Постанова № 12602717, 24.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2010 року Справа № 2а-427/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

Суддів: Ушакова Т.С., Цицюри О.О.

при секретарі: Сіряцькому А.С.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехметалургпром» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28.07.2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехметалургпром» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001721600/0 від 16 червня 2007 року.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 16.06.2007р. Стаханівською ОДПІ було проведено перевірку ТОВ «Спецтехметалургпром» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2007 р., на підставі якої складено акт від 16.06.07 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0001721600/0 від 16 червня 2007 року, яким було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 112600грн.

Позивач вважає, що зазначене повідомлення-рішення відповідача неправомірне та просить його скасувати.

У судовому засіданні 13.08.2010року позивач збільшив позовні вимоги, додатково просить зобовязати відповідача вчинити певні дії, а саме в картці особового рахунку по ПДВ скасувати дані по податковій декларації, зареєстрованої від 16.06.2007 року № НОМЕР_3, як такої, що не складалась, не підписувалась та не подавалась позивачем, первісну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення підтримав та додатково пояснив наступне.

Позивач зазначив, що ТОВ «Спецтехметалургпром» не отримувало жодного запрошення для проведення невиїзної документальної перевірки, посадові особи не були присутніми при її проведенні, пояснень щодо виявлених порушень від директора підприємства не запитувалось. Зазначив, що декларація з податку на додану вартість за травень 2007 року, яка надійшла до ОДПІ 16.06.2007 року підприємством не подавалась, директором не підписувалась. Стверджує, що підписи на корінці податкового повідомлення-рішення та в акті перевірки виконані не директором підприємства ОСОБА_3, а іншою особою. Вважає, що податкове повідомлення-рішення Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції № 0001721600/0 від 16 червня 2007 року прийнято неправомірно, на підставі сфальсифікованих документів тому просив скасувати його. Також просив зобовязати відповідача в картці особового рахунку позивача скасувати дані про завищення бюджетного відшкодування на суму, яка вказана в податковому повідомленні-рішенні від 16.06.07.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Головним податковим інспектором Панічевою І.М. було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року ТОВ «Спецтехметалургпром». У звязку з виявленими порушеннями пунктів 4.2. та 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05. 1997 року № 166, а саме відсутністю додатків довідки щодо сум залишку відємного значення попередніх податкових періодів та розрахунку суми бюджетного відшкодування, а також наявністю у декларації за травень 2007 року методологічних та арифметичних помилок, а саме: при заповненні податкової декларації ТОВ «Спецтехметалургпром» було задекларовано бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 112600грн. без наявності відємного значення у попередньому податковому періоді, що є порушенням пп.7.7.1 та пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 112600грн., заявлену у декларації за травень 2007 року та винесено податкове повідомлення-рішення.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення свідка суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509 від 04.12.1990 року завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно з п. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до прав органів державної податкової служби відноситься здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

Пунктом 11 статті 11 зазначеного Закону встановлено право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Судом встановлено, що ТОВ «Спецтехметалургпром» являється юридичною особою. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 державну реєстрацію проведено 05.05.2004 року (а.с.6). Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємство має приватну форму власності, керівником підприємства є ОСОБА_3 (а.с. 8, 169).

Відповідно до свідоцтва від 02.09.2004 року № НОМЕР_2 підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІП (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Згідно з п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як встановлено в судовому засіданні 16.06.2007 року головним державним податковим інспектором Панічевою І.М. було проведено невиїзну документальну ( камеральну) перевірку звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року ТОВ «Спецтехметалургпром».

За результатами перевірки було складено акт від 16.06.2007 року № 368/16-32890482 в якому зазначені порушення пп.7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме податкова декларація з ПДВ за травень 2007 року подана за повною формою без необхідних до неї додатків: розрахунку суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року, крім того, декларація за травень 2007 року містить методологічні та арифметичні помилки, а саме задекларовано бюджетне відшкодування у сумі 112600грн без наявності відємного значення у попередньому податковому періоді. У рядку 22.2 та рядку 26 декларації за квітень 2007 року сума відємного значення відсутня, залишок відємного значення у рядках 23 та 22.1 декларації за травень 2007 року відсутній (а.с.9-4).

За наслідками проведеної документальної (камеральної) перевірки, було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007 року № 0001721600/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 112600грн. (а.с.12).

Як вбачається із матеріалів справи 6 червня 2007 року позивачем ТОВ «Спецтехметалургпром» було надано відповідачу податкову декларацію з податку на додану за травень 2007р. у якій відсутні дані щодо податкових зобовязань, податкового кредиту та розрахунків з бюджетом за звітний період (а.с.13-14).

16 червня 2007 року позивачем було надано відповідачу ще одну податкову декларацію за травень 2007 року, в якій у рядку 25 значиться сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 112600грн., а у рядку 25.2 ця ж сума значиться як зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів (а.с.15-16).

Із податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року, наданої позивачем до СДПІ 10 травня 2007 року вбачається, що в ній відсутні дані щодо податкових зобовязань, податкового кредиту та розрахунків з бюджетом за звітний період (а.с.44-47).

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні підприємство не вело господарської діяльності та не мало права на відшкодування ПДВ, але податкове повідомлення-рішення вважає незаконним лише із тих підстав, що декларацію за травень, яка надійшла до СДПІ 16.06.2007 року та в якій зазначена сума відшкодування у розмірі 112600грн. директор підприємства не підписував та не надавав податковому органу.

Той факт, що підприємство не вело господарської діяльності на протязі 2007 року підтверджується обліковою карткою платника, копія якої була надана в судовому засіданні 24.11.2010р.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. ( в редакції станом на 13.04.2007 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду.

Підпунктом пункту 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Матеріали справи свідчать про відсутність документів, підтверджуючих наявність права у ТОВ «Спецтехметалургпром» на бюджетне відшкодування суми в розмірі 112600грн., що також підтвердив представник позивача під час судового засідання.

Державна податкова інспекція, проводячи камеральну перевірку, не мала правових підстав для дослідження інших обставин у підтвердження доводів позивача, відносно обсягів оподаткованих операцій, а фактично, перевірила наявні декларації, зробила зазначений висновок, що відповідає цілям та завданням камеральної перевірки. Тобто ОДПІ діяла неупереджено, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, сума ПДВ 112600 грн. на отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку перевіркою не підтверджена.

Відповідно до підпункту 7.7.11 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» особа не має права на отримання бюджетного відшкодування у випадку, якщо мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В матеріалах справи відсутні документи, які б спростовували факт відсутності податкових операцій ТОВ «Спецтехметалургпром», навпаки представник позивача та допитаний у якості свідка директор підприємства ОСОБА_3 пояснили, що підприємство фактично не вело господарської діяльності, права на відшкодування ПДВ не мало.

Відповідно до пункту «ґ» пункту 3.1. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року №567/5758) податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення у випадку, якщо за наслідками перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування ПДВ сумі, заявленій у податковій декларації.

Пунктом 3.2. цього Порядку визначено, що у випадках, що зазначені в пункті 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (до нараховує суму) податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ), складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 7 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ (форма "В3").

Отже, проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 112600грн. за травень 2007 року.

Стосовно доводів позивача з приводу неправомірності дій податкового органу щодо проведення перевірки суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 11 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" визначено право органів державної податкової служби здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, бухгалтерські проводки відображення відповідних операцій у регістрах податкового та бухгалтерського обліку та інші докази, що вірогідно підтверджують наявність факту порушення.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Зазначений Порядок є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 КАС України.

Як вбачається із матеріалів справи невиїзна (камеральна) перевірка була проведена на підставі наданої позивачем податкової декларації за травень 2007 року, в якій було заявлено до бюджетного відшкодування суму 112600грн. Зазначена податкова декларація зареєстрована за вхідним номером НОМЕР_3, отримана відповідачем 16 червня 2007 року, має підписи керівника та головного бухгалтера підприємства, зазначені підписи скріплені печаткою ТОВ «Спецтехметалургпром». Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача з приводу проведення невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року поданої від імені позивача.

Суд не приймає доводів позивача про те, що підписи від імені директора товариства ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, оскільки до обов'язків податкового органу не входить проведення почеркознавчої експертизи підписів на податкових деклараціях чи інших звітних документах, що надаються платниками податків. З огляду на вище зазначене суд вважає що дії податкового органу відповідали чинному законодавству при проведенні камеральної перевірки.

Також суд зазначає, що посилання позивача на те, що ним не надавалась друга декларація з ПДВ за травень 2007 року, зареєстрована 16.06.2007 року, не впливають на повноваження податкового органу щодо проведення перевірки даних цієї декларації при наявності підпису та печатки підприємства в цьому документі.

Стосовно зауважень позивача з приводу проведення камеральної перевірки із порушеннями, суд зазначає, що порушення процесуальних норм при проведенні перевірки в будь-якому випадку не впливають на порушення норм матеріального права, що були встановлені протягом такої перевірки, та не можуть стати підставою для звільнення платника податків від відповідальності за такі порушення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання, пов'язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Підпунктом "в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.06.2007 року № 368/16-32890482 ТОВ «Спецтехметалургпром» не мало права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2007 року, так як не мало відємного значення у попередньому податковому періоді, що є порушенням пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Саме з цих підстав відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001721600/0 від 16 червня 2007 року, яким було відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 112600грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази суд дійшов висновку, що позивач не довів тієї обставини, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2007 року, в якій зазначена сума бюджетного відшкодування, взагалі не надавалась до ОДПІ. Зазначена обставина спростовується відміткою ОДПІ про отримання декларації, підписами посадових осіб підприємства та печаткою.

Доводи представника позивача про відсутність директора підприємства у зазначений період за місцем проживання судом не приймається до уваги, оскільки законодавством не передбачено, що податкову декларацію до податкової інспекції повинен подавати керівник особисто.

Суд також не приймає доводи представника позивача, що підписи від імені директора підприємства ОСОБА_3 в декларації по ПДВ за травень 2007 року виконані не ОСОБА_3 а іншою особою, оскільки підписи скріплені печаткою підприємства, достовірність якої не оскаржується. Крім того, право на відшкодування ПДВ не ставиться у пряму залежність від субєктивних обставин, а саме підпису керівника, а залежить від обєктивних причин, тобто фінансово-господарської діяльності підприємства та правомірності нарахування ПДВ, яке підлягає відшкодуванню.

Аналізуючи доводи відповідача субєкта владних повноважень Стаханівської ОДПІ, суд дійшов висновку, що правомірність винесення ним податкового повідомлення-рішення № 0001721600/0 від 16 червня 2007 року, яким було відмовлено позивачу у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 112600грн. повністю доведена.

Оскільки суд не вбачає порушень з боку відповідача при винесені ним податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, то другу вимогу позивача про зобовязання вчинити певні дії, а саме в картці особового рахунку скасувати дані по податковій декларації від 16.06.2007 року, як такої, що не складалась, не підписувалась та не подавалась позивачем вважає такою, що не підлягає задоволенню.

Наявність чи відсутність конкретних даних картки особового рахунку не тягнуть за собою ніяких правових наслідків для позивача, а тому питання про вчинення певних дій по занесенню чи скасуванню записів у картці не може розглядатись як окрема вимога щодо відповідача субєкта владних повноважень Стаханівської ОДПІ.

Оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи в сукупності суд вважає, що відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним рішень. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України "Про Державну податкову службу в Україні", Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехметалургпром» до Стаханівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001721600/0 від 16.06.2007 року та зобовязання відповідача вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2010 року.

Головуючий суддяВ.В. Матвєєва

суддя

суддяО.О. Цицюра Т.С. Ушаков