Ухвала суду № 126022552, 20.03.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/4493/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Бондаренко О. М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває вказана цивільна справа, в якій позивач просить відповідача зняти арешт з нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження №28839143 відділом державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-360/11 від 24 травня 2011 року, виданого Сумським районним судом Сумської області на невизначене майно ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

16 грудня 2024 року недоліки, вказані в ухвалі суду від 03 грудня 2024 року, усунуто, ухвалою суду від 20 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в загальному порядку з повідомленням сторін.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. У разі ухвалення іншого рішення у справі просила повернути сплачений позивачем судовий збір.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Вивчивши матеріали позовної заяви разом з додатками, суддя, з урахуванням підстав та предмету позову, приходить до такого висновку.

Відповідно достатті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ч. 1ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-472сво19).

Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Сумського РВДВС РУЮ Вакули С.М. від 11 серпня 2011 року на підставі заяви АБ «УКРКОМУНБАНК» та виконавчого листа №2-360/11, що виданий 24 травня 2011 року Сумським районним судом Сумської області, відкрито виконавче провадження №28839143 з приводу примусового виконання боржницею ОСОБА_1 рішення про стягнення боргу на користь АБ «УКРКОМУНБАНК» на суму 133 773 грн 70 коп., а також стягнення з відповідачів в дольовому порядку на користь банку 1 337 грн. 74 коп. витрат за сплату судового збору по 668,87 грн. з кожного і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного.

15 березня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У постанові зазначено, що боржником у строк, наданий для самостійного виконання, виконавчий документ не виконано, документального підтвердження виконання виконавчих документів боржником не надано (а.с. 16-17).

Постановою державного виконавця від 12 грудня 2012 року виконавче провадження №28839143 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (відповідно до чинної на дату винесення постанови редакції закону: «Виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби») (а.с. 22).

Отже, судом встановлено, що позивачка визнана боржником у виконавчому провадженні, у межах якого накладено арешт на належне їй нерухоме майно, тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Статтею 16ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24.

Таким чином, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Такої правової позиції Верховний Суд дійшов у постанові від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 5 ч. 1ст.7Закону України«Про судовийзбір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, закриваючи провадження у справі, позивачу підлягає поверненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області про зняття арешту з майна.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованій заадресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,з Державногобюджету України1211(однатисяча двістіодинадцять)гривень 20копійок судовогозбору,сплаченого приподачі позовноїзаяви вАТ КБ«Приват банк»на рахунок НОМЕР_2 ,надавач платіжнихпослуг отримувача-Казначейство України,ЄДРПОУ 37970404, згідно з платіжною інструкцією №0.0.3950296434.1 від 17 жовтня 2024 року.

Роз`яснити представнику позивача, що повернення судового збору проводиться фінансовим органом за особистою заявою про повернення судового збору із зазначенням реквізитів рахунку отримувача коштів, оригіналом платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору до бюджету.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. Г. Вортоломей