Рішення № 125996472, 19.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 рокуСправа №160/33876/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

23.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2024 № UA110130/2024/000344/1.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та «HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.» як продавець уклали контракт на поставку продукції від 15.11.23 № 20231115 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару («керамічний кухонний посуд»). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірне рішення, яке є предметом оскарження та обґрунтоване неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямизазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

30.12.2024 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

21.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

27.01.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відзив на позовну заяву не спростовує доводів та аргументів по суті позовних вимог і містить аргументи щодо причин витребування від декларанта додаткових документів без аргументів щодо способу (причин обрання джерела цінової інформації) здійсненого коригування митної вартості.

Згідно положеньстатті 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.11.2023 між ТОВ «СТРАТЕРА» (Україна) (покупець) та компанією «HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.» (Китай) (продавець) укладено з зовнішньоекономічний контракт №20231115 (далі - Контракт).

Згідно з пунктом 1.1. Контракту продавець продає товар (посуд кухонний та столовий, для приготування їжі з кераміки та фарфору) власного виробництва (товар), а покупець приймає і оплачує його згідно з проформою-інвойсом, та/або інвойсам, та/або специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказуються сторонами в проформі-інвойсах та/або інвойсах та/або специфікаціях на поставку товару, які з моменту їх належного оформлення сторонами є невід`ємною частиною цього Контракту.

На підставі пункту 1.3. Контракту, продавець зобов`язаний до формування проформи-інвойсу надати покупцю інформацію про обсяг товару необхідного для повного заповнення транспортного засобу або контейнера.

Згідно з пунктами 2.1.-2.3. Контракту, загальна вартість Контракту складається із сум Інвойсів.

Валютою цього Контракту с долар США (USD).

Ціни на товар визначаються сторонами, виходячи з умов поставки, зазначених у інвойсах та пункті 4.1. цього Контракту, і включає в себе: вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів та сертифікату походження (якщо необхідно), вартість експортного митного оформлення товару, його навантаження у транспортний засіб та його транспортування до пункту відправлення (якщо необхідно з умовами цього Контракту).

Згідно з пунктами 3.1.-3.4. Контракту, покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі та/або інвойсі. Сторони мають право узгодити інший порядок здійснення оплати, окремо до кожної поставки товару шляхом укладення додаткової угоди.

Проформа-інвойс є комерційною пропозицією для покупця.

Оплата за товар, що поставляється за цим Контрактом здійснюється покупцем шляхом банківського перерахування за реквізитами, вказаними продавцем в цьому Контракті.

Платежі здійснюються в доларах США на розрахунковий рахунок продавця, на підставі проформи-інвойсу, та/або інвойсу, та/або специфікації від продавця із зазначенням валюти оплати.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao (міжнародні правила тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС», в редакції 2020 року), якщо інше не обумовлено в інвойсах.

Згідно з пунктом 4.2. Контракту, час поставки товару: 60-80 днів після отримання депозиту покупця.

Поставка товару здійснюється у строки, узгоджені сторонами, але не пізніше 90 днів з моменту отримання продавцем передоплати (пункт 4.3. Контракту).

У відповідності до пункту 4.6. Контракту, продавець зобов`язаний передати покупцеві електронною поштою наступні проекти документів для перевірки: а) комерційний інвойс; б) коносамент; в) пакувальний лист; г) сертифікат походження (якщо необхідно); д) сертифікат якості: е) проект експортної декларації.

Згідно з пунктом 4.7. Контракту, після перевірки та узгодження документів продавець оформляє і направляє покупцю скан-копії оригіналів документів, а також копію експортної декларації з відміткою митниці на електронну адресу, а самі оригінали у разі відправки товару морським транспортом, надсилаються кур`єрською поштою на наступну адресу: ТОВ «СТРАТЕРА», вул. Кості Гордієнка, 12, м. Дніпро, 49000, Україна.

Вантажоодержувачем за даним Контрактом є ТОВ «СТРАТЕРА», пр. Гагаріна, 111а, Дніпропетровськ, 49000, Україна.

Вантажовідправником за даним Контрактом є HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD, NO.134, Floor 13, Building 2, NO.46 Nanyang Road, Jinshui District, Zhengzhou City, Henan Province, Китай.

Порт відгрузки: Qingdao, Китай. Порт призначення: один із портів Польщі (за вказівкою Покупця) (пункт 4.8. Контракту).

Термін дії Контракту: даний Контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення дії Контракту, тоді Контракт автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (пункт 12.1. Контракту).

На виконання Контракту складено інвойс від 02.08.24 № 23SC250TR-4 на суму 23173,44 дол. США.

Оплата за товар згідно з Контрактом здійснено банківськими переказами 18.03.2024 та 15.10.2024.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «СТРАТЕРА» 01.11.2024 подано до митного оформлення ЕМД №24UA110130025053U0 на товар.

Митна вартість товару позивачем визначена за основним методом за ціною договору.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею позивачу направлено електронне повідомлення з проханням представити до митного контролю та митного оформлення оригінали документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

-виписку з бухгалтерської документації;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем повідомлено, що інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть.

