Рішення № 126023485, 21.03.2025, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18798/24

Провадження № 2/357/346/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року представник ТОВ «Бізнес Позика» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 494346-КС-001 від 29.04.2024 в розмірі 33 430,44 грн, а також стягнути судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 494346-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору, товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 10 000 грн. Відповідач в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Позивач свої зобов`язання виконав, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, тому позивач звернувся до суду для стягнення боргу з урахуванням процентів за користування та комісії.

В позові також заявлено клопотання про витребування від АТ "Універсал Банк" письмові докази, які становлять банківську таємницю: 1) письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 2) письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 29.04.2024 року (дата видачі кредиту) по 14.10.2024 (дата закінчення терміну кредитування).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

24.01.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання 18.03.2025.

10.03.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що вона не заперечує існування заборгованості перед позивачем, однак не погоджується з нарахованими процентами, розмір яких є несправедливим та завищеним. Вказує, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною і не має постійного доходу. Наразі проживає в Німеччині, тому просить розгляд справи здійснювати без її участі, просить суд зменшити розмір процентів до справедливого рівня та відмовити у витребуванні банківських виписок, оскільки це порушує її право на банківську таємницю.

11.03.2025 на адресу суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась, позиція сторони суду зрозуміла.

18.03.2025 суд на місці ухвалив відмовити позивачу у витребуванні від АТ "Універсал Банк" письмових доказів, які становлять банківську таємницю, з огляду на визнання відповідачем факту отримання нею позики та наявні у справі докази з цього питання.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.04.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 494346-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, відповідно до умов якого сума кредиту складає 10 000 грн зі стандартною ставкою 1,5% в день на строк - 24 тижні, до 14.10.2024, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 29 653,89 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 19 722,67%. Вказаний договір було підписано сторонами за допомогою електронних підписів.

Сторонами в п. 3.2.3 договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Комісія пов`язана з наданням кредиту 1 500 грн.

В матеріалах справи містяться розрахунок заборгованості за кредитом, з якого вбачається, що 14.05.2024 відповідач частково сплатила заборгованість у розмірі 2 170 грн, які були зараховані кредитором наступним чином 1 729,35 грн в погашення процентів та 440,65 грн в погашення комісії, оферта укласти договір, паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта, анкета клієнта, інформаційна довідка, довідка про стан заборгованості, Правила надання споживчих кредитів, копія паспорта та картки платника податків, а також копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому встановлюється воля останніх.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 14.10.2024 у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором про надання кредиту в розмірі 33 430,44 грн, що складається: 10 000 грн. - кредит; 22 371,09 грн - відсотки; 1 059,35 грн - комісія.

Згідно із частиною 1 статті 81, частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц).

За умовами договору про надання кредиту № 494346-КС-001 від 29.04.2024 передбачено надання кредиту в розмірі 10 000 грн. строком на 24 тижні до 14.10.2024 під фіксовану процентну ставку в розмірі 1,5% в день.

Розрахунок процентів за умовами договору за користування кредитними коштами за 169 днів, виходячи із установленої в договорі фіксованої процентної ставки (1,50%) становить 25 350 грн (10 000х1,50/100х169), до стягнення заявлено 22 371,09 грн.

Саме ця заборгованість по процентам за принципом диспозитивності має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Суд зауважує, що договір про надання кредиту є дійсним та ніким не оспорений, при цьому відсутня норма, яка б давала повноваження суду зменшити розмір встановлених чинним договором процентів за його невиконання з урахуванням обставин цієї справи та наданих сторонами доказів.

Крім того, відповідач не підтвердила свій важкий матеріальний стан належними та достовірними доказами.

Позивачем також заявлено до стягнення комісію в розмірі 1 059,35 грн, враховуючи зарахування комісії в розмірі 440,65 грн внаслідок часткової сплати відповідачем.

Так, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з цим, встановивши у кредитному договорі комісійну плату, позивач має зазначити та надати докази наявності, переліку оплатних послуг з обслуговування кредитної заборгованості та їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору.

Однак, положення договору в частині комісії не містить розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містить найменування цих послуг, що суперечить частині першій та другій статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за якими надання конкретних послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи викладене, у стягненні комісії слід відмовити.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково здійснила повернення коштів в розмірі 2 170 грн, з яких 440,65 грн зараховано в погашення комісії.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність у відповідач перед позивачем заборгованості за кредитним договором, а саме: 10 000 грн - тіло кредиту; 22 371,09 проценти за користування кредитом.

З огляду на висновок суду про відсутність підстав до стягнення з відповідача комісії за договором, тому 440,65 грн слід віднести в рахунок погашення заборгованості, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути за договором про надання кредиту № 494346-КС-001 від 29.04.2024 заборгованість в розмірі 31 930,44 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, тобто в розмірі 2 313,63 грн (2 422,40 х 95,51%).

Керуючись ст. 13, 81, 89, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 494346-КС-001 від 29.04.2024 в розмірі 31 930,44 грн та 2 313,63 грн судового збору.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: б. Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, код ЄДРПОУ: 41084239.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання (складення).

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов