Ухвала суду № 126030890, 20.03.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 березня 2025 р. № 400/8235/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинов І. А., розглянув клопотання про залишення позовної заяви без розгляду адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаДержавної установи "Центр пробації", вул. Юрія Іллєнка, 81,м. Київ,04050, третя особаМіністерство юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13,м. Київ,01001, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", за участю третьої особи - Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу повному обсязі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 включно.

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 включно в розмірі 30000,00 гривень щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, як таку, що звернена до суду з пропущенням строку, встановленого законом, мотивоване тим, що позивача було звільнено зі служби20.02.2023, а до суду з позовом він звернувся 30.08.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи питання щодо порушення позивачем строку звернення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 по справі №260/3564/22, звернув увагу на те, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладений постановах від 06.04.2023 по справі №260/3564/22, від 27.04.2023р. по справі №300/4201/22, від 20.11.2023р. по справі №160/5468/23, ухвалі від 22.01.2024 по справі №990/235/23, з огляду незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Оскільки, спірні правовідносини між сторонами з приводу спору про заробітну плату виникли (додаткової винагороди) до 19.07.2022, за такою правовою позицію Верховного Суду на них не розповсюджується обмеження будь-яким строком звернення до суду.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на викладене, клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 123, 195, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної установи "Центр пробації" про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Устинов