01.11.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000344/1, за яким митна вартість вказаного товару скоригована в сторону збільшення з 1,4798 долари США/кг до 3,8601 долари США/кг за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

01.11.2024 у зв`язку із незгодою із Рішенням МВ в порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 24UA110130025130U1, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 535 825, 95 грн (мито 103 043, 45 грн, ПДВ 432 782, 50 грн).

Приймаючи оскаржуване рішення, митниця виходила з такого.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані витрати на транспортування у розмірі 326062,32 грн. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: договір транспортно-експедиторського обслуговування від 07.12.2015 №0712СТ-MT, укладений між ТОВ СТРАТЕРА (клієнт) та ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» (експедитор); договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 21.08.2020 №2108/20, укладений між ТОВ «МОРІМОТО ТРАНС» та ТОВ «Транс Фаворит»; договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 14.04.2023 №СЛ ТФ14042023/1, укладений між ТОВ «Транс Фаворит» та ТОВ «Старлайт Лоджистік»; рахунки від 17.10.2024 №К92; №ТП92/1; №ТП92/2; №ТП92/3; платіжні інструкції від 17.10.2024 №№13236, 13237, 13238, 13239; довідку від 17.10.2024 №86; заявку від 17.07.2024 №15. Відповідно до рахунку від 17.10.2024 №К92 визначені наступні витрати: винагорода експедитора 2 500,00 грн. Відповідно до рахунку від 17.10.2024 №ТП92/1 визначені наступні витрати: оплата за перевезення вантажу за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ 282395,36 грн. Відповідно до рахунку від 17.10.2024 №ТП92/2 визначені наступні витрати: логістичні послуги 34800,00 грн. Відповідно до рахунку від 17.10.2024 №ТП92/3, визначені наступні витрати: транспортні послуги за маршрутом м. Constanta (Romania) м/п Орлівка 6366,96 грн; транспортні послуги за маршрутом м/п Орлівка м. Дніпро 35473,04 грн. У рахунках вказана вартість послуг з транспортування вантажу у контейнері № MSKU0273530, за коносаментом від 07.08.2024 №GSZS0175669, при цьому рахунки від 17.10.2024 №К92; №ТП92/1; №ТП92/2 не містять відомостей щодо маршруту та території надання послуг. Згідно відомостей ЕМД та коносаменту від 07.08.2024 №GSZS0175669 поставку оцінюваної партії товару здійснено з порту QINGDAO, CHINA до порту Constanta (Romania), що суперечить умовам контракту від 15.11.2023 №20231115, відповідно до пункту 4.8 якого портом призначення має бути один із портів Польщі. У рахунках від 17.10.2024 №К92; №ТП92/1; №ТП92/2 відсутні відомості щодо вартості понесених витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту Constanta (Romania). У довідці від 17.10.2024 №86 вказано, що у логістичні послуги 34 800,00 грн включаються витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів. Довідка про транспортні витрати не передбачена договором на перевезення та не відповідає вимогам наказу від 24.05.2012 №599. Наведені відомості у довідках щодо логістичних витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 17.10.2024 №ТП92/2. Окрім того кожна складова митної вартості повинна піддаватися обчисленню. Згідно маніфесту Головного митного управління КНР №52 2008 року, в графі 14 митної декларації заповнюється реєстраційний номер коносаменту або транспортних накладних. В графі 14 експортної декларації від 04.08.2024 №421320240000156216 вказано транспортний документ №242693140, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 07.08.2024 №GSZS0175669. Вищевказане свідчить про наявність іншого транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався.

Листом від 01.11.2024 № 0111/Т-1 декларант повідомив митницю про неможливість надання додаткових документів.

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами пункту 6 частини 10 статті 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі і транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частини 2 статті 52 МК України).

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МК України).

Отже, саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Оскільки наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає, що в спірному випадку надані митному органу документи підтверджують вартість витрат з транспортування товару до кордону України на визначених контрактом умовах.

Отже, у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

При цьому, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

У зв`язку з наведеним, відповідач дійшов до передчасних висновків, та як наслідок протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наведені відповідачем недоліки документів, що підтверджують транспортні видатки, мають формальний характер та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено, що Дніпровською митницею при коригуванні митної вартості товару, було використано інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за першим методом згідно за оформленням подібного товару, за раніше поданими ВМД, зокрема від 20.06.2024 №24 24UA100060217669U3.

Проте, митним органом не надано підтвердження, що вказана декларація була подана саме декларантом, а не була аналогічним чином скоригована митним органом, не надано доказів того, що декларант по «порівняльній» декларації не оскаржив митну вартість.

Рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Наведений висновок сформований у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості прийнятого ним рішення, що також є підставою вважати його протиправним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Суд зауважує, що позивачем надано повні, змістовні та логічні пояснення на підтвердження позовних вимог.

Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони неконкретизовані, не містять зауважень щодо наданих позивачем пояснень та документів, та зводяться до цитування норм законодавства та вільного їх трактування.

Відтак, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час,ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипокладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З огляду на те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 6429,91 грн підлягає стягненню з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (просп. Гагаріна, буд.111А, м. Дніпро, Дніпропетровська обл, 49107, код ЄДРПОУ 40134110) до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 01.11.2024 № UA110130/2024/000344/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) судовий збір у розмірі 6429,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез