Ухвала суду № 125992056, 11.03.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10755/23 2-п/335/4/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Романько О.О., за участі секретаря судового засідання Корсунової Г.В., представника заявника адвоката Булдигіної М.С., представника позивача адвоката Круглика В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 подану через представника адвоката Вишневецьку Тетяну Анатоліївну про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20 серпня 2024 року по справі №335/10755/23 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» поданою через представника адвоката Круглика Валерія Володимировича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 до суду надійшла заява ОСОБА_1 подана через представника Булдигіну М.С. про перегляд заочного рішення суду від 20.08.2024 у цивільній справі за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» поданою через представника адвоката Круглика Валерія Володимировича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

15.11.2024 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху.

28.11.2024 представником заявника Вишневецькою Т.А. надано на виконання ухвали судді заяву про перегляд заочного рішення в новій редакції.

В заяві заявник просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки представник відповідача дізнався про ухвалене рішення суду лише 06.11.2024.

Відповідно до ухвали судді від 02.12.2024 за заявою ОСОБА_1 поданою через представника адвоката Вишневецьку Тетяну Анатоліївну про перегляд заочного рішення було відкрито провадження та призначено судове засідання на 11.12.2024, яке було відкладено за різних підстав.

В обґрунтування заяви представником заявника (відповідача) ОСОБА_3 зазначено, що відповідачу повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, оскільки відповідача не було повідомлено про розгляд справи № 335/10755/23, він не отримував ухвали, судові повістки, не був присутній на судових засіданнях.

Про існування заочного рішення дізнався представник відповідача 06.11.2024, коли на підставі довіреності звернувся до приватного нотаріуса по інших справах відповідача. Заочне рішення представник відповідача отримав 22.11.2024 при ознайомленні з матеріалами справи.

Далі вказали на те, що приймаючи заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2024 року по справі № 335/10755/23 за відсутності відповідача, суд виходив з того, що останній був належно повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Проте, як вбачається з матеріалів справи, судові повістки, а також заочне рішення відповідачу вручені не були. Відповідно, йому не було відомо про розгляд справи та винесене у ній рішення. Необхідно відзначити, що відповідач не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні, за результатами якого було прийнято дане заочне рішення, у зв`язку з тим, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце цього судового розгляду, оскільки у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ до України був вимушений виїхати закордон. Останній час він проживає закордоном в Португалії, доказ зазначеного додаємо (тимчасовий документ, що посвідчує особу № НОМЕР_1 , виданий вперше з 25.01.2023 року- нотаріально-завірений переклад). На сьогоднішній день відповідач й досі проживає в Португалії.

Неповідомлення відповідача у встановленому порядку про розгляд справи позбавило передбаченого цивільним законодавством права надати суду докази, якими відповідач заперечує проти позову.

Стосовно суті заявлених позовних вимог відзначили наступне.

По-перше, 23 квітня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 34/ІК-001.08.1, відповідно до п. 1.1. якого банк надає позичальнику кредит на оплату частини вартості об`єкту інвестування по договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», укладеному між банком та позичальником від 23.04.2008, а саме вбудованого нежитлового приміщення (підвал 9-поверхової секції) у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на загальну суму 234000 доларів США. Згідно договору іпотеки від 23.04.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Родовід Банк» ОСОБА_2 передала в іпотеку об`єкт інвестування, а саме вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв.м житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «Родовід Банк».

Таким чином, виходячи з наведеного, згідно вимог законодавства, яке діяло на момент укладення сторонами Договору іпотеки, предметом іпотеки могло бути виключно нерухоме майно, обтяження якого обов`язково підлягало державній реєстрації.

На час укладення договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.

По-друге, на момент укладення відповідачем договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 16.09.2020, як і на даний час, будь-які обтяження придбаного ним нерухомого майна, в тому числі державна реєстрація іпотеки, були відсутні. В своїй постанові від 15 червня 2021 року, у справі № 922/2416/17 Велика палата Верховного суду зробила наступний правовий висновок: за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень(пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню. Таким чином, Верховний суд зробив висновок про те, що права особи, яка покладається на дані реєстру речових прав, мають пріоритет по відношенню до прав іпотекодержателя, чий запис про іпотеку було незаконно вилучено, або не було зареєстровано.

Відповідач при придбанні вказаного майна не знав і не міг знати про існування якихось заборон, не зареєстрованих в державному реєстрі, боргових зобов`язань третьої особи або неправомірних діях інших осіб, оскільки не був учасником вказаних правовідносин. Отже, відповідач є добросовісним набувачем та не може бути позбавлений права власності на придбане ним майно.

По- третє, позивач втратив право на задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з закінченням строку позовної давності, оскільки звернувся з даним позовом лише 03.11.2023 (тобто після спливу більш ніж 12 років з моменту виникнення відповідного права). Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, наданого Позивачем до матеріалів справи, Банк надає Позичальнику кредит на оплату частини вартості об`єкту інвестування по договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» укладеному між Банком та Позичальником від «23» квітня 2008 року, а саме вбудованого нежилого приміщення (підвал 9-типоверхової секції) у житловому будинку АДРЕСА_1 , на загальну суму 234 000 (двісті) тридцять чотири тисячі) доларів США 00 центів строком (терміном) по «23» квітня 2018 року включно.

Згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вказується у заочному рішенні, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2011 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 34/ІК-001.08.1 від 23.04.2008, яка виникла станом на 26.10.2011 в розмірі 13607 984, 01 грн., з них: 1 860 185, 27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124 643, 20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155, 53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн.

Використовуючи своє право згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення позову про стягнення усього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов`язання. Цим банк як кредитор одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами. Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 2-3258/2008 (провадження № 61-46814св18).

Заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, для нового кредитора строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц).

Таким чином, після подання позову ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у 2011 році, у позивача виникло право задовольнити забезпечені іпотекою зобов`язання за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до вимог п. 1.9. Договору іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, з моменту виникнення подій, що передбачені п. 1.9. Іпотечного договору (а саме невиконання або неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором), позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від моменту невиконання основного зобов`язання за зміненим ПАТ «Родовід Банк» строком виконання основного зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України (внаслідок чого було прийнято заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2011 року за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на яке посилався Позивач в обґрунтування позовних вимог під час розгляду даної справи).

Таким чином, право на звернення стягнення на предмет іпотеки у іпотекодержателя виникло з моменту невиконання основного зобов`язання за зміненим строком виконання основного зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тобто до моменту винесення рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2011 року за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки збіг у проміжок часу до 20 грудня 2014 року.

За таких обставин, вважають, що позивач втратив право на задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з закінченням строку позовної давності, оскільки звернувся з даним позовом лише 03.11.2023 (тобто після спливу більш ніж 12 років з моменту виникнення відповідного права).

У зв`язку з неможливістю взяти участь у судових засіданнях, за наслідком яких було прийнято заочне рішення, а також необізнаністю про розгляд даної судової справи, відповідач з об`єктивних причин не мав можливості скористатись правом подання заяви про застосування позовної давності, внаслідок чого було порушено принцип змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, задля відновлення яких заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.08.2024 року по справі №335/10755/23 має бути скасовано, а справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Крім того, під час розгляду справи, судом не було взято до уваги, що у 2015 році Іпотекодавцеь (ПАТ «Родовід Банк») вже звертався до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором від 23.04.2008 року, реєстровий № 594. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2015 року у справі №335/13072/14-ц (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року) у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк» було відмовлено. Дослідження вказаних судових рішень має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки вказаними судовими рішеннями підтверджується, що ПАТ «Родовід Банк» ще у 2015 році було обізнано про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 за ТОВ «Адмін» та додатково підтверджує ту обставину, що позивач станом на 03.11.2023 пропустив строки давності для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

20.02.2025 від представника позивача ОСОБА_4 надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій зазначено, що Заявник в своїй заяві посилається на те, що на час укладення договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон 898-IV,) не визначала майнові права як предмет іпотеки. Дані посилання є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Згідно договору іпотеки від 23.04.2008 укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Родовід Банк» ОСОБА_2 передала в іпотеку об`єкт інвестування, а саме вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв.м житловому будинку АДРЕСА_1 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «Родовід Банк». Факт закріплення за іпотекодавцем об`єкту інвестування підтверджується свідоцтвом про участь у фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним пакрінгом, який розташований по АДРЕСА_1 від 23 квітня 2008 року. Плановий термін введення в експлуатації житлового будинку складовою частиною якого буде предмет іпотеки другий квартал 2009 року. Після завершення будівництва вбудоване нежитлове приміщення залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору. Вартість предмету іпотеки за цим договором за домовленістю сторін складає 260 000 тис дол., що за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору складає 1 313 00 грн. 00 коп. (п. 1.3. договору іпотеки).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №18302593 від 23.04.2008 року на підставі договору іпотеки №594 від 23.04.2008 р. приватним нотаріусом Байрамовою О.М. внесено відомості про заборону на нерухоме майно, а саме вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв.м житловому будинку АДРЕСА_1 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «Родовід Банк».

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек №18302030 від 23.04.2008 року приватним нотаріусом Байрамовою О.М. внесено відомості про іпотеку майна, а саме вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв.м житловому будинку АДРЕСА_1 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «Родовід Банк». 23 квітня 2008 року між ОСОБА_2 (довіритель) та ВАТ «Родовід Банк» (Управитель) укладено договір №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А.

Згідно п.1.1. договору за цим договором Довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_1 (в подальшому іменуються Правила ФФБ), затверджених Рішенням Правління ВАТ «Родовід Банк» (Протокол № 25.01.07/01-П від 25 січня 2007 року дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва виду А за програмою будівництва Житлового комплексу зі вбудовано-прибудованими приміщеннями торгівлі і підземним паркінгом, який розташований по АДРЕСА_1 (в подальшому іменується ФФБ), та бере на себе зобов`язання виконувати умови зазначених Правил і цього Договору.

За цим Договором Довіритель передає Банку в довірчу власність грошові кошти (в подальшому іменуються кошти) в розмірі, в строки та на умовах, встановлених даним Договором та визнаними Довірителем Правилами, встановлює обмеження щодо окремих дій Банку з управління цими коштами, а Банк приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління та зобов`язується здійснити управління коштами в інтересах Довірителя (п 1.2. договору)

Пунктом 1.3. договору визначено, що метою довірчого управління коштами є фінансування будівництва нерухомості, а саме вбудованого нежилого приміщення (підвал 9-типоверхвовї секції), в подальшому іменується

Об`єкт Інвестування, яка стане власністю Довірителя в майбутньому. Відповідно до статті 5 Закону 898-IV (в редакції від 12.05.2006 ) предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Таким чином предмет іпотеки а саме: вбудоване нежитлове приміщення (підвал 9-типоверхової секції) загальною площею,130 кв.м житловому будинку АДРЕСА_1 , яке стане власністю Іпотекодавця в майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, укладеного між іпотекодавцем та ВАТ «Родовід Банк», відповідає вимогам статті 5 Закону 898-IV, оскільки іпотекодавець ( ОСОБА_2 ) документально підтверджувала право на набуття нею у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому на підставі договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року. Щодо відсутності відомостей про обтяження майна. Згідно №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» від 23 квітня 2008 року, довіритель має право отримати у власність закріплений за ним Об`єкт інвестування на умовах, визначених Правилами ФФБ, після введення об`єкту будівництва в експлуатацію. Відповідно до п. 2.1 договору об`єкт інвестування містить такі характеристики Місцезнаходження забудови АДРЕСА_3 підвал 9 поверхової секції Загальна площа 130 кв.м. Кількість кімнат за проектом довірителя

Відповідно до п. 3.1.1.7 договору №1 про участь у фонді інвестування будівництва виду А зазначено, що якщо довіритель отримав кредит для участі в ФФБ та забезпечив іпотекою виконання своїх зобов`язань за угодою про іпотечний кредит, до моменту повного виконання своїх зобов`язань за угодою, Довіритель не має права змінити, об`єкт інвестування, відступити права та обов`язки за даним договором третім особам, частково отримати кошти в ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ без згоди Банку.

Пунктом 3.1.2.7 передбачено, що після повної оплати закріпленого за довірителем об`єкту інвестування довіритель зобов`язаний отримати від банку майнові права на нього за договором про уступку майнових прав , а також довідку за формою, встановленою правилами в обмін на свідоцтво про участь в ФФБ.

Довіритель відповідно до п. 3.1.2.8 договору зобов`язаний надати забудовнику отриману від банку довідку для подальшого оформлення права власності на закріплений за ним об`єкт.

Протягом 1 місяця після введення об`єкта будівництва в експлуатацію прийняти від забудовника по акту прийому передачі закріплений за ним об`єкт (п. 3.1.2.9 договору).

25.10.2010 введено в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт: житловий комплекс по АДРЕСА_1 , в тому числі нежитлові приміщення. Зазначене підтверджується Сертифікатом відповідності № ЗП 000645 від 25.10.2010 р., виданим на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 22.10.2010 р.

Згідно листа Забудовника ТОВ «Адмін» від 09.02.11 приміщенню, яке передано в іпотеку ОСОБА_2 , після введення будинку в експлуатацію присвоєно номер 150 в будинку літ. А-14.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлове приміщення №150 в будинку літ. А-14 було зареєстроване за ТОВ «Адмін» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.08.2011 року. ТОВ «Адмін» на момент реєстрації права власності достеменно знало, що даний об`єкт знаходиться в іпотеці у ВАТ «Родовід Банк».

Таким чином, ТОВ «Адмін» не виконав своїх обов`язків щодо передачі вбудованого нежитлового приміщення (підвал 9 - ти поверхової секції) ОСОБА_2 та як наслідок протиправно оформив за собою право власності на вказане нежитлове приміщення. Крім того, відповідно до п. 6.8 договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А укладеного між Банком та ОСОБА_2 зазначено, що сторони домовились, що правочини, щодо відчуження або обтяження майнових прав вчиненні без одержання Довірителем попередньої письмової згоди Управителя вважатимуться недійсними з моменту їх вчинення.

Таким чином, ТОВ «Адмін» всупереч вимогам генерального договору на забудову №131107 та договору №1 про участь у фонді фінансування будівництва виду А здійснило реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором - нежитлове приміщення (підвал 9- типоверхової секції ) площею 127,2 кв. м. укладеним між Банком та ОСОБА_2 без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Як стало відомо, 16.09.2020 року ТОВ «Адмін» уклало з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 1349 нежитлового приміщення (цокольного поверху) літ А-14, площею 127,2 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Морозова В.В.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Отже, відповідно до норм Закону № 898-IVіпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Зважаючи на викладене, можна дійти обґрунтованого висновку, що ТОВ «Адмін» та ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації за ними права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 набули статусу іпотекодавця з усіма його правами та обов`язками за іпотечними договорами, в обсязі і на умовах, що існували на момент набуття права власності на предмет іпотеки.

Таким чином ОСОБА_1 є новим іпотекодавецем в розумінні статті 23 Закону України «Про іпотеку». Верховний Суд також зауважує, що відсутність у Державному реєстрі іпотек відмостей про право іпотеки не може безастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно (Постанова ВС від 17 серпня 2022 року № 161/236/17). У пункті 7.22. постанови Велика Палата Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 сформулювала висновок про те, що «виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі» та запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Крім того,посилання заявникана те,що згідноз рішеннямиОрджонікідзевський районнийсуд м.Запоріжжя від19.08.2015р.у справі№335/13072/14,на предметіпотеки вжебуло поданопозов прозвернення стягненняу рахунокпогашення заборгованостіпозичальника закредитним договором,а томувимоги проповторне зверненнястягнення напредмет іпотекисуперечать вимогамзакону тазаявлені зпропуском строкупозовної давності,є необґрунтованими,оскільки зазначенісудові рішеннястосувалися предметуіпотеки -майнових прав,власником якихбула ОСОБА_2 які намомент ухваленняоскаржуваних судовихрішень вжене існувалиу зв`язкуз протиправнимидіями ТОВ«Адмін»,і яказ 03.08.2011 не є власником спірного нежитлового приміщення.

Про порушення своїх прав позивач дізнався в червні 2023 року отримавши від департаменту реєстраційних послуг відповідь з пакетом документів, серед яких і були докази незаконної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Адмін», яке в подальшому відчужило спірне майно ОСОБА_1 .

Тому, з урахування встановлених обставин справи та наданих доказів, позивач вважає, що заочне рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи викладені в заяві про скасування заочного рішення є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

У судове засіданні відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, зокрема і шляхом повідомлення його уповноважених представників.

Представник відповідача (заявника) адвокат Булдигіна М.С. у судовому засіданні вимоги викладені у заяві про скасування заочного рішення підтримала, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві про перегляд заочного рішення, просила скасувати заочне рішення та справу призначити до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Зазначила, що заслуговують на увагу доводи представника позивача про те, що позивач дізнався про порушення свого права в червні 2023 року.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ю-БЕЙС» -Круглик В.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вказаної заяви, пояснення надав аналогічні тим, що містяться у письмових запереченнях. Додатково зазначив, що в заяві про перегляд заочного рішення не зазначено конкретної особи, яка дізналася про наявність такого рішення та є представником Клягіна К.М. за довіреність, яка також не була долучена до справи.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, додані до неї докази та матеріали справи, матеріали цивільної справи №335/10755/23, приходить до наступного висновку.

Згідно із положеннямист.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно дост.288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованоїст.288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

20.08.2024Орджонікідзевським районнимсудом м.Запоріжжя булоухвалено рішенняпо справі,яким позовнівимоги Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Ю-БЕЙС»задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» право іпотеки на нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою Вікторією Миколаївною 16.09.2020, яке виникло на підставі договору іпотеки від 23.04.2008 укладеного між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (правонаступником якого є товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ю-БЕЙС») та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою Оксаною Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 594.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ю-БЕЙС» за кредитним договором №34/ІК-001.08.2 від 23.04.2008 на загальну суму 13 607 984, 01 грн., з них: 1 860 185, 27 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 124 643, 20 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 11 623 155, 53 грн. - пеня, та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 856,82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60,48 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлове приміщення (цокольного поверху) літ. А-14 загальною площею 127,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі продажу серія та номер 1349, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою Вікторією Миколаївною 16.09.2020шляхом проведення електронного аукціону з визначенням початкової ціни для продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Також, відповідно до ухвали суду від 12.01.2024 було накладено арешт на зазначене нерухоме майно.

Заявник посилається на те, що жодної судової повістки на свою адресу він не отримував, оскільки з початком повномасштабного вторгнення військ РФ він перебуває закордоном.

З матеріалів справи вбачається, що позов до відповідача подано як до фізичної особи.

Стаття 27 ЦПК Українирегламентує підсудність справ за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Тому справа розглядалася Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя.

За правилами ч.1ст.131 ЦПК Україниучасники судового процесу, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

З метою з`ясування інформації про зареєстроване місце проживання /перебування/ відповідача, судом було використано відомості з Єдиного державного демографічного реєстру. Так, відповідно до відповіді № 312666 від 08.11.2023 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрований з 25.06.1997 за адресою: АДРЕСА_4 , станом на день запиту відомостей про зміну місця реєстрації не встановлено (т. 1, а.с. 147).

Так за матеріалами справи вбачається, що копія заочного рішення була надіслана 05.09.2024 рекомендованим відправлення як на зареєстровану адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , яка була підтверджена відомостями Єдиного державного демографічного реєстру від 08.11.2023, так і на фактичну адресу місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 . Відповідно до наданої інформації відповідач за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрований з 25.06.1997 та на час складання відповіді ЄДДР. Відомості про зміну місця проживання відповідача ОСОБА_1 суду надані не були.

Таку ж адресу місця проживання відповідача ОСОБА_1 представники заявника зазначають у своїх заявах про перегляд заочного рішення.

Всі судові виклики та процесуальні рішення направлялися відповідачу тільки на його зареєстровану адресу місця проживання.

Можливі причини повернення, такі як «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки; Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Закон України «Про доступ до судових рішень» визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Стаття 2 визначає, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання

Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена Наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814.

На поштових відправленнях, які містять судові виклики і повідомлення про дату, час та місце судового засідання чи вчинення процесуальної дії обов`язково проставляється відповідна відмітка з позначкою або зі штампом суду «Судова повістка».

Факт неодержання процесуальних документів адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке (без реєстрації в АСДС але з відміткою про дату отримання судом) разом з неотриманими документами та конвертом передається судді, у якого справа перебуває на розгляді.

Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 Правил, із зазначенням причини невручення.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику.

Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

Ці Нормативи і нормативні строки поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв`язку.

Нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Окремо, суд зазначає, що 22 січня 2024 року розпочато надсилання повідомлень про дату та час проведення судових засідань, в яких стороною по справі є користувач мобільного застосунку «Дія». Сервіс впроваджено фахівцями Державного підприємства «Центр судових сервісів», що належить до сфери управління ДСА України та є адміністратором підсистем ЄСІТС: «Електронний суд», «Електронний кабінет» та відеоконференцзв`язку. Надсилання повідомлень про судові засідання є першою з судових послуг, що надаватимуться через мобільний застосунок «Дія». На сьогодні користувач мобільного застосунку «Дія» як учасник судового процесу вже отримує повідомлення з інформацією про назву та адресу суду, номер зали судового засідання, єдиний унікальний номер справи, суть спору та сторони у справі.

В цій справі судові повістки повертались не врученими, але з довідкою органу пошти про причини повернення відправлення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 2, а.с. 139, 144, 145, 154, т. 3, а.с. 70, 246, т.4, а.с. 20, 37).

Основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. При чому у практиці Верховного Суду все частіше використовуєтьсяпрезумпція добросовісного виконанняпрацівниками пошти своїх обов`язків (постанова КЦС ВС від 18 січня 2023 року по справі№752/24739/19).

Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то в нас немає підстав сумніватися, що особа є належним чином повідомлена.

Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. В цьому випадку суд має орієнтуватися на ті причини повернення, які зазначають працівники пошти.

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то в принципі відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає.

Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Більш того, Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, зроблено висновок, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення відповідної особи належним.

Як закріплено у ч.4ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У своєму рішенні від 16.02.2017 року у справі «Каракуця проти України» (заява № 18986/06) Європейський Суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також визнав неприйнятними скарги заявників застаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки заявники не виявляли належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Судом встановлено, що справу розглянуто у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів. Судом вжито всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду.

Крім того, судом з врахуванням введення воєнного стану та місцем знаходження зареєстрованого місця проживання відповідача в м. Харкові, було здійснено виклики останнього через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України ( т. 3 а.с.249, 251, т. 4 а.с. 15-16, 39-40, 45, 47).

Копія заочного рішення від 20.08.2024 також направлялась відповідачу за вищевказаними адресами.

За таких обставин, посилання представників відповідача на те, що відповідач не був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином оскільки не отримував повісток та був позбавлений права на захист і права подати будь-які заперечення спростовуються матеріалами справи та не приймаються судом до уваги, оскільки судом були вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має надати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд вважає, що заяви представників відповідача про перегляд заочного рішення зводяться до аналізу позовних вимог, доказів та доводів позивача, яким була надана оцінка при ухваленні заочного рішення. При цьому, не містить посилань на існуючий доказ, який має істотне значення для правильного вирішення справи і який міг би бути підставою для скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення суду та залишає заяву без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259-260, 287,288, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяву ОСОБА_1 подану через представника адвоката Вишневецьку Тетяну Анатоліївну про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2024 року по справі №335/10755/23 за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-БЕЙС» поданою через представника адвоката Круглика Валерія Володимировича до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 17.03.2025.

Суддя: О.О. Романько