Рішення № 125988765, 20.03.2025, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3003/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2025 рокуБородянський районний суд

Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Міланіч А.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 18 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101669575, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000,00 грн., шляхом переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, яке відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. 29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір №05Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №101669575. У подальшому за умовами договору №1/15 від 24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором ТОВ «ФК «Пінг-Понг». У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань, загальний розмір її заборгованості за кредитним договором становить 33782,65 грн, з яких: 7753,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 26029,65 грн заборгованість за відсотками. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №101669575 від 18 березня 2021 року в розмірі 33782,65 грн і судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. і витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 гривень.

11 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.

20 грудня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки ОСОБА_2 зазначив, що кредитний договір в силу приписів ч. 1 ст. 654, ч. 2 ст. 1055 ЦК України є нікчемним, отже не може бути належним та достовірним доказом. В матеріалах справи відсутня невід`ємна складова кредитного договору Правила надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан». З огляду на відсутність візуального відображення підпису кредитодавця та відповідача на кредитному договорі, неузгодженість долучених позивачем доказів між собою, відсутність у справі Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», не вбачається можливим пересвідчитись, що між первісним кредитором та відповідачкою виникли кредитні правовідносини саме на умовах кредитного договору, долученого позивачем. Для доведення існування ймовірної заборгованості та встановлення розміру даної ймовірної заборгованості відповідачки перед первісним кредитором, позивач зобов`язаний був надати банківські виписки, платіжні доручення, меморіальні ордери та/або інші первинні бухгалтерські документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Тобто, позивач був зобов`язаний довести належними та допустими доказами сам факт надання кредитних коштів відповідачці, що первісним кредитором не зроблено. Платіжне доручення №26071835, яке підтверджує факт перерахування грошей не відповідає вимогам, встановленим Постановою НБУ від 21.01.2004 №22 «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, та на переконання відповідачки містить ознаки підробки. Так, у платіжному дорученні відсутні наступні обов`язкові реквізити: код розрахункового документа за Державним класифікатором управлінської документації ДК 010-98, затвердженої наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року №1024 (зі змінами); дата валютування (зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача); сума словами (зазначаються з великої букви сума розрахункового документа (реєстру) та слово «гривень», копійки цифрами та слово «копійка»; дата надходження (одержавно банком) (зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць словом і рік цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампу банку; дата виконання (проведено банком) (зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць словом, рік цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

У платіжному дорученні реквізит «рахунок отримувача: 1) не містить повного номера рахунку, що є достатнім для того, щоб виконати розрахунковий документ банком та ідентифікувати цю банківську картку та в подальшому її користувача (держателя); 2) інструкцією не передбачено зазначення у розрахункових документах саме каркового рахунку, більше того у номері банківського рахунку заборонено використовувати номер платіжної картки; 3) в полі «банк платника» зазначено ТОВ ФК Елаєнс (та код банку 38905834), разом з тим ТОВ ФК Елаєнс не є банком, а як вбачається з реєстру банківських установ КІС НБУ, є небанківською фінансовою установою, тому інформація, зазначена в платіжному дорученні, не відповідає дійсності. Більше того, позивач жодним чином не обґрунтував яке відношення ТОВ ФК Елаєнс має до кредитного договору, по якому заявлені вимоги. Відповідачка ніяких договорів з ТОВ ФК Елаєнс не укладала, залучення ТОВ ФК Елаєнс кредитним договором не передбачено. Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Таким чином, жоден з первинних бухгалтерських документів позивачем не наданий, тому суд не має можливості встановити існування заборгованості відповідачки перед позивачем та можливий розмір такої заборгованості. Верховний Суд у Постанові від 20.05.2022 №336/4796/18 зазначив, що відсутність в матеріалах справи серед доказів первинного документа про видачу коштів, оформленого відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», наприклад, виписки з особових рахунків клієнта тощо, то суд відмовляє позивачу в задоволенні позову через недоведеність наявної заборгованості.

