Рішення № 126032239, 21.03.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року справа № 580/6975/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічну позовну заяву про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

15.07.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 (далі відповідачка) податкового боргу в сумі 12193,80грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідачка у добровільному порядку не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб. Боржниці сформовано податкову вимогу від 02.11.2023, яку направлено листом з повідомленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість непогашена. Позовну заяву просить розглянути без його участі.

22.07.2024 суд постановив ухвалу про прийняття її до розгляду та відкриття спрощеного провадження. Задовольнив повністю клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

09.08.2024 від відповідачки на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначила, що з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану на території України ФОП-платники єдиного податку 1 та 2 групи мають право не сплачувати єдиний податок. Для неї, як ФОП, наслідком початку повномасштабної війни стало відсутність попиту на надання послуг салонами краси. Тому, не маючи прибутку від підприємницької діяльності, маючи на утриманні двох дітей та надію відновити роботу ФОП після війни, працює з 21.03.2022 на посаді сестри медичного стаціонару у реанімаційному відділенні в Черкаській обласній лікарні. З її заробітної плати утримується податок з доходів фізичних осіб, доказом є довідка про доходи. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022№2024/02.0-7.1 підтверджується, що введення військового стану в Україні з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами). Позивач у позові посилається на податкову вимогу №0008761-1304-2300 від 02.11.2023, загальна сума якої складає 5927,92 грн, в якій зазначено код платежу 18010700 (земельний податок з фізичних осіб) та код платежу 18050400 (єдиний податок з фізичних осіб), також у позові зазначено податковий борг у розмірі 12193,80 грн. Проте позовна заява № 5167/5/23-00-13-03-04 від 12.07.2024 не є актом перевірки у розумінні ПК України, а податкова вимога не вручена їй у порядку, визначеному статтею 42 вказаного Кодексу. Стверджує, що зазначену податкову вимогу не отримувала, відповідно не мала можливості її оскаржити згідно з пунктом 56.1 статті 56 цього Кодексу. Тому вважає, що сума податкового зобов`язання не узгоджена. Вказала, що є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, у зв`язку з чим звільнена від сплати земельного податку з фізичних осіб відповідно до підпункту 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 ПК України Стверджує, що нею надміру сплачені суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 13500 грн.

Того ж дня у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов зустрічний позов відповідачки, в якому просила прийняти його до розгляду в одному провадженні зі справою №580/6975/24. Обґрунтовуючи вказала, що на початку 2024 року отримала податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023. Тому 22.02.2024 звернулася до податкового органу з проханням провести звірку щодо земельного податку, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи та звільнена від сплати земельного податку з фізичних осіб. Однак замість звірки отримала позовну заяву про стягнення податкового боргу. Тому вимушена звернутися до суду із зустрічною позовною заявою.

14.08.2024 суд залишив зустрічну позовну заяву без руху.

22.08.2024 від відповідачки повторно надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 02.11.2023 №0008761-1304-2300, а також податкові повідомлення-рішення від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301, стягнути судові витрати. Обґрунтовуючи вказала, що звернулася до позивача для проведення звірки, а натомість отримала рішення.

23.08.2024 ухвалою суд повернув зустрічну позовну заяву відповідачки та роз`яснив, що повернення не перешкоджає зверненню позовною заявою до суду в загальному порядку. Відповідачка оскаржила вказану ухвалу до Шостого апеляційного адміністративного суду. Тому ухвалою від 16 вересня 2024 року суд зупинив провадження у справі до часу повернення матеріалів судової справи №580/6975/24 до Черкаського окружного адміністративного суду. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.10.2024 апеляційну скаргу відповідачки залишив без задоволення, а ухвалу першої інстанції без змін. У подальшому відповідачка оскаржила вказану вище ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції до Верховного Суду, який постановою від 16.01.2025 касаційну скаргу відповідачки задовольнив, вказані вище рішення судів скасував, а справу направив до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Матеріали адміністративної справи №580/6975/24 супровідним листом вх.№4222/25 повернулись до Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 06 лютого 2025 року суд прийняв адміністративну справу №580/6975/24 до свого провадження, поновив провадження у справі, вирішив здійснити перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне та розпочати підготовче провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначив підготовче засідання на 19 лютого 2025 року о 14 год. 00 хв. Сторони у призначене підготовче засідання не прибули, про причини суд не повідомили. Натомість 18.02.2025 на адресу суду від відповідачки надійшла заява вх. №8400/25, в якій серед іншого просила розглянути справу без її участі.

14 лютого 2025 року ухвалою суд визнав не обґрунтованим відвід відповідачки головуючій судді Бабич А.М., зазначений у заявах вх. від 13.12.2025 №7497/25, №7503/25.

17 лютого 2025 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову. Обґрунтовуючи зазначив, що податкові повідомлення-рішення (далі ППР), на які посилається відповідачка у зустрічному позові та відзиві щодо земельного податку з фізичних осіб та суми нарахованого податкового зобов`язання відповідно до них не стягуються у судовому порядку. Отже, не є предметом розгляду у цій справі. Вказав, що направив відповідачці податкову вимогу листом з повідомленням про вручення. Посилався на практику Верховного Суду у постановах від 27.10.2022 у справі №240/9395/20, від 19.02.2019 у справі №818/1117/16.

18 лютого 2025 року від відповідачки на адресу суду надійшла заява, в якій зазначила, що не отримувала податкову вимогу позивача та не мала можливості її оскаржити. Посилалася на постанову Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №802/467/16-а, згідно з якою не отримання платником податку ППР не свідчить про узгодженість грошового зобов`язання платника податків, а отже не є підставою для стягнення податкового боргу.

19 лютого 2025 року ухвалою суд задовольнив заяву вх. №8400/25 відповідачки про розгляд справи без її участі, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні, повідомив учасників, що розгляд справи відбудеться одноособово суддею Бабич А.М. у залі Черкаського окружного адміністративного суду за адресою: 18002, м.Черкаси, бульвар Шевченка, 117.

Того ж дня у хвалою суд відмовив у задоволенні заяви вх. від 11.02.2025 №6966/25 відповідачки про роз`яснення судового рішення у цій справі.

28 лютого 2025 року від відповідачки на адресу суду надійшло додаткове пояснення, в якому зазначила, що у заяві від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування вказала про відсутність податкового боргу, обсяг доходу за попередній календарний рік - 0грн. Тому визначена позивачем сума грошового зобов`язання є неузгодженою. Також продублювала попередні доводи.

04 березня 2025 року від відповідачки на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому зазначила, що на її адресу помилково надійшла повістка №2645001 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 . Через зазначену помилка вказана особа не отримала повістку. Вважає, що вказані обставини не виключають можливості неотримання нею повідомлення про рекомендований лист, на який посилався позивач у позові щодо направлення податкової вимоги. Крім того, Укрпошта у довідці про причини повернення не вказала, що адресат відсутній за вказаною адресою або відмовився.

Усі надані сторонами докази суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.02.2022 підтверджується, що відповідачці призначена пенсія з інвалідності ІІ групи, загального захворювання.

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 07.08.2024 №01-28/2503 відповідачка працює на вказаному підприємстві з 21.03.2022 (наказ від 18.03.2022 №53-ОС) до теперішнього часу на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Довідкою Комунального некомерційного підприємства «ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ» від 06.08.2024 №2464/01-28 про доходи підтверджується, що відповідачка працює на вказаному підприємстві та загальна сума доходу за період з лютого 2024 року до липня 2024 року без урахування аліментів становить 116132,96грн. Податок з доходів фізичних осіб у лютому 2024 року становить 2851,16грн, у березні 2024 року 4341,55грн, у квітні 2024 року 4393,39грн, у травні 2024 року 1618,10грн, у червні 2024 року 4298,72грн, у липні 2024 року 3401,02грн.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності - « 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси». Перебуває на податковому обліку позивача.

15.05.2023 позивач прийняв щодо відповідачки ППР:

№106087-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов`язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 215,72грн;

№106088-2407-2301, яким визначив суму податкового зобов`язання за 2023 рік із земельного податку з фізичних осіб у сумі 190,35грн.

Відповідно до даних зворотного боку облікової картки відповідачка має непогашену недоїмку в загальній сумі 12193,80грн з єдиного податку з фізичних осіб, що виникла згідно з її заявами:

від 27.11.2014 №б/н про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.03.2022, 20.08.2023-20.12.2023 в сумі 8040,00грн, з урахуванням сплати в сумі 106,20грн залишок непогашеного зобов`язання становить 7933,80грн;

від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування терміном сплати 20.01.2024-20.03.2024 в сумі 4260,00грн.

За несплату сум податкових зобов`язань у встановлені законом строки позивач сформував щодо відповідачки податкову вимогу форми Ф від 02.11.2023 №0008761-1304-2300 на загальну суму 5927,92 грн, яку направив листом з повідомленням та яка повернулася з довідкою про зазначення причин невручення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення. Згідно з детальним розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги за земельний податок з фізичних осіб відповідачці нараховане податкове зобов`язання в сумі 674,12 грн, а за єдиний податок з фізичних осіб 5253,80грн.

Оскільки вказана вище сума коштів не сплачена, позивач звернувся в суд позовом, а відповідачка подала зустрічний позов.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156 п.14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 41.1 ст.41 ПК України контролюючі органи - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 54.3.3 ст.53 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

З приводу донарахованого єдиного внеску.

Згідно з п.291.2. ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3. ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до підп.2 п.291.4. ст.291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, з яких друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а третя група: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п.293.1. ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до підп.2 п.293.2 ст.293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.293.3 ст.293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, а також для електронних резидентів (е-резидентів) ставка єдиного податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 цього пункту.

У заяві від 27.11.2014 №б/н про застосування спрощеної системи оподаткування відповідачка вказала 2 групу єдиного податку та ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати, а у заяві від 24.02.2024 №9038912973 про застосування спрощеної системи оподаткування відповідачка вказала 3 групу єдиного податку.

Відповідно до законів України про Державні бюджети на 2022-2024 роки мінімальна заробітна плата становила станом на 01.01.2022 - 6500,00грн, на 01.01.2023 6700,00грн, на 01.01.2024 7100,00грн. Отже, її щомісячний платіж з єдиного податку становив: у 2022 році 1300,00грн (6500х20%), у 2023 році 1340 (6700х20%), у 2024 році 1420,00грн (7100х20%).

Відповідно до п.295.1. ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Пунктом 57.3. ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом 1 п.57.1 ст.57 розділу II ПК України встановлено обов`язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.56.11. ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Отже, самостійно визначені відповідачем податкові зобов`язанні не підлягають оскарженню та є податковим боргом відповідача.

Щодо доводів відповідачки про звільнення від сплати єдиного внеску на підставі підп.9.1. п.9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Підпунктом 9.1 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідні положення ПК України установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей, а саме фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мають право не сплачувати єдиний податок. При цьому такими особами декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього підпункту єдиний податок не сплачувався.

Водночас згідно зі вказаними вище заявами відповідачки та розрахунком позивача термін сплати податкового зобов`язання (дата виникнення боргу) стосувався періодів: 20.03.2022, 20.08.2023-20.12.2023, 20.01.2024-20.03.2024. Тобто, не охоплював період, визначений вказаною вище нормою Закону, за який фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи мали право не сплачувати єдиний податок.

Отже, відповідач дотримався вимог вказаного вище Закону, а протилежні доводи відповідачки не обґрунтовані та не враховані судом.

Доводи відповідачки про те, що Комунальне некомерційне підприємство «ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ЛІКАРНЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ», в якому вона працює з 21.03.2022 до теперішнього часу на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) відділення анестезіології та інтенсивної терапії, сплачувало за неї податок з доходів з фізичних осіб не обґрунтовані, оскільки вказаною вище довідкою від 06.08.2024 №2464/01-28 про доходи підтверджується, що податок з доходів фізичних осіб у лютому 2024 року становив 2851,16грн, у березні 2024 року 4341,55грн, у квітні 2024 року 4393,39грн, у травні 2024 року 1618,10грн, у червні 2024 року 4298,72грн, у липні 2024 року 3401,02грн. Тобто, підтверджений лише вказаний вище період і за нараховані їй доходи, а не за набуті нею під час підприємницької діяльності. Належні, достовірні та допустимі докази такої сплати за спірні періоди відсутні.

Посилання відповідачки на відсутність підстав для сплати єдиного внеску за вказаний у вимозі період не підтверджені доказами.

З приводу оскаржуваних ППР від 15.05.2023 суд встановив:

№106087-2407-2301 - донараховано за 2023 рік земельний податок з фізичних осіб в сумі 215,72 грн відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України за використання земельної ділянки у АДРЕСА_3 , на якій 02.01 - для будівлі, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,02га;

№106088-2407-2301 - донараховано за 2023 рік земельний податок з фізичних осіб у сумі 190,35грн відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України за використання земельної ділянки у АДРЕСА_4 , на якій 02.01 - для будівлі, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,02га.

Докази на спростування вказаного використання земельної ділянки відповідачка не надала.

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувся після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок або право на декілька земельних часток (паїв), щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю).

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо:

розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 статті 281 цього Кодексу;

розміру ставки земельного податку;

нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідачка не надала жодного доказу порушення відповідачем закону в частині вказаних донарахувань, не навела в цьому контексті конкретних доводів. Отже позовні вимоги в частині скасування вказаних ППР безпідставні.

Платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України).

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Факт надсилання податкової вимоги на зареєстровану адресу відповідачки підтверджений повідомленням про вручення поштової кореспонденції від позивача. Факт її несплати підтверджений даними інтегрованої картки позивача в матеріалах справи. На підставі п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Щодо вказаних обставин суд урахував, що відповідачка не повідомляла позивача про зміну адреси місця її податкової реєстрації. Позивач направив на зареєстровану адресу відповідачки вказану вище податкову вимогу, що підтверджується зазначеним вище листом з повідомленням. Зважаючи, що вказана податкова вимога повернулася позивачу з довідкою про причин невручення за закінченням терміну зберігання- та враховуючи вказану вище норму ПК України, суд дійшов висновку, що вона вважається врученою відповідачці належним чином, а протилежні доводи відповідачки не обґрунтовані. Отримання відповідачкою повістки №2645001 на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через помилку відділення Укрпошти не спростовує вказаних вище обставин справи.

Суд також урахував відсутність доказів оскарження відповідачкою вказаної вище податкової вимоги або її оплати, з огляду на що вона вважається врученою та заявлена сума коштів є податковим боргом.

Водночас для вирішення спірних правовідносин суд урахував висновки у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 у справі № 240/9395/20:

«…Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов`язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.

Отже, колегія суддів вважає, що обставина скасування податкової вимоги після звернення до суду з позовом, але до моменту ухвалення судового рішення, може мати значення виключно для повного, об`єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. Тобто, при перевірці дотримання контролюючим органом умов, які надають право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, скасування податкової вимоги у судовому порядку може мати правове значення виключно у випадку, якщо така податкова вимога була скасована до моменту звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.»

То ж оскаржувана відповідачкою у зустрічному позові податкова вимога є правомірною і скасуванню не підлягає.

Доводи відповідачки про форс-мажорні обставини та посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд не врахував, оскільки Верховний Суд у постановах від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 02.08.2023 року у справі №916/1788/22 дійшов висновків про те, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин, його не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, він не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22 Верховний Суд зазначив, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Оскільки відповідачка не надала документів, що підтверджують чи засвідчують форс-мажорні обставини в частині виконання податкових зобов`язань зі сплати єдиного податку, протилежні її доводи не враховані.

ППР, на які посилається відповідачка у зустрічному позові та відзиві щодо земельного податку з фізичних осіб та сума податкового боргу вказана у розрахунку до зазначеної вище податкової вимоги за земельний податок з фізичних осіб 674,12 грн не заявлені позивачем до стягнення з відповідачки у цій справі. Отже, не є предметом розгляду у цій справі. Тому протилежні доводи відповідачки не обгрунтовані.

Враховуючи вказані вище обставини справи та норми законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову відповідачки та визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 02.11.203 №0008761-1304-2300, а також ППР від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Даними зворотного боку облікової картки підтверджується, що недоїмка відповідачки з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривалася. Отже, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги. На підставі п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення може звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. При цьому, за рішенням суду він стягується державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. То ж позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Сплата єдиного податку з фізичних осіб входить до складу податку, який згідно з підп.10.1.2. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України. Оскільки позивач не зазначив, до якого саме бюджету просить стягнути податковий борг, що є предметом вказаного спору, дотримуючись ч.2 ст.9 КАС України, якою передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд дійшов висновку присудити вищевказаний податковий борг на користь місцевого бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, результат розгляду зустрічного позову, вони розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12193,80грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто три гривні вісімдесят копійок).

Відмовити повністю у задоволенні зустрічного адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.11.203 №0008761-1304-2300, а також податкових повідомлень-рішень від 15.05.2023 №106087-2407-2301, №106088-2407-2301.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

СуддяАнжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 21.03.2025.