Рішення № 125992490, 18.03.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/691/25

пр. № 2/759/2100/25

18 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Ганнисика А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Бучанської міської ради, третя особа державний нотаріус Бучанської державної нотаріальної контори Чернишова Вікторія Валеріївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . На день смерті останнього залишилося спадкове майно, а саме квартира АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,01 та 0,05 га. Вказане майно передано позивачу по заповіту. 19.08.2023 року приватний нотаріус відмовив у прийнятті спадщини за заповітом, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк. Просить позов задовольнити.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04 березня 2025 року закрито підготовче засідання у вказаній цивільній справі та призначено розгляд справи по суті. .

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, просив розглядати справу без його участі.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали письмові пояснення.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до заповіту зареєстрованого в реєстрі за № 683 від 27 травня 2016 року ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 все майно у тому числі квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:02:007:0104 площею 0,01 га та земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:02:007:0105 площею 0,05.

Листом державного нотаріуса Чернишової В.В. Бучанської державної нотаріальної контори від 19.08.2024 року № 1061 ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті спадщини за заповітом, оскільки пропущений встановлений законодавством строк.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, зазначена позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом про визначення додаткового строку до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Однак, відповідно до чинного законодавства, органи місцевої виконавчої влади не є розпорядниками чи власниками спадкового майна та не мають повноважень щодо управління спадковим майном.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців або неприйняття спадщини в установлені строки, спадкове майно переходить у власність територіальної громади. Територіальні громади представляються відповідними органами місцевого самоврядування, а не місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а управління відумерлою спадщиною здійснює відповідна територіальна громада, а не районна державна адміністрація.

Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», Київська міська рада прийняла рішення про ліквідацію районних рад у місті Києві. Відповідно до цього рішення, з 31 жовтня 2010 року районні ради в місті Києві були офіційно ліквідовані. Таким чином, усі повноваження та функції, які раніше виконували районні ради, перейшли до Київської міської ради та її виконавчого органу - Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» в Україні представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним відповідачем у цій справі.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачу належить обов`язок довести, що вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація не є належним відповідачем у цій справі. Позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи, як співвідповідача, не заявляв. Суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та роз`яснює, що позивач не позбавлений права пред`являти позов до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2,4, 12,13,15,16,81,258-259,264,265,273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задовленні позовної заяви ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Бучанської міської ради, третя особа державний нотаріус Бучанської державної нотаріальної контори Чернишова Вікторія Валеріївна про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко