документально не підтверджується.

З огляду на встановлене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що в жовтні 2005 року підприємство двічі віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 833,00 грн. згідно податкової накладної № 109 від 10 жовтня 2005 року.

Разом з цим, у пункті 2.5 акту перевірки було вказано, що в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в жовтні 2005 року підприємство двічі віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 833,00 грн. згідно податкової накладної № 1 від 10 жовтня 2005 року.

Матеріали справи містять реєстр отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року, у якому відсутні дані про податкову накладну № 1 від 10 жовтня 2005 року та № 109 від 10 жовтня 2005 року, на підставі яких, як вказано податковим органом, позивач двічі відніс до складу податкового кредиту жовтня 2005 року суму податку на додану вартість 833,00 грн.

Між тим, в акті перевірки не вказано жодних порушень щодо порядку ведення позивачем реєстру отриманих та виданих податкових накладних за період з 01 жовтня 2005 року по 31 жовтня 2005 року.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Посилання податкового органу в касаційній скарзі на те, що позивачем було двічі включено до податкового кредиту жовтня 2005 року суму податку на додану вартість 833,00 грн. за податковими накладними № 109 від 19 жовтня 2005 року, виписаними ПАП «Озерна», відхиляються судом касаційної інстанції, як безпідставні, оскільки у акті перевірки відсутні посилання на вказані податкові накладні як на доказ подвійного включення суми податку на додану вартість за цими податковими накладними, з урахуванням того, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними.

Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом факту подвійного включення до складу податкового кредиту жовтня 2005 року суми податку на додану вартість 833,00 грн. є обґрунтованим, у зв’язку з чим визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 833,00 грн. та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 416,50 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 13 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ О.І. Степашко