Ухвала суду № 125992348, 02.04.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55082/23-ц

УХВАЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Звонарьової В. О.,

представника позивача ОСОБА_3.

представника відповідача Яндульського Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Яндульського Дениса Володимировича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, без розгляду.,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача.

14.12.2020 Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 753/19800/20, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.04.2021, яким позов АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 54519,39 грн, судові витрати - 2102,00 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками судами встановлено, що у заяві позичальника процентна ставка не вказана. Суди зазначили, що у заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), комісії за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також представником позивача було зазначено, що зі змісту рішення суду першої інстанції та апеляційного суду убачається, що без наданих банком підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та Правила, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про встановлений кредитний ліміт, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та комісії такі умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що наявні всі умови безпідставного набуття майна, а саме АТ КБ «ПриватБанк» привласнив кошти в сумі 110885,50 грн. за рахунок ОСОБА_1 за відсутності правової підстави для набуття такого майна.

Сума коштів в розмірі 54 519,39 грн. є безпідставно набутими та є різницею між набутою сумою банком (110 885,50) та стягнутою сумою за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 у справі 757/11445/23-ц (110 885,50 - 56 366,11 грн).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник відповідача до суду подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, в засіданні клопотання підтримав.

В обґрунтування клопотання зазначає, що суддею Печерського районного суду м. Києва Новак Р. В., у справі № 757/11445/23-ц прийнято рішення, яким позов ОСОБА_1 до АК КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Справи є аналогічними, на підтвердження чого надає копію позовної заяви, рішення суду від 14.08.2023.

З огляду на зазначене, просить суд залишити без розгляду позов, оскільки є ухвалене рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Представник позивача в засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, послався на інші підстави, що обґрунтовують позовні вимоги у даній справі, надав письмові заперечення.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить наступних висновків.

За змістом п. 1 ст. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).

Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява, серед іншого, повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава залишення позову без розгляду спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглядається.

Неможливість повторного розгляду справи, перш за все пов`язана з виключністю судового рішення.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

При визначенні підстави позову як елемента його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 у справі 757/11445/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 56 366,11 грн., стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2147,20 грн. в дохід держави.

Позивач вважає, що оскільки з банку стягнуто лише частину безпідставно набутих коштів в сумі 56 366,11 грн., вона має право на стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 54 519,39 грн.

Зазначена сума позивачем не стягувалась в рамках цивільної справи №757/11445/23, проте ОСОБА_2 просила часткового зарахувати частину безпідставно набутих коштів в сумі 54 519,39 грн. в рахунок погашення тіла кредиту, однак судом в цій частині позову відмовлено.

Сума коштів в розмірі 54 519,39 грн. є безпідставно набутими та є різницею між набутою сумою банком (110 885,50) та стягнутою сумою за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2023 у справі 757/11445/23-ц (110 885,50 - 56 366,11 грн).

Отже, предмет і підстави двох позовів не є тотожними.

За наведених обставин та враховуючи підстави та предмет позову, суб`єктивний склад сторін спору, суд приходить висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статями 2-5, 12-13, 19, 257, 260, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Яндульського Дениса Володимировича про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, без розгляду - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Г. Головко