Рішення № 125996923, 20.03.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/25778/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову у наданні їй одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця, яка зазначена у протоколі засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язанихіз призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 № 27/в.

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначеннямі виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку із загибеллю чоловіка, що настала наслідок вибухової травми, яка супроводжувалась розтрощенням грудної клітини, живота, позивач звернулась за виплатою одноразової грошової допомоги.

20.09.2024 Комісією Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з тим, що загибель чоловіка-військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння. Підставою для відмови виявилися зазначені у висновках судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 96 відомості про те, що під час судово-токсикологічного дослідження м`язу від трупу ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1%0, що відносно живої людини можна розцінювати як сильне алкогольне сп`яніння.

Позивач стверджує, що попередньо фактів вживання спиртних напоїв солдатом ОСОБА_2 встановлено не було, покази свідків спростовують можливість наявності алкоголю в його крові. Звертає увагу на наявність суттєвих розбіжностей у висновку.

За результатами ініційованої нею повторної експертизи встановлено, що при судово-токсикологічному дослідженні м`язу (м`яз з гнильними змінами) з трупа гр. ОСОБА_2 (акт судово-токсикологічного дослідження № 12794) був виявлений етиловий спирт у концентрації 1,38%о. Однак, вищевказаний результат судово-медичній оцінці по ступеню алкогольного сп`яніння не підлягає, оскільки при гнитті може відбуватися як новоутворення, так і руйнування спиртів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкрите судове засідання.

Відповідач - Міністерство оборони України, позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється якщо, загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд протокольною ухвалою від 11.03.2025 перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд враховує наступне.

Відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 26.06.1996 ОСОБА_2 та ( ОСОБА_3 "янчук) ОСОБА_1 одружились 26.06.1996.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 мобілізованого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого стрільця.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.08.2023 № 1576, визначено:

«Нещасний випадок, що призвів до смерті солдата ОСОБА_2 , водія 2 розрахунку (кулемет «МАКСИМ») 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з вибухом в середині автомобіля ГАЗ НОМЕР_4 військовий номер НОМЕР_5 , що підтверджуються поясненнями солдата ОСОБА_4 , стрілець- санітар 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 та лейтенанта ОСОБА_5 , командира 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , лікарським свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про смерть, а також довідкою про поховання».

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 12.02.2024 № 936, мінно- вибухова травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

Висновком судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 96, виданим Дружківським відділенням судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала в наслідок вибухової травми, яка супроводжувалась розтрощенням грудної клітини, живота. Дані тілесні ушкодження утворилися в наслідок дії вибухової хвилі та уламків вибухнувшого невідомого вибухового пристрою, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, та відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 31.08.2023 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023052260000228 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину.

Через ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач подала документи стосовно виплати їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця.

20.09.2024 Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю чоловіка-військовослужбовця ОСОБА_1 було відмовлено на підставі вимог ст. 164 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Підставою для відмови виявилися зазначені у висновках судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 96 відомості про те, що під час судово-токсикологічного дослідження м`язу від трупу ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 1%0, що відносно живої людини можна розцінювати як сильне алкогольне сп`яніння.

Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який набрав чинності з 24.01.2014 (далі - Порядок №975).

За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII, у редакції від 23.04.2021) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Воднораз статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються - якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

В силу пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок, що відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.

Вказані висновки ґрунтуються на висновку експерта №96 від 28.06.2023, яким зафіксовано:

- смерть гр. ОСОБА_2 настала в наслідок вибухової травми, яка супроводжувалась розтрощенням грудної клітини, живота. Дані тілесні ушкодження утворились в наслідок дії вибухової хвилі та уламків вибухнувшого невідомого вибухового пристрою, можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, та відносно живої людини мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя;

- беручи до уваги ступінь розвитку трупних явищ на момент проведення експертизи вважає, що смерть його могла настати у термін більше 24 годин;

- під час судово-токсилогічного дослідження м`язу від його трупу виявлено етиловий спирт в концентрації 1%0, що відносно живої людини можна розцінювати як сильне алкогольне сп`яніння.

На підставі вказаного висновку, за результатами розгляду поданих позивачем документів, Комісія Міністерства оборони України 20.09.2024 відмовила у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця.

Натомість позивач обґрунтовуючи право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця зазначає, що фактів вживання спиртних напоїв ОСОБА_2 встановлено не було.

Допитані в якості свідків військовослужбовці (в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023052260000228), що несли службу разом з загиблим, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , повідомили, що протягом 27.06.2023 солдат ОСОБА_2 в якості водія автомобіля ГАЗЕЛЬ військовий номер НОМЕР_5 синього кольору здійснював евакуацію поранених з сел. Калинівка Бахмутського району Донецької області до військового госпіталю у м. Дружківка. Після огляду поранених лікарями, солдат ОСОБА_2 відвіз їх до місця розташування командування військової частини за адресою: АДРЕСА_1 , де проводилася нарада. Після закінчення наради солдат ОСОБА_2 повернувся до свого автомобілю, щоб їхати далі. Однак через приблизно 30 секунд пролунав вибух, внаслідок чого водій загинув, а автомобіль було пошкоджено.

Крім того, позивач стверджує, що її чоловік солдат ОСОБА_2 не вживав алкогольні напої після звільнення з полону російських загарбників у 2023 році.

Окрему увагу слід звернути на ту обставину, що зміст висновку експерта від 28.06.2023 №96 містить суттєві розбіжності.

Так, у розділі «Лабораторні данні» зазначається, що 10.07.2023 отримано результат судово-токсикологічного дослідження № 12794 від 07.07.2023. Під час судово-токсикологічного дослідження м`язу від трупу ОСОБА_12 виявлено етиловий спирт в концентрації 1,38%0. В розділі «Судово-медичний діагноз» зазначається наступне: «СОП: Алкогольне сп`яніння середнього ступеню (етиловий спирт в м`язу 1,38%0).

Натомість у пункті 6 Висновку визначено: «Під час судово-токсикологічного дослідження м`язу від його трупу виявлено етиловий спирт в концентрації 1%0, що відносно живої людини можна розцінювати як сильне алкогольне сп`яніння».

Представник Міністерства оборони України не зміг пояснити причини вказаних розбіжностей у висновку експерта.

З метою спростування висновків протоколу Комісії від 20.09.2024, позивач звернулась до Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» з метою проведення комісійної судово- медичної експертизи, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1.Чи впливає наявність гнилісних змін на об`єкті дослідження - м`язі від трупу ОСОБА_12 на наявність в ньому етилового спирту, його концентрацію?

2.Вважаючи на наявні в них розбіжності, чи відповідають дійсності висновки судово-медичної експертизи від 28.06.2023 № 96 щодо ступеню алкогольного сп`яніння ОСОБА_12 на момент його смерті?

3.З урахуванням наявності гнилісних змін, чи можливо по концентрації етилового спирту у об`єкті дослідження - м`язі від трупу достовірно встановити ступень алкогольного сп`яніння ОСОБА_12 на момент його смерті?

Зі змісту висновку експерта від 03.12.2024 № 379 встановлено, що відповідно до висновку експерта № 96 від 29.06.2023 труп гр. ОСОБА_2 знаходився в стані пізніх гнильних змін (_ Гнильні зміни виражені у вигляді чорно- зеленого зафарблення шкірних покровів, містами з відшаруванням епідермісу та гнильною венозною сіткою на кінцівках).

На судово-токсикологічне дослідження експертом було направлено м`яз трупа гр. ОСОБА_2 .

При судово-токсикологічному дослідженні м`язу (м`яз з гнильними змінами) з трупа гр. ОСОБА_2 (акт судово-токсикологічного дослідження № 12794) був виявлений етиловий спирт у концентрації 1,38%о.

Однак, вищевказаний результат судово-медичній оцінці по ступеню алкогольного сп`яніння не підлягає, оскільки при гнитті може відбуватися як новоутворення, так і руйнування спиртів.

При наявності банальної гнильної флори етанол утворюється в трупі в незначних кількостях - до 0,2-0,4 проміле, але в присутності специфічної етанолової мікрофлори (дріжджових грибкових культур) і і оптимальній температурі для розвитку цих мікроорганізмів (близько 260 С), можливе інтенсивне утворення етанолу, концентрація якого може набувати суттєвих значень (до 5-6 проміле).»

Наведене вище ставить під сумнів факти, що містяться у попередньому висновку експерта та вказують на необхідність повторного розгляду матеріалів Комісією.

Отже, рішення Комісії про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця ґрунтувалося на попередньому висновку судово-медичного експерта № 96 від 29.06.2023, та не відповідає дійсним обставинам події.

Відтак, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у протоколі від 20.09.2024 №27/в прийняте за відсутності встановлених обставин та без урахування відомостей, що містяться у висновку експерта №379 від 03.12.2024, а тому слід визнати протиправним і скасувати.

Позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця визнаються судом дискреційними у спорі, що виник між сторонами.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За наведених обставин та застосовуючи механізм захисту права та його ефективного відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути подані позивачем документи та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд враховує таке.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу регулюються ст.134 КАС України.

При цьому, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Проте, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 ст.134 КАС України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18).

Отже, приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 01.04.2024.

За результатами надання правничої допомоги за договором, адвокатом надано розрахунок суми витрат на правничу допомогу, в якому вказується обсяг наданої правничої допомоги та вартість кожної послуги.

В свою чергу, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи , суд враховує таке.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Дослідивши надані суду докази на підтвердження понесених судових витрат, суд не вбачає в них співмірності наданих послуг на професійну правничу допомогу з їх оплаченою вартістю, та не вважає їх розмір обґрунтованим та розумним.

Відтак, враховуючи наведені обставини, фактичний обсяг виконаної роботи, задоволення позову в частині, суд вважає, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрат зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у наданні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю її чоловіка-військовослужбовця ОСОБА_2 , яка зазначена у протоколі засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 № 27/в.

Зобов`язати Міністерства оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення з врахуванням наведених вище висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн та 5000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

20.03.25