Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/12480/24
2/212/1030/25
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2025 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив таке.
До суду звернулася представник позивача Дорошенко М. А. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив розгляд справи на 04.02.2025, а потім на 24.02.2025 та 17.03.2025.
В усі судові засідання сторони та/або їх представники не з`явилися, хоча повідомлялися належним чином. Представник позивача у позові просила проводити розгляд справи за відсутності позивача, просила задовольнити позовні вимоги, проти заочного розгляду не заперечувала.
Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
На підставі ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України наявні підстави для винесення судом заочного рішення. Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.
Позиції сторін.
Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22036000094043 від 07.11.2018 станом на 13.12.2024 на загальну суму 59 871,93 грн, збитки від інфляції 1313,15 грн, 3 % річних у розмірі 213,52 грн, судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 7 570,00 грн.
Позов обґрунтував таким. 07 листопада 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено кредитний договір № 22036000094043. За Кредитним договором АТ «Банк Кредит Дніпро» надало ОСОБА_1 кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 07.11.2023. 15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу № 15/12/2021, за яким АТ «Банк Кредит Дніпро» передає ТОВ «Цикл Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Цикл Фінанс» приймає належні АТ «Банк Кредит Дніпро» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 59 871,93 грн, з яких 37 112,45 грн сума боргу по тілу кредиту, 57,56 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, та 22701,92 грн - сума боргу за комісією. Однак, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання, не здійснила заходів для погашення існуючої заборгованості. На підставі викладеного, враховуючи принцип розумності, співмірності позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором.
Відповідач своїм правом на подання відзиву тощо не скористалась.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07 листопада 2018 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем було укладено кредитний договір № 22036000094043, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 49600,00 грн строком на 60 місяців (а.с. 10). За умовами п. 1.2 кредитного договору, щомісячна комісія за обслуговування кредиту складає 1,99 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом 56 % річних. За умовами п. 1.5. кредитного договору, клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ «СК УНІКА ЖИТТЯ» суму страхового платежу у розмірі 9600,00 грн за весь період страхування згідно з договором страхування № ВР-2203600009043 від 07 листопада 2018 року. Пункт 1.4 Кредитного Договору передбачає надання кредиту шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта.
Згідно з графіком платежів/розрахунку орієнтованої вартості кредиту для клієнта та орієнтованої реальної річної процентної ставки за договором № 2203600009043 вбачається, що загальна сума повернення кредиту становить 108 823,66 грн.
Відповідно до Виписок по особовому рахунку, долучених до матеріалів позову (а.с. 28-122), а саме 07.11.2018, контрагенту ОСОБА_1 були перераховані кошти у розмірі 49600,00 грн, призначення платежу «надання кредитних коштів згідно кредитного договору « 22036000094043 від 07.11.2018 р.» (а. с. 35).
15 грудня 2021 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та АТ «Банк Кредит Дніпро» укладено договір факторингу № 15/12/21 за яким ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за вказаним кредитним договором у сумі 59 871,93 грн, з яких 37 112,45 грн сума боргу по тілу кредиту, 57,56 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, та 22701,92 грн - сума боргу за комісією. Обставина передачі прав вимоги до відповідача підтверджується також витягом з реєстру боржників до Договору факторингу (а.с. 14, 24-27), платіжною інструкцією № 3251 від 15.12.2021 року (ТОВ «Цикл Фінанс» було сплачено грошові кошти на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» за договором факторингу; а.с. 16), Актом приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу (а.с. 20).
Отже, між АТ «Банк Кредит Дніпро» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано 15.12.2021 до ТОВ «Цикл Фінанс».
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Щодо заборгованості по кредиту.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що Кредитний договір укладений сторонами правочину АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 у простій письмовій формі, відповідає вимогам ЦК України, при укладенні договору між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, після його підписання у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у АТ «Банк Кредит Дніпро» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України.
Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання. Згідно з ч. 1 ст. 611, ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З обсягу наданих позивачем доказів, у тому числі виписок по рахунку, слідує, що відповідач не в повному обсязі здійснювала платежі по погашенню кредиту відповідно до Графіку платежів та в межах строку дії договору.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22036000094043 від 07.11.2018 року заборгованість ОСОБА_1 в загальному розмірі складає 59 871,93 грн, з яких: 37 112,45 грн сума боргу по тілу кредиту, 57,56 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, та 22701,92 грн - сума боргу за комісією (а.с. 123-125).
Заявлену суму заборгованості суд вважає обґрунтованою та доведеною обсягом наданих доказів, у тому числі наданими позивачем розрахунками заборгованості, з якими суд погоджується, оскільки вони не викликають сумнівів в їх достовірності та належності як доказів.
Доказів в спростування їх відповідач суду не надала, власного контррозрахунку у разі незгоди із заявленим боргом не навела. Даних, що свідчать про повну сплату заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за цим кредитним договором у добровільному порядку відповідачем за час розгляду справи суду не надано. Крім того, відсутні у матеріалах справи беззаперечні, належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст.617 ЦК України.
Щодо інфляційних витрат та 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, якою передбачено право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Так, правовідносини, які склалися на підставі кредитних договорів, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.»
Таким чином, внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитних коштів, у ТОВ «Цикл Фінанс» виникло право вимоги до неї про сплату 3% річних за користування грошовими коштами та інфляційних витрат у розмірі, наведеному у розрахунку заборгованості.
Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції у розмірі 1 313,15 грн та 3% річних у розмірі 213,52 грн за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 роки узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Щодо заявленої щомісячної комісії 22 701,92 грн за обслуговування кредиту.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Частиною 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено таке. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит. Тобто наведеними нормами передбачено, які послуги повинні бути надані позичальнику-споживачу безоплатно.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У зв`язку із зазначеними нормами актуальна судова практика тлумачить право кредитодавця встановлювати комісії як таке, що повинно бути деталізоване. Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Подібний висновок також міститься у Постанові ВС від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19: «Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору».
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України зобов`язано суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У кредитному договорі, укладеному між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем зазначено лише про обов`язок сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту, без деталізації, що входить до такого обслуговування; не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
На підставі зазначеного суд дійшов висновку про нікчемність умови п. 1.2. Кредитного договору, укладеного з відповідачем, щодо сплати ним щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Отже, у задоволенні вимоги про стягнення комісії в розмірі 22701,92 грн слід відмовити.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7 570,00 грн підтверджуються такими документами: ордером адвоката № 1409862 ( а.с. 6); Договором про надання правничої допомоги № 16/05 від 16 травня 2023 року (а.с. 21-22); Додатком №1 до цього Договору ( а.с. 23); рахунком-фактурою № 632 від 13.12.2024 року (а.с. 12); платіжною інструкцією № 7278 від 13.12.2024 року за надання юридичних послуг згідно рахунку-фактури № 632 від 13.12.2024 року на суму 7 570,00 грн (а.с. 11); актом приймання-передачі наданих послуг № 632, відповідно до якого адвокат Дорошенко М. А. надала правову допомогу позивачу за їх позовом до ОСОБА_1 (а.с. 12 зворот).
Отже, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача належно обґрунтовані та доведені, пов`язані з розглядом справи, клопотання відповідача про зменшення їх розміру відсутнє, дотримані критерії розумності їх вартості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволений частково, судові витрати належить стягнути з відповідача пропорційно до задоволених вимог позивача: судовий збір в розмірі 1526,84 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4771,37 грн.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 6, 11, 509, 526, 610, 625-628, 634, 1046, 1048, 1049 ЦК України, статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 22036000094043 від 07.11.2018 року в розмірі 38696,68 (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто шість грн 68 коп) грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту становить 37 112,45 гривень (тридцять сiм тисяч сто дванадцять грн 45 коп); простроченої заборгованості по відсоткам 57,56 гривень (п`ятдесят сiм грн 56 коп); збитків від інфляції 1 313,15 грн (одна тисяча триста тринадцять гривень 15 коп); 3% річних 213,52 грн (двiстi тринадцять грн 52 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» сплачений судовий збір в розмірі 1 526,84 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 771,37 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано безпосередньо до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», код 43453613, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 24 березня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець
Судове рішення № 126037841, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 17.03.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 212/12480/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: