Постанова № 12603269, 18.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2010 року 14:28 № 2а-13942/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,

при секретарі судового засідання Безсчасній Я.С.,

за участю представника позивача Боровицької О.П. (довіреність від 13.08.2010р. № 5377/9/10-008),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автех»

про стягнення податкової заборгованості в розмірі 16980, 07 грн., - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ДПІ у Оболонському районі м. Києва з позовом до ТОВ «Автех»про стягнення податкової заборгованості в розмірі 16980, 07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у відповідача наявна податкова заборгованість в загальному розмірі 16980, 07 грн., в тому числі податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в сумі 16959, 67 грн. та податковий борг з комунального податку в сумі 20, 40 грн.

У судовому засіданні 18 листопада 2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

У судові засідання 20 жовтня 2010 року та 18 листопада 2010 року представник відповідача не зявився, належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 33, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, а тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки ТОВ «Автех», за результатами якої було складено акт № 4616/15-306 від 08 грудня 2009 року.

В акті перевірки було встановлено порушення відповідачем ст. 17 Закону України «Про плату за землю»та підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки, зокрема на 60 та 28 днів.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення рішення від 21 грудня 2009 року № 0025631503/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 60 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 320, 94 грн. застосувала до ТОВ «Автех»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 20 % від узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 320, 94 грн. з граничним строком сплати до 21 грудня 2009 року та податкове повідомлення рішення від 21 грудня 2009 року № 0025621503/0, яким згідно з підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 160, 47 грн. застосувала до ТОВ «Автех»суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10 % від узгодженої суми податкового зобовязання в сумі 160, 47 грн. з граничним строком сплати до 31 грудня 2009 року.

Зазначені податкові повідомлення рішення були отримані особисто директором ТОВ «Автех»Бородань Ю.П. 21 грудня 2009 року, про що свідчить його підпис на податкових повідомленнях рішеннях.

29 січня 2009 року ТОВ «Автех»подало до ДПІ в Оболонському районі м. Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (вх. № 1778) за 2009 рік, в якому самостійно визначило суму нарахованого податку на 2009 рік у розмірі 19256, 23 грн. за 2009 рік (1 604, 69 грн. з січня по листопад, грудень 1604, 64 грн.).

25 січня 2010 року ТОВ «Автех»подало до ДПІ в Оболонському районі м. Києва податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (вх. № 1745) за 2010 рік, в якому самостійно визначило суму нарахованого податку на 2010 рік у розмірі 20392, 35 грн. за 2010 рік (1699, 36 грн. з січня по листопад, грудень 1699, 39 грн.).

Крім того, ТОВ «Автех»подало до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкові розрахунки комунального податку від 13 жовтня 2009 року (вх. № 216738) за ІІІ квартал 2009 року, від 25 січня 2010 року (вх. № 317594) за IV квартал 2009 року, від 01 квітня 2010 року (вх. № 75898) за І квартал 2010 року, від 08 липня 2010 року (вх. № 125062) за ІІ квартал 2010 року, в яких самостійно нарахувало комунальний податок за базовий період в розмірі 5, 10 грн., в розмірі 5, 10 грн., в розмірі 5, 10 грн. та в розмірі 5, 10 грн. відповідно на загальну суму 20, 40 грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XІІ (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 1251-XІІ) в Україні справляються загальнодержавні податки і збори (обовязкові платежі) та місцеві податки і збори (обовязкові платежі).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону № 1251-XІІ до загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів) належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Частиною першою ст. 15 Закону № 1251-XІІ передбачено, що до місцевих податків належать податок з реклами та комунальний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»від 03 липня 1992 року № 2535-XІІ (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 2535-XІІ) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Частиною першою ст. 17 Закону № 2535-XІІ передбачено, що податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»(в редакції на момент спірних правовідносин) від 20 травня 1993 року № 56-93 (далі Декрет № 56-93), який визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування, до місцевих податків і зборів належить комунальний податок.

Статтею 15 Декрету № 56-93 передбачено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ).

Податковим зобовязанням в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт «б»підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ).

Абзацом першим підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачена відповідальність платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

При цьому, п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

У разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (абзац третій підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Податкові повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21 грудня 2009 року № 0025631503/0 та № 0025621503/0 відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону та п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247), вважаються такими, що були йому вручені.

Абзацом першим підпункту 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, яка подається у письмовій формі, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобовязання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню (абзац перший підпункту 5.2.5. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень рішень суду не надано.

Водночас, в силу абзаців першого та другого п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (абзац перший підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Доказів сплати узгоджених сум податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та комунального податку протягом законодавчо встановлених граничних строків суду не надано, а тому ця сума визнається податковим боргом.

Податковим боргом в розумінні Закону № 2181-ІІІ визнається податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання (п. 1.3 ст. 1 та підпункт 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ).

Відповідно до підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобовязання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обовязок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

В силу підпункту 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва виставила відповідачу першу податкову вимогу від 03 грудня 2009 року № 1/4482, згідно якої станом на 03 грудня 2009 року сума податкового боргу ТОВ «Автех»становить 1378, 51 грн., у тому числі 1373, 41 грн. податкового борг по податку з орендної плати з юридичних осіб та 5, 10 грн. податкового боргу по комунальному податку (основний платіж 1377, 82 грн., штрафні (фінансові) санкції 0, 69 грн.).

05 липня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва виставила відповідачу другу податкову вимогу № 2/1705, згідно якої станом на 05 липня 2010 року загальна сума податкового боргу ТОВ «Автех»становить 13576, 25 грн., у тому числі 13 560, 95 грн. податкового борг по податку з орендної плати з юридичних осіб та 15, 30 грн. податкового боргу по комунальному податку (основний платіж 13094, 15 грн., штрафні (фінансові) санкції 482, 10 грн.).

Перша та друга податкові вимоги були направлені на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення, однак не були вручені у звязку з відсутністю відповідача за місцем знаходження та були розміщені на дошці податкових оголошень, про що були складено акти від 31 травня 2010 року № 50 та від 26 липня 2010 року № 67, якими також було встановлено незнаходження ТОВ «Автех» за юридичною (фактичною) адресою.

Суд приходить до висновку, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було повністю дотримано порядок направлення першої та другої податкових вимог, передбачений п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону та п. 5.4, п. 5.5, п. 5.6, п. 5.8 Порядку направлення органами державної податкової служби України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 липня 2001 року за № 595/5786, а тому вказані податкові вимоги вважаються врученими відповідачу днями складення відповідних актів.

На день розгляду справи сума податкового боргу в заявленій сумі відповідачем не погашена та наявність її підтверджується зворотнім боком облікової картки платника з орендної плати за землі державної та комунальної власності та з комунального податку, копії яких наявні в матеріалах справи.

26 серпня 2010 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийняла рішення № 40 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, згідно якого вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) ТОВ «Автех», а також тих активів, права власності, на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.

Здійснені позивачем заходи з погашення податкового боргу не призвели до його погашення.

Згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього ж Закону, є виключно податкові органи.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в загальному розмірі 16980, 07 грн. (16959, 67 грн. податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) та 20, 40 грн. податкового боргу з комунального податку) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автех»(місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Лебединська, 3б, ідентифікаційний код 32379260) до Державного бюджету України суму податкового боргу в загальному розмірі 16 980 (шістнадцять тисяч девятсот вісімдесят) грн. 07 коп., у тому числі 16 959 (шістнадцять тисяч девятсот пятдесят девять) грн. 67 коп. податкового боргу з орендної плати за землі державної та комунальної власності та 20 (двадцять) грн. 40 коп. податкового боргу з комунального податку.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяО.В. Дегтярьова

Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 22 листопада 2010 року.