Позивач стверджує, що він стягує виключно тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов`язується на умовах, визначених кредитним договором, на строк 30 днів з 18.03.2021 надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн., а позичальник зобов`язується повернути первісному кредитору кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін 17.04.2021. Сума кредиту 10000,00 грн., строк кредиту 30 днів (з 18.03.2021), дата повернення кредиту, комісії, процентів за користування кредитом 17.04.2021; комісія за надання кредиту 0,00 грн.; проценти за користування кредитом 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору). Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, що повинен сплатити позичальник за кредитним договором (без врахування тіла кредиту) 3000,00 грн. (п. 1.5 договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 13000,00 грн. (п. 1.5 договору). Саме ці умови погоджені відповідачкою в анкеті-заяві. Як вбачається з позову, позивачу відступлено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7753 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 26029,65 грн. При цьому розрахунок не містить порядку поденного нарахування процентів, відсутнє зазначення процентної ставки та правової природи нарахування заборгованості за кожен день. Дану інформацію містить відомість про щоденні нарахування та погашення, оформована первісним кредитором. Відповідно до п. 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особлдивості нарахування процентів визначені п. 2.2.3 договору. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі. Відповідно до законодавства та судової практики, після спливу 30 денного строку кредитування, первісний кредитор не мав права нараховувати проценти за правомірне користування кредитом згідно п. 1.6 та 4.2 в розмірі 5,00% в день. У випадку нарахування процентів як міри відповідальності, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України такі проценти повинні нараховуватись в річних, а не денних процентах.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, 2021-04-15, 2021-04-24, 2021-04-27, 2021-04-30, 2021-05-08, 2021-05-11, 2021-05-14 первісний кредитор облікував за відповідачкою часткове погашення заборговапності та пролонгацію, а також нарахував комісію за пролонгацію та проценти згідно п.1.5.2 та 1.6 договору. У відомості про щоденні нарахування та погашення не зазначено, на підставі якого саме пункту кредитного договору первісний кредитор облікував факт пролонгації. Відповідачка заявляє, що не вчиняла жодних дій стосовно продовження строку кредиту з власної ініціативи, більше того, жодного належного доказу вчинення таких дій позивачем не надано.

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. З витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 вбачається, що залишок боргу на момент відступлення прав вимоги становить: 33782,65 грн. сума заборгованості разом, 7753 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 0 сума заборгованості за відсотками, 0 сума заборгованості за комісією, 0 сума заборгованості за пенею. З наданого неможливо з`ясувати які саме складові входять до складу заборгованості 33782,65 грн. за договором відступлення прав вимоги. Інформація з даного витягу підтверджує лише передачу заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 753,00 грн. Факт передачі первісним кредитором заборгованості за процентами до ТОВ «Діджи Фінанс» не підтверджується, тому в даному випадку ТОВ «Діджи Фінанс» не могло передати позивачу право вимоги в більшому обсязі, ніж набуло саме.

Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

30 грудня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідачки, яка до поданого відзиву не надала жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору або перерахування та отримання кредитних коштів. ТОВ «Мілоан» є фінансовою установою, яка відповідно до наявної ліцензії може надавати лише одну фінансову послугу: надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюється цією ліцензією, отже для видачі кредитів у безготівковій формі ТОВ «Мілоан» має залучати надавача платіжних послуг. В даному випадку надавачем таких платіжних послуг є платіжна система під брендом «Fondy», яка належить ТОВ ФК Елаєнс, що мало ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків та висвітлено у доданому до позовної заяви платіжному дорученні №26071835 від 18.03.2021. На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачці, позивач надав копію платіжного доручення №26071835 від 18.03.2021, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем і отримання таких коштів відповідачкою на зазначену платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів були погодждені сторонами при укладенні кредитного договору. Представником відповідачки до відзиву на позовну заяву не долучено належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідачки, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок відповідачці не належить.

Згідно п. 2.3.1.2 кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користується кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Зазначеним пунктом також передбачено, що користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за тілом кредиту. Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Тому вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», сума боргу відповідачки перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 33782,65 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7 753,00 грн., заборгованість за відсотками 26029,65 грн., заборгованість за комісією 0,00 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн. За весь період перебування права вимоги за вказаним договором у ТОВ «ФК «Пінг-Понг», позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до відповідачки, і просить стягнути з неї заборгованість, нараховану первісним кредитором. Звернув увагу, що відповідачкою здійснювалося часткове погашення боргу за договором про споживчий кредит.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. При цьому зміна суб`єктного складу внаслідок укладення договору факторингу не впливає на зміну зобов`язань боржника та не порушує його права. До того ж, договір факторингу №05Т від 29 липня 2021 року та договір факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року у встановленому законом порядку недійсними не визнані, тобто, презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Від попередніх кредиторів на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» відступлено право вимоги до позичальника у загальному розмірі 33782,65 грн., з яких: 7753,00 грн. тіло кредиту, 26029,65 грн. відсотки. Вважав слушним зауваження представника відповідачки щодо описки у графі «сума заборгованості за відсотками 0, у доданих до позовної заяви витягів з додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29.07.2021 та додатку №1 до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022, яка була непомічена при подачі позову.

Заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 14000,00 грн. не являється співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Оскільки розгляд даної справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження як малозначної справи, бо ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вважав розмір витрат на професійну правничу допомогу неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для відповідача. Тому на його думку розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню на розсуд суду до суми, співмірної по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, та яка відповідатиме характеру і обсягу наданих адвокатом послуг.

З урахуванням викладеного просив задовольнити позов у повному обсязі.

06 січня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких представник відповідачки адвокат Яресько Т.В. просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101669575, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000,00 грн, строком кредитування 30 днів до 17 квітня 2021 року. Відповідно до п. 1.5.2., 1.6. договору проценти за користування кредитом становлять 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Розділом 2 встановлено умови виконання договору, зокрема п. 2.2. 2.2.3 визначений порядок нарахування і сплати процентів за користування кредитом, а. п. 2.3. Договору пролонгації строку кредитування, у тому числі п. 2.3.1.2. встановлено порядок пролонгації на стандартних (базових) умовах, зокрема позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, у такому випадку проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (а.с. 17, 35-40, 47).

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101669575 станом на 15 липня 2021 року становить 33782,65 грн і складається із: 7753,00 грн тіло кредиту, 26029,65 грн проценти за користування кредитними коштами за період з 18 березня 2021 року по 15 липня 2021 року (а.с. 21-22).

29 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №05Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №101669575. Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29 липня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №101669575 у розмірі 33782,65 грн., з яких: 7753,00 грн. тіло кредиту, 26029,65 грн. заборгованість за відсотками (а.с.27-34, 50-51, 145).

За умовами договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №1/15 від 24 січня2022 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101669575 у розмірі 33782,65 грн., з яких: 7753,00 грн. тіло кредиту, 26029,65 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 41-44, 52-53, 144)

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України«Про електроннукомерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. другим частини другої статті 639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, в передбачений у договорі строк кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7753,00 гривень.

Вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» і відповідачкою кредитного договору №101669575 від 18 березня 2021 року дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а остання зобов`язувалася повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк кредитування 30 днів. Пунктом 2.3. договору визначений порядок пролонгації строку кредитування, у тому числі п. 2.3.1.2. встановлено порядок пролонгації на стандартних умовах. Так, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів, у такому випадку проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору (а.с. 5-9, 11).

Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, включно з урахуванням строку пролонгації. Після закінчення строку дії договору в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №10166575 станом на 15 липня 2021 року становить 33782,65 грн і складається з: 7753,00 грн тіло кредиту, 26029,00 грн відсотки за користування кредитними коштами за період з 18 березня 2021 року по 15 липня 2021 року (а.с. 21-22).

З даноївідомості вбачається,що відсоткиза користуваннякредитними коштами,нараховані за148 днів відповідно до п. 1.5.2 та п. 1.6 договору.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування, а тому є безпідставним і задоволенню не підлягає.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідачки підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом у розмірі 3 080,77 грн за період з 18 березня 2021 року по 16 травня 2021 року, що включає в себе строк надання кредиту 30 днів і строк пролонгації з врахуванням проведення оплати по кредиту 14 травня 2021 року.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідачка умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» заборгованість за кредитним договором №101669575 від 18 березня 2021 року в розмірі 10 833,77 грн., яка складається з: 7753,00 грн. тіло кредиту, 3080,77 грн. відсотки за користування кредитними коштами за період з 18 березня 2021 року по 16 травня 2021 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зч.1,2ст.141ЦПК України, судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору №43657029 про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року, детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості, акту №101669575 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30 вересня 2024 року та додаткової угоди від 30 вересня 2024 року №101669575 до договору №43657029 про надання правничої допомоги від 07 серпня 2024 року, згідно яких витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 6 000,00 гривень (а.с. 16, 23-26, 45).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 962,07 грн. (3000,00 грн. х 10833,77 грн. (розмір задоволених позовних вимог) : 33782,65 грн. (розмір заявлених позовних вимог)).

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 776,84 грн, виходячи з розрахунку: 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 10833,77 грн. (розмір задоволених позовних вимог) : 33 782,65 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг Понг» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО: 300346) заборгованість за кредитним договором №101669575 від 18 березня 2021 року в розмірі 10833 (десять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 77 копійок.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 84 копійки і витрати на правничу допомогу в розмірі 962 (дев`ятсот шістдесят дві) гривні 07 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20 березня 2025 року.

13.03.202 Головуюча-суддяА.Міланіч