Рішення № 125997384, 19.03.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1003/25 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Романюк Ольги Петрівни (Закарпатська область, м. Тячів, вул. Незалежності, 118) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Романюк Ольгу Петрівну звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, якою просить визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №072350012431 від 05.02.2025 року за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

18 лютого 2025 року ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у трудовій книжці НОМЕР_2 записано: « ОСОБА_2 » на російській мові, а у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_3 ім`я « ОСОБА_3 », тобто « ОСОБА_3 і ОСОБА_3 » є одним і тим же іменем та є однією особою. Крім того, зазначає, що за допущені неточності чи помилки має відповідати установа, яка видає такі документи, а тому це не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

06 березня 2025 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтуванні зазначають, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 05.02.2025 №072350012 позивачці повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж становить 28 років 7 місяців 26 днів. Додатково повідомляють, що наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. Таким чином, позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості, згідно поданих заявником документів.

10 березня 2025 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтуванні зазначають, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 05.02.2025 № 072350012 позивачці повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж становить 28 років 7 місяців 26 днів. Таким чином, до страхового стажу не зараховано: періоди роботи та період одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки зазначене на титульній сторінці ім`я власника ОСОБА_3 (рос. мова) не відповідає імені згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 (рос. мова). Відповідач 2 зазначає, що для зарахування періоду роботи та періоду одержання допомоги по безробіттю необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Згідно паспорту громадянина України позивач зазначена як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судом встановлено, що 29 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

05 лютого 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області рішенням № 072350012431 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки її страховий стаж складає 28 років 7 місяців 26 дні, що є недостатнім для призначення пенсії. Зазначено, що не враховано до страхового стажу період роботи та період одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки зазначене на титульній сторінці ім`я власника ОСОБА_3 (рос. мова) не відповідає імені згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 (рос. мова), (а.с. 11)

Не погодившись із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із статтею 1 Закону № 1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статей 6, 7 Закону № 1788 особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд також враховує, що на момент внесення у трудову книжку позивачки записів про періоди роботи з 01 серпня 1983 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 р. № 162 (далі - Інструкція № 162), де згідно з пунктом 2.2 у трудову книжку вноситься запис про роботу: прийом на роботу, перехід на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Крім того, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робочих та службовців» відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

При поданні заяви, 29 січня 2025 року, про призначення пенсії ОСОБА_1 було надано трудову книжку від 01 серпня 1983 року НОМЕР_4 , що не оскаржується відповідачем.

В трудовій книжці серії НОМЕР_4 на титульному листі зроблено виправлення прізвища « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », однак, суд зазначає, що записи про прийняття та звільнення позивача з роботи є послідовними, вчинені за підписом відповідальних посадових осіб та скріплені печаткою організації, а тому не викликають сумніву у їх достовірності.

Відповідно до записів у трудовій книжці №3,4 ОСОБА_1 працювала бухгалтером з 15 липня 1986 року по 23 березня 1991 року, (а.с. 8).

В даному випадку відповідач мав в розпорядженні трудову книжку, в якій по хронології відображено місце та роботу, яку виконувала позивачка, наявний відтиск печатки, тому суд констатує, що відповідач до обрахунку стажу ОСОБА_1 поставився формально, та протиправно не зарахував спірний період до страхового стажу.

Відповідно до пунктів 2.12. Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження та записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У такому ж порядку за необхідності вносяться зміни до відомостей про освіту, професію, спеціальність.

Отже, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом, а тому порушення вимог ведення трудової книжки жодним чином не повинна нести настання негативних наслідків для працівника.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Дана обставина не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.

Крім того, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі довідок.

Окрім того, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж.

Враховуючи вищенаведене, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи та період одержання допомоги по безробіттю згідно трудової книжки НОМЕР_4 є протиправною, а відтак необхідно зарахувати даний період роботи до страхового стажу.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії № 072350012431 від 05 лютого 2025 року діяв у супереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивачки на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом, підтверджено наявність страхового стажу позивачки відповідно до трудової книжки від 01 серпня 1983 року НОМЕР_4 , то сукупний страховий стаж позивачки становить понад 31 рік, що є достатнім для призначення їй пенсії за віком.

З огляду на встановлене судом право позивачки на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивачки вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити позивачці пенсію за віком.

При цьому, відповідно до Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області.

Таким чином, наслідком скасування, прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області за результатами розгляду заяви позивачки про призначення пенсії рішення є виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку призначити пенсію.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Оскільки, ОСОБА_1 60 років досягнула 02 січня 2025 року, та із заявою про призначення пенсії звернулася 29 січня 2025 року, тобто в межах строку визначеного пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058, то призначення пенсії має відбутися з 03 січня 2025 року.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті частини 2 статті 2 КАС України, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 071750012453 від 18 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та необхідність захисту порушеного права позивачки, виходячи з повноважень суду, визначених статтями 9 та 245 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1983 р. по 10.06.1986 р. у Госпрозрахунковому об`єднанні підприємств громадського харчування смт. Солотвина, з 15.07.1986 р. по 23.03.1991 р. у Об`єднанні підприємств загального харчування Абинского району Краснодарського краю, з 25.03.1991 р. по 19.07.1991 р. у малому підприємстві «Тозак», з 22.07.1991 р. по 01.03.1993 р. у Споживчому товаристві с. Діброва, з 01.03.1993 р. по 02.12.1996 р. у Тячівській райспоживспілці, з 02.12.1996 р. по 15.09.2008 р. у ТзОВ «Палсір», з 31.10.2008 р. по 17.09.2009 р. у Тячівському районному центрі зайнятості, з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. у Тячівському міжрайонному управління водного господарства, з 03.01.2012 р. по 30.04.2018 р. у ТзОВ «Екосіті» відповідно до трудової книжки від 01 серпня 1983 року НОМЕР_4 та призначення пенсії за віком, згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з моменту настання права на пенсію за віком, тобто з 03 січня 2025 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача, то такі не підлягають задоволенню, оскільки оцінка правомірності дій відповідача стосується лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні, а відтак належним способом захисту та відновлення прав позивачки у цій справі буде скасування рішення відповідача, прийнятого за наслідками розгляду заяв позивача.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачка при поданні адміністративного позову сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 11 лютого 2025 року № 9369-4410-6122-8675, (а.с. 5).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивачки.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №072350012431 від 05 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії періоди роботи з 01.08.1983 р. по 10.06.1986 р. у Госпрозрахунковому об`єднанні підприємств громадського харчування смт. Солотвина, з 15.07.1986 р. по 23.03.1991 р. у Об`єднанні підприємств загального харчування Абинского району Краснодарського краю, з 25.03.1991 р. по 19.07.1991 р. у малому підприємстві «Тозак», з 22.07.1991 р. по 01.03.1993 р. у Споживчому товаристві с. Діброва, з 01.03.1993 р. по 02.12.1996 р. у Тячівській райспоживспілці, з 02.12.1996 р. по 15.09.2008 р. у ТзОВ «Палсір», з 31.10.2008 р. по 17.09.2009 р. у Тячівському районному центрі зайнятості, з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р. у Тячівському міжрайонному управління водного господарства, з 03.01.2012 р. по 30.04.2018 р. у ТзОВ «Екосіті» та призначити пенсію за віком, згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з моменту настання права на пенсію за віком, тобто з 03 січня 2025 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19 березня 2025 року.

СуддяТ.В.Скраль