Рішення № 126023406, 20.03.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/5776/24

провадження у справі № 2/0285/508/25

20 березня 2025 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом товаристваз обмеженоювідповідальністю «фінансова компанія «Пінг-Понг»,

поданим вйого інтересахпредставником Лановим Євгеном Миколайовичем,

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Пінг-Понг» (далі по тексту ТОВ Пінг-Понг) звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 29.04.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі по тексту Мілоан) та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100660440 (далі по тексту договір, Кредитний договір), відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти зі сплатою процентів, який він зобов`язався повернути у розмірі та на умовах, встановлених договором, однак у строк їх не повернув.

29.07.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту ТОВ Діджи) та Мілоан, було укладено договір №05Т, відповідно до якого було відступлено право вимоги по кредитному договору ОСОБА_1 на користь ТОВ Діджи. В подальшому між ТОВ Пінг-Понг та ТОВ Діджи було укладено договір факторингу №1/15 і позивач набув статусу нового кредитора, отримавши право грошової вимоги до відповідача.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів утворилася заборгованість на загальну суму 33200 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Сторони в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про слухання справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, у зв`язку з чим розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Представник позивача, подаючи позов, просив розглянути справуза його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Так, 29.04.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями та накладенням та нього електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору Мілоан надав позичальнику грошові кошти в сумі 8000 грн (п.1.2). Строк кредиту 15 днів з 29.04.2021 (1.3). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.05.2021 (п.1.4).

Загальні витрати позичальника за кредитом складають 1200 грн в грошовому виразі та 97,00% річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 9200 грн (п.1.5). Проценти за користування кредитом: 1200 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.1).

На підставі Кредитного договору 29.04.2021 на рахунок платіжної картки відповідача, вказаної ним під час оформлення договору, шляхом безготівкового переказу було перераховано 8000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №27184157.

Порядок надання Мілоан коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, встановлюються відповідними правилами, які перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Додані доКредитного договору анкета-заява на кредит №100660440, графік платежів і паспорт споживчого кредиту містять розмір суми кредиту, процентну ставку за кожен день та річну, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору. Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Перед укладеннямКредитного договорувідповідач був вільним в погодженні всіх умов кредитування, з правилами, порядком погашення по кредиту ознайомлений.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

29.07.2021 між Мілоан та ТОВ Діджи було укладено Договір про відступлення прав вимоги №05Т, за яким Мілоан відступило право вимоги за кредитним договором №100660440, а ТОВ Діджи набуло такого права вимоги, що слідує з копії відповідно Договору та Витягу з Додатку до нього (Реєстру боржників).

За тим, 24.01.2022 між ТОВ Діджи та позивачем було укладено Договір факторингу № 1/15, за умовами якого позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100660440, що слідує з копії відповідно Договору та Витягу з Додатку до нього (Реєстру боржників).

Відповідно до Реєстрів боржників, наданих представником позивача, ТОВ Діджи,а затим позивач,набули правовимоги довідповідача станомна датувідступлення такоївимоги узагальному розмірі33200грн,з якої:8000грн заборгованістьза тілом,25200грн заборгованістьза відсотками.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець ( ОСОБА_2 ) та позичальник ( ОСОБА_1 ) досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання Кредитного договору ЦК України та уклали договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.

Суду небуло наданодоказів,які бпідтверджували належневиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспорений.

З розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення), виконаної первісним стягувачем Мілоан, слідує, що тіло заборгованості по кредиту становить 8000 грн, заборгованість по процентам у сумі 25200 грн за період з 29.04.2021 по 13.07.2021.

При цьому, за період з 29.04.2021 по 14.05.2021 нараховані у межах строку кредитування (15 днів ) проценти становлять у сумі 1200 грн (згідно до п.1.5.2 Договору 80 грн щодня).

Також відповідачу нараховано відсотки за користування кредитом за період з 15.05.2021 по 13.07.2021, в обґрунтування чого представником вказано про пролонгацію кредитного договору відповідачем.

Разом з тим з п.2.3.1 кредитного договору слідує, що строк пролонгації не може перевищувати 60 днів та для продовження строку кредитування Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Позивачем недолучено доматеріалів справивідповідних Правилта ненадано достатніхдоказів того,що ОСОБА_1 вчинив дії, передбачені розділом 6 Правил, сплатив комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Сама лиш вказівка у відомості про щоденні нарахування та погашення не є беззаперечним доказом вчинення таких дій.

Таким чином, судом не встановлено факту пролонгації даного кредитного договору

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому таке його право припиняється після спливу, визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За таких умов,суд вважаєдоведеною суму заборгованості відповідача перед позивачем, яка складається з: 8 000 грн заборгованості по тілу кредиту та 1200 грн заборгованості за відсотками (15 днів кредитування). Решта суми заборгованості по відсотках не доведена.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідач повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі Кредитного договору, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9200 грн.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за Договором, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві. Доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, заборгованість за договором не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так, розмір стягуваного судового збору пропорційно становить 671,24 грн (27,71%).

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

На підтвердження таких витрат надано суду відповідні Договір про надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг, акт приймання-передачі наданих послуг у справі.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 )

на користьтовариства зобмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Пінг-Понг» (ЄДРПОУ 43657029)

заборгованість за кредитним договором №100660440 від 29.04.2021 в розмірі 9200 грн та 4671,24 грн судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду.

Головуюча суддя О. О. Літвин