Ухвала суду № 126020900, 18.03.2025, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/304/23

Провадження № 1-кп/476/10/2025

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

18.03.2025 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду смт. Єланець кримінальне провадження, внесене 26.02.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023152170000052 по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146 КК України клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого 13.04.2021 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Єланецького районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 01.03.2023 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області продовжено до 24.03.2025 року включно.

17.03.2025 року прокурор подав до суду та підтримав в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Своє клопотання прокурор мотивує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачуються в інкримінованих їм злочинах. Раніше заявлені ризики про можливість обвинуваченими переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення не зникли та існують і на даний час.

Обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово судимий, в тому числі за вчинення майнових корисливих злочинів, в даному кримінальному провадженні обвинувачується у злочинах, які вчинив в період іспитового строку, офіційно не працює та не має постійного джерела доходу, а тому він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Усвідомлюючи міру покарання за вчиненні ним злочини, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_5 може переховуватися від суду.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, тому будучи обізнаним про таку міру покарання може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Останній неодноразово притягувався Бобринецьким районним судом Кіровоградської області до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, був позбавлений права керування транспортними засобами, та не виконуючи рішення суду продовжував керувати автомобілем. Також ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, яке знаходиться в провадженні Компаніївського районного суду Кіровоградської області з 2020 року. Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою обвинуваченого в судове засідання без поважних причин. Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 свідчить про його схильність до вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час збереглися та не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Посилаючись на викладене просив суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, до суду подав клопотання про зміну запобіжного заходу. Підтримуючи подане клопотання суду пояснив, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, клопотання прокурора не обґрунтоване, складене з грубим порушенням норм КПК та не підтверджене жодними доказами.

Він не має намірів переховуватись від суду та зацікавлений в повному й неупередженому розгляді кримінального провадження, оскільки висунуте у відношенні нього обвинувачення сфальсифіковано.

Вказав, що має постійне місце проживання, в АДРЕСА_1 , міцні соціальні зв`язки, постійне місце роботи «Збройні Сили України», має посередню характеристику за місцем проживання та служби, на його утриманні перебуває малолітня дитина. І хоча раніше притягувався до кримінальності, відомості щодо його переховування від суду, відсутні.

Тримання його під вартою значно перевищує розумний строк та грубо порушує його права і свободи вільно пересуватися, здійснювати догляд за дитиною та виконувати громадський обов`язок із захисту Батьківщини. Він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , однак перебуваючи на лікуванні він не зміг повернутися до захисту Держави, оскільки був затриманий.

Знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та доведеності своєї невинуватості, він не має можливості, так як всі речові докази були вилучені, досліджені під час судового розгляду, проведено відповідні експертизи.

Стверджує, що не має будь-якої потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта чи інших учасників кримінального провадження так як під час досудового розслідування та судового розгляду вказаних осіб було допитано. Крім того, мобільний телефон у ОСОБА_8 він не викрадав. Матеріали справи мають розбіжності щодо марки та моделі мобільного пристрою, який зазначений в обвинувальному акті та який був досліджений експертом для його оцінки вартості. Його вина у викраденні мобільного телефону спростовується поясненнями, наданими в судовому засіданні свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Незаконне позбавлення волі ОСОБА_8 спростовується показами самого потерпілого, який пояснив суду, що він добровільно сів до автомобіля Mazda CX-9 н/з НОМЕР_2 , будь якого примусу до нього не застосовувалось.

Докази у кримінальному провадженні, що зібрані на досудовому розслідуванні досліджені судом, а тому ризики, що слугували підставою для обрання та продовження йому строку тримання під вартою відпали.

Під час розгляду клопотань про продовження троку тримання під вартою ОСОБА_5 як прокурором так і судом розглядаються докази, які носять лише обвинувальний характер, проте перевірка їх обґрунтованості, правдивості та достовірності не здійснюється.

Він не збирається перешкоджати розгляду кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Заявленим прокурором ризикам в клопотанні, можливо запобігти шляхом застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням певних обов`язків, що забезпечать контроль за місцем його перебування, належну поведінку та явку до суду.

На підставі викладеного просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити йому запобіжній захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов`язків прибувати до суду за кожною вимогою, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, утримуватись від спілкування з учасниками провадження, здати на зберігання до відповідних державних органів влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_4 , подав до суду клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному, оскільки обвинувачення у відношенні нього є сфальсифікованим, ґрунтується на штучно створених доказах та показаннях потерпілого. Вказав на докази у кримінальному провадженні, які мають певні недоліки та підтверджують фальсифікацію у відношенні ОСОБА_6 пред`явленого обвинувачення та просив суд змінити останньому запобіжний захід на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обставини, на яких ґрунтується клопотання прокурора, захисників, суд прийшов до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ході досудового розслідування ухвалами слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 01.03.2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області від 25.04.2023 року, 23.06.2023 року, 21.08.2023 року, 19.10.2023 року, 14.12.2023 року, 09.02.2024 року, 08.04.2024 року, 07.06.2024 року, 05.08.2024 року, 02.10.2024 року, 28.11.2024 року та 23.01.2025 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 24.03.2025 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 раніше судимий 13.04.2021 року вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

В кримінальному провадженні № 12023152170000052 від 26.02.2023 року ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні в період іспитового строку кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.

ОСОБА_5 не працює, не має постійного доходу, а тому є достатні підстави вважати, що він перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Знаючи міру покарання, яка передбачена за вчинені ним злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ОСОБА_5 може переховуватись від суду.

ОСОБА_6 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, серед яких за ступенем тяжкості є тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, а отже усвідомлюючи неминучість покарання він може переховуватись від суду.

Судом також взято до уваги, що у відношенні ОСОБА_6 . Компаніївським районним судом завершено розгляд кримінального провадження, в якому він обвинувачувався за ч. 1 ст. 191 КК України. За рішенням суду ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Крім того, постановами Бобринецького районного суду Кіровоградської області притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не зважаючи на рішення суду та будучи позбавленим права керування транспортними засобами ОСОБА_6 продовжував керувати автомобілем, зокрема і 26.02.2023 року. Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 підтверджує можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення та можливість переховуватись від суду.

Враховуючи, що на даний час у обвинувачених закінчується строк тримання під вартою, судовий розгляд не завершено, не допитано самих обвинувачених, не досліджено всі зібрані на досудовому розслідуванні докази у справі, суд вважає, що на даний час наведені прокурором в клопотанні ризики вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення та можливість їх переховування від суду не зменшилися та продовжують існувати.

Доводи обвинувачених, що досліджені судом під час судового розгляду докази не доводять їх вину у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень суд не приймає до уваги, оскільки під час вирішення питання продовження дії запобіжних заходів не вправі надавати висновки щодо наявності або відсутності в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення.

Питання щодо обґрунтованості або необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачення суд вирішить в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку після безпосереднього дослідження та аналізу всіх доказів у справі.

Застосування до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може значно вплинути на виконання ними процесуальних обов`язків, а в подальшому й на розгляд самого кримінального провадження.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про необґрунтованість та незаконність клопотання прокурора не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання. ОСОБА_5 не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів прокурора, які б вказували про відсутність заявлених та доведених прокурором ризиків, окрім власного клопотання про зміну запобіжного заходу. Докази про наявність на даний час постійного доходу, місця роботи, проходження військової служби обвинуваченим ОСОБА_5 суду також не надано.

З урахуванням викладеного, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 про необґрунтованість заявлених прокурором ризиків не заслуговують на увагу, оскільки, враховуючи особи обвинувачених та характер інкримінованих їм кримінальних правопорушень, ризики переховування від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є цілком ймовірним.

Розглядаючи можливість застосування інших заходів забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не пов`язаних з триманням під вартою, які передбачені ст. 176 КПК України, зокрема домашнього арешту, на якому наполягали самі обвинувачені та захисник ОСОБА_4 , суд не знаходить підстав для такої зміни та вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не зможе запобігти заявленим ризикам.

Оцінюючи вірогідність поведінки обвинувачених, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, можуть вдатися до відповідних дій.

Кримінальний процесуальнийкодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Наразі достатніми і належними підставами тримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які із встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою.

Отже, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може гарантувати належну поведінку обвинувачених та запобігти наведеним ризикам, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню.

В задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 27, ст.ст. 183, 197, 199, 331, 369 КПК України суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бобринець Кіровоградської області, проживаючому по АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою до 17.05.2025 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області, проживаючому по АДРЕСА_2 , строк тримання під вартою до 17.05.2025 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 19.03.2025 року о 16:00 годині.

Суддя ОСОБА_1