Постанова № 12602402, 23.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.10 Справа №2а-11285/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Тарасовій О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Піонер-Трейд»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.10.2010 року;

відповідача не зявився;

ОСОБА_2 спору: Приватне підприємство «Піонер-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 17.05.2010 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в сумі 36449,57 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.09.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2010 року провадження по справі зупинено до отримання відомостей від ПП «Піонер-Трейд» до 01.11.2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.09.2010 року провадження по справі поновлено за заявою позивача.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.11.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Піонер-Трейд» 05.06.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 від 05.06.2003 року.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії НОМЕР_3 від 08.04.2010 року, статутом ПП «Піонер-Трейд» (у новій редакції), затвердженим рішенням засновника від 30.06.2005 року, зареєстрованим 04.11.2005 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради основними видами діяльності підприємства є: оптова торгівля тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, оренда автомобілів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим 30.04.2010 року на підставі направлення від 30.04.2010 року № 55/411, проведено перевірку торгового павільйону (АДРЕСА_1), що належить позивачу, з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складено акт № 003717/0060/01/30/41/32537177 від 30.04.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.12, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, в ході перевірки перевіряючими було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), станом на 30.04.2010 року (інвентаризація товарів проведена вибірково). На момент проведення перевірки не були представлені накладні, товарно-транспортні накладні, будь-які накладні по надходженню товару за місцем зберігання (реалізації). Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, таким чином встановлено не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на місці їх зберігання та реалізації на загальну суму 18207,96 грн.

Крім того перевіркою встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі, визначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 6,73 грн.

Перевірку було проведено в присутності представника позивача, з актом перевірки він ознайомлений, акт перевірки ним підписаний без заперечень.

На підставі акту перевірки № 003717/0060/01/30/41/32537177 від 30.04.2010 року відповідачем 17.05.2010 року на підставі ст. 21, ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36449,57 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем 25.05.2010 року до Державної податкової адміністрації АР Крим було подано скаргу.

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією в АР Крим 29.06.2010 року прийнято рішення, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення від 17.05.2010 року № НОМЕР_1 без змін.

08.07.2010 року позивачем було подано скаргу до Державної податкової адміністрації України на рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 17.05.2010 року № НОМЕР_1.

Рішенням Державної податкової адміністрації України оскаржуване рішення залишено без змін.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування висновків Державної податкової адміністрації України щодо порушення позивачем вимог законодавства в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова адміністрація в АРК.

До прав органів державної податкової служби відноситься згідно з п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України» здійснення документальних невиїзних перевірок, а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями іншими відокремленими підрозділами, що не мають статус юридичної особи а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Так, відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з описової частини акту перевірки № 003717/0060/01/30/41/32537177 від 30.04.2010 року, направлення на перевірку від 30.04.2010 року № 55/411, перевірка позивача є плановою.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим перед початком проведення перевірки у відповідності до вимог ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» представнику позивача було вручено під розписку направлення на перевірку.

Таким чином, перевірку позивача посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим було проведено з дотриманням порядку, встановленого нормами чинного законодавства.

Що стосується безпосередньо порушення позивачем п. 12 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виявленого під час проведеної перевірки, то суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту Закон).

Статтею 1 вказаного Закону передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Статтею 3 вказаного Закону передбачені обовязки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, згідно з п. 12 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

З аналізу зазначеного вище вбачається, що облік товарних запасів є суто бухгалтерською категорією, тому порядок ведення обліку товарних запасів здійснюється на підставі норм законодавства, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом до матеріалів справи було долучено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 30.04.2010 року, складену при перевірці ПП «Піонер-Трейд», з переліком товарів (тютюнових виробів) на загальну суму 18207,96 грн., а саме:

сигарети «Malboro» у кількості 670 штук за ціною 8,35 грн. на суму 5594,5 грн.;

«Парламент» у кількості 250 штук за ціною 12,06 грн. на суму 2887,20 грн.;

«Давидоф» у кількості 280 штук за ціною 8,45 грн. на суму 2366,00 грн.,

«Кемел» у кількості 300 штук за ціною 7,18 грн. на суму 2154,00 грн.,

«LM» у кількості 180 штук за ціною 6,73 грн. на суму 1211,40 грн.,

«Гламур» у кількості 280 штук за ціною 6,73 грн. на суму 1884,40 грн.;

«Вог» у кількості 52 штуки за ціною 8,78 грн. на суму 456,55 грн.,

«LD» у кількості 130 штук за ціною 5,70 грн. на суму 741,00 грн.;

«Вірджинія» у кількості 58 штук за ціною 8,35 грн. на суму 484,30 грн.;

«Честерфілд» у кількості 520 штук за ціною 6,03 грн. на суму 3135,06 грн.;

«Вінстон» у кількості 220 штук за ціною 6,45 грн. на суму 1419,00 грн.;

«Ватра» у кількості 180 штук за ціною 4,85 грн. на суму 877,00 грн.

У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що тютюнові вироби, що включені відповідачем у відомість, були обліковані належним чином. На підтвердження своїх доводів позивачем були представлені накладні, які є звітними документами, що підтверджує факт переміщення товару з місяця його зберігання на місце реалізації, тобто рух товарно-матеріальних цінностей.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 «Щодо порядку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання» зазначено, що до документів, які є підставою для оприбутковування товару, як правило, відносяться накладні і товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри. Відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, представленими суду накладними підтверджується факт належного оприбуткування товару (обліку товарних запасів) на суму 18207,96 грн., який відповідачем було включено до відомості, складеної під час перевірки позивача.

Крім того, суд не може прийняти як доказ по справі складену під час перевірки позивача відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), враховуючи наступне.

Вище судом було наведено перелік товарів (тютюнових виробів), включених у відомість, проте перелік складений без належної індивідуалізації товару, що виключає можливість ідентифікувати його з товаром, що входить до асортименту тютюнових виробів, які реалізуються позивачем.

Як вбачається з даних накладних, долучених до матеріалів справи, тютюнові вироби індивідуалізовані не тільки за маркою, а й за іншими категоріями, а саме:

сигарети «Вінстон» за ціною 7,00 грн. CL, BB (лайт), SS (с/лайт);

сигарети «Кемел» за ціною 7,80 грн. крепк., SF (лайт);

сигарети «Гламур» за ціною 7, 30 грн. - № 1 Амбер, № 3 Блю (Азур);

сигарети «ЛД» за ціною 6,20 грн. Амбер Супер Слімс, Віолет Супер Слімс,

Пінк Супер Слімс;

сигарети «ДАВИДОВ» за ціною 9,50 грн. CL, Голд Слімс;

сигарети «Parliament» за ціною 13,00 грн. Найт Блу, Аква Блу (лайт),

Сільвер Блу (екстра);

сигарети «ВАТРА» за ціною 5,25 грн. ТВ, Лайт;

сигарети «ЛМ» за ціною 7,25грн. Блю-83, Гри-83;

сигарети «Мальборо» за ціною 9,00 грн. Лайт (Gold original);

сигарети «Честерфілд» за ціною 7,25 грн. Класик Блю (лайт), Класик Бронза;

сигарети «Вог» за ціною за ціною 9,50 грн. Bleue, Platine;

сигарети «Вірджинія» за ціною 9,00 грн. Слімс Блю.

Однак, відповідачем при складенні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) не було забезпечено належної індивідуалізації, у звязку з чим зазначені в ній дані не можна вважати такими, що відповідають дійсним обставинам.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення чи ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарно-матеріальних цінностей на місці їх зберігання та реалізації на загальну суму 18207,96 грн.

Відтак, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36415,92 грн. на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Що стосується порушення позивачем п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час перевірки позивача було виявлено невідповідність готівкових коштів на місці проведенні розрахунків сумі, визначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 6,73 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі ст. 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

У судовому засіданні позивач не заперечував проти того, що ним дійсно не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, у розмірі 6,73 грн. Підставою для скасування рішення про застосування фінансових санкцій, на думку позивача, є той факт, що перевірка була проведена відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, у звязку з чим висновки перевірки не можуть бути прийняті до уваги.

Проте, суд не приймає до уваги вказані доводи позивача, оскільки, як було встановлено судом вище, перевірка позивача з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій проведена у відповідності норм чинного законодавства, зокрема Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Крім того, враховуючи відсутність обставин, які б спростовували відомості, вказані в акті щодо зазначеного порушення, суд вважає акт № 003717/0060/01/30/41/32537177 від 30.04.2010 року в цій частині належним та допустимим доказом.

Відтак, суд вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33,65 грн. на підставі рішення від 17.05.2010 року № НОМЕР_1.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.11.2008 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 28.11.2010 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 17.05.2010 року № НОМЕР_1 в частині застосування до Приватного підприємства «Піонер-Трейд» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36415,92 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Котарева Г.М.