Постанова № 12603167, 27.07.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2010 року 09:33 № 2а-4421/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Славнафтосінтез"

до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників:

позивача: Спіцин Р.В. (довіреність від 21.04.2010р.)

відповідача : Сич Є.Ю. (доручення від 11.01.2010р. №1/9/10-007)

прокуратури: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27.07.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Славнафтосінтез»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень №0000802306/0 від 07.07.2009р., №0001292306/1 від 06.10.2009р., №0001292306/2 від 08.12.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та в обґрунтування позову зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000802306/0 від 07.70.2009р., відповідно до якого зобовязано ТОВ «Славнафтосінтез»сплатити суму податку на прибуток у розмірі 4350257,00 грн., та суму застосованих штрафних санкції у розмірі 4350257,00 грн., всього - на суму 8700514,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження винесені нові податкові повідомлення рішення №0001292306/1 від 06.10.2009р., №0001292306/2 від 08.12.2009р. Позивач вважає, що висновки податкового органу є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки вваж є, що у відносинах обігу векселів необхідно керуватися спеціальними актами: Законом України «Про обіг векселів в Україні», Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі. Згідно зі ст.9 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст.11, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. А відповідно до приписів ст.16, 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі власник векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що за результатами планової перевірки встановлено порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: внаслідок продажу векселів, емітованих підприємствами, державна реєстрація яких припинена, та неправомірного відображення його результатів у податковому обліку як операцій з цінними паперами, занижено валовий дохід у 4 кварталі 2006 року на суму 17471000,00 грн.. що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2006 року на суму 4347723,00 грн. А тому вважає винесені податкові повідомлення рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Славнафтосінтез»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2006року по 31.12.2008року, про що складено акт від 23.06.2009 року за № 348/1-23-06-34180756.

Перевіркою встановлено порушення пп.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що, на думку відповідача, призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4250257,00 грн., у тому числі у 4 кварталі 2006 року на суму 4347723,00 грн. та у 1 кварталі 2008р. на суму 2534,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем було досліджено договори купівлі - продажу цінних паперів від 26.06.2006 №К605-Б01, від 28.08.2006 №К213-Б01, та акти приймання - передачі цінних паперів від 26.06.2006, від 28.08.2006, згідно яких ТОВ «Славнафтосінтез" (Покупець) придбало у ТОВ „УНТ Восток" векселі, емітовані ЗАТ „Дормаш" (код ЄДРПОУ 30179108), ПП „Промтех" (код ЄДРПОУ 31115071), ПП „Міцар - Сервіс" (код ЄДРПОУ 32384679) загальною вартістю 17390890,0 гривень.

Зазначені векселі на підставі договору від 05.10.2006 №К-31-1-10 і акту прийому -передачі векселів від 05.10.2006р. ТОВ „Славнафтосінтез" (Продавець) реалізовано ЗАТ „Вик Оил" (Покупець) за ціною продажу 17472000,0 гривень.

Сума витрат у розмірі 17390890,0 грн. ТОВ „Славнафтосінтез" включена до складу витрат по операціях з цінними паперами, дохід від реалізації вказаних векселів у сумі 17472000,0 грн включено у 4 кварталі 2006 року до складу доходів по операціях з векселями.

Перевіркою встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.03.2005 у справі №46/73-6 прийнято рішення ліквідувати ПП „Міцар - Сервіс" (код ЄДРПОУ 32384679) у звязку із банкрутством.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2004 у справі №11-39 скасовано державну реєстрацію ПП „Промтех" (код ЄДРПОУ 31115071).

У звязку з неподанням податкової звітності протягом року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 31.01.2002 зняла з податкового обліку ЗАТ „Дормаш" (код ЄДРПОУ 30179108).

На підставі викладеного, за результатами перевірки здійснено висновок, що операції придбання та продажу ТОВ „Славнафтосінтез" векселів, емітованих підприємствами державна реєстрація яких в законодавчому порядку припинена, не були спрямовані на фактичне настання правових наслідків, оскільки не додержані вимоги частин 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно вказаний правочин є нікчемним.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесене податкове повідомлення - рішення від 07.07.2009року № 0000802306/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 4350257,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4350 257,00 грн., всього - на суму 8700514,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення від 07.07.09р., скарги позивача залишені без задоволення, рішення без змін та винесені нові податкові повідомлення рішення №0001292306/1 від 06.10.2009р., №0001292306/2 від 08.12.2009р.

Правомірність винесення вказаних податкових повідомлень рішень і є предметом розгляду даної справи.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач, вважає, що оскільки під час вчинення ТОВ «Славнафтосінтез»правочину в рамках договору купівлі продажу №К-31-1-10 від 05.10.2006р. у ЗАТ «Вик Оил»не додержані вимоги частин 1,5 ст. 203 ЦК України, то такий правочин є нікчемним в силу закону. Тому зазначена операція не є операцією з продажу цінних паперів, так як право власності на векселі, емітовані ЗАТ «Дормаш», ПП «Промтех»та ПП «Міцар-Сервіс»взагалі не можуть перейти до нового власника, та немає законних підстав щодо відображення у окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами за 4 квартал 2006р.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, до них належать: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обовязки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обовязків (п.1. ст.202 ЦК України).

Усі інші підстави за яких відповідач вважає правочин, спрямованим на порушення публічного порядку не є такими, що порушує публічний порядок і як наслідок не може вважатися нікчемним, оскільки наділений всіма ознаками оспорюваного правочину, передбаченого п.3 ст.215 ЦК України.

Згідно ч. З ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вимоги до складання простого векселя та обставини з якими вексель є таким, що не має сили простого векселя встановлено ст. ст. 75, 76 Уніфікованого закону.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлено, що простий вексель повинен містити:

(1)назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2)безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

(3)зазначення строку платежу;

(4)зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5)найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6)зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7)підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у ст. 76 Уніфікованого закону. Аналогічні наслідки визначені і ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України.

Отже, ст. 76 Уніфікованого закону, як і ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України вказують на відсутність реквізиту як на підставу, відповідно до якої документ втрачає силу векселя (цінного паперу).

Спірні прості векселі містять всі обов'язкові відомості, передбачені ст. 75 Уніфікованого закону, тому підстави для визнання векселів недійсними (або такими, що не мають вексельної сили) через дефект форми по ст. 76 Уніфікованого закону відсутні.

Інших підстав, які б позбавляли спірні векселі вексельної сили, законодавством не передбачено. Відтак, припинення діяльності або скасування державної реєстрації емітентів, що повинні здійснити платіж за векселями, не стосуються обставин з якими Уніфікований закон пов'язує втрату векселем вексельної сили.

Частиною 2 ст. 178 Цивільного кодексу України встановлено, що види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом. Проте, законодавчо не встановлено обмежень обігу векселів, якщо емітентам як особам, що повинні здійснити платіж за векселями, припинена діяльність або скасована державна реєстрація.

Таким чином, спірні векселі є об'єктами цивільних прав, які можуть вільно відчужуватися (ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України).

Крім того, Уніфікований закон встановлює правовідносини, які характерні суто вексельному праву та відрізняють вексель від цивільно-правового зобов'язання, зокрема, розглядаючи у вексельному зобов'язанні кожну зобов'язану за векселем особу як окремого боржника, зобов'язання якої не пов'язані з дійсністю зобов'язань інших осіб. Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Згідно ст. 15 Уніфікованого закону оскільки не обумовлено протилежне, індосант відповідає за акцепт і за платіж. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право грунтується на безперервному ряді індосаментів (статті 11, 16 Уніфікованого закону).

Згідно з вимогами ст. 43 Уніфікованого закону, із застереженнями, передбаченими Законом України «Про обіг векселів в Україні», держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, і навіть до настання строку платежу: «...(2) у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; (3) у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту.

Статтею 47 цього Закону встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 198 Цивільного кодексу України та в ч. 1 ст. 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»: «Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно.».

Отже, за змістом ст.ст. 7, 15, 43, 47 Уніфікованого закону, у випадку коли зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не матиме юридичної сили, вексель не стане від цього недійсним, оскільки за ним існуватимуть зобов'язання інших осіб. З урахуванням того, що спірні векселі містять бланкові індосаменти, на підставі вказаних статей Уніфікованого закону, положення яких відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону застосовуються до простих векселів, висновок відповідача про те, що спірні векселі не мають юридичної сили є необгрунтованим.

Враховуючи викладене суд вважає, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновок відповідача про порушення пп.1.22.1 п. 1.22 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 8700514,00 грн..

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV делістинг - процедура виключення цінних паперів з реєстру організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів, допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі.

Відповідно до ч.1ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, на момент здійснення перевірки та розгляду справи в суді не надав жодного доказу проведення процедури виключення таких цінних паперів з реєстру організатора торгівлі, якщо вони не відповідають правилам організатора торгівлі, з наступним припиненням їх обігу на організаторі торгівлі або переведенням в категорію цінних паперів, допущених до обігу без включення до реєстру організатора торгівлі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славнафтосінтез»підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення від №0000802306/0 від 07.07.2009р., №0001292306/1 від 06.10.2009р., №0001292306/2 від 08.12.2009р ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя П.О. Григорович