Постанова № 12603131, 03.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2010 року 09:10 № 2а-14554/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Норма ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

проскасування повідомлення - рішення № 0000852304/0 від 13.09.2010року

за участю представників сторін:

від позивача: Кравченко О.А., дов. №01/05-2, від 01.05.10 р.

Воробйова Н.О., дов. №01/05-3, від 01.05.10 р.

від відповідача: Ніколенко О.С., дов. № 907/9/10-011 від 18.02.10 р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.11.2010 року о 09 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним повідомлення-рішення №0000852304/0 від 13.09.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Голосіївському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 04.03.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 р. про обсяги придбання є недійсним.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма ЛТД»(надалі по тексту Позивач) з питань правових відносин з ТОВ «Міра Плюс»(Код ЄРДПОУ 36800544), за період з квітень-травень 2010 р. та складено Акт від 30.08.2010 р. за № 779/1-23-40-33936213 (надалі по тексту Акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 р. про обсяги придбання є недійсним. Також, встановлено порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 2 540 268 грн.

Актом перевірки зазначено, що за результатами автоматизованого співставлення по результатами аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України по декларації ТОВ «Норма ЛТД»встановлено відхилення між задекларованими податковими зобов'язаннями та задекларованим податковим кредитом: ТОВ «Міра Плюс»(код за ЄДРПОУ 36800544) на загальну суму 2 543 416 грн., в тому числі по періодам: за квітень 2010 року - на суму 2 439 583 грн.; за травень 2010 року - на суму 103 833 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 543 416 грн., в тому числі за квітень - на суму 2 004 723 грн., за травень - на суму 538 693 грн.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок про те, що законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту підприємством ТОВ «Норма ЛТД»на суму 2 543 416 грн., не задекларовану контрагентом ТОВ «Міра Плюс»в складі податкових зобов'язань, не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

Також відповідач дійшов висновків про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Міра Плюс», як угоди, спрямованої на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.09.2010 р. № 0000852304/0, яким ТОВ «Норма ЛТД», за порушення підпунктів 7.2.1 пункту 7.2 та 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2540368 грн. і застосовано штрафні санкції на суму 1216265 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Міра Плюс»було укладено договір поставки №16/02/10-2 від 16.02.2010р., на умовах даного договору позивачу було поставлено цукор-пісок, що підтверджується видатковими накладними: №МП-0000435 від 05.05.2010 р.; №МП-0000436 від 06.05.2010 р.; №МП-0000381 від 01.04.2010 р.; №МП-0000382 від 13.04.2010 р.; №МП-0000383 від 20.04.2010 р.; №МП-0000384 від 22.04.2010 р.; №МП-0000384 від 22.04.2010 р.; №МП-0000432 від 28.04.2010 р.; №МП-0000433 від 29.04.2010 р.; №МП-0000434 від 30.04.2010 р. та виписані позивачу податкові накладні: №438 від 06.05.10 р.; №424 від 06.05.10 р.; №408 від 30.04.10 р.; №407 від 29.04.10 р.; №406 від 28.04.10 р.; №405 від 27.04.10 р.; №404 від 23.04.10 р.; №366 від 22.05.10 р.; №365 від 20.04.10 р.; №363 від 13.04.10 р. позивачем надано банківські виписки з яких вбачається, що Позивач перерахував кошти ТОВ «Міра Плюс».

Відповідачем зазначені обставини не перевірялися, обставини фактичного надання позивачу послуг, отримання даних послуг у звязку з господарською діяльністю позивача, відображення операції контрагентом позивача у податковому обліку відповідачем не перевірялися.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем проведено невиїзну перевірку, у позивача та його контрагента документів не витребовувалося, обставини укладення та виконання договорів не перевірялися.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в акті перевірки та відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача або несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобовязань, винесення вироків посадовим особам підприємств, порушенням кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будьякі інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідачем не спростовувалось, що реєстрація контрагента позивача, як платника податку на додану вартість, була здійснена податковим органом відповідно до діючого законодавства, а на період проведення господарської операції контрагент позивача перебував на податковому обліку як платник ПДВ.

Сама по собі обставина не знаходження за місцем реєстрації та неподання звітності з податку на додану вартість контрагентом позивача не вбачається судом підставою для визначення позивачу податкових зобовязань, оскільки нормами спеціального Закону встановлено відповідальність за таке діяння.

Так, нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону).

Крім того, неподання звітності нормами підпункту «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищезазначеного Закону визначено підставою для визначення податкових зобовязань платника податків, який не подає таку декларацію, а не осіб, які мали правовідносини з таким платником податків.

Суд звертає увагу, що у відповідності до Листа заступника голови ДПА України від 29.09.2010 р. №20289/7/16-1617, Державна податкова адміністрація України зобовязує голів ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити належний збір доказової бази для визнання нікчемними правочинів та припинити хибну практику складання довідок про начебто нікчемність правочинів, ґрунтуючись виключно на даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин справи та вимог законодавства.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва від 13.09.2010 р. №0000852304/0.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук