Ухвала суду № 126009662, 19.03.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/3644/24

Номер провадження:1-кп/521/919/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року м.Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса клопотання потерпілої ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160490000984 від 15.02.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.27, ч.2 ст.209, ч.3 ст.27, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.4 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.4 ст.27, ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.2 ст.209, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 (у редакції 22.11.2018), ч.3 ст.358, ч.ч. 1,2 ст.376-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.

ОСОБА_4 , яка є потерпілої в даному кримінальному провадженні, заявила клопотання про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 , яка є об`єктом злочину. На обґрунтування клопотання зазначає, що відповідно до матеріалів кримінального провадження зазначена квартира, яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 є предметом злочинного посягання та може бути використана як доказ у судовому процесі. У зв`язку з чим просить накласти арешт на зазначену квартиру, заборонивши будь-які дії, пов`язані з відчуженням, передачею в користування або зміну власності та внести відповідні відомості до Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримала, просила його задовольнити. Зазначила, що в порядку цивільного судочинства розглядалася справа стосовно зазначеної у клопотанні квартири, яку вона придбала за договором купівлі-продажу у обвинуваченої ОСОБА_8 та досі зареєстрована у цій квартирі, договір було визнано недійсним, на цей час вонеа оскаржує рішення суду в касаціному порядку. Крім того вважає, що спадкоємець на цю квартиру - потерпілий ОСОБА_12 на її думку не є належним спадкоємцем. Клопотання про арешт майна подала у зв`язку із тим, що на цей час недобросовісні ріелтори можуть знову перепродати цю квариру. Якщо арешт вже накладений раніше слідчим, то просить вирішити питання арешту майна на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що в матеріалах кримінального провадження є постанова про визнання зазначеної квартири речовим доказом та ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси щодо накладення арешту на зазначену квартиру та картка прийому заяви про реєстрацію в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначеного арешту на підставі зазначеної ухвали. Таким чином питання арешту майна було вирішено під час досудового розслідування та матеріали кримінального провадження не містять відомосетй щодо скасування цього арешту.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суть клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, суд повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже, суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Судом встановлено, що в матеріалах кримінального провадження наявні постанова слідчого ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів від 17.06.2022 року, відповідно до якої квартира АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021162490000654від 12.05.2021року за ч.3 ст.190 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 23.06.2022 року у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,2 квадратних метрів, власником якої згідно інформації з Державного реєстру речовим прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №302767639 від 15.06.2022 року є ОСОБА_4 шляхом заборони здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного об`єкту нерухомості. Підставою арешту майна зазначено збереження речового доказу зазначеної квартири, яка є предметом злочину.

Також,наявна ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 23.08.2022 року, справа № 947/14849/22, відповідно до якої накладено арешт з метою збереження предмету злочину із забороною відчуження, розпорядження, перетворення, передачу та проведення будь-яких дій на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна2308482151101) власником якої згідно Державного реєстру речовим прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №302767639 від 15.06.2022 року є ОСОБА_4 .

Відповідно до картки прийому заяви 31.08.2022 року подано заяву про державну реєстрацію обтяження на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси, справа № 947/14849/22.

Згідно наявного реєстру матеріалів досудового розслідування у ІІ розділі про прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення мається запис за №4 про об`єднання матеріалів досудового розслідування постановою прокурора від 20.07.2023 року, відповідно до якої кримінальне провадження №12021162490000654 від 12.05.2021 року було об`єднане з кримінальним провадженням №12016160490000984 від 15.02.2016 року та іншими.

Таким чином, судом встановлено, що такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна досягнутий шляхом накладення арешту на вказане майно під час досудового розслідування. Відомості щодо скасування арешту майна на вказану квартиру у суду відсутні.

Чинним КПКУкраїни непередбачено повторного накладенняарешту намайно наяке вженакладено арештв рамкаходного кримінальногопровадження.

Крім того суд звертає увагу, що підстави арешту майна, на які посилається потерпіла, а саме уникнення відчудження зазначеної квартири у майбутньому іншими особами за іншими обставинами, серед іншого у межах цивільного судочинства стосовно оспорювання права влансості на зазначену квартиру, які не є об`єктом дослідження у даному кримінальному провадженні, також не передбачені вимогами КПК України.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання потерпілої.

Відповідно до ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372 КПК України, суддя-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_4 про арешт майна відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1