Рішення № 126014799, 21.03.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/656/25

номер провадження №2/712/1459/25

21.03.2025 м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шевченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.06.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та відповідачемукладено кредитний договір №4767233 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 7000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути такий, сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. 11листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №4767233 від 11.06.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно останнє набуло права вимоги до відповідача. Враховуючи те, що відповідач частково сплачувала заборгованість по даному кредитному договору сума боргу відповідача перед позивачем становить 19633 грн 46 коп. грн 00 коп., а саме: 4994 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 14429 грн 46 коп. заборгованість за відсотками, 210 грн 00 коп. заборгованість за комісією.

Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12 лютого 2025 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечувала проти задоволення позову та вказала, що наданий позивачем договір кредитування не містить її підпису та доказів перерахунку кредитних коштів на її рахунок. Крім того, відповідач звертає увагу, що матеріали позовної заяви не містять повідомлення відповідача про відступлення права вимоги від первісного кредитора позивачу. Також, відповідач зазначає, що позивач не надав належного розрахунку суми заборгованості, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитних договорів. Розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. Посилаючись на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач звертає увагу суду, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором. Відповідач, також, заперечує розмір витрат на правничу допомогу та вважає співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу суму 3000 грн 00 коп.

16 лютого 2025 року позивач надав суду відповідь на відзив, у якому вказав, що даний кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, а тому ним надані належні докази укладення даного договору в електронній формі між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем. Щодо перерахунку на рахунок відповідача кредитних коштів позивач вказав, що платіжне доручення №48519110від 11.06.2021, враховуючи вимоги Постанови Правління Національного банку України від 06 листопада2019року № 127 «Про затвердження Змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка була чинною на момент перерахування кредитних коштів, відповідає вимогам та зразку, наведеному у додатку до Інструкції, містить усі обов`язкові реквізити, тобто є належним доказом по справі. Щодо нарахування суми заборгованості за відсотками позивач зазначає, що розмір відсотків за користування кредитом та комісії був узгоджений сторонами при укладанні даного договору, а тому розмір заборгованості відповідає умовам договору та розрахунку заборгованості по кредиту.

05 березня 2025 розу до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач зазначає, що позивачем не надано суду доказів оформлення та укладення між сторонами, відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, пам`ятки клієнта і тарифів, що у сукупності із заявою, свідчило про укладений у письмовій формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Також, відповідач зазначила, що за умовами заяви позичальника, остання разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з умов та правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, відтак, позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг. Крім того відповідач зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не є правовою підставою для стягнення відповідних сум.

У судове засідання представник позивача не прибув, згідно з заявою, що міститься в матеріалах справи, просить розглядати справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання також не прибула, явку свого представника у судове засідання не забезпечила.

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 11.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №4767233 (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн 00 коп.

Пунктом 1.5.1. договору визначено розмір комісії, яка нараховується за ставкою 0,38% від суми кредиту одноразово та становить 210 грн 00 коп.

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом 798 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 0,38% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідно до п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбаченихст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору.

Пунктом 2.3.1.2 договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після звершення строку (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитуванняпозичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягненнязагальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.

Згідно з п. 6.1. договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до п. 6.2. договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладання може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцю.

Згідно з п. 6.4. договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти у сумі 7000 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №48519110 від 11.06.2021.

Відповідач свої зобов`язання за договором виконувала частково, внаслідок чого станом на 24.10.2021 утворилася заборгованість на загальну суму19633 грн 46 коп., а саме: 4994 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 14429 грн 46 коп. заборгованість за відсотками, 210 грн 00 коп. заборгованість за комісією.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданою ТОВ «МІЛОАН» відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором №4767233.

11листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги № 12Т, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №4767233.

Перехід до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за договором №4767233у сумі 19633 грн 46 коп. підтверджується витягом з Додатку до Договору про відступлення прав вимоги №12Т від 11.11.2021.

27 вересня 2024 року позивачем було направлено ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №2917311805-АВ про погашення заборгованості. Вказана вимога відповідачем виконана не була.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно дост. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2ст. 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зіст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписомст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1ст. 205 ЦК Українивизначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно дост. 207 ЦК Україниправочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правиламист. 12 Закону України «Про електронну комерцію»регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судому постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, договір №4677233 від 11.06.2021 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий відповідачу.

Наведеним вище, спростовуються доводи відповідача щодо непідписання нею кредитного договору, оскільки саме відповідач ініціювала укладення договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Крім того відповідач не заперечувала, що паспортні дані, зазначені у договорі, повністю відповідають паспортним даним відповідача.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від її імені, нею до суду не надано. Також суд бере до уваги, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не зверталась, як і не оскаржувала правомірність укладеного договору.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і вона мала можливість надати суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог у частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надала.

Крім цього, у вищевказаному договорі та додатку до нього наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту, а також наявний графік платежів.

Суд звертає увагу на те, що умови договору до нього є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

Відтак, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи відповідача, якими вона заперечує факт укладення договору та ознайомлення з його умовами та правилами кредитування.

Відповідно дост.526 Цивільного кодексу України(даліЦК України), зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1статті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 ЦК Українипідставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першоюстатті 513 ЦК Українипередбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другоюстатті 517 ЦК Українипередбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні первісному кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання кредитного зобов`язання відповідачем, як на користь первісного кредитора, так і на користь позивача, а тому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у позивача права звертатись до суду з даним позовом до відповідача та приходить висновку щодо належності позивача у справі та стягнення боргу саме на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», як нового кредитора.

Відповідно до частини 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті1та частини 2 статті8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинність,постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з пунктом 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимогЗакону України «Про споживче кредитування»та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювального у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування заборгованості за комісією.

Такий висновок відповідає правовому висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Усупереч умовам договору відповідач свої зобов`язання не виконала. Після відступлення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за договором.

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за кредитним договором №4767233 від 16.08.2021 у сумі 19633 грн 46 коп., а саме: 4994 грн 00 коп.заборгованість за тілом кредиту, 14429 грн 46 коп.заборгованість за відсотками, 210 грн 00 коп.заборгованість за комісією.

При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5ст. 81 ЦПК Українита враховує, що відповідач не надала суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, не спростувала наданий позивачем розрахунок, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7 000 грн 00 коп., шляхом перерахування грошових коштів на належний їй картковий рахунок № НОМЕР_1 , підтверджується копією платіжного доручення №48519110 від 11.06.2021 на суму 7 000 грн 00 коп., отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу «кошти згідно договору 4767233».

Доказів на спростовування факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , а також доказів того, що ця картка не належить їй, відповідач суду не назвала та не надала.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором суд зазначає про таке.

Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом 798 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 0,38% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Нарахування відсотків, згідно з вказаними пунктами договору, підтверджується наданими первісним кредитором відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4767233.

При цьому суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у сумі 14429 грн 46 коп. не є співмірною сумі кредиту7000 грн 00 коп., з посиланням на положенняст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак, при розгляді даної справи в суді відповідач не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогамЗакону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на порушеннястатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову повністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 2ст. 141 ЦПК Українита вважає за необхідне стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп.

Щодо стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп., суд зазначає про таке.

На підтвердження реальності вказаних витрат до матеріалів справи долучено договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб Іриною Володимирівною, необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом щодо стягнення кредитної заборгованості, додаткову угоду №4767233 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, акт №4767233 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 30.12.2024, згідно з яким розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката Стародуб Ірини Володимирівни становить 6 000 грн 00 коп.

Факт надання правничої допомоги підтверджується належними та допустимими доказами.

Водночас в обґрунтування заперечень представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу зазначено, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним, а кількість часу, витраченого на надання правової допомоги позивачу є необґрунтованою.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020року у справі№755/9215/15-ц).

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика щодо розгляду аналогічних справ, враховуючи, що подання таких позовів, не є одиничним випадком, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, долучені докази, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом учасників справи, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу, складність даної справи та ціну позову, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, та заперечення сторони відповідача щодо заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, вимога в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у сумі 3000 грн 00 коп.

Відтак, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.4,12,13,81,141,259,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором №4767233 від 11.06.2021 у сумі 19633 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять три) грн 46 коп., а саме: 4994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 00 коп.заборгованість за тілом кредиту, 14429 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять) грн 46 коп.заборгованість за відсотками, 210 (двісті десять) грн 00 коп.заